рус

    Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Атака на Байдена: як Зеленський створює нову кризу у відносинах із США

    • Розсилка
    Атака на Байдена: як Зеленський створює нову кризу у відносинах із США

    Хоча нова серія «Українагейту» вже викликала реакцію у США, в України ще є можливості «увімкнути задній хід»

    Україна опинилася перед загрозою нової кризи у відносинах із США, здатної визначити розвиток подій в обох країнах на роки вперед.

    Через дії генерального прокурора та заяви президента наша держава вступає в американську виборчу кампанію на боці одного з кандидатів у президенти. До того ж робить це, вже маючи сумний досвід «участі« у спробі імпічменту американського президента.

    Наслідки нового скандалу можуть бути справді катастрофічними. В першу чергу - для України.

    «Не останній дзвоник»

    «Думаю, це не останній дзвоник, який побачать українці... Генеральний прокурор України ще вчора зареєструвала кримінальне провадження за заявою депутата Деркача, (цю історію) будуть розслідувати», - заявив на пресконференції у середу Володимир Зеленський. Із цими фразами Україна знову перетворилася на гравця передвиборчих перегонів у США.

    Ця історія почалася днем раніше, коли позафракційний нардеп Андрій Деркач (колишній член Партії регіонів) провів пресконференцію, де оприлюднив аудіозапис, на якому людина із голосом президента Петра Порошенка звітує людині із голосом віцепрезидента США Джо Байдена про звільнення генпрокурора Віктора Шокіна та розповідає про реформи, на проведенні яких наполягають США.

    Розмова дуже схожа на справжні переговори політиків, втім, у партії Порошенка «Європейська солідарність« заперечили автентичність записів, назвавши їх «російською провокацією, яка не має нічого спільного з дійсністю».

    Деркач наполягає, що записи «свідчать про факти міжнародної корупції та держзраду на найвищому державному рівні« та «чітко показують... Україною керував Байден«.

    Йдеться про події 2016 року, коли під час візиту до Києва Джо Байден висунув жорстку вимогу звільнити чинного на той момент генпрокурора Віктора Шокіна, зробивши це умовою для надання Штатами державних гарантій для кредиту на суму $1 млрд. 

    Раніше Байден визнавав, що вдавався до такого шантажу. У 2018 році, виступаючи у Раді з міжнародних відносин США, колишній віцепрезидент розповів, що поставив українську владу перед жорстким вибором. «Я сказав: я їду через 6 годин, якщо ваш генпрокурор не буде звільнений до того часу, ви не отримуєте грошей. І той сучий син був звільнений. І на його місце поставили того, кому на той час довіряли», - розповідав Байден.

    Саме тому нові записи не були сенсаційними. 

    Проте вже того ж дня Офіс генпрокурора відкрив кримінальне провадження за статтею про державну зраду і зловживання владою або службовим становищем, а Володимир Зеленський на пресконференції підтвердив: він «знає, що це може бути кваліфіковано як державна зрада». 

    Назад, до «Українагейту»

    Ці події моментально повернули Україну до американської внутрішньої політики та медіапростору. Цю інформацію підхопили провідні американські ЗМІ та політичні гравці. А їхніх коментарів достатньо для висновку, що новий «Українагейт» стає реальною перспективою. 

    «Це (оприлюднення Деркачем аудіозаписів) є лише верхівкою айсберга», - цитує The Washington Post адвоката Трампа Рудольфа Джуліані, а син президента США Дональд Трамп-молодший затвітив відео із коментарем про те, що це «не найкраща розмова« для американського посадовця.

    Україна не вперше опиняється у вирі американських передвиборчих баталій. Втім, заява Зеленського заводить нас у ситуацію, гіршу, ніж будь-коли.

    Досі Україну сприймали у ролі «об’єкта атаки Трампа». Тепер Київ «атакує» самостійно.

    По суті, Володимир Зеленський зробив крок до того, щоби стати гравцем американської передвиборчої кампанії на боці одного з кандидатів, чинного президента Дональда Трампа

    Адже раніше від ГПУ вимагали порушити справу, у якій фігурувало би прізвище Байдена, сина колишнього віцепрезидента США. Тепер президент Зеленський особисто оголошує про розпочате кримінальне провадження, у якому до того ж фігурує вже не син Джо Байдена, а він сам.

