Скільки коштує померти в окупованому Луганську

Останнім часом кількість смертей тут зросла, і не лише через бойові дії. Кажуть, у людей закінчився резерв життєвих сил, наче домашній побутовий прилад, який експлуатували цілодобово не вимикаючи. Стрес підживив хронічні хвороби.

Найгірше, що тепер у родичів банально немає грошей на похорон. Якщо раніше, до смерті старших чи хворих людей якось готувалися, відкладали гроші, то тепер, коли помирає відносно молода людина, сім'я виявляється не готовою до похорону ніяк.

Мої приятелі відкладали гроші на такий ось «чорний день» для бабусі - 2 000 грн. Коли вона померла взимку 2015 року ні у кого в родині не було ні пенсій, ні зарплат уже півроку...

В похоронному агентстві озвучили тариф по найжорсткішому мінімуму - 2 600 грн. На руках було тільки 2 000 грн, і позичати було ні в кого. Пройшовши по кожній позиції прейскуранту, знайомі принесли із собою все що мали - тканину на оббивку труни, подушку. У 2 000 грн вони вклалися, але про поминки вже й не було мови - з кладовища всі пішки розійшлися по домівках. Не такими уявляла свої похорони їхня бабуся - мешканка блокадного Ленінграда, орденоносець, яка все своє життя чесно працювала, віддаючи час і сили на відновлення зруйнованої війною країни.

Я чула і про інші похорони, які були не менш економними і лише з найближчими родичами біля труни. Родичі не повідомляли колегам чи друзям про смерть одразу, оскільки не мали можливості влаштовувати пишні поминки. За найскромнішими підрахунками, у звичайній їдальні поминальний обід обходиться в 165 рублів (83 грн) на людину.

До нього входить порція борщу, гуляш, пюре, хліб, пиріжок і компот. З собою дозволяють принести горілку, оселедець, ковбасу і сир. Тому організовуючи поминки, повідомляють тільки найближчим родичам, а решті кажуть вже після похорону - ніби в клопоті не було часу оповістити всіх.

Зараз поховання в «республіці» обходиться в 20 000 рублів (10 000 грн). «Держава» виділяє на допомогу тільки 5 000 рублів (2 500 грн), що абсолютно не вистачає.

Ще одна нова тенденція - на похорон запрошують не додому, а в морг, лікарню чи похоронне агентство. По-перше, не хочуть бачити у будинку чи квартирі сторонніх осіб, які можуть щось поцупити. З іншого боку - щоб не накликати злодіїв, які знатимуть що всі поїхали на похорони, а помешкання порожнє.

Мій сусід, лягаючи в лікарню, попросив сусідку лишати сліди на стежці до його воріт, і для надійності залишив увімкненим світло - відлякувати охочих до металу місцевих п'яниць. Старанна сусідка справно топтали стежку, і тільки через пару тижнів дізналася, що її найближчого сусіда вже немає в живих... Родичі нікому не повідомили, щоб не пограбували порожній будинок.

Звичайно, якщо гинуть «ополченці» у великому чині, ховають їх пишно і набагато масовіше - з нагородами на оксамитовій подушечці, прапором, телебаченням, промовами і залпами гармат.

Але тут є нюанс - якщо гине «рядовий», його дуже часто звільняють заднім числом, щоб не мати матеріальної відповідальності перед сім'єю загиблого і не виплачувати їм компенсацію.

Поранених поспішно оформляють з моменту поранення у відпустку своїм коштом, або у звільнення, що підкріплюють пояснювальними записками «колег». Подібне сталося у родині моїх знайомих. Хлопцю на «службі» відірвало ногу по коліно. Він не хотів «служити», але не зміг знайти собі ніякої іншої роботи. На завданні обходив територію і наступив на міну. Пізніше з'ясувалося, що за документами він ходив по городу у звільненні, тобто його поранення має характер виключно побутової травми.

Всі ці раптові смерті змушують переглянути своє ставлення до життя. Фраза «життя коротке» стала надто вже матеріальною зараз. Тільки розумієш цінність людини у своєму житті лише коли втрачаєш.