Богдан Данилишин: «Я до цього часу рекламую сайт Інтерполу»
Данилишин став першим політиком, який показав, що шлях українського опозиціонера – це не тільки СІЗО, а й екзіл.
Схоже, Чехія знову стає точкою тяжіння для українських дисидентів. Чоловік Юлії Тимошенко Олександр емігрував до цієї країни слідом за такими видатними постатями як Олександр Олесь, Євген Маланюк, Олена Теліга, Іван Пулюй… Щоправда, то вже давно минулі справи. З відомих сучасників дорогу в Чехію протоптав міністр економіки минулого уряду Богдан Данилишин, який, на відміну від Тимошенка, був оголошений в міжнародний розшук за нанесення збитків державі і затриманий на території Чехії. Але Прага не стала його екстрадувати в Україну, а надала політичний притулок, чим викликала обурення української сторони. Таким чином, Данилишин став першим політиком, який показав, що шлях українського опозиціонера – це не тільки СІЗО, а й екзіл. Данилишин розвів в Чехії досить бурхливу діяльність – зокрема, в травні того року презентував громадську організацію «Українська європейська перспектива», що має сприяти тіснішій євроінтеграції України. Сьогодні виповнюється рівно рік, як Данилишин офіційно отримав політичний притулок за межами України. Про своє життя в Чехії, співпрацю з Олександром Тимошенком і майбутнє української економіки Данилишин розповів в інтерв’ю «Главкому».
-- «Хочу, щоб Празька весна розквітла в Україні»
Пане Богдане, 13 січня фактично виповнюється рік вашого перебування в Чехії. Яким був для вас особисто цей рік? Почуваєтеся декабристом в екзилі?
Думаю, у кожної людини є своя стежка. В Україні я, здається, досяг усіх вершин, яких тільки можна – пройшов шлях від студента, аспіранта, доктора наук, професора, академіка НАН до міністра економіки. Про таку кар’єру може мріяти будь-яка людина, тим більше, я не мав жодної підтримки якихось бізнес-покровителів, тому що народився в звичайному гірському селі Івано-Франківської області.
Доля розпорядилася так, що мені зараз доводиться жити в Чеській Республіці. Зараз я дисвлюся на все зі сторони і намагаюся оцінити, наскільки раціонально розвивалася Україна ці двадцять років, що твориться тепер і як діяти далі.
Ми спостерігали за тим, як один за одним саджали в СІЗО представників уряду Тимошенко, і ви – один з тих, хто уберігся від такої долі. Страх перед можливим ув’язненням спонукав вас на еміграцію?
На жаль, доля, яка спіткала багатьох членів нашого уряду, не оминула і мене. На мене в Україні були порушені кримінальні справи, я був оголошений в міжнародний розшук. І після того як я побував у Чехії в українському посольстві, був затриманий кримінальною поліцією Чехії біля українського посольства, і деякий час провів в місцевій в’язниці. Уже в чеському СІЗО я звернувся про міжнародний захист на території Чеської Республіки, і мені його було надано.
А за цей рік наші спецслужби чи прокуратура якимось чином пробували вийти на вас?
Наразі я маю усі документи, які забезпечують мені захист на території Чеської Республіки. Всі ці процедури гарантуються чинним законодавством, яке діє в межах ЄС. Тому поки я знаходжусь в межах відповідної юрисдикції.
Як ви оцінюєте крок Олександра Тимошенка, що також попросив притулку в Чехії? Ви зрозуміли його мотиви опинитись саме в цій країні?
Це – рішення самого Олександра Тимошенка. Він є самодостатньою людиною, щоб приймати такі рішення. Крім того, була вже і його заява, і заява «Батьківщини», яка схвалила його вчинок.
Що стосується Чеської Республіки, то співпраця з українцями, з українською діаспорою тут носить системний характер. Чехія сприяла нашій діаспорі в усі часи – думаю, це не є секретом. Свого часу тут існували українські академії та університети, працювали наші відомі історики і хіміки… Нагадаю, що саме у Чехії була сформована досить потужна літературна і наукова школа, яка потім дала поштовх для розвитку відповідних процесів в Україні. Також багато українців сприяли розвитку Чехії як суверенної демократичної держави.
