Україна та МВФ: яка влада найбільше позичала

1 листопада уряд почав виконувати головну умову Міжнародного валютного фонду – підвищувати ціну на газ. З початку місяця вона вже виросла на 23% і це лише перший етап. Наступне здорожчання – вже після виборів. Уряд як міг відтягував непопулярне рішення.

Тим часом тему високих тарифів в Україні вже експлуатують різні політичні сили. В умовах виборчої кампанії ця проблема – гарний привід для спекуляцій. Водночас дуже часто здорожчання газу подається як результат співпраці з МВФ. Тому не дивно, що проведене ще в серпні дослідження Фонду «Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва» та Київського міжнародного інституту соціології, показало: 53% громадян негативно оцінюють плив МВФ на Україну.

Натомість гроші Міжнародного валютного фонду, які Україна позичає з 1994 року, часто виручали українську економіку: допомагали тримати курс гривні, пережити глибокі економічні кризи 1998 і 2008 років. Крім того, саме завдяки МВФ в Україні проведена низка важливих реформ. Зокрема саме Фонд наполягав на створенні Національного антикорупційного бюро та Вищого антикорупційного суду.

Хронологія траншів

Україна стала членом МВФ 1992 року, а перші кредити отримала від Фонду у 1994-му.

З 2000 року економічні показники держави почали стабільно зростати, також і через попередню допомогу МВФ. Тому протягом 2002-2007 років у кредитах не було необхідності.

Але у зв’язку зі світовою кризою 2008 року, уряд Юлії Тимошенко отримав від МВФ $10,6 млрд. За програмою Україна мала шанс отримати більше – $16,5 млрд, але решту $6 млрд ми не отримали через небажання виконувати умови Фонду. Зокрема, Тимошенко, яка саме готувалась до президентських виборів, так тоді і не наважилась підняти для населення тарифи на газ.

Уряду Миколи Азарова вдалося вибити з МВФ $3,4 млрд з бажаних $15,1 млрд. Але президент Віктор Янукович знайшов вихід із ситуації. Він взяв гроші у Росії, причому без будь-яких зобов’язань проводити реформи.

Останні чотири роки в уряду немає альтернативи: кредити МВФ необхідні для нормального функціонування економіки країни, яка веде війну. Хоч і з затримками, але умови Фонду виконуються. 

Програми співробітництва

1994-1995

У 1994 році Фонд погодився видати Україні фінансову допомогу у вигляді трансформаційної позики на суму близько $763 млн за річною ставкою 5,75% строком 10 років з відстрочкою сплати основної суми боргу на 4,5 роки.

Тоді перед Україною стояли завдання: здійснити приватизацію, демонополізувати ринки, лібералізувати ціни і зовнішню торгівлю та стабілізувати курс національної валюти.

За цей період уряду вдалось успішно провести грошову реформу та підтримати платіжний баланс України.

1995-1998

Другий етап співпраці України з МВФ припадає на 1995-1998 роки. За трьома програмами Standby Київ мав отримати від Фонду майже $2 млрд на підтримку курсу гривні і фінансування платіжного балансу України.

Перші дві програми на $780 та $860 млн надійшли. Але у березні 1998 року МВФ відмовився надати черговий транш, і за третьою програмою Україна отримала лише  $242,2 млн замість $542 млн обіцяних спочатку. Причина - український уряд не зменшив дефіцит держбюджету.

Однак допомога МВФ дозволила тоді Україні здійснити поступову девальвацію гривні й уникнути її різкого обвалу.

Протягом 1998-2002 років Україна співпрацювала з Фондом в рамках Програми розширеного фінансування – EFF (Extended Fund Facility). Вона передбачала видачу $2,2 млрд кредиту.

За програмою уряд мав стабілізувати макроекономічну ситуацію в Україні, забезпечити позитивну економічну динаміку та зростання реального ВВП на 4-5% протягом 2001-2005 років, ліквідувати податкові привілеї для великих платників та ліквідувати заборгованість з відшкодування ПДВ

З початку 2000 року в Україні зріс експорт, знизилися інфляція і дефіцит бюджету, відповідно необхідність у кредитах Фонду зникла.

Тому з більш як $2 млрд Київ отримав тільки $1,6 млрд, і були вони спрямовані на поповнення валютних резервів НБУ.

Етапом безкредитних стосунків між Україною і МВФ можна назвати 2002-2007 роки Тоді діяла програма «попереджувальний Standby», за якою Київ мав можливість отримати кредит на $600 млн, але лише тоді, якщо в країні погіршиться платіжний баланс або стан валютних резервів. У той період МВФ надавав Україні лише технічну допомогу, а не реальні кошти.

Фонд наполягав на скороченні бюджетного дефіциту і простроченої заборгованості з відшкодування ПДВ. Але оскільки український уряд не мав потреби в позиках, тому і вимоги МВФ не виконував.

Загалом цей етап співпраці був позитивним для України, у нас був шанс позбутися залежності від коштів МВФ і боргів. З 2002 по 2007 роки Київ повернув МВФ $1,7 млрд і $300 млн відсотків.

Все змінила економічна криза 2008 року.

5 листопада 2008 року МВФ затвердив для України програму Standby, за якою мав виділити рекордну кількість коштів – $16,5 млрд. Гроші давала під конкретні вимоги.

