Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Стати ефективними та позбавитися зайвого або Навіщо нам потрібна е-революція держінституцій?

    • Юрій Гусєв

      Заступник міністра оборони України в 2015-2016 роках

    • Розсилка
    «Укроборонпром» потрібно системно реформувати і проведення незалежного міжнародного аудиту та запровадження нових стандартів корпоративного управління – це лише перші кроки - Стати ефективними та позбавитися зайвого або Навіщо нам потрібна е-революція держінституцій?
    «Укроборонпром» потрібно системно реформувати і проведення незалежного міжнародного аудиту та запровадження нових стандартів корпоративного управління – це лише перші кроки

    Війна на Донбасі - не лише виклик, але й шанс провести аудит, демонтувати слабкі ланки та побудувати більш ефективну систему

    Хто би не став наступним президентом, він неминуче зіткнеться з головним викликом - необхідністю розвивати країну в умовах зовнішньої агресії. Консервація старої системи або спроби її змінити, призначивши на ключові пости «нових осіб», тільки на перший погляд виглядають як два альтернативні шляхи.

    Державні інститути та система управління в Україні все ще мають значно більше спільного з «совковими» аналогами, ніж із західними зразками. Це цілком очікувано. Надзвичайно низький темп реформ накладається на «онтологічну» інерційність інститутів, які не здатні адаптуватися до нових трендів та викликів ані в економіці, ані в соціальній сфері, ані у ВПК (останнє - критично для нас).

    Нові люди з усім їх професіоналізмом та прогресивними поглядами, на жаль, не панацея. Система не просто застаріла. Вона надлишкова і стає тягарем розвитку. Майже п’ять років назад я написав допис на своєму акаунті у facebook наступного змісту: «Якщо в країні піца приїздить раніше швидкої допомоги, а логістика супермаркетів краще ніж в армії – таку державу потрібно негайно реформувати». І нашому «волонтерському десанту» дещо вдалось зробити в Міноборони в 2015 році.

    Ми маємо знаходити ефективні рішення і «писати упоперек лінійованого паперу». Інститути державного управління орієнтовані на самозбереження та підтримку процесів? Зміцнюють бар'єри між елітами та людьми? Не знають, що робити з інноваційними галузями, які розвиваються надто швидко? Значить, їх посередництво не створює жодної «додаткової вартості» та користі для суспільства, і має бути замінено електронними сервісами.



    У сьогоднішній ситуації ми не маємо права діяти шляхом проб і помилок, сподіваючись, що нові управлінці виявляться більш чесними та грамотними, ніж їх попередники. Технологічна революція в державному секторі знизить вплив людського чинника до мінімальної позначки. Ба більше: ніякий умовний «янукович» вже не зможе «прогнути» систему під себе. «Сім'я» неможлива там, де є відкритий код та рівний доступ.

    У нас часто згадують США - сильні демократичні інститути роблять державу настільки стійкою, що її основи не здатний розхитати президент без жодного досвіду державного управління. Україна не має в розпорядженні «запасних» століть, щоб step by step вибудовувати схожу модель стримувань та противаг. Натомість ми маємо розвинений IT- сектор, який може запропонувати оптимальні рішення, що дозволять винести за дужки зайве. Головне - задати правильні орієнтири та пріоритети.

    Будь-які, навіть «найгнучкіші» та найсучасніші, інститути - це не більш, ніж інструмент. Двигун автомобіля. Напрямок руху визначає суспільство. Якщо проаналізувати весь спектр запитів різних соціальних груп - від малих і середніх підприємців до волонтерів або тих самих айтішників - напрямок вимальовується досить чітко.

    По-перше, держава має стати ближчою до кожного з нас за допомогою сервісів, головним замовником яких буде звичайний громадянин замість чиновника. Додатку у смартфоні на базі open data цілком достатньо, щоб «вирішити питання» без корупційної ренти чиновників.

    По-друге, частину функцій державних інститутів можна передати на аутсорс профільним громадським організаціям або приватному бізнесу. Це не лише посилить підзвітність. Державно-приватне партнерство - ключ до зростання довіри між усіма стейкхолдерами. До речі, саме з нього починалося електронне управління в Естонії, на яке зараз рівняються багато країн. Достатньо згадати, що X-Road, який об'єднує різні бази, котрі є у розпорядженні держави, створювався приватними компаніями на замовлення уряду.