Як мені видається, Чехія сприймає Україну як європейську державу, а чеський народ бажає бачити нас у складі європейського співтовариства. Але для цього Україна, звичайно, повинна виконати ряд умов, про які усі знають. І першою є розвиток демократії. Хочу, щоб Празька весна розквітла в Україні, але більш потужним цвітінням.
Але ставлення чехів до України за часів Ющенка і за часів Януковича, як ми бачимо, різне.
Звичайно, чехи, як і багато країн світу, із надією дивилися на Помаранчеву революцію і ті гасла, які проголошувались на Майдані. В 2010-му році було багато розчарувань, у тому числі, і в Чехії, де уважно спостерігають за тим, що відбувається в Україні. Якщо хтось думає, що можна говорити одне, робити друге, а в Європі проголошувати третє, то це є не зовсім так. Тут досить потужні моніторингові органи, які уважно фіксують кожен крок діючої української влади.
Існує стереотип, що головними провідниками України в європейські структури і фактично на Захід є поляки. Як ви думаєте, чому зараз саме чехи взяли на себе весь, з точки зору української влади, негатив, даючи притулок людям, які нібито могли порушити українське законодавство? І, зрозуміло, Чехія наражається при цьому на політичний конфлікт, який влітку минулого року навіть переріс в дипломатичний.
Я не думаю, що тільки Чехія розглядає проблеми захисту українців, у тому числі, надання системи міжнародного захисту, що має місце в конкретному випадку. Існує багато інших прикладів, просто про них не так часто говорять. Наскільки мені відомо, в даний час в різних країнах світу про політичний притулок подали запити більше 10 відомих людей. Деякі з них його вже отримали.
Крім того, треба уважно дивитися на еміграційне законодавство. Чехія є однією з демократично адаптованих країн, де принципи демократії, права, захисту прав людини є найбільш прогресивними серед інших країн Європи. І тому, звичайно, Чеська Республіка болісно сприймає проблеми, які відбуваються в тій чи іншій країні, і, зокрема, розглядає запити українців щодо надання тій чи іншій особі відповідного статусу.
Правильно ми вас розуміємо, що головною мотивацією щодо надання вам притулку була відсутність в чехів впевненості, що в Україні діє не вибіркове правосуддя по відношенню до колишніх опонентів та членів команди Тимошенко, яка програла вибори?
Думаю, що це було ключовим моментом. Я був членом українського уряду, на якого поширювався закон «Про Кабінет Міністрів України». Стаття шоста цього закону прямо говорить, що посада членів Кабміну є політичною. Більше того, я перебував на посаді міністра економіки найбільше за всю історію незалежності України.
В даний час більшість країн абсолютно чітко визнають, що в Україні немає справедливого суду, верховенства права, закон діє по-різному для різних категорій осіб. Визнаючи це, Європа буде надавати притулок всім людям, які звернуться до неї за визначеними мотивами, якщо вони це зможуть довести. В рамках інституту притулку в світі абсолютно чітко визначені категорії людей, яким не надається притулок, – це військові злочинці, люди, які порушують основні принципи ООН.
Ані я, ані, надіюсь, Олександр Тимошенко, ані інші українці, які звертаються до країн Європи та США за міжнародним захистом, до цієї категорії не належать.
Тим не менше, з уст представників нинішньої української влади не раз доводилося чути, що вас важко назвати політиком. Економістом – так, але не політиком. І, мовляв, вам не можна було надавати саме політичний притулок...
Я ще раз нагадую норму закону про Кабмін, який говорить: посади членів Кабінету Міністрів є політичними. Якщо говорити відверто, то я почав займатися політикою ще тоді, коли більшість так званих сьогоднішніх політиків ще під стіл пішки ходили, деякі займалися рекетом, хуліганством і легкою поведінкою. Ми розробляли програму науково-технічного розвитку Донецької області, коли деякі теперішні політики навіть не народилися. Так що треба ще розбиратися, хто в кого політиці вчився і хто кого вчив. До речі, всі провідні діючі програми розвитку України розробляв Інститут, який я очолював до недавнього часу – Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, який, на превеликий жаль під тиском влади в даний час ліквідований. А це був один з перших інститутів в Україні, що в 1919 році заснований академіком Вернадським. Там, наприклад, розроблялись і програма «Чиста вода», про яку часто згадує Президент, і Державна стратегія регіонального розвитку, програми розвитку регіонів України, ключові галузеві програми. Хто їх зараз розробляє?
