рус

    Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Карантин з малюками - підказки батькам від психолога і мами з Каліфорнії

    • Розсилка
    Карантин з малюками - підказки батькам від психолога і мами з Каліфорнії

    У ці дні важливо підтримувати себе доступними способами і пам'ятати, що «це теж мине»

    Дарія Маслова – психолог із Києва, вона живе у Каліфорнії і веде відео-блог «Психолог в декреті». Вона дає підказки батькам у час карантину і розповідає про американський досвід виховання своєї 3-річної доньки.

    1. Знизьте очікування від себе.

    Зараз інтернет просто розривається кількістю безкоштовних трансляцій, починаючи від йоги и фітнесу, закінчуючи прогулянками світовими музеями. І може скластися враження, що саме зараз час нарешті вивчити англійську мову, накачати собі кубики на животі і навчитись готувати тірамісу. Набравшись нереалістичних очікувань, ви неминуче зіштовхнетесь із розчаруванням, тому що поки ви це все панували, дитина вже розмалювала кота у фарбу, яку знайшла на балконі, суп на плиті заляпав все, що тільки міг, а ваш кабель для інтернету вкрали на металобрухт.

    Саме тому треба знизити свої очікування, щоб не розчаровуватись від того, що нічого із запланованого не зроблено. Умови зараз не найсприятливіші, адже карантин – це не канікули. Найголовніше зараз залишатися адекватними батьками. Робіть все, що наповнює вас і знімає рівень тривоги,– із цього рівня ви можете рухатись далі і брати на себе щось ще.

    2. Знизьте очікування від дитини.

    Школи й садочки не працюють, батьківські чати сіють паніку, а у вашій голові вже змальовуються картини, як ваша дитина закинула навчання і не вступила в університет? Карантин – це не звичайний стан, отже і режим не може бути звичайний. Якщо ваша дитина ходить цілий день у піжамі, якщо вона поснідала тортом, якщо вона лягла об 11, – таке буває, це не робить вас поганою мамою чи поганим батьком.

    Я ще до початку карантину спостерігала ситуацію, як мама-американка привезла у садочок дитину у піжамі. І нічого страшного не сталося, і ніхто на неї коса навіть не подивився. Ваше психічне здоров’я важливіше за зовнішній вигляд ваших дітей, а ваші відносини важливіші за успіхи в школі.

    3. Поважайте почуття дитини й постійно підбадьорюйте її.

    Саме на американських майданчиках я найбільше чула фрази: «Ти зможеш! Ти молодець! Що ти відчуваєш цього приводу? Як я можу тобі допомогти?»

    Підтримуйте дитину, їй зараз теж нелегко, адже вона теж в абсолютно нових умовах, де не можна піти на майданчик, чи в садок, чи в школу, чи просто зустрітись із друзями. Деякі діти не змогли відсвяткувати свій день народження, або ж скасувались їхні омріяні подорожі. Дітям складніше зрозуміти тимчасові обмеження, усвідомити, що так буде не завжди. У деяких виникає страх, що життя тепер буде тільки таким.

    Поговоріть із дітьми про те, що вони відчувають. Діти мають право на різні почуття, в тому числі обурення, гнів, розчарування. Дайте їм можливість розказати про це без осуду.

    Підтримуйте їх й підбадьорюйте навіть у маленьких проявах допомоги вам у хатній роботі або якщо вони самостійно знайшли собі заняття, без вказівки і ваших настанов: «Ого, оце так гру ти собі вигадав! Як цікаво, навчиш і мене так, коли я тут закінчу з роботою?»

    4. Знайдіть спільну діяльність, яка цікава вам обом.

    Я надихаюсь американцями, як вони вчать дітей тому, від чого кайфують самі. Найяскравіший приклад, це – гра у бейсбол. Кидають м’яч, де тільки можуть (не виключено, що і вдома теж), і при цьому їхні очі горять, вони хвалять дітей за найменші успіхи. А на кожні змагання вся родина приходить спостерігати й підтримати.

    Тому важливо знайти те заняття, яке подобається вам обом. Навіть у домашніх умовах. Можливо, вам подобається в’язати, шити, пекти хліб, займатись йогою, малювати, грати на гітарі. Можливо, є те, чому ви б хотіли навчитись, і ви можете спробувати навчатись разом. Головне – щоб вас самих це захоплювало, саме тоді ви зможете надихнути й ваших дітей займатись із вами.

    5. Знайдіть час побути окремо на одній території.

    Як побути окремо в одній квартирі? Це можна влаштувати, коли у дітей денний сон чи якщо раніше вкладати їх спати вночі. Це може бути тиха година або просто коли просиш: «5 хвилин зараз мене не чіпати».

    Поговоріть із партнером, як ви можете це організувати для кожного, і навчіть дитину особистим кордонам – саме час для цього. А поки маєте хвилину для себе, зробіть те, що може відновити ваш ресурс. Можливо, це душ, ванна, медитація, – або просто 5 хвилин полежати із закритими очима, коли вас ніхто не чіпає. Тут важливо зробити щось, що ви справді хочете і можете в таких умовах, що надасть вам сил.

    6. Підтримайте свого партнера, розподіляйте обов’язки.

    Розподіліть обов’язки: хто що може і хоче взяти на себе в цих умовах. Навіть якщо один з батьків працює з дому, а інший займається з дітьми, важливо розуміти, що зараз ролі зміняться чи доповняться. Особливо важливо проговорити очікування один від одного, коли обоє батьків мусять працювати з дому.

    Дайте час один одному перепочити. Це потрібно кожному, щоб психічно бути більш стабільними. Наскільки можливо, давайте час одне одному побути окремо від всіх. Туалет, ванна, балкон – теж рахується. Навіть 5-10 хвилин важливі.

    Будьте уважні до партнера і відчувайте, коли бачите, що він чи вона вже на межі. Адже зараз ви – найбільша підтримка одне в одного. І не забувайте про прості речі. Горнятко кави, теплі слова та обійми – це те, що підтримує кожного.

    7. Використовуйте допомогу бабусь і дідусів віртуально

    У США часто діти і батьки живуть далеко, в різних штатах, а отже онуки часом бачать бабусь і дідусів лише на свята. А в інший час бабусі та дідусі можуть почитати дітям казочку, поговорити чи просто навіть пообідати разом віртуально, по відеозв'язку. Отже, використовуйте цю можливість. Наразі у нас батьки наші теж знаходяться в Україні, а отже моя трирічна дитина може годину слухати казочку або навіть знаходити можливість грати в хованки з бабусею по відеозв'язку. Вам це дасть можливість перепочити протягом дня, а вашим батькам – зміцнити важливий душевний зв'язок із онуками.

    У ці дні важливо підтримувати себе доступними способами і пам'ятати, що «це теж мине». І дуже скоро ми всі зустрінемось на гучному дитячому майданчику, в лісі на шашликах або в улюбленій кав`ярні чи музеї. Обійматимемось і радітимемо простим речам, які можемо робити разом. А поки головне – залишатись вдома і бути здоровими.

    Джерело: Голос Америки

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