рус

    Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Рятуйте, в мене нема коронавірусу! Хворі на остеомієліт отримали вирок

    здоров’я нації
    • Наталія Сокирчук
    • Розсилка
    Рятуйте, в мене нема коронавірусу! Хворі на остеомієліт отримали вирок

    У столиці вже пів року не працює унікальне відділення кістково-гнійної хірургії. Бо коронавірус

    Епідемія кононавірусу не відступає. Столиця вже перейшла до «помаранчевої зони». Серед низки обмежень, які передбачає ця зона, є заборона планових шпиталізацій. Цю інформацію «Главкому» підтвердили сьогодні у кількох лікарнях.


    Мапа зонування України. Фото з Телеграм-каналу міністра Кабінету міністрів Олега Немчінова
    Мапа зонування України. Фото з Телеграм-каналу міністра Кабінету міністрів Олега Немчінова

    Та за спробами захистити громадян від коронавірусу ховається інша проблема. Заборона на планове лікування наражає на величезну небезпеку тисячі людей із хронічними та тяжкими хворобами. Всі вони потребують постійного фахового втручання: стаціонарного лікування, операцій. Це стани, які не вимагають термінової допомоги, однак можуть становити загрозу для життя, якщо ними не займатися.

    Деякі українські лікарі за власною ініціативою намагалися допомагати таким хворим у будь-який нестандартний спосіб. До прикладу, професор, доктор медичних наук, завідувач кафедри хірургії післядипломної освіти Івано-Франківського національного медуніверситету, хірург Олег Ткачук розповідав «Главкому», що йому довелося оперувати пацієнтку…  у неї вдома. «Зателефонувала онкохвора у тяжкому стані, практично лежача. У неї стався післяінєкційний абсцес. Разом із медсестрою з приватної клініки ми приїхали до неї додому, прооперували і призначили лікування. Але мушу визнати, що це нестандартна форма роботи», – визнав лікар.

    З 14 вересня у Києві лікарні знову не проводять планових шпиталізацій, а низку відділень перепрофілюють під лікування пацієнтів з Covid-19.

    Найбільш кричущий випадок – закриття унікального відділення кістково-гнійної хірургії столичної лікарні №3. Про те, що воно ще з весни, початку спалаху коронавірусної інфекції, припинило роботу «Главкому» повідомили його пацієнти. За їхніми даними, керівництво лікарні, користуючись нагодою, під приводом підготовки до прийому хворих на Covid-19, вирішило позбутися відділень, які не можуть генерувати прибуток. Аналогічна історія відбулась і з столичним сепсис-центром. Він теж розташовувався на території лікарні №3 і тепер розформований.

    До редакції «Главкома» звернувся Ігор Прус. Чоловік хворіє на остеомієліт. Пацієнт був дуже здивований інформацією, яку він прочитав в інтерв’ю заступниці директора Департаменту охорони здоров’я КМДА Галини Зборомирської. Чиновниця у розмові з «Главкомом» запевнила, що робота відділення кістково-гнійної хірургії у лікарні №3 на вулиці Петра Запорожця не припинена. За її інформацією, коронавірусні обмеження не позначилися на роботі саме цього відділення. «Спеціалісти залишилися. Вони працюють на базі Київської міської клінічної лікарні №3 і надають допомогу. Як працювали спеціалісти раніше, так і працюють нині у цій лікарні. Проблем немає, вони не припиняли приймати хворих», – зазначила Зборомирська.

    Ігор Прус запевняє: керівників столичної медицини дезінформували. Чоловік поневіряється зі своєю проблемою ще з початку весни. «Востаннє я у лікарні на Петра Запорожця був у березні – мені зробили операцію, після чого і мене, і інших пацієнтів поспішили виписати. Відділення кістково-гнійної хірургії – це інфекційне відділення. Говорили, що його мали перепрофілювали під коронавірусне. Чи відновить воно роботу, коли Covid-19 відступить? Невідомо. Планово хворих не приймають. Палати там порожні», – поскаржився він у розмові з «Главкомом».

    «Думаю, що чиновникам показують табличку на третьому поверсі – «гнійна хірургія». Але гнійна і кістково-гнійна – це абсолютно різні речі і різні відділення, те, яке потрібне мені на п’ятому поверсі. У це відділення з’їжджалися люди з усієї країни!», – пояснює масштаб проблеми Ігор Прус.


    Ігор Прус
    Ігор Прус

    «Не знаю, що робити. Поживу ще рік-два…»

    Коли ви востаннє були у цій лікарні і що бачили на власні очі?