А ви будете співпрацювати з міжнародною організацією «Батьківщина», яку створює Олександр Тимошенко? Українське телебачення вже показало, що він був у вас в гостях, тож про що ви говорили?
В першу чергу ми будемо працювати, щоб Україна могла найбільш раціонально реалізувати свої євроінтеграційні наміри. Громадська організація «Українська європейська перспектива», яку я очолюю, уже багато зробила для пропаганди євроінтеграційних прагнень України, особливо це стосується створення ЗВТ с ЄС. Цей процес не закінчився після самміту «Україна-ЄС» в 2011-му році, тому ми будемо пропагувати і серед депутатів Європарламенту, і серед європейських керівників нові ініціативи щодо відношень з Україною.
Зараз ми хочемо надати нового статусу та змісту роботи в рамках так званої Вешиградської четвірки, де йдуть спільні напрацювання з Чехією, Словаччиною та іншими країнами щодо розширення участі українського суспільства в рамках програм четвірки. Я б не хотів, щоб Україна втратила ті шанси, які вона мала під час головування Польщі в ЄС. Тому ми в даний час активно працюємо над розробкою Плану дій громадської підтримки України під час її теперішнього головування в раках так званої Центральноєвропейської ініціативи.
Тобто ви оптимістично дивитись на питання парафування та ратифікації Асоціації з ЄС?
Це є питання нашого життя, незалежно від того, який уряд знаходиться при владі. Україна сама має довести, що вона хоче інтегруватися в Європу і бути в Європі. Одних тільки слів для цього замало. На це й націлена робота «Української європейської перспективи».
-- «Ідеологія реформ, яка була проголошена в 2010–2011 роках, потребує корекції»
І все ж повертаючись до питання співпраці з «Батьківщиною»...
Що стосується організації, яку створює Олександр Тимошенко, то це його ініціатива, і, звичайно, і для нього, і для нас головне те, щоб лідер опозиції Юлія Тимошенко могла прийняти участь у повноцінному політичному житті країни.
Ви багато казали про те, на які засоби існуєте в Чехії, але для того щоб поширювати, як ви кажете, європейські цінності, у вашої організації все-таки має бути спонсор. Ви можете озвучити тих донорів, що дають гроші на «Українську європейську перспективу» і її популяризацію в Чехії?
Я був достатньо відомий в Чехії ще до того, як мене оголосили в розшук по лінії Інтерполу. Я до цього часу рекламую цей сайт (мається на увазі сайт Інтерполу – Ред.), але краще б я рекламував там якогось українського виробника, а не проблеми України з демократією! Для мене немає проблем існування, тому що я – доктор економічних наук, професор, співпрацюю з рядом університетів Чехії та країн Західної Європи. Організація «Українська європейська перспектива» співпрацює з багатьма фондами, і в Чехії є багато підприємців і організацій, які засновані українцями і допомагають існуванню нашої організації.
Вже будучи в Чехії, ви казали, що збираєтесь брати участь в українських парламентських виборах. Зараз вже відомі правила гри, тобто прийнятий закон про вибори, то які в вас зараз плани?
Зараз головне питання не в тому, стану я депутатом чи ні. Хай як би це не звучало патетично, головне, щоб Україна дійсно змогла стати частиною європейського співтовариства.
Але за умов діючого українського законодавства людина, що не перебувала деякий час на території України, не може брати участь у виборах. Тобто де-факто це означає, що вам закритий доступ до Верховної Ради наступного скликання?
Я не вважаю, що моє депутатство буде головним чинником, яке визначатиме долю країни.
Після подій 2004-го року багато хто відмічав тренд загальної втоми Заходу від України. Як це відчувається в Чехії?
Україна завжди була досить цікавим об’єктом, в тому числі, для іноземних інвесторів. Все залежить від того, куди саме буде рухатися Україна і наскільки задекларовані нинішньою владою цілі будуть реалізовані на практиці.