    Україна вже має успішні кейси, які відповідають цим вимогам. Вони добре відомі: ProZorro та e-Health. Знаючи ситуацію зсередини, ризикну припустити, що не менш надихаючі приклади має «спродукувати» реформа армії і ВПК.

    І починати слід з формування нової (чи принципово іншої, нерадянської) ідеологічної рамки. Якщо дуже стисло: життя солдата - головна цінність. Якщо його можуть замінити дрони та роботи, це повинно відбутися вже найближчим часом. Армія РФ чисельно перевищує нашу в рази. Тому шлях до перемоги над сильним супротивником - це унікальні технології і спроможність у будь-який момент завдати неприйнятної шкоди, а не «жива сила» в окопах.

    Подібний підхід може бути «розпакований» у цілу низку конкретних кроків. Іншими словами, він чітко вказує, що і де потрібно змінювати.

    Наприклад, у нас є нагальна потреба у новій законодавчій рамці, яка значно прискорить розвиток ВПК. Насамперед йдеться про Закон про державно-приватне партнерство, проект якого був підготовлений ще у 2015 році спільно з компанією KPMG.

    Так, сьогодні приватним компаніям можуть набагато простіше отримати ліцензії та дозволи для виконання державного оборонного замовлення. Проте цього недостатньо. Глобальна мета - створення спеціалізованих кластерів в області авіоніки, сучасної електроніки, засобів зв'язку, виробництва ракет та високоточного озброєння. І все це спільно з лідерами ринку такими як Lockheed Martin Corporation, Thales Group, тощо, а також у перспективі - формування хабу для НАТО і третіх країн, які купують у нас озброєння.

    Особливість цієї інфраструктури полягає у тому, що вона буде орієнтована не лише на виробничу кооперацію, але й зробить можливими спільні дослідження з подальшим випробуванням прототипів у зоні ООС, що дозволить залучати нові технології та партнерів. Танки з дистанційним управлінням незабаром стануть такою самою реальністю, як безпілотники сьогодні.

    Наші конкурентні переваги в IT також затребувані у сфері військової логістики та послуг із забезпечення потреб армії - в управлінні військовим майном, рекрутингу, навчанні військовослужбовців, забезпеченні їх якісною медичною допомогою, які відповідатимуть стандартам НАТО.

    «Укроборонпром» потрібно системно реформувати і проведення незалежного міжнародного аудиту та запровадження нових стандартів корпоративного управління – це лише перші кроки. До його стратегії слід «вписати» глобальні тренди розвитку озброєння та військової техніки, а міжнародним приватним компаніям - забезпечити прямий вихід на український ринок.

    Водночас також варто переглянути базові підходи до управління в Збройних Силах. Перше - це делегування Генштабом повноважень з ухвалення тактичних рішень командирам підрозділів, як це відбувається в арміях країн-членів НАТО. Друге - нова організаційна структура органів військового управління за принципами натівських J-структур з чіткою спеціалізацією підрозділів і новою системою демократичного громадського контролю. Третє - Міністерство оборони має стати сучасним офісом для цивільних професіоналів, які візьмуть на себе політичну відповідальність за ухвалення рішень у військовій сфері (включно із закупівлями та державним оборонним замовленням).

    Цей список далеко не вичерпний. Дискусія тільки починається. Але вона потрібна саме тут і зараз, незважаючи на політичну турбулентність. Війна на Донбасі - не лише виклик, але й шанс провести аудит, демонтувати слабкі ланки та побудувати більш ефективну систему. І це допоможе нам перемогти і повернути тимчасово окуповані території. А потім - масштабувати принципи та інструменти успішної (я в це вірю!) реформи на інші сфери, де е-революція держінституцій дозволить «зрізати кут» і значно прискорить остаточне розставання з совком.

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома»
    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Дмитро Орєшкін
    Дмитро Орєшкін

    Російський політолог

    Мустафа Найєм
    Мустафа Найєм

    Народний депутат

    Микола Сунгуровський
    Микола Сунгуровський

    Директор військових програм Центру Разумкова

    Кирило Сазонов
    Кирило Сазонов

    Політичний оглядач

    Аркадій Бабченко
    Аркадій Бабченко

    Журналіст

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