Красу можна зчитати з активності мозку

Чи це гарне? Індивідуальну відповідь на це питання можна зчитати з активності нашого мозку. Адже коли ми щось сприймаємо естетично привабливим, певна мережа нашого мисленнєвого органа щоразу реагує у подібний спосіб – незалежно від того, дивимося ми на малюнок, ландшафт чи будинок. Тож ця мережа, яку зазвичай активують мрії і внутрішні роздуми, може містити універсальний код краси.

Кажуть, що красу сприймають очима. Та хоча естетичні відчуття – високосуб’єктивне питання, існує на диво багато речей, що містять універсальну красу. Так, природний ландшафт може здаватися гарним усім опитаним незалежно від їхнього походження. Що стосується облич, то часто симетричні або подібні на дитячі риси здаються гарними. Є навіть естетика математичних рівнянь, яку можуть розгледіти аматори.

Чи естетичний стимул приносить нам відчуття задоволення, чи ні, все ж визначає мозок. Дослідження засвідчують, що одразу кілька мереж нашого мисленнєвого органа реагують, коли ми сприймаємо щось таке, що вважаємо гарним. Проте чи можливо з реакцій у мозку зчитати нашу суб’єктивну оцінку картин, ландшафтів чи будівель?

Цим питанням задалися Едвард Вессель (Edward Vessel) з Інституту емпіричної естетики імені Макса Планка, що у Франкфурті на Майні, та його колеги. Для свого дослідження науковці показали 16 піддослідним твори мистецтва, архітектури та природні пейзажі. Завдання учасників експерименту полягало в тому, що вони мали визначити красу демонстрованих об’єктів. При цьому за допомогою функціональної магнітно-резонансної томографії (фМРТ) науковці спостерігали, що відбувається в мозку піддослідних.

Результат: ділянки мозку, що відповідають за візуальне опрацювання інформації, не годяться як індикатори краси. Адже їхня активність дуже змінювалася від випадку до випадку – навіть щодо картин, які всі учасники визначили естетичними.

Але зовсім інакше поводилася мережа пасивного режиму роботи мозку (Default-Mode-Netzwerk). Зазвичай ця мережа неактивна, коли ми зайняті зовнішнім світом, – вона спалахує передусім тоді, коли ми занурюємося в сни наяву, відпочиваємо або перебуваємо в легкому сні. Проте нещодавно вчені знайшли перші докази того, що ця мережа, яка відповідає за внутрішній світ людини, збуджується під дією й зовнішніх подразників, які особа вважає гарними.

Вессель з колегами повідомили: їхні дослідження підтвердили це спостереження. Адже картини, які учасники дослідження називали гарними, зумовлювали на диво подібну активність у мережі пасивного режиму роботи мозку. Ця реакція не залежала від того, споглядали піддослідні твори мистецтва, будівлі чи пейзажі.

На думку науковців, це свідчить на користь припущення, що ця мережа оперативного спокою могла б містити свого роду універсальний код естетичної привабливості. «Ми ще не знаємо, чи вона сама вичисляє цей код. Але вона однозначно має доступ до абстрактної інформації про те, вважаємо ми певний досвід візуально привабливим, чи ні», – пояснив Вессель.

Наступним кроком, планують учені, стане дослідження того, чи помічена схема реакції проявлятиметься і під час прослуховування музики чи поезії. Одне слово, чи мозок реагуватиме так само, коли ми слухатимемо гарну пісню чи гарний вірш?

Дослідження цієї проблеми в майбутньому може розповісти ще багато деталей про те, як ми реагуємо на красу – тим самим і про переживання, які закарбовуються в пам’яті та змінюють життя, наголошують науковці.

Daniela Albat

Schönheit lässt sich am Gehirn ablesen

Max-Planck-Institut für empirische Ästhetik/ New York University, 16/09/2019

Зреферуала С. К.