Але в останніх рейтингах інвестиційної привабливості Україна опускається все нижче...
Думаю, тут питання не в рейтингах. Для відновлення довіри інвесторів українська влада має прискорити реформи. Треба серйозно подивитись на ті кроки, що вже здійснені в реформуванні тієї чи іншої галузі. Ми ж поки тільки говоримо про структурні реформи, але не робимо ніяких реальних кроків. Теперішньому уряду можна було б давати більш позитивні сигнали інвесторам щодо модернізації економіки – покращення механізму відшкодування ПДВ, дерегуляції окремих видів діяльності, скорочення додаткових обмежень в аграрному секторі… Європейці хотіли б знати про більш глибокі реформи фіскальної політики, інвестиційного клімату, державного сектору, які були б помічені Світовим банком, МВФ. На жаль, українська влада приділяє увагу тільки виголошенню цифр, які є досить дискусійними, а не суті і змісту реформ. Сконцентрувати увагу як в Україні, так і в світі треба на економіці, а не на політичних заходах по відношенню до тієї чи іншої політичної сили.
Хочемо вас заспокоїти – ми в Україні теж не бачимо результатів реформ, про що навіть говорять у владі. Тож навіть не уявляємо, що можуть побачити за кордоном...
Сама ідеологія реформ, яка була проголошена в 2010–2011 роках, потребує корекції. І нових людей з більш сучасним економічним мисленням. Я неодноразово говорив, що пропозиція реформування відразу всіх секторів економіки – не матиме перспектив. Треба взяти три ключових напрямки, а не 20 і починати відповідні дії. І, звичайно, потрібна команда однодумців, яка стане реалізовувати ці реформи.
А всі реформи, які можуть мати перспективу, повинні базуватись на формуванні повноцінного середнього класу, якого в нас немає. Олігархи ніколи не забезпечать структурних реформ, особливо той сировинний олігархат, який формує сировинну систему експорту. Він просто не буде зацікавлений в структурних реформах. Тож якщо ми хочемо бачити справжню модернізацію, то повинні думати про формування середнього класу, високотехнологічних галузей…
-- «Якби ми в 2008–2009 роках мали таку єдину команду, як існує зараз, можна було б багато чого корисного зробити»
Питання до вас як до колишнього міністра економіки – які перспективи України ви бачите в наступному році? Чи можна сподіватись українцям, що черговий виток світової кризи їх омине, чи все ж чекати того, що криза накриє?
Дійсно, зараз відбуваються дуже чуттєві, навіть не докризові, а кризові процеси в ряді країн світу. Звичайно, Україна ще не вийшла на той докризовий рівень, в якому вона опинилась в 2008–2009 роках. Криза може накрити її у найближчий час, бо українська економіка залишається експортно-орієнтованою. Тому уряду, Нацбанку треба більш системно працювати з міжнародними організаціями, щоб відновити співробітництво з МВФ, створити повноцінну програму зі Світовим банком і забезпечити захист економіки України.
На превеликий жаль, структурні характеристики розвитку країни показують, що удаване економічне зростання не сприяє подоланню суперечностей економічного розвитку, які негативно вплинули на стійкість економіки України. Спостерігається поступова «реанімація» основних рис докризової моделі економічного розвитку, яка зберігає надмірну чутливість до коливань світової кон’юнктури. Потрібно враховувати, що продовження реформування економіки відбуватиметься в умовах посилення нових глобальних і внутрішніх викликів, які не можуть не позначатися ані перебігу, ані результатам реформ.
Як показують дослідження провідних наукових установ України, основною посткризовою тенденцією економічної політики має стати перегляд та зміна моделей економічного зростання. Протягом дев’яти місяців 2011 року зовнішня торгівля продемонструвала риси, характерні до попередніх періодів, тісний зв’язок між розвитком країни та світових ринків та тенденцію зростання негативного сальдо зовнішньої торгівлі України в міру зростання обсягів торгівлі. За період з січня по вересень 2011 року в порівнянні з аналогічним періодом 2010 року на кожний 1 долар США приросту експорту відбувався приріст імпорту у розмірі 1,3 дол. США.
