Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    На захист пам’яті друга

    • Володимир Литвин

      Народний депутат України

    • Розсилка
    На захист пам’яті друга

    40 днів як не стало І.Єремєєва. В суботу на батьківщині (с.Острожець Рівненської області) зібралися його рідні, близькі й друзі: молебень у церкві, кладовищі, поминальний обід.

    40 днів як не стало І.Єремєєва. В суботу на батьківщині (с.Острожець Рівненської області) зібралися його рідні, близькі й друзі: молебень у церкві, кладовищі, поминальний обід.

    Говорили про Ігоря, згадували різні життєві моменти та історії, знову були сум і сльози – щирі, від серця.

    Минуло 40 днів, а я не наважуюсь стерти телефонні номери Мироновича, бо це було б зрадою, все ще відмовляюся вірити, що його вже немає. Часто ловлю себе на думці, що чекаю, коли відчиняться двері, в кабінет зайде він, зніме піджак, попросить кави і я знову побачу його очі – виразні й сумні водночас. Поговоримо про справи і життя, Ігор вкотре розповість про донечку Софійку, яку безумно любив і яка завжди зустрічала його словами: «Мій принц приїхав».

    Ігор Миронович – простий сільський хлопець сам себе зробив. В усьому і скрізь був справжнім. Справжньою людиною і справжнім патріотом своєї землі, України. На останньому доводиться особливо акцентувати, оскільки у нас зараз розвелося багато записних патріотів, для яких патріотизм став професією і чи не останнім притулком…

    Він не любив і не сприймав сірість – в усьому і скрізь. Більше того, той факт, що агресивна сірість часто задавала тон у Верховній Раді, його просто вбивав.

    Далекий від того, щоб ліпити з Ігоря ікону. Але не можу змиритися з тим, як сірості кривлялися й раділи від звістки про трагедію з ним і його смерть. Чого лише варті гидотні коментарі в соцмережах. Де мораль? Де, врешті-решт, елементарна порядність?

    Схоже, ми так і не вилікувались від комплексу неповноцінності, від того, що когось обов’язково потрібно ненавидіти. І, звісно, в першу чергу тих, хто вище в усьому. Щонайперше – інтелектом чи життєвими досягненнями.

    Особливу ненависть і всезагальну невдоволеність виявляють такі собі «дрібні карлики» - через свою нікчемність, особисту неприкаяність. І через те, що в дитинстві, мабуть, недоотримали любові, що мати недоколихала.

    Проте це не означає право увесь час демонструвати свою інтелектуальну й духовну убогість. Мають же бути елементарні людські і моральні гальма. Чи Бог і їх не дав або позбавив?

    Що ж: з цим також існують, отруюючи життя іншим. І дістають втіху від отруйного слиновиділення.

    Кажуть, що люди, які не спроможні скласти своє життя, часто-густо намагаються жити життям інших людей. А на практиці – отруювати його.

    Утім, переконаний: не вони будуть визначати оцінки й пам'ять про Ігоря Єремєєва.

    Источник: Facebook

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома»
    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Дмитро Орєшкін
    Дмитро Орєшкін

    Російський політолог

    Мустафа Найєм
    Мустафа Найєм

    Народний депутат

    Микола Сунгуровський
    Микола Сунгуровський

    Директор військових програм Центру Разумкова

    Кирило Сазонов
    Кирило Сазонов

    Політичний оглядач

    Тарас Возняк
    Тарас Возняк

    Головний редактор незалежного культурологічного журналу «Ї»

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