    Історія, яка не вчить

    Минулий рік у відносинах України та США був, м’яко кажучи, непростим. 

    Через спробу нової української влади налагодити тіньовий діалог із Білим домом через адвоката Трампа Рудольфа Джуліані Україна опинилася у центрі скандалу, що отримав неформальну назву «Українагейт». 

    Зараз американські медіа вже звертають увагу на те, що в грудні 2019 року, під час останнього візиту до Києва, Джуліані зустрічався з Андрієм Деркачем - тим самим депутатом, що нині оприлюднив записи розмов Порошенка і Байдена.

    Попередня хвиля цього скандалу стала підставою для процедури імпічменту щодо президента США. Вона завершилася перемогою Трампа - але Україна у цій історії лише втратила.

    Як мінімум можна констатувати, що антиукраїнські настрої стали поширеними у Республіканській партії, серед так званого «ядерного« електорату Дональда Трампа.

    Що ж тепер підштовхнуло президента Зеленського до ризикованого кроку? Адже від літа минулого року він особисто доклав чимало зусиль, щоби вивести Україну з американської політики. 

    Причому в останні місяці Зеленський та його комунікаційна команда діяли цілком коректно. Президент уникав будь-яких коментарів щодо Байдена та своїх домовленостей із Трампом. Підкреслював, що Україна не грала та не гратиме на боці жодного з кандидатів. Наголошував, що нам важлива двопартійна підтримка Сполучених Штатів. Тобто робив саме те, що йому радили дипломати та експерти (у тому числі на сторінках ЄП). 

    Зрештою, Україні вдалося уникнути найгіршого і відіграти значну частину репутаційних втрат.

    Але тепер ми ризикуємо втратити усе.

    Чому так сталося - напевно може знати лише сам президент. Однак дуже схоже на те, що Зеленський виявився пішаком у чужій грі. Не обов’язково лише американській.

    Дуже схоже, що його бажання «покарати Порошенка» використовують, перетворюючи Україну на гравця американської політики. 

    Річ у тім, що ці дії Генпрокуратури можуть видаватися безпечними. Про жодні формальні звинувачення проти Байдена не йдеться. Це провадження «фактове«, і навіть якщо колись дійде до пред’явлення підозри (облишимо в стороні питання її обґрунтованості), то вона буде адресована Порошенку, а не ексвіцепрезидентові США.

    Однак достатньо згадати події минулої осені, щоби стверджувати: для американських політичних процесів це не має вирішального значення.

    В США звучатиме, що є кримінальна справа, яку публічно «підтримав» президент України, і у ній фігурує Байден. Що навіть українська прокуратура (яку очолює соратниця президента України) вважає, що Байден тиснув на українського лідера, підштовхуючи того до «дій з ознаками державної зради«, а отже, кандидат у президенти США зловживав владою.

    Що робити?

    Невідомо, хто саме переконав президента Зеленського у прийнятності процесу, який б’є не лише по його попереднику, але й по фіналісту американських виборів. Чи навіть такого зовнішнього гравця не було, а те, що відбувається, є особистою ініціативою Зеленського - це не має значення. 

    Президент (а разом із ним і вся країна) став на дуже небезпечний шлях.

    На щастя, ще не пізно зупинитися.

    Хоча нова серія «Українагейту» вже викликала реакцію у США, в України ще є можливості «увімкнути задній хід».

    Досвід, як це зробити, в української влади вже є. Старанно уникати будь-яких заяв, що можуть трактуватися як підтримка одного з кандидатів, зважувати кожне слово. Утриматися від «імпровізацій« на цю тему принаймні до дня виборів. А якщо вже й згадувати про США - то кожного разу наголошувати на важливості двопартійної підтримки, і на цьому ставити крапку. 

    Натомість кожна нова заява українського високопосадовця (від президента до звичайного прокурора), кожна згадка про кримінальну справу, в якій фігурує Байден, стрімко наближають нас до точки неповернення. 

    Причому біля витоків цього процесу стоятиме особисто президент Зеленський. Кількома необережними фразами на пресконференції 20 травня він твердо закріпив за собою цю не дуже почесну роль.

    Автори: Сергій Сидоренко, Юрій Панченко,

    редактори «Європейської правди»

    Джерело: Європейська правда

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