Робота на роки: як формуватиметься Православна церква України після томосу

З церковної точки зору з 15 грудня 2018 року, коли відбувся Об'єднавчий собор, в Україні існує нова помісна церква - Православна церква України (ПЦУ). Ухваливши рішення про саморозпуск, до неї увійшли у повному складі Українська православна церква Київського патріархату (УПЦ КП), а також Українська автокефальна православна церква (УАПЦ). Крім того, до нової церкви приєдналися два архієреї Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП).

ПЦУ: поки лише в молитвах

З моменту Об'єднавчого собору в усіх громадах, віряни яких визнають себе належними до ПЦУ, на богослужіннях поминають митрополита Епіфанія - предстоятеля єдиної помісної церкви. Це і є їхня приналежність до нової спільноти з церковної точки зору. Утім, юридично все поки залишається по-старому: громади зареєстровані як належні до УПЦ КП і УАПЦ. Пересічні священики, з якими спілкувалася DW, поки навіть не знають, як і коли буде здійснено перереєстрацію їхніх громад на нову церкву. Православна церква України ще не має державної реєстрації і досі ще не подала до компетентних органів відповідні документи.

Спершу новій церкві треба зареєструвати схвалений на соборі 15 грудня статут у департаменті у справах релігій і національностей міністерства культури України. Після того, як статут буде перевірений на відповідність українському законодавству, Православна церква України отримає статус юридичної особи. Наступним кроком стане реєстрація окремих територіальних єпархій та їхніх статутів. Але для того, щоб церква створила єпархії, потрібно спершу створити керівні органи ПЦУ. Це буде зроблено на першому засіданні Синоду. За інформацією DW, отриманою з церковних кіл, які координують процес створення нової церкви, Синод має відбутися наприкінці січня або на початку лютого.

Масових переходів (поки) не буде

Лише після створення і державної реєстрації єпархіальних управлінь ПЦУ, будуть реєструватися окремі громади. А цей процес може затягнутись не на один рік. Адже лише УПЦ КП і УАПЦ, які становлять ядро новоствореної церкви, мають близько семи тисяч громад. Кожна з них повинна буде перереєструвати свій статут у регіональному управлінні департаменту у справах релігій і національностей мінкульту, пояснив у розмові з DW директор агенції «Релігійно-інформаційної служби України» (РІСУ) Тарас Антошевський. «В областях в цих органах працюють один-двоє людей, які й без того мають чимало обов'язків. Нема кому цим займатися», - констатує оглядач.

До семи тисяч громад, які вже де-факто, але поки не де-юре увійшли до Православної церкви України, додаватимуться ще громади Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП). Поки про такий перехід оголосили близько 50 громад. Тарас Антошевський прогнозує, що заяви про перехід можуть стати більш масовими після того, як будуть зареєстровані єпархіальні управління нової церкви. «Священики чекають, коли буде можливість реєструвати статут відповідно до приналежності до нової церкви», - зауважує оглядач.

Страх втратити храм

Одна з причин обережності священиків, які не поспішають відкрито заявляти про перехід до помісної церкви, за його словами - страх втратити храм. Адже після заяви про перехід до нової церкви, Єпархіальне управління Московського патріархату може спробувати замінити священика на лояльного або через суд відібрати приміщення, каже Антошевський. Саме так вже не раз бувало, коли громади УПЦ МП у минулому намагалися перейти до УПЦ КП. Починаючи з 2014 року, близько 70 громад, як свідчить статистика «Релігійно-інформаційної служби», перейшли з УПЦ МП до Київського патріархату. «В більшості випадків це обернулося конфліктом за храм», - констатує директор РІСУ.

Як свідчить актуальна статистика РІСУ, про переходи громад до нової помісної церкви, нерідко рішення громади має конфліктний потенціал. Наприклад, якщо більшість громади висловлюється за перехід, а меншість, включно зі священиком, - проти. «Без священика перереєструвати громаду дуже важко. Але навіть якщо перереєструвати, як показує досвід, це ще не все. Нерідко УПЦ Московського патріархату подає до суду», - зазначає Тарас Антошевський.

Потрібні більш чіткі правила

В результаті, нерідко буває, що більшість громади переходить під нову юрисдикцію, але залишається без храму. Або ж протиборчі частини громади роками воюють за приміщення. Аби зарадити цій проблемі група депутатів Верховної Ради на чолі Віктором Єленським (фракція «Народного фронту») ще 2016 року зареєструвала законодавчі зміни, які мають чітко прописати процедуру зміни громадами юрисдикції. Адже закон гарантує право змінювати підпорядкування, а як це відбувається - незрозуміло.

Відповідно до законопроекту, рішення про зміну юрисдикції можуть ухвалити члени громади простою більшістю голосів. «Закон має накреслити механізм, за яким відбувається перехід, аби він був найменш хворобливим. Щоби перехід не викликав зіткнень і юридичної тяганини», - пояснив Єленський у розмові з DW. Депутат впевнений, що законодавчі зміни будуть ухвалені ще під час роботи нинішнього парламенту. Утім, імовірно, до законопроекту будуть внесені зміни. Адже, за словами Віктора Єленського, представники церков побоюються, що рішення простою більшістю голосів залишатимуть конфліктний потенціал. Тому, імовірно, зрештою буде ухвалено норму про те, що рішення має ухвалюватися двома третинами парафіян.

Тарас Антошевський погоджується, що чіткі правила переходів громад потрібні. Утім, нарікає оглядач, Верховна Рада надто затягнула із ними. Тепер, після створення ПЦУ, каже директор РІСУ, питання церковних переходів дуже політизоване і вже сам факт розгляду такого законопроекту може спровокувати конфлікт.