Тетяна Донець: Майже не вживаю ліків, практикую голодування. Отримую задоволення від цього процесу
Заступник парламентського комітету з питань охорони здоров'я про своє бачення медреформи
Народний депутат Тетяна Донець привертає до себе увагу парламентських фотографів на кожному засіданні Верховної Ради. Завжди зі смаком вбрана ефектна блондинка відразу потрапляє в центр уваги. Саме це і засмучує депутатку. «Простіше написати про сукню Донець... Комусь цікаво заговорити те, що я роблю, одягом та сумками», - скаржиться вона у відвертій розмові з «Главкомом».
Незважаючи на надмірну увагу, назвати Тетяну відкритою персоною доволі важко. Попереднє велике інтерв’ю вона давала років п’ять тому. Цього разу депутат погодилася на бесіду частково через медичну реформу, яка от-от буде голосуватися під куполом і вже спровокувала конфлікт всередині самої влади та неабиякий резонанс в суспільстві. За урядовий законопроект реформи Донець у першому читанні не голосувала. Проте потім як заступник голови парламентського комітету з питань охорони здоров’я активно брала участь в його доопрацюванні.
Із Тетяною «Главком» зустрівся в її офісі в бізнес-центрі «Олімпійський». Говорили про медреформу, скандал, що розгорівся внаслідок її спроби внести зміни до е-декларування, претензії антикорупційних органів до декларації її чоловіка (також депутата) та про особисте. Депутатка нині при надії, але саме цю тему вона категорично обходить. При узгодженні інтерв’ю Тетяна не залишила й сліду від багатьох питань, які стосувались її приватного життя. Так само «за кадром» лишилась розмова про можливість об’єднання «Народного фронту» і БПП.
«Пацієнт не повинен платити ні за що»
У першому читанні ви не голосували за урядову медичну реформу, але потім активно працювали над змінами до цього законопроекту в профільному комітеті парламенту. Реформі є підтримка?
Спілкувалась і з Володимиром Гройсманом, і з Уляною Супрун, мабуть, тиждень тому, – обоє запевнили, що підтримають нову редакцію. Між першим і другим читанням ми, дійсно, майже повністю переробили законопроект. Регламент це дозволяє. Міністерський варіант суперечив 49 статті Конституції України («Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування». - «Главком»). Законопроект із назвою «Про фінансові гарантії» не містив жодної цифри. Я є автором багатьох правок. І головне, що ми зробили, – чітко прописали гарантії: для громадян – безкоштовних якісних послуг, для лікарів – гідних зарплат. По-перше, сьогодні на всю медицину в країні витрачається – менше 3% ВВП. Ми ж тільки на одну програму суспільного здоров’я (Програму медичних гарантій), передбачену законопроектом, закладаємо видатки – 5% ВВП. При цьому, фінансування усіх програм, які наразі діють в Україні - СНІД, туберкульоз, орфанні захворювання та всі інші, - мають зберегтися. Збільшення видатків на охорону здоров’я і є основною гарантією для громадян. Витрати на галузь загалом становитимуть близько 7% ВВП. Це менше, ніж у розвинених країнах (Німеччина – 11%, США – 15%), але більше в понад два рази, ніж сьогодні витрачається. По-друге, в законопроекті ми чітко фіксуємо заробітну плату лікарів.
Вважаєте, що ідея залежності плати лікарю від кількості пацієнтів себе не виправдовує?
Комітетський варіант законопроекту гарантує, що зарплата лікарів буде переглядатись і збільшуватись щорічно, оскільки складатиме 250% від середньої зарплати на липень поточного року. Зростатиме розмір середньої зарплати, зростатиме рівень оплати праці медичних працівників. Уже сьогодні ця цифра становить приблизно 16 500 грн. Фактично, це стартова заробітна плата лікаря. Що вища кваліфікація, то більшою буде зарплата. Тобто першокласний нейрохірург, наприклад, отримуватиме не 16 500 грн, а у 4-6 разів більше за ідеєю законопроекту.
