МВФ і гра в наперстки навколо питання землі

    • Віталій Скоцик

      Голова «Аграрної партії України»

    • Розсилка
    Продаж землі
    Продаж землі

    Цього тижня в Україні розпочне свою роботу місія МВФ. Українська влада розраховує отримати до кінця року четвертий кредитний транш

    У цьому контексті знову порушується питання земельної реформи, яке намагаються «припаяти» до співпраці з фондом. Які маніпуляції за цим стоять?

    Добре, що питання можливого запровадження ринку землі було винесене в публічну площину. Це успіх Аграрної партії та всієї аграрної спільноти, що брала участь у восьми всеукраїнських страйках. Сьогодні міністри й депутати говорять про потребу розробки комплексного пакету законопроектів щодо земельної реформи.

    Разом з тим є одна велика загроза. Певні урядовці та лобісти великих транснаціональних компаній наполягають на потребі швидко ухвалити урядовий законопроект про обіг сільськогосподарських земель. Деякі «гарячі голови» виступають за ухвалення закону про емфітевзис.

    У чому ризик? Перший згаданий законопроект передбачає продаж права на оренду земель сільськогосподарського призначення. Другий дає можливість тим, хто користується емфітевзисом, також здавати землю в оренду третій стороні без відома власника. Також дозволено закладати право емфітевзису у заставу для отримання банківського кредиту.

    Як кажуть, стежте за руками. Обидва законопроекти, по суті, запроваджують «дикий», непрозорий ринок землі в умовах, коли загальний комплекс законодавства не підготовлений. Адже продаж прав на оренду й емфітевзис на 50 років – це фактично і є торгівля землею в завуальованій формі.

    Для цих відвертих маніпуляцій, які нагадують гру в наперстки із головним ресурсом України, використовують як ширму «вимоги МВФ». Насправді такий «ринок», як і ринок землі загалом, не має нічого спільного з «вимогами МВФ». Нагадаю, що МВФ традиційно вимагає збалансованого бюджету, в якому б дефіцит не перевищував 3,7%. Крім того, окремий блок вимог Міжнародного Валютного Фонду стосується боротьби з корупцією. Саме на цьому нещодавно наголошував під час прес-конференції у Вашингтоні директор європейського департаменту МВФ Пол Томсен, назвавши подолання корупції в Україні головною передумовою продовження підтримки міжнародних структур.

    Зауважу, що більшість країн, які співпрацюють з МВФ, мають добре регульований ринок землі. А деякі його не мають взагалі, і це не стає перепоною для Фонду – він дає кредити цим країнам. МВФ – це звичайна кредитна установа, яка не втручається у внутрішню політику.

    Отож, чим повинні займатися українські політики замість традиційної гри в наперстки навколо важливих питань розвитку країни? Перше – боротьба з корупцією і прозорість економічних відносин без надмірного чиновницького втручання в підприємництво. Друге – збалансований бюджет за рахунок розвитку економіки. Кількість економічно активних підприємств за останні два роки скоротилася більш, ніж на 250 тисяч, а мала би зростати!

    Який принцип влада має взяти на озброєння, якщо вона хоче увійти в історію, а не «вляпатися» в неї? У першу чергу – не торгувати інтересами держави. Слід припинити спроби розпродажу країни під приводом отримання кредитів. Кредит – це лише вимушена допомога, яку беруть для дуже важливих речей, наприклад, для структурної реформи економіки. Якщо позичені кошти вкладають у розвиток підприємництва, здешевлення кредитів для малого й середнього бізнесу – це ефективне використання. Якщо ж кредит іде на латання бюджетних дірок, як зараз – це ведмежа послуга всій країні і кожному українцю.



    Хочеться нагадати долю сумнозвісного румунського диктатора Ніколае Чаушеску. Румунія за його правління зуміла «потоваришувати з Заходом» і першою з країн соціалістичного табору почала співпрацю з МВФ. Кредити витрачалися на проїдання, а коли зовнішній борг уже становив $13 млрд, реформувати що-не будь було пізно. У 80-х необхідність повертати позики підірвала економіку країни. Усі ресурси, зокрема, й аграрну продукцію, відправляли на експорт, а на внутрішньому ринку утворився жорсткий дефіцит. У 1986-му румуни вже стояли в гігантських чергах за олією та іншими продуктами, електроенергію та опалення подавали вряди-годи. А по телевізору їм говорили, що все стабільно.

    Сподіваюся, що в Україні до такої ситуації не дійде і нашим керманичам стане професіоналізму, щоб не допустити кредитного краху держави і протистояння з народом, яке завжди погано закінчується.

    Що ж до питання обігу земель, варто прислухатися до рекомендацій Світового банку, представники якого стверджують, що головним у земельній реформі є далеко не зняття мораторію і вільний продаж землі, а багато інших рішень, які залежать від політичної волі. Не треба бути провидцем, аби зрозуміти, що мається на увазі. Це та сама боротьба з корупцією. Це судова реформа, яка має утвердити верховенство права. Це реальна децентралізація і розширення прав громад. Це ефективна податкова система, яка стимулюватиме виробництво. Без цих реформ отримані кредити не принесуть користі.
    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома»
    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Дмитро Орєшкін
    Дмитро Орєшкін

    Російський політолог

    Олексій Арестович
    Олексій Арестович

    військовий експерт

    Кирило Сазонов
    Кирило Сазонов

    Політичний оглядач

    Костянтин Боровой
    Костянтин Боровой

    Російський політик

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