Мораторій на продаж землі: як діяти далі?

Мораторій не має сенсу, якщо далі не розпочнеться велика робота з проведення цивілізованої земельної реформи. Якою має бути ця реформа?

Коли після масових мітингів аграріїв Верховна Рада 6 жовтня ухвалила продовження мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, це була лише проміжна перемога. Можливо, комусь достатньо поставити «галочку» в стилі «ми здобули», але не аграріям, котрі звикли дивитися в перспективу.

Україні не потрібен мораторій заради мораторію. Він потрібен лише як період для підготовки законодавства, яке б завершило земельну реформу. Цивілізовані правила обігу земель повинні працювати на інтерес власників землі, громад і виробників. Саме цей принцип останні 26 років бойкотувала наша влада, намагаючись створювати лазівки для махінацій із землею.

Саме тому ми не віримо в те, що і нинішні парламентарі та урядовці здатні до липня 2017 року підготувати дієві пропозиції щодо цивілізованої земельної реформи. Для багатьох представників влади і зараз зручною є ситуація «земельного беззаконня», коли можна прокручувати різноманітні «тіньові» схеми.

До таких схем, зокрема, належать пропозиції продавати і заставляти орендні права. А також вибіркове, вирване із загальної нормативно-правової бази, використання емфітевзису без наявності усіх інструментів поводження із землею. На сьогодні в Україні не працює більшість інструментів обігу землі. Це такі як рента, договір довічного утримання, договір міни і багато інших. Земельний кадастр заповнено на 40%, він також не став повноцінним інструментом.

Треба затямити раз і назавжди: окремі норми, впроваджені у відриві від комплексної реформи, принесуть лише шкоду власникам землі і всій державі. Для аналогії: уявіть, що вам подають каструлю борщу, в якій відварена лише капуста, а решта овочів і м’ясо плавають сирими. Це не просто несмачно, а й шкідливо.

Розуміння цих проблем у нинішньої влади ми не бачимо. Тому Аграрна партія бере на себе зобов’язання розробити альтернативний пакет законодавства, необхідного для цивілізованого ринку землі.

Які принципи слід втілити у земельній реформі? Передусім вона має врахувати й узгодити  інтереси власника землі, громади і народу загалом. У цьому ми можемо запозичити досвід Європи, де рішення про поводження із землею ухвалюють спільно.

Земля повинна перебувати в руках тих, хто її обробляє. А рента від користування землею має залишатися у межах територіальної громади. Сама система земельних відносин повинна сприяти гармонійному розвитку різних видів підприємництва: малого, середнього і великого. Малий і середній бізнес працюватимуть переважно на місцевий ринок, даватимуть роботу і доходи людям у селі. Водночас не можна руйнувати великий бізнес, який працює на експорт і дає притік валюти.

Експертна група Аграрної партії, яка напрацьовує альтернативний проект земельної реформи, виходить із того, що для України не може бути абсолютно придатним ані американський, ані європейський досвід земельних реформ. Українська ситуація унікальна з багатьох точок зору. Ми володіємо чвертю світових чорноземів, і земля є категорією сакральною для нашого народу. Агробізнес став головним локомотивом економіки і в найближче десятиліття таким залишиться. Врешті-решт, ми маємо агресивного сусіда, який має територіальні претензії до України і не проти заволодіти її ресурсами. Земельна реформа не буде ефективною, якщо не врахує всі можливості і всі ризики для України.