Також я запропонувала, а комітет підтримав норму про подвійний тариф на медичні послуги первинної медичної допомоги. Тариф на такі медичні послуги скрадатиметься з двох: тарифу на оплату медичних послуг (безпосередньо прийому лікаря) і тарифу на оплату діагностичних послуг (в тому числі лабораторних досліджень).
У приватних клініках один прийом у лікаря дорівнює, по суті, сумі, яку лікар комунального закладу отримуватиме за одного пацієнта на рік.
Сьогодні пацієнти приватних клінік фактично виключені з процесу. Вони сплачують податки, але не користуються ними. Ми пропонуємо встановити однакові тарифи для державних і комунальних закладів охорони здоров’я, а також для приватних лікарень. Державні лікарні отримують 100% компенсації тарифу, а пацієнти отримують безкоштовні послуги. Приватним лікарням держава компенсуватиме той самий тариф, але приватна лікарня може встановити націнку до цього тарифу, яку сплачуватиме пацієнт. Однак незалежно від того, у приватній чи у державній лікарні ви обслуговуєтесь, ви однаково використовуєте свої податки. Крім того, якщо держава зможе купувати послуги у приватних лікарнях – це стане стимулом інвестувати в розвиток галузі. До речі, у Німеччині держава часто купує не томограф, а послугу (певну кількість томограм). На мій погляд, це правильний підхід, оскільки держава витрачає кошти саме на лікування, а не на обладнання і лікарняні стіни. Конкуренція на ринку підвищить якість і рівень медичних послуг. Важливо, що законопроектом також передбачені обмеження: державна лікарня не може продавати на ринок більше від 20% послуг. Чому це важливо? Є операційна. Зробити там апендицит - одна сума, пластичну операцію - інша, вигідніша. І щоб не було такого, що коли пацієнту потрібно безкоштовно видалити апендицит, операційна зайнята комерційною «пластикою», це питання також врегульовано на законодавчому рівні.
Можна чітко визначити: за що в лікарнях пацієнт має платити, за що - ні? Що має входити в безкоштовний пакет медпослуг?
Згідно з цією редакцією законопроекту, пацієнт не повинен платити ні за що. Лише якщо хоче отримати послугу без призначення лікаря. Вирішуєте зробити УЗД, не відвідуючи терапевта, - оплачуєте послугу. Це нормальна практика.
Сьогодні медицина у нас теж начебто безкоштовна. Але ж ми розуміємо, що це номінально. Коментуючи правки комітету, в.о. міністра Уляна Супрун улітку назвала їх саботажем: «Ми знову повертаємося до того, з чого починали, декларуємо, що держава гарантуватиме обсяг послуг, на який не вистачить коштів».
Закладені нами 5% ВВП винятково на цю програму суспільного здоров’я (Програма медичних гарантій) і є гарантією якості послуг у державних закладах охорони здоров’я.
Все-таки між МОЗ та комітетом зараз є протистояння? Чи ви вже порозумілися?
Над цією редакцією закону ми працювали спільно з заступником міністра охорони здоров’я Павлом Ковтонюком. Проте, судячи з оцінок, які лунають на адресу комітетського законопроекту, складається враження, що ніхто в країні цю нову редакцію просто не читав.
Говорячи «ніхто», ви і на пані Супрун натякаєте?
Медична реформа стосується кожної людини – від народження до дня смерті, але навіть основні її тези чомусь ні у виступах політиків, ні у ЗМІ не висвітлюються. Особисто в мене все ще є питання щодо запропонованої МОЗ юридичної форми підприємства, яке має заключати договори і під розпорядження якого піде майже 80 мільярдів бюджетних коштів на рік. МОЗ пропонує ЦОВ – центральний орган виконавчої влади. На мій погляд, краще було б створити щось на кшталт Державної самоврядної організації. У такому випадку був би керівник і наглядова рада, рішення якої є обов’язковими до виконання. До складу такої наглядової ради можна включити представників всіх учасників процесу – президента, Кабміну, профспілок та ін. В той час як ЦОВ має лише керівника і громадську раду, рішення якої не є обов’язковими.
