Скасування нульової квоти на експорт брухту загрожує відновленню металургії – GMK Center

Скасування нульової квоти на експорт металобрухту може вдарити по відновленню української металургії, скоротити надходження до бюджету та повернути схеми реекспорту сировини через ЄС. Про це йдеться в аналізі GMK Center. 

У центрі наголошують, що твердження про відсутність внутрішнього попиту на брухт не відповідає ситуації на ринку. Попри зупинку частини агрегатів після російських атак, у вересні 2026 року в Україні все ще було вироблено 131 тис. тонн сталі, а металургійні підприємства неодноразово відновлювали роботу після попередніх зупинок.

Крім того, заготівля брухту скорочується швидше, ніж його споживання. Основна частина ресурсу традиційно формувалася у промислових регіонах південного сходу, де зараз заготівлю обмежують бойові дії та безпекові ризики. Таким чином, тимчасові простої заводів не можуть бути підставою для відкриття вільного експорту стратегічної сировини.

Окремий ризик – повернення схеми, яка діяла до запровадження нульової квоти. Український брухт вивозили до ЄС без сплати мита, після чого переоформлювали та спрямовували до Туреччини. Це дозволяло обходити експортне мито €180 за тонну.

«Якщо розглядати надходження до держбюджету від експортних продажів брухту та готової сталі, то вони непорівнювані. Експорт брухту приносить 50-100 грн/т. Експорт готової сталі, виплавленої в Україні з цього брухту, – 13 тис. – 15 тис грн/т. Вивезення сировини ніколи й ніде не було для держави економічно вигіднішим, аніж виробництво з неї продукції з доданою вартістю», – вказують у GMK Center.

Брухт також стає критично важливим через європейське мито CBAM. Його використання у сталеплавильному виробництві дозволяє знижувати викиди CO₂ до 60%, а отже – зменшувати майбутні платежі за вуглецевим механізмом ЄС.

У GMK Center звертають увагу, що обмеження експорту брухту є поширеною міжнародною практикою. Сам Євросоюз посилює контроль за вивезенням цієї сировини до третіх країн, розглядаючи її як важливий ресурс для декарбонізації власної промисловості.

Водночас повна заборона не обов’язково має бути єдиним варіантом. У GMK Center допускають тимчасовий експорт обмежених обсягів брухту на період простою пошкоджених підприємств, але лише за умови, що держава отримуватиме з цього реальні доходи.

«Таким запобіжником, на час простою пошкоджених агрегатів, міг би стати для держави тимчасовий дозвіл експортувати брухт в обмежених обсягах,а водночас – вилучати надприбуток від цього експорту до власної казни будь-яким способом (експортне мито, продаж квот на Prozorro). Це дасть змогу не порушити баланс, який склався на ринку на цей момент, усунути економічний пріоритет експорту над внутрішнім ринком і наповнити дефіцитний держбюджет сумою, близькою до надходжень від металургійної переробки всередині України», – вказують у Центрі.

Такий підхід, за оцінкою аналітиків, дозволить не допустити неконтрольованого вивезення сировини, зберегти ресурс для майбутнього відновлення металургії та водночас забезпечити надходження до бюджету.