Лариса Скорик: Мені дали цей матеріал

Книга Віктора Януковича «Opportunity Ukraine» стала «на язиках» у багатьох суспільних діячів. Однак тепер деякі з них не тільки сперечаються на тему плагіату у книзі, але й самі цей плагіат «народжують».Главком розвінчує учасників другого президентського плагіату.

Нагадуємо, 3 вересня на сайті «Обозреватель» вийшла стаття Лариси Скорик «В книге Януковича нет плагиата. Подтверждено экспертом». Трохи пізніше з’явився матеріал Костянтина Василькевича на цю же тему на «УНІАН» та на сайті тижневика «2000». Тексти виявилися практично ідентичними.

Нам вдалося зв’язатися з ярим захисником авторських прав Віктора Януковича на «Обозревателе» Ларисою Скорик. Не дивлячись на небажання давати коментар з приводу такого «збігу», вона протягом п’яти хвилин продовжувала розмову. І намагалася донести думку, що «ця справа» - не наша.

- Ларисо Павлівно, хочемо поговорити з Вами щодо Вашого тексту про книгу Януковича на «Обозревателе». Як виникла ідея його написання?

- Чому я маю вам про це розказувати? Я все написала, навіщо всі ті препарації?

- Скажіть будь ласка, як до вас потрапила ця інформація?

- Існують, як кажуть, такі питання «приличия». Я не буду цього розповідати, бо це пов’язано з іншими прізвищами.

Я не маю нічого спільного з журналістикою. Якщо я публікую тексти… Я, до речі, перший заступник голови Конгресу літераторів України. Я не маю ніякого відношення до журналістики.

- І все ж, якось ви отримали коментар експерта Костянтина Василькевича, який нібито перекладав книгу Януковича?

- Це не ваша справа. Даруйте мені, але це вже не ваша справа. От, будь ласка, якщо ця людина дозволить мені давати таку інформацію, то я дам. Але я не збираюсь взагалі на цю тему говорити. Я вважаю непотрібними оці всі «праздные любопытства».

Звертайтесь самі до видавництва. Чому ви мене цим займаєте? Я дала свій текст, це моє абсолютно, я відповідаю за кожне слово цього тексту. Решта все, будь ласка, звертайтесь до видавництва.

- Чи зв’язувалися ви самі з видавництвом, про яке говорить Костянтин?

- Знаєте, це не повинно вас цікавити. Я не розумію інтересів журналістів до таких справ, які їх не повинні взагалі цікавити. Вас не повинно взагалі цікавити те, що цей матеріал, який я дала, як кажуть «для всеобщего обозрения». Я нічого не приховую, а все решта – це не ваша справа. Даруйте.

Я зв’язувалася з усіма, з ким мені треба було зв’язатися, щоб мати повну аргументацію. І не тільки з видавництвом. Зрозуміло?

- А з ким саме? Може, допоможете контактами? Принаймні, контактами видавництва?

- Даруйте, але це не тільки мої справи. Це пов’язане з людьми і їхніми прізвищами. Чому? По якому праву я маю давати прізвища людей, які мене до цього не вповноважили?

Я опублікувала це, тому що мені дали цей матеріал. Я з ним познайомилась, з цим матеріалом, я сама хотіла це знати. Але це вас не повинно цікавити. Як кажуть, всі справи, деталі і фамілії…

Чому я маю вам це сказати? Ви знаєте, подзвоніть в видавництво.

Безпосередньо з автором аналізу книги і за сумісництвом (і своїми ж словами) її перекладачем Костянтином Василькевичем поговорити на тему ідентичності кількох текстів на просторах Інтернету не вдалося. Костянтин є автором тижневика «2000». Але редактор сайту Олександр Кокша після двадцятихвилинних роздумів (або нарад?) відповів, що Василькевич жодних коментарів з цього приводу не дає.