«Намагаюсь не вживати медпрепаратів. Практикую голодування»
Самі ви лікуєтесь в Україні чи за кордоном?
В Україні.
Надаєте перевагу приватним клінікам чи державним?
І в державних, і в приватних клініках отримую послуги, тому послідовно відстоюю ідею купівлі медичних послуг державою і в приватних клініках також, але звертаюсь до лікарів нечасто.
У яку приватну клініку звертаєтесь, наприклад, в Києві?
По-різному. Коли у мене були проблеми з оком, зверталась в київську міську лікарню. І вважаю, що послугу мені там надали дуже професійно. У приватні клініки також звертаюсь. Наприклад, в «Оберіг».
Уявляєте, скільки грошей українець в середньому витрачає в аптеках на рік?
Рахувала. У минулому скликанні зареєструвала в ВР законопроект «Про забезпечення лікарськими засобами і виробами медичного призначення», який передбачав поетапне запровадження обов’язкового медичного страхування, а саме: забезпечення усіх громадян лікарськими засобами і виробами медичного призначення. От тоді ми і вираховували цю цифру: більше 95% лікарських засобів українці купують за власний кошт і лише близько 5% оплачує держава. Готуючи цей законопроект, ми перевіряли протоколи лікування, наймали для консультацій страхові компанії. Тобто витратили і час, і кошти на глибоке вивчення питання. Найважливіше сьогодні, зробити ліки доступними. Тому що люди відвідують лікарів, а ліки не приймають – банально не вистачає грошей. На мою думку, впровадження страхової медицини, в принципі, має починатись із забезпечення ліками.
Як оціните роботу державної програми реімбурсації (доступності лікарських препаратів та медичних послуг для населення. - «Главком»)?
Це лише перша сходинка, і там лише три нозології (класи захворювань, зокрема, мова про серцево-судинні захворювання, діабет 2 типу, бронхіальну астму. - «Главком»). Хотіла б, щоб цей перелік був більш повний. Насправді, 2,5-3% ВВП цілком достатньо, щоб покрити потребу громадян в усіх життєво необхідних ліках (згідно з переліком ВООЗ). Такий рівень видатків покрив би і всі нозології, і все протокольне лікування. Сьогодні ж значному відсотку населення ліки просто не по кишені. А цифри у чеках за рецептами, погодьтесь, болючі усім.
Навіть вам?
А чим я відрізняюсь?
У простих людей трохи інші...
Зі мною працює багато людей, я знаю їхні родини, яку зарплату вони отримують, і як на ці кошти живуть. Всі мої співробітники отримують «білу» зарплату, працюють за контрактом. Уявлення, що я перебуваю в якомусь вакуумі, - хибне.
Скільки коштів ви витрачаєте в аптеках?
На щастя, небагато.
Скільки коштує «Цитрамон»?
Я його ніколи не вживаю.
Хоч щось же купуєте? Вітаміни?
Намагаюсь майже не вживати медичних препаратів. Навіть вітаміни. Натомість багато років практикую голодування.
Яке саме?
Вживаю тільки дистильовану воду протягом 10-13 днів. В ідеалі - двічі на рік.
На роботу при цьому ходите?
Так. Важко було лише перші рази. А після 13 років (а, може, і більше) вже навіть отримую задоволення від процесу.
Міжнародні закупівлі ліків, як зазначала керівник МОЗу, стали альтернативою тендерам, які вигравала фармацевтична мафія. Хто сьогодні в Україні уособлює цю мафію?
