Ільмі Умеров на волі після психлікарні: Це було одне велике катування

Російська влада в анексованому українському Криму звинувачує заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова у публічних закликах до порушення територіальної цілісності РФ. 11 серпня йому присудили примусову стаціонарну психіатричну експертизу. З клініки його випустили лише 7 вересня.

Deutsche Welle: Пане Умеров, в яких умовах Вам довелося провести ці три тижні?

Ільмі Умеров: Ти перебуваєш у відділенні психіатричної клініки закритого типу з санвузлом у жахливому стані. Ти постійно контактуєш зі справжніми психічнохворими, які довгий час, роками, перебувають у цьому відділенні. Це метод впливу на нормальну людину. Три тижні провести в таких умовах - це така екзекуція, яку можна назвати одним великим катуванням. І треба мати достатньо велику силу волі, щоб це спокійно перенести. До того ж, я відмовився від їжі в клініці, їв тільки те, що мені приносили з дому, і не приймав жодних медичних препаратів з рук персоналу.

Ви були один у кімнаті чи у Вас були сусіди?

Спершу був один, потім до мене підселили ще трьох хворих, і останні десять днів ми були вчотирьох. На мою думку, один з них був цілком адекватний, з ним можна було спілкуватися, двоє інших - це з категорії хворих.

Вам дозволяли вільно пересуватися лікарнею?

Ні, це відділення закритого типу, можна було пересуватися тільки у ньому, на територію лікарні виходити було заборонено. Відвідувачів, які до мене приходили, пускали до відділення, і ми спілкувалися прямо у дворі, у присутності хворих.

Що було найгіршим за ці три тижні, які Ви провели у клініці?

Я Вам скажу, як воно було насправді, а Ви вже вирішуйте, чи писати про це. Найважче з побутових умов було сходити в туалет. Туалет цього, так званого, дев'ятого відділення психіатричної клініки хворі перетворили на клуб. Вони заходять туди поспілкуватися, покурити, чай попити, а місце, де випорожняються, не закрите, і виходить, як на сцені сидиш. Перші п'ять днів я не міг сходити в туалет, потім поскаржився адміністрації, і мені дозволили користуватися службовою вбиральнею. Тому так, найжахливіше, що я згадую - це туалет і душ. Тим більше, у мене не особливо здоровий організм, я інвалід. І загальний стан почав погіршуватися. На четвертий день перебування в клініці я втратив свідомість.

Ви вийшли на волю після рішення комісії клініки про те, що здорові. Чи були Ви присутні на ухваленні цього рішення?

Так, експертиза проводилася протягом трьох тижнів, і сьогодні її завершили. Я був присутній на цьому засіданні. Лікарка, яка вела мою справу, надала звіт членам комісії. Ми поспілкувалися хвилин 15-20. Все було дуже доброзичливо, вони всі мої колеги, адже я сам лікар за освітою. Тому труднощів переконати їх, що я психічно здоровий, не виникло. І рішення було ухвалено: однозначно - ніяких психічних відхилень у мене немає. І ті задуми, які, мабуть, були у слідства, щоб мене дискредитувати, поки що не здійснилися.

Як проходила експертиза протягом цих тижнів?

Загалом у бесідах. Кілька разів зі мною лікарка розмовляла, кілька разів - середні медичні працівники, які навчені цього. Вони повинні були визначити рівень мого психічного стану, чи є якісь відхилення.

Хіба не можна було провести цю експертизу за кілька днів?

Чесно кажучи, у мене у самого такі питання виникали, проте лікарі, що займаються психіатрією, кажуть, що за (російським - Ред.) законом мінімальний термін 28 днів. Це мені як людині, з приводу якої не виникло жодних сумнівів, вони провели експертизу в прискореному темпі.

Як Ви вважаєте, з якою метою Вас помістили у психіатричну клініку?

Стаття, яку мені інкримінують, не передбачає обов'язкової психіатричної експертизи. Мені спершу запропонували пройти її амбулаторно, добровільно. Я подумав, що це негативно вплине на мою ділову репутацію, і відмовився від неї. Слідчий ФСБ образився на такий крок з мого боку і подав до суду, і, природно, суд підтримав його сторону та призначив мені примусову психіатричну експертизу.

Як Ви думаєте, що стало приводом того, аби ФСБ зажадала Вашої психіатричної експертизи?

Це, на їхню думку, гарний метод впливу на людину. Цього можна було не робити. Я не давав жодних приводів ані медикам, ані слідчим, ані будь-кому, хто зі мною спілкується, вважати мене психічно нездоровим. Це просто метод впливу, щоб, з одного, боку мені було важко, і я замовкнув і не говорив про існуючі проблеми. Однак, я думаю, вони цього не добилися, а отримали протилежний результат. Резонанс був досить сильний, по всьому світу проводилися акції протесту.

Після Вашого ув'язнення всі заговорили про аналогію з каральної психіатрією часів Радянського Союзу. Ви так не вважаєте?

Я теж дотримуюся точки зору, що є спроби відродити ці методи так званої каральної психіатрії. Однак, на щастя, не з боку медичного персоналу. Але сам факт того, що підозрюваного з політичних мотивів помістили в психлікарню для примусової експертизи, не маючи на те жодних підстав, свідчить, що в стінах ФСБ такі ідеї виношуються.

Ви вийшли на волю з клініки, але Вашу справу ФСБ не закрила. Що буде далі?

Психіатрична експертиза - це лише один крок. Тепер слідчий має завершити слідчі заходи, так він, принаймні, називає свою роботу. Потім справа перейде до прокуратури і далі до суду.

Чи збираєтеся Ви звертатися до Європейського суду з прав людини через примусову психіатричну експертизу?

Насправді, ми вже намагалися оскаржити це рішення тут, у Криму. У постанові суду було написано, що це можна зробити протягом трьох днів. Ми встигли це зробити. Однак суд наступної інстанції так і не відбувся, і мене помістили у психлікарню в Сімферополі. Більше того, на засіданні суду у мене стався гіпертонічний криз, і мене прямо із зали госпіталізували. А на п'ятий день після цього перевели з лікарні до психіатричної клініки.

Тобто чекати на апеляцію ніхто не став?

Так, і це дуже серйозне порушення законодавства. Адже ми мали право оскаржити рішення, але нам не дали можливості навіть скористатися цим правом. Я не маю ілюзій, що суд наступної інстанції скасував би рішення суду першої інстанції, але формально ми цю процедуру так і не пройшли. Тепер, коли експертиза вже завершилася, і я вже три тижні пробув у психіатричній клініці, мені подзвонили сьогодні з так званого «Верховного суду республіки Крим» і повідомили, що на 13 вересня призначено судовий розгляд з цього питання.

Що Ви маєте намір зробити?

Я думаю, це все вкупі з іншими справами буде гарною доказовою базою для звернення до Європейського суду за фактами порушень прав людини в Криму.

Що Ви зробили в першу чергу, коли вийшли на волю?

Сьогодні проходило судове засідання у справі (іншого заступника голови Меджлісу - Ред.) Ахтема Чийгоза, у кримінальній справі 26 лютого. Я під'їхав туди і привітався з людьми, які прийшли підтримати Ахтема. А потім поїхав у перукарню.

Чи збираєтеся Ви залишити Крим заради своєї безпеки?

Ні. Я залишуся в Криму. Я не визнаю результатів референдуму, і все, що потім робилося з посиланням на референдум. Якщо б я хотів втекти від так званого покарання за свою думку, за свою позицію, я міг би це зробити вже давно. Були часи, коли мені пропонували досить високу позицію на материковій Україні, я від цього відмовився. Я не збираюся залишати Крим.