Повчальна історія про те, як працює демократія

Трохи офф топу про те, як працює демократія. Менше 4 місяців знадобилася британському премʼєру Кіру Стармеру, аби обвалити свої рейтинги підтримки на рекордні 49 пунктів.

Тепер баланс довіри/недовіри до лідера лейбористів впав до мінус 38пунктів, тоді як до прикладу лідер консерваторів Ріші Сунак навіть в найгірші часи мав на один пункт вищий показник.

Чому це відбулося?

Бо Стармер підняв ціну… за проїзд в автобусі з 2 до 3 фунтів на наступний рік, сказавши , що уряд вже не може субсидувати цю статтю щодо різниці на утримання автобусного автопарку.

Насправді, це драматичне падіння рейтингу ще недавно тріумфаторів виборів відбувається на тлі бюджетного процесу і дискусій щодо необхідності підняття податків.

Це премʼєр спробував аргументувати «папєрєдніками», які «довели країну». І це надто не сподобалося британцям.
Так обвалився Стармер, що своїм досить популістським гаслом «CHANGE», або «Змінюй» сприймався чарівником, що зробить краще без непопулярних рішень.

Що буде далі? А далі Стармеру і лейбористам, які мають серйозну більшість в парламенті, треба показувати результати. Конкретні. Відчутні. Очевидні.

Лише так лейбористи зможуть мріяти про якесь майбутнє для своєї партії. Коли кожен міністр є політиком, що має звітувати про результат не перед Стармером, (він просто перший як лідер потрапив перед удар), а перед своїми виборцями.

Так працює демократія. Міністри мають бути політичними фігурами і звітувати людям, а не менеджерами одного начальника.

Бо інакше наші бюджетні дискусії так і будуть тривати на тому принизливому рівні, чи варто в умовах великої війни найперше піднімати зарплатню прокурорам… З мільйонними пенсіями.