Не знаю. Це питання до прокуратури та МВС. Щодо програми держзакупівлі ліків за кордоном відгуки здебільшого негативні. Давайте відверто: «закупівля» - це коли ви за щось заплатили і вам це привезли, а ми заплатили і ще нічого не отримали. Поставки ліків ще за 2016 рік на початок цього літа складали менш ніж 20%. Крім того, не є правдою, що Україна стала закуповувати ліки дешевше. Ми просто купуємо дешевші ліки. А оригінальні препарати купуємо навіть дорожче, ніж раніше. Мене, наприклад, дивує інше. Ніхто чомусь не задається питанням вартості грошей. Майже 4 млрд грн, які ми віддаємо міжнародним організаціям для закупівлі ліків за кордоном, зберігаються на їхніх рахунках у закордонних банках. Чому не в українських державних банках, де ставка 10%, а не 1,5-3%, як за кордоном, і чому ці гроші працюють не на Україну і українців, а на міжнародні організації? Ми сплачуємо 100% передоплати за ліки, на які чекаємо роками. Час – це також гроші. У грошей також є ціна.
Дивіться, от будуємо ми «Охматдит». Усі звітують про кількість витрачених коштів. За експертними оцінками, будівництво такої лікарні – максимум півтора року. В Україні будують із 2012 року. Цьогоріч до Дня захисту дітей Володимир Гройсман пообіцяв відкрити блок «Д» з усім устаткуванням. Не відкрили. Тому що паспорт бюджетної програми Уляна Супрун підписала тільки 30 травня. І це тільки один блок, мала частина проекту під назвою «Охматдит». Наприклад, якщо на будівництво витрачаються кошти з траншу МВФ. За цим траншем країна сплачує відсотки. За минулі транші сплачуємо – 7,5%, за останні – 3,5%. Це те саме, що взяти кредит у банку на зведення приватної лікарні, роками виплачувати відсотки, брати нові кредити, влізати в борги, а лікарню не будувати. Жодна приватна компанія не будує клініку роками, то чому ж держава будує? Ніхто не рахує гроші. В «Охматдит» лише у 2013 році вклали $50 млн, і ми платимо за ці гроші - 7,5% річних, у 2015 виділено ще $19,2 млн, у 2016 – $15,2 млн. І за ці гроші ми сплачуємо 3,5%. За кошти, які ми сплачуємо за відсотками, за рік можна побудувати гарну районну лікарню. Отже, гроші також мають ціну. Не варто про це забувати.
«Не дуже цікавлюся бізнесом свого чоловіка»
Минулого року ви намагалися внести зміни до закону про е-декларування, і ваші ініціативи спровокували скандал. Вас звинуватили в спробі нівелювати та вихолостити антикорупційний ефект. Також у політичних колах подейкували, що вам цей проект просто «дали в руки». Хто був справжнім автором правок? І чи обговорювали ви їх, принаймні, зі своєю фракцією?
Насправді, законопроектів було три. Навіть фахові журналісти плітки про мене чули, а законопроектів моїх не читали. Одним із законопроектів - 5081 - пропонувалося додати до е-декларацій два пункти: суму сплачених податків і суму, витрачену на благодійність. Ця норма є в деклараціях в усьому світі. Чому в нас був такий супротив вказувати сплачені податки? Другий законопроект - 5080 – мав подовжити строк внесення відомостей до декларації (щодо витрат, які перевищують 80 тисяч гривень) із 10 до 30 днів. До речі, цю ідею профільний антикорупційний комітет підтримав, оскільки звітність краще вести не кожні 10 днів, а раз на місяць.
Але скандал розгорівся навколо третього законопроекту - 5079. Експерти, які аналізували його, зазначали, що він прибере обов’язок вказувати вартість та дату набуття майна, співвласників, транспортні засоби, майно родичів, що відмовляються його декларувати. У цих випадках пропонується брати дані з Держреєстру власності. А любов чиновників реєструвати майно на кума-свата всім відома...
