Три шáга чи три шаги́? 10 запитань до мовознавиці

«Главком» із філологинею Ольгою Васильєвою у рубриці «Мовне питання» щотижня розбирають тонкощі української лексики, стилістики, акцентуації, правопису, а також відповідають на запитання читацької аудиторії, які можна надсилати на електронну скриньку [email protected] з темою листа «Мовне питання».

Вивчаймо мову разом, говорімо та пишімо правильно!

Багато хто записує дієслово «продовжуватися» до росіянізмів («продолжаться»). На перший погляд небезпідставно, адже в нашій мові є окреме слово – «тривати». Однак не все так очевидно.

Головна проблема з дієсловом «тривати» – це відсутність у нього форми доконаного виду, адже не кажемо «тривнув». Натомість у слова «продовжуватися» доконаний вид є: «продовжився». 

Іван Котляревський пише: «Еней хотів, щоб окошилась Біда і більш не продовжúлась, Щоб не пропали всі з коша» (І. Котляревський). На поетичний наголос не зважаймо, оцінюймо саму лексему. Якщо перекласти прозовою мовою «чистомовців», то вийшло б таке: «Еней хотів, щоб біда окошилась і більше не тривнула».

Насправді згідно з сучасним тлумачним словником перше значення у «продовжуватися» якраз «тривати, розвиватися, відбуватися не зупиняючись; поновлюватися (після перерви)»: «Хмари застигли, перестали рухатися, і сторожке мовчання оволоділо небом і землею, і так продовжувалося хвилину-дві» (Григорій Тютюнник). Тобто «продовжуватися» і «тривати» – синоніми.

Але в «чистомовців» є ще одна бздура: доводити, що дієслово «продовжувати» (без -ся) не поєднується з інфінітивом. Тобто треба не «продовжувати бігти», а «бігти далі». Чому ж не ближче? 

Отже, сьогодні ви дізналися про ще два мовностилістичні міфи. 

• 1 •

Ольга Балановська: Який наголос та закінчення у слові «шаг» у такому словосполученні: три шáга чи три шаги́?

Наше слово «шаг» (монета) при словозміні має зовсім інші наголоси, ніж у російській мові: шагá, шагý, шагóм; два, три, чотири шаги́.

• 2 •

Оксана Березна: Власна назва Золоті В(в)орота як памʼятка архітектури – чи обидва слова пишуться з великої, чи все ж таки тільки перше? Або, будь ласка, підкажіть, де дивитися правило. Дякую заздалегідь!

Дивитися у правописі, в §55 «Назви документів, пам’яток історії та культури, творів літератури та мистецтва, друкованих органів тощо»: «2. Назви пам’яток архітектури, замків, храмів, предметів і творів мистецтва тощо пишемо з великої букви: Андріївська церква, Колізей, Почаївська лавра, Хотинський замок, Ісаакіївський собор, Ейфелева вежа, Сикстинська капела, Венера Мілоська, Аполлон Бельведерський, Дев’ята симфонія Бетховена, Камерна симфонія № 1 Євгена Станковича». Отже, з великої пишемо тільки Золоті.

• 3 •

Юлія Мільчак: Народини і уродини – це абсолютні синоніми? 

Так, обидва слова є в сучасному тлумачному словнику і означають «день народження». Ще є «вроди́ни». До речі, однослівного відповідника до цих синонімів немає в російській мові – там тільки «день рождения». Тому раджу українцям урізноманітнювати мову цими лексемами. Авжеж, «день народження» не стане помилкою, але «народи́ни» і «вроди́ни» – це гарно, зручно й автентично. А той, чий день народження святкують, – уроди́нник або уродинни́ця. Бо іменинник – це від іменини (день памʼяті християнського святого, чиїм імʼям названо іменинника). 

• 4 •

Вікторія Мицьків: Підкажіть, будь ласка, захоплює дух, подих чи дихання?

Насправді жоден варіант. Нагадую, що сталі вислови не можна перекладати дослівно. Російське «захватывает дух» в українській мові має інші відповідники: «дух духа пошибає» (словник Грінченка), «дух забиває» (словник Підмогильного і Плужника). Але «дух / подих захоплює / перехоплює» можна побачити в письменників ХХ століття: «Ось бодай така розповідь – аж дух захоплює!» (Є. Гуцало); «Свідомість того, що через якусь хвилину я перенесусь на сто тридцять років назад і, може, навіть побачу живого Тараса Шевченка, перехоплювала мені подих» (В. Нестайко). 

• 5 •

Віталій Рожицький: Підкажіть, чи доречними є всі ті «всесвітні дні»? Схоже, на кальку, адже Всесвіт українською означає не тільки наш світ.

Ви самі підтвердили, що «не тільки наш світ». Слово «всесвітній» стосується не тільки всесвіту, а й поширеності по всій земній кулі: всесвітній потоп, всесвітній фестиваль, всесвітня історія тощо. У контексті «всесвітніх» свят можна вживати й слово «міжнародний».

• 6 •

Альона Вєтрова: Пані Ольго, вітаю. Дуже потрібна фахова порада! На Дніпропетровщині перейменували місто Новомоськовськ на Самар. І тепер виникло питання, як правильно все ж таки відмінювати: з Самару чи Самара. Допоможіть, будь ласка.

Правильно і так, і так (як Херсону і Херсона, Парижу і Парижа тощо). Це закріплено в §82 правопису. Принагідно зауважу, що Самар (діалектне Самарь) – чоловічий рід, а не жіночий (давня назва – Самарчик). У Грінченка є сахарь, базарь, инбирь тощо. Зараз помʼякшений «р» наприкінці слова трапляється тільки в говірках Лівобережжя.

• 7 •

Наталка Ласа: Чи є фемінітив до слова «кат»?

Фемінітиви є до всіх маскулінативів. До слова «кат» – «катівка». Причому це слово є і у словнику Грінченка, і у словнику Кримського.

• 8 •

Сергій Овсієнко: Як українською сказати «мнітєльний»? 

Поми́сливий. Є у словнику й похідний від цього прикметника абстрактний іменник «помисливість». Також на позначення неврастенічної акцентуації психіки є старий народний іменник «аяйкало», зафіксований ще у словнику Бориса Грінченка і поданий там у двох значеннях: 1) Произносящій: ая́й, стонущій. 2) Трусь, мнительный человѣкъ. Попри іронійно-саркастичний відтінок, слово «аяйкало» видається мені дуже українським. Долаймо аяйкала в собі! 

• 9 •

Андрій Шиян: Чи є в українській мові відповідник до російського дієслова «неистовствовать»?

І не один. Шаліти, шаленіти, скаженіти. До речі, російською мовою «скаженіти» не перекладається. Дієслова «бешенеть» там немає.

• 10 •

Софія Лазуркевич: Доброго дня. Скажіть, будь ласка, як правильно говорити: ковзанка чи каток, ковзани чи коньки? А також чи правильно українською говорити «бесідка» від «бєсєдка»? Дякую за відповідь.

Правильно «ковзанка» і «ковзани». Ані «катка», ані «коньків» в українській мові немає. А от «бесідка» є, але рідковживане (20-томний сучасний тлумачний словник): «У бесідці стало тихо» (Панас Мирний); «Сад панський великий... У ньому й хатиночки побудовані, у ньому і бесідочки» (Марко Вовчок). Водночас у класиків XIX століття є і «альтанка», якій віддаємо перевагу в сучасній літературній мові: «Тихенько він ішов чистенькою доріжкою з гори до альтанки» (І. Нечуй-Левицький). Слово «альтанка» запозичене з німецької мови через польську.

«Главком»