Нобель з медицини: за імунотерапію раку

Зброя проти раку: Нобель з медицини 2018 року отримали науковці, завдяки яким імунотерапія проти раку зазнала суттєвого поступу. Американець Джеймс Еллісон (James P. Allison) ідентифікував білок, що гальмує імунну реакцію проти ракових клітин, та розробив терапію антитілами, котра долає це пригнічення. Японець Тасуку Хондзьо (Tasuku Honjo) виявив іншу перепону для імунної реакції на рак і також розробив імунотерапію проти неї.

Наша імунна система призначена для того, щоб розпізнавати непроханих гостей, зокрема власні хворі клітини, і їх усувати. Все ж проти вироджених клітин, тобто й ракових, цього захисту часто недостатньо. Причина: ракові клітини розробили ефективні стратегії для обману автогенного захисту організму. Деякі з них маскуються, інші виділяють спеціальний медіатор, який пригнічує імунну реакцію.

Власне за успіхи у дослідженні стратегій ракових клітин пригнічувати імунітет цьогорічні лауреати отримали Нобелівську премію з медицини. Їхня праця створила основу для імунотерапії, що долає імунну блокаду, розчиняючи «перешкоди» на шляху активної імунної реакції.

«До відкриття обох лауреатів поступ в імунотерапії був радше затяжним, – йдеться в Нобелівському обґрунтуванні. – Терапія «контрольних пунктів» імунної системи зробила революцію у лікуванні раку, кардинально її змінивши».

Підґрунтям відзначеної цьогоріч роботи були дані, що імунну реакцію на рак провокують не лише клітинні антигени зіпсованих клітин. Натомість Т-клітини імунної системи потребують подальших сигналів, що їхню активність або посилюють, або послаблюють. Тоді як вирішальними є рецептори, які розташовані на поверхні клітин імунної системи.

У 90-х рр. ХХ ст. у Каліфорнійському університеті американський науковець Джеймс Еллісон досліджував один із тих рецепторів на поверхні Т-клітин, що гальмує її імунну відповідь. Ще тоді було відомо: рецептор CTLA-4 пригнічує захист клітини. Та Еллісон з командою стали першими, хто цільово намагався заблокувати цей рецептор антитілами, завдяки чому мала б початися імунна реакція проти раку.

Наприкінці 1994-го Еллісон з колегами здійснили перший експеримент над хворими на рак мишах – з дивовижним успіхом. Антитіла, названі Іпілімумаб (Ipilimumab) у дії проти CTLA-4 призводили до того, що імунна система гризунів атакувала пухлини, і миші вилікувалися. Трохи пізніше ця терапія антитілами виявилася ефективною в боротьбі з людською меланомою – чорним раком шкіри. 2011 року Іпілімубаб (Ipilimumab) як препарат для лікування пізніх стадій раку шкіри схвалило управління продовольства і медикаментів США.

З Еллісоном Нобелівську премію розділив японець Тасуку Хондзьо. Приблизно в той же час, що й Еллісон, він ідентифікував інший чинник, який гальмує реакцію імунної системи проти раку. Зі своєю командою Хондзьо виявив, що на Т-клітинах реакцію пригнічує й рецептор PD-1 – проте тут спрацьовує інший механізм, ніж у випадку з CTLA-4.

Хондзьо і його колегам вдалося розробити антитіла й проти цієї перепони і запустити реакцію імунної системи проти ракових клітин. 2012 року клінічні дослідження довели дієвість цих антитіл на багатьох видах раку. Сьогодні терапію імунного контролю з антитілами Ніволумаб (Nivolumab) і Пемброліцумаб (Pembrolizumab) застосовують, зокрема, проти раку легень, нирок, лімфоми і меланоми.

Комбінована терапія, що водночас діє на обидва рецептори PD-1 і CTLA-4, проявила себе особливо ефективною у боротьбі з деякими видами пухлин. Завдяки свідченням, які отримали Еллісон і Хондзьо зі своїми командами, в останні роки імунна терапія проти раку зазнала суттєвого поступу. Сьогодні в клініках тестують численні антитіла і досліджують нові рецептори Т-клітин.