Ми не прибрали з е-декларації жодного пункту. Навпаки, лише додавали. Даний законопроект зобов’язував вказувати видатки на лікування, навчання та найманий персонал. Усі говорять про «зарплати в конвертах». Люди не працюють офіційно. При цьому велика кількість скандалів із європейськими політиками якраз і була пов’язана з неоформленими працівниками. У Європі через це чиновники ідуть у відставку. Проте, головне, до чого зобов’язував законопроект: якщо чиновник їздить у відрядження чи на навчання коштом громадських організацій, він має вказувати це в декларації. Однак громадські організації, які агітують до публічності і відкритості, самі до відкритості виявилися не готові.
Єдине суперечливе, що я пропонувала, - частково закрити декларації. Вся інформація була б доступна перевіряючим органам, а для безпеки родин була б менш цікава жовтій пресі та шахраям.
Говорячи про ваші проекти щодо е-декларування, ви кажете «ми». Наприклад, «ми пропонували». То хто ж ці «ми»? Хто конкретно, окрім вас, писав ці законопроекти?
У мене є помічники. Ми працюємо колективом. Якщо до розробки законопроекту долучається хтось із колег-депутатів, їх завжди вказують як співавторів. До речі, я переконана, що рано чи пізно, в моїй редакції чи ні, але правки, які ми пропонували до е-декларування, буде ухвалено. Тому що вони об’єктивно потрібні.
У «Народному фронті» ви обговорювали ваші пропозиції перед внесенням до парламенту? Чому вас не підтримали навіть ваші колеги з фракції?
Ніхто ті пропозиції не читав.
Це досить серйозне звинувачення.
На жаль, так само не встигаю уважно вивчати всі законопроекти. Просто тому що за цим регламентом, що наразі діє, це в принципі неможливо. Сьогодні внесли на розгляд, завтра – голосування. Погоджувальна рада відбувається в понеділок на пленарному тижні. І ти в понеділок розумієш перелік законопроектів, які розглядатимуться у вівторок, середу, четвер та п'ятницю. Вибачте, а чому не можна погоджувальну раду перенести на п'ятницю пленарного тижня? Тоді до голосування в залі буде ще тиждень роботи в комітетах чи в округах. Більше часу на ознайомлення, а зараз у понеділок дізнаєшся про існування 30 законопроектів, які завтра маєш голосувати. Звісно, профільні комітетські законопроекти я читаю, однозначно. Намагаюся читати якомога більше і інших. Але все одно в залі ти орієнтуєшся на тих людей, яких поважаєш, і які є в профільному комітеті, через який проходить законопроект. Вони чітко говорять, що тут добре, що погано. І є ще юридичне управління, яке дуже фахово робить висновки.
На яких людей в залі ви орієнтуєтесь?
У різних випадках - на різних людей.
Конкретно назвете?
Некоректно зараз назвати одне-два прізвища, оскільки фахових колег у парламенті, насправді, багато.
У липні керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький просив генпрокурора Юрія Луценка погодити подання на притягнення до кримінальної відповідальності вашого чоловіка і колеги по фракції Дениса Дзензерського. Причина - декларування недостовірної інформації. До якої саме інформації в декларації вашого чоловіка є претензії у акнтикорупціонерів?
Буде правильно поставити це запитання йому. Наскільки мені відомо, жодних офіційних документів з цього приводу він не отримував.
Холдинг «МНПК «Веста», який є найбільшим виробником і експортером автомобільних акумуляторів, і яким володіє ваш чоловік разом із його батьком, якийсь час тому звинувачували в обмані інвесторів на Варшавській фондовій біржі...
Не дуже цікавлюся бізнесом свого чоловіка, бо вважаю, що бізнесом не можна цікавитися. Можна займатися ним. А поверхово цікавитися - це не нормально. Але розумію, що українських компаній, які вийшли на IPO, продавалися на міжнародних біржах, менше від 20. І його компанія - одна з них. Усі ці компанії потужні й сучасні, пройшли шалену кількість аудитів. Саме вони формували імідж українського бізнесу за кордоном. Це потрібно поважати.