Зокрема, уряд Юлії Тимошенко зобов’язався збільшити газові тарифи для населення на 20% з 1 вересня 2009 року, щоб «Нафтогаз» вийшов на самоокупність; створити єдиний офіс для адміністрування податків великих підприємств замість регіональної мережі; не підвищувати зарплати у державному секторі; забезпечити бездефіцитний держбюджет; утримувати інфляцію у 2009 р. на рівні 17% та знизити її до 5-7 % у 2011 році; забезпечити номінальний ріст ВВП до 12%; запровадити гнучкий обмінний курс, а також посилити контроль у банківському секторі через встановлення жорсткіших вимог щодо формування резервів, рефінансування тощо.

Україна отримала три транші загальним обсягом $10,6 млрд. Черговий транш у $3,9 млрд передбачалося отримати у листопаді 2009 року. Однак фінансування було припинено через невиконання вимог.

Проте тоді гроші МВФ дозволили уряду та НБУ втримати економічну ситуацію під контролем, не допустити дефолту та дозволили не скорочувати фінансування соціальних видатків.

Прем’єр-міністр Микола Азаров

28 липня 2010 року Україна ухвалила нову спільну з МВФ програму Standby на загальну суму $15,1 млрд під 3,5 % річних, скасувавши попередню угоду 2008 року.

За новою програмою МВФ вимагав від України провести пенсійну реформу, встановити ринкові тарифи на газ та водопостачання або знайти додаткові фінансові ресурси за менш значного підвищення тарифів, забезпечити незалежність Нацбанку.

У рамках цієї програми Україна отримала два транші допомоги на суму $3,4 млрд, з яких $2 млрд надійшло на підтримку державного бюджету.

Більше траншів не було через невиконання урядом умов співробітництва з МВФ.

Зокрема, уряд Азарова так і не скасував збільшення тарифної сітки зарплат із 586 до 778 грн до грудня 2010 року, не знизив виплати пенсіонерам, які працювали, не підвищив пенсійний вік.

Не ризикнули в Кабміні і підвищити ціну на газ для населення та комунальних підприємств (спочатку удвічі, а потім щокварталу на 25%), не запровадити штрафи для тих, хто вчасно не сплачує послуги ЖКГ.

Експерти наголошували, що до 2014 року навіть ухвалені на вимогу західних кредиторів закони, які мали знизити корупційні ризики, не працювали. Зрештою, уряду Азарова набридло слухати критику МВФ і все закінчилось тим, що у 2013 році президент Віктор Янукович позичив потрібні мільярди у Росії.

Загалом після 2008 року змінюються умови співпраці України з МВФ: уряди почали отримувати набагато більші суми позик, але МВФ почав ставити жорсткі вимоги, які значною мірою обмежували економічний суверенітет країни.

30 квітня 2014 року, після завершення Революції гідності та приходу до влади в Україні нового уряду, МВФ ухвалив надання Україні нової позики Standby обсягом $16,5 млрд.

У Фонді вирішили перестрахуватися і окрім попередніх умов – оздоровлення банківської системи, підняття цін на газ для населення та скорочення бюджетних витрат, вимагали здійснити конкретні кроки для боротьби з корупцією, зокрема створити Національне антикорупційне бюро та покращити умови для ведення бізнесу.

Україна отримала два транші обсягом $3,1 млрд та $1,3 млрд. Але влітку 2014 року

розгорнулась масштабна економічна криза. 11 березня 2015 року МВФ ухвалив заміну програми Standby –  чотирирічну програму «Механізм Розширеного Фінансування» (EFF).

Перший транш обсягом $5 млрд за новою програмою було отримано одразу після її ухвалення. Другий – обсягом $1,7 млрд (рішенням Ради директорів МВФ 31 липня 2015 року) було повністю спрямовано на поповнення резервів Нацбанку.

У 2016 році Україна отримала третій транш розміром у $1 млрд, 16 вересня ці кошти були спрямовані на поповнення резервів НБУ. Четвертий транш – $1 млрд – надійшов 3 квітня 2017-го.

Для продовження програми EFF у МВФ вимагали:

• ухвалення пенсійної реформи
• створення антикорупційних судів
• прозору приватизацію
• запровадження автоматизованого механізму регулювання тарифів на газ та теплову енергію.

В Україні питання створення Вищого антикорупційного суду довго буксувалось, але нарешті 14 червня 2018 року закон про створення ВАС набрав чинності.

19 жовтня Міжнародний валютний фонд і Україна досягли угоди про нову 14-місячну програму підтримки економічної політики Standby (SBA) на $3,9 млрд, яка замінить програму розширеного фінансування (EFF) і почне діяти вже у 2019-му. З 1 листопада уряд виконав ще одну ключову вимогу МВФ: підняв ціни на газ для населення на 23%.

Повернення боргів

Загалом у рамках співробітництва з МВФ Україна з 1994 року отримала $31,5 млрд.

Зараз борг України перед Фондом становить $11,5 млрд. До нового року Київ має віддати $596 млн.

Найбільший обсяг виплат припадає на 2019 рік – майже $1,9 млрд. «Главком» писав, що загальні виплати за державним боргом, що мають бути здійснені у 2019 році коштом держбюджету, оцінюються на рівні 417,4 млрд грн, з яких 42,7% або 178,2 млрд грн – виплати за зовнішнім боргом. Ще 56,44 млрд грн з держбюджету буде спрямовано на обслуговування зовнішнього держборгу.

До 2024 року з держбюджету на повернення боргів доведеться виділяти від $1,3-1,55 млрд щорічно.

Яна Степанковська, «Главком»