    Наразі відділення повністю ліквідували, наскільки мені відомо, персонал скоротили. Завідувач цього відділення, як мені розказали у лікарні, приходить, і при потребі таки дає консультації своїм пацієнтам. Я якось зателефонував своєму лікарю Олександру Литвиненку, слухавку підняв хтось з родичів: каже, що зайнятий лікар, копає картоплю. А він же висококваліфікований лікар, фахівець із золотими руками і тепер вимушений копати картоплю, аби прогодуватися?

    І ви ж розумієте: просто консультації не замінять операцій. А мені, наприклад, з моїм захворювання необхідно пройти курс таких операції, я вже зробив їх чимало, і мав би ще зробити кілька. Через відсутність лікування я зараз у такому стані, що не можу вийти з своєї квартири. У мене дуже сильно болить коліно, що робити – не знаю.

    В іншій лікарні, інших відділеннях навіть просто прокапати  курс ліків, вже не кажучи про операції, мені і іншим з таким діагнозом неможливо. Через «швидку» теж до лікарні не потрапиш: вона просто не виїжджає на діагноз «остеомієліт».

    Це відділення – унікальне. Раніше аналогічні були ще у Львові та Харкові, однак їх і там ліквідували. Я точно знаю, бо цікавився, контактував з лікарнями.

    Чи ви кудись зверталися зі своєю проблемою в останні пів року?

    Я писав листа на ім’я мера Віталія Кличка, відвозив його до Київської міської державної адміністрації. Листа зареєстрували, дали йому вхідний номер. Переадресували на Андрієвського Валентина Миколайовича. Пізніше зі своїх джерел я дізнався, що у КМДА розбиратися не стали і перенаправили цього листа головному лікарю лікарні №3 (Петро Борисович Іващенко, – «Главком»). Я впевнений, що мер листа в очі не бачив і навіть не знає про його існування. А головний лікар, до якого в руки потрапив лист, насправді хоче ліквідувати відділення.

    Вам відомо, як на цю ситуацію прореагував головний лікар?

    Товариші мені розказали, що головний лікар активно розвиває урологічне відділення. Це ж вигідно, 400 грн на добу палата, багато VIP-палат. Від кістково-гнійного відділення такого прибутку годі чекати. Бо там пацієнтам, які часто добираються у столицю з прериферії, потрібно лікуватися місяцями.

    То ви зверталися зі своєю проблемою до головного лікаря?

    Мені здається, до американського віцепрезидента легше додзвонитися, ніж до нього.


    Київська міська клінічна лікарня №3

    А послуги приватних клінік?

    Я звертався. Максимум, що вони можуть зробити – виписати антибіотик. Вони не оперують. Розумієте, по-перше, кістково-гнійні операції проводяться в окремих спецільних операційних, там не можна робити більше ніяких операцій. А після треба серйозно дезінфікувати. Жодна приватна клініка в Україні не лікує хворих на остеомієліт. По-друге, таких спеціалістів немає.

    Днями телефонував товаришу з аналогічним діагнозом. Він геть зневірився, опустив руки. Каже: «Не знаю, що робити. Поживу рік-два ще». Це біда не тільки його і моя, а тисяч людей.

    Мені треба, до того ж, потрібно робити операцію з видалення каміння з сечового міхура. В інституті урології мені сказали, що поки у мене є свищі, вони не можуть взялися мене оперувати. А як же позбавитися свищів, якщо вони – наслідок остеомієліту, який в Україні не лікують?

    Я точно знаю, що люди, які лікувалися у відділенні кістково-гнійної хірургії кілька років тому, вже давно бігають. Я звернувся лише півтора року тому, і мене просто не встигли долікувати. Хоча лікування, яке проводили, було ефективним. Кістка зрослася. А перед тим, як звернутися до цього відділення, я консультувався зі спеціалістами Інституту ортопедії, там вердикт був однозначний: ампутація. Казали, що кістка ніколи не зростеться. Але вона ж зрослася!

    Поки я сам собі мушу робити перев’язки. Звертався у поліклініку – там навіть не знають, як це робити і якими препаратами користуватися. Я звертався до відділення гнійної хірургії. там мені чітко сказали: «Чекай,  поки закінчиться історія з коронавірусом, а далі будеш воювати».

    Залишається тільки звертатися за кордон?

    У Німеччині могли б допомогти, але це дуже дорого. Я просто не потягну таке лікування.

    Що плануєте робити далі?

    Не знаю. Збираюсь писати ще одного листа до КМДА. Окремо до Департаменту охорони здоров’я не бачу сенсу звертатися, я з’ясував, що його очільниця (Валентина Гінзбург, - «Главком») у чудових стосунках із головним лікарем лікарні №3. У кращому випадку попередить його, мовляв, на тебе тут якийсь міський божевільний скаржиться.


    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ

    Про використання cookies: Продовжуючи переглядати glavcom.ua ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом і погоджуєтеся на використання файлів cookies Згоден   Про файли cookies