«У мене є комерційна нерухомість, яка приносить пасивний дохід»
Ваш колега по фракції «Народний фронт» Євген Дейдей також потрапив у скандал через свою декларацію. Він брав кредити в помічників вашого чоловіка Дениса Дзензерського, через що ГПУ і просила позбавити його недоторканності.
Подання стосовно Дейдея не було достатньо обґрунтованим. Саме тому і регламентний комітет, і парламентарії в залі пленарних засідань відмовили в знятті депутатської недоторканності. Це щодо юридичного аспекту справи.
Якщо говорити про моральні речі, - ми дружимо сім'ями (з родиною Дейдея. - «Главком»), я знаю його дружину, його знають мої батьки. Ми друзі. І якщо він в когось щось попросив, а хтось запропонував - це нормальна ситуація. Невже у вас в житті не було ситуацій, коли доводилось брати гроші в борг?
Чи підтримуєте ви стосунки з родиною Лазаренків чи самим Павлом Івановичем?
Ні. Коли Лазаренко поїхав з України, мені ледь виповнилось 18 років. Думаю, це вичерпна відповідь.
Ви були депутатом Шевченківської райради від БЮТ...
Так. У складі «Батьківщини», власне, і в парламент згодом пройшла. Мої переконання, політичні зокрема, ніколи не були кон’юнктурними.
У попередніх інтерв’ю ви розповідали, як потрапили в парламент. А як потрапили в БЮТ? Завдяки кому приєдналися до цієї політсили, зайшли в райраду?
Працювала в бізнесі, розуміла, що хочу будувати політичну кар'єру. Оскільки людина досить наполеглива, в 26 років стала депутатом Шевченківської райради. Очолювала постійну мандатну комісію з питань депутатської діяльності і етики, забезпечення законності і правопорядку, розвитку місцевого самоврядування, інформаційної політики і взаємодії з об'єднаннями громадян. У цей час Віктор Пилипишин якраз став народним депутатом, але не хотів полишати посаду голови Шевченківської районної адміністрації. Оскільки це було питання моєї компетенції, зайняла принципову позицію. Райрада підтримала. Віктор Пилипишин був змушений скласти депутатський мандат, хоча на той час таких суміщень були десятки. Це був нечуваний прецедент.
Нині ви вже перебуваєте в лавах «Народного фронту». Що відчуваєте до Тимошенко? Які у вас стосунки?
Повагу як до яскравого політика. Стосунків із Юлією Володимирівною в мене немає.
Раніше ви говорили, що перед тим як потрапити у список, вели переговори з Миколою Мартиненком. У «Народному фронті» ви входите в його групу впливу?
Якщо ви маєте на увазі мої голосування в парламенті, на їх результат впливають тільки ідеї, якість законопроектів. Іноді мої голосування відбуваються у розріз із позицією фракції.
І ви, і ваш чоловік досить заможні люди. Чи підтримуєте ви фінансово партію?
Раніше підтримували і робили це публічно. Останнім часом – ні.
З чого ви сьогодні отримуєте ваш основний прибуток?
У мене є комерційна нерухомість, яка приносить пасивний дохід. Парламентську діяльність із бізнесом ніколи не поєднувала. Хоча думки повернутись у бізнес періодично виникають: у бізнесі швидкість прийняття рішень зовсім інша, по-іншому відчуваєш свою ефективність. У парламенті цього темпу не вистачає.
Офіс, в якому ми сидимо, ви за скільки орендуєте?
Це невелика сума.
Ваше вбрання у Верховній Раді завжди привертає до вас увагу. Ви самі його підбираєте чи у вас є стиліст?
Ні, стиліста в мене немає. Насправді, моєму гардеробові преса приділяє значно більше уваги, ніж я.
Катерина Пешко, Станіслав Груздєв (фото), «Главком»
Коментарі — 0