рус

    Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Як наука про поведінку допомагає подолати Covid-19?

    • Розсилка
    Як наука про поведінку допомагає подолати Covid-19?

    Нове глобальне дослідження має допомогти зрозуміти, чому одні люди дотримуються вимог карантину, а інші – ні

    Наприкінці березня Дебора Біркс, одна з ключових радниць американського уряду у боротьбі з COVID-19, виступила з прикметною заявою: сама медицина не зможе врятувати світ від коронавірусу – це до снаги лише поведінці. «Не існує жодної «чарівної кулі». Немає якоїсь магічної вакцини чи терапії, – сказала вона під час брифінгу в Білому домі. – Справа лише в поведінці. Кожна наша дія породжує наслідки, які потенційно можуть змінити хід цієї вірусної пандемії».  

    Як науковець-біхевіорист, я мав би сприйняти ці слова Біркс як музику для своїх вух. Натомість вони прозвучали для мене як заклик до негайних дій.

    Щоби подолати найбільшу медичну кризу за минулі сто років, люди повинні змінити свою поведінку у глобальному масштабі. Але щоби переконати таку кількість людей не торкатися обличчя, носити маски, залишатися вдома і дотримуватися соціальної дистанції, потрібно щось більше, ніж лише публічні заклики. Для цього нам радше знадобиться глибоке розуміння людської поведінки, яке повинне забезпечити ефективність державної політики. Щоб досягнути цього, нам знадобиться набагато більше даних, ніж досі маємо.

    Найважливіша метрика, яку ми сьогодні маємо, – це звіти про кількість інфекцій та смертей, макабрична статистика «урожаю» хвороби. Натомість нам відомо дуже мало про такі фактори, як, наприклад, страх, дезінформація, стрес та соціальні норми, які лежать в основі поведінки людей, що впливає на передачу вірусу. А про фактори, які спонукають людей ігнорувати рекомендації уряду, ми знаємо навіть ще менше.

    Щоби заповнити ці прогалини, цілодобово працює консорціум із понад ста поведінкових науковців із п’яти континентів. Ця група повинна виміряти основні соціальні та матеріальні наслідки пандемії. Наша задача проста: показати в реальному часі, що працює, а що – ні.

    Глобальне дослідження має три фази. В основі першої лежать тижневі 20-хвилинні опитування, які мають на меті оцінити, як люди справляються з наслідками цієї безпрецедентної кризи. Запитання в анкеті стосуються індивідуальних думок, почуттів, занепокоєнь та мотивації, а також того, як COVID-19 впливає майже на всі соціальні параметри – від довіри до уряду до ставлення щодо мігрантів. В опитуванні на 22 мовах вже взяли участь понад 45000 людей зі ста країн. Щодня ми проводимо нові анкетування.

    На другій фазі ми використаємо анонімізовані дані, що включають, зокрема, інформацію про геолокацію, зібрану за допомогою IP-адрес, щоб дослідити темп розповсюдження інфекції та його регіональну специфіку. Згодом поєднаємо ці дані з іншими джерелами публічної інформації – від статистики по безробіттю до кримінальних хронік, щоби порівняти ефективність урядових кроків у різних країнах.  

    Зрештою, за допомогою складного комп’ютерного аналізу перетворимо ці гігантські масиви даних у практичні рекомендації, які зможуть використовувати у своїй політиці уряди. Ми зробимо ці дані відкритими для політиків, науковців та лідерів думок з усього світу.  

    Запитанням, на які допоможуть відповісти ці дані, немає меж. Наприклад, чи зможе гігантське стимулювання економіки, зокрема те, яке проводять Сполучені Штати, покращити емоційне самопочуття людей? Чи нестача медичного обладнення зменшує надію? Які фактори знижують довіру громадян до уряду? І чому одні люди дотримуються рекомендацій для запобігання заражень, а інші – ні?

    Дезінформація є однією з головних рис теперішньої пандемії COVID-19. Конспірологічні теорії і міфи (наприклад, що коронавірус – це біологічна зброя, створена в лабораторіяї ЦРУ, що він поширюється через мережі 5G, а алкоголь рятує від зараження) прокочуються соціальними мережами, наче хвилі, підриваючи довіру до влади. Без наукових даних, які можуть пояснити людям, що справді відбувається, їхній розум вирушає у «вільне плавання».  

    Але нестача даних стосується також соціальної сфери. Хоча є безліч досліджень про те, як люди реагували на минулі епідемії, а також відбуваються спроби застосувати ці знання на практиці (як-от, наприклад, недавне дослідження науковців з Нью-Йоркського і Стенфордського університетів), коли ж мова йде про COVID-19, книжкові полиці поки відносно пусті.

    Зокрема, нам дуже мало відомо про те, як люди реагують на стрес, який викликає ця глобальна пандемія, а також те, як закриття шкіл, бізнесів та примус людей до самоізоляції впливають на їхній емоційний та фінансовий стан. Наша ініціатива спрямована на кількісне визначення цих впливів й повинна допомогти урядам розробити та вдосконали ефективні відповіді, адаптовані до людської поведінки.

    Візьміть, наприклад, політичну поляризацію. Перед карантином люди формулювали свої політичні погляди, зокрема, через персональну взаємодію. Тепер, однак, пріоритетними стають онлайн-джерела інформації – тенденція може поглибити політичні та культурні поділи. Ще більшою загрозою може стати покладання провини за поширення вірусу на окремі країни чи спільноти, що може призвести до дискримінації. Але якщо зміцнювати такі цінності, як співробітництво та партнерство, упередження можна буде зменшити.   

    Під час минулих пандемій хвороба була лише першою хвилею кризи. Далі наступав розпад самої соціальної тканини. Жахлива пандемія бубонної чуми в Європі у 14 столітті зумовила спалахи насильства, адже люди, які вижили, прагнули помститися тим, кого вони вважали винними. А під час недавнього спалаху свинячого грипу 2009 року люди «зібралися довкола своїх прапорів» і стали менш толерантними до різноманіття. Вже зараз можна спостерігати такі тенденції в Італії, де на зміну співу на балконах по вечорах прийшов страх перед вандалізмом, крадіжками і насильством.

    Щоби допомогти світу впоратися з першою хвилею і запобігти другій, уряди повинні ухвалювати рішення, які мають враховувати складний характер людської поведінки. Нездатність зрозуміти соціальні відгалуження урядових дій може мати такі ж руйнівні наслідки, як і сам коронавірус.

    Такі експерти, як Біркс, мають рацію: COVID-19 – це проблема для соціальних наук. Основні засоби, які є у нашому розпорядженні для боротьби з вірусом, – поведінкові. Саме тому науковці-біхевіористи повинні бути у передніх рядах протистояння пандемії. Їхній внесок має гарантувати, що стратегії, які сьогодні реалізують уряди у всьому світі, будуть справді ефективними.

    Jocelyn Bélanger 

    How Behavioral Science Can Help Contain the Coronavirus

    Scientific American, 11/05/2020

    Зреферував Є. Л. 

    Джерело: Zbruc

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