Нам ще багато доведеться вивчити про війну

Нам ще багато доведеться вивчити про війну… Про те, що є багато речей, які не можна поширювати. І це не лише про обстріли.

Нам доведеться зрозуміти, що воєнна цензура – це заборона суто воєнного керівництва постити позиції, військових, плани контрнаступів і тд. А не відключення незручних для політиків каналів.

Нам доведеться усвідомити, що не можна вічно лише вимагати зброю в партнерів, а треба стимулювати і розвивати власний ВПК.

Доведеться всім багато працювати, аби утримувати мільйонну армію, аби вона могла утримувати 2,4 тис км лінії фронту. З тенденцією до збільшення.

Доведеться зрозуміти, що волонтерствр і допомога військовим це доля ВСІХ цивільних, всіх, хто без зброї.

І взаємодопомога. Солідарність кожному, хто в біді.

Доведеться вчитися стріляти всім чоловікам і всім бажаючим жінкам. І підліткам. В рамках освітньої програми.

Доведеться будувати бомбосховища і впроваджувати нові стандарти для містобудівництва. Без оцих фантастичних відкатів, а з реальною безпекою для людей.

Нам доведеться усвідомити, що в нас можуть бути різні політичні погляди, різне ставлення до канабісу та ЛГБТ, але ми всі – єдина українська нація, яка бореться за виживання. І виживе, якщо лише зможе бути єдиною.

І ще нам точно не можна йти російським шляхом – зачищати інакодумство і опозицію.

Ми маємо впровадити практику таких дискусій, які б рухали нашим розвитком, як б змушували партії конкурувати ідеями та ефективними діями, і де б свобода і відповідальність стали базовими цінностями.

І так народиться Нова Україна. В горі, в муках, але вільна, ціннісна і цінна. Для українців. І для світу.