З огляду на високий ступінь експортної залежності національної економіки та високий рівень сприйняття міжнародними інвесторами кредитного ризику України (за визначеннями найбільших рейтингових агентств, міжнародні боргові зобов’язання України оцінюються, як суб-інвестиційні та високоризиковані), вплив на Україну ймовірної нової глобальної рецесії буде значним. Водночас спеціальні антикризові програми та заходи державної економічної політики, спрямовані на структурну модернізацію економіки згідно сучасних світових тенденцій здатні послабити та негативний вплив рецесії та протидіяти йому.
А як ви ставитесь до прогнозів прем’єра Азарова, що до 2014-го року Україна повністю відійде від усіх кризових явищ і почнеться шалений зріст економіки?
Я можу тільки вітати такі прагнення прем’єра і сподіватись, що такий зріст відбудеться не за рахунок сировинно-орієнтованих галузей. Тому що можна мати розвиток за рахунок підвищення експорту металів, а можна продавати інноваційну продукцію – тобто продукцію з високою доданою вартістю. Тому я радив би владі все ж таки модернізувати економіку України.
А за кроками НБУ ви слідкуєте?
Слідкую, і за НБУ, і за Кабміном. Хочу сказати, що якби ми в 2008–2009 роках мали таку злагоджену працю і єдину команду, як існує зараз, то можна було б багато чого корисного зробити.
Я також постійно слідкую за роботою банківських структур. Тому можна погодитися з оцінками ряду наукових установ України, зокрема Національного Інституту стратегічних досліджень, що в даний час на превеликий жаль, відносна стабільність банківської системи значною мірою була досягнута за рахунок консервативної кредитної стратегії банків в умовах жорстких регулятивних вимог з боку Національного банку, підвищеної схильності до мінімізації ризиків, орієнтації на інвестування в цінні папери замість розширення кредитування реального сектора. Деяке економічне пожвавлення відбувається, практично, поза впливом банківського сектору. Банки відіграють роль скоріше абсорбера, аніж джерела ліквідності. Зберігаються ризики для курсової стабільності: в умовах хронічного дефіциту зовнішньої торгівлі спостерігається стала тенденція перевищення купівлі населенням іноземної валюти над продажем, що посилює тиск на валютний ринок. Існують ризики прискорення інфляційних тенденцій, що можуть бути пов’язані з негативним впливом курсового показника, зростанням вартості імпортованих енергетичних ресурсів, прискоренням динаміки зростання доходів населення в умовах наближення виборів до Верховної Ради України 2012 року та погіршенням очікувань на тлі загальних ризиків світової фінансово-економічної кризи.
Ці тенденції треба обов’язково враховувати при розробці заходів антикризової політики.
Тобто ви вважаєте, що зараз Кабмін з Нацбанком роблять багато позитивних кроків?
Позитивні кроки чи ні – інше питання, але вони йдуть в одному напрямку, а не в різні боки, як було раніше.
На ваш погляд, Тимошенко вийде на волю до кампанії 2012-го року, чи ні?
Останні президентські вибори показали, що розрив між основними кандидатами був мінімальний. Тому коли приймати рішення, владі треба дивитися і на іншу частину українського населення, яка голосувала за іншого кандидата, який програв. Повинна бути конструктивна опозиція, яка буде разом з владою будувати майбутнє України. І Юлія Тимошенко, як лідер опозиції, повинна приймати участь в політичному процесі.
Але ми чули слова пана Чечетова, що найконструктивнішою опозицією в Україні є Арсеній Яценюк. І така постановка питання ставить під сумнів можливість виходу Тимошенко з колонії до виборів.
Думаю, що для того, щоб Україна була демократичною суверенною державою, у виборчому процесі повинні приймати участь усі політичні сили, які сформувалися на території України і відіграють помітну роль в політичному процесі.
Ви не дали прогнозу, чи вийде Тимошенко на волю? Взагалі після усього, що з нею відбулося, у неї залишаться сили та мотивація займатися політикою?
Юлія Тимошенко – той політик, який має значний потенціал боротися за свою справу, де б вона не знаходилась. Історія знає багато прикладів, коли ув’язнені політики ставали лідерами свої країн. І покійний сьогодні Вацлав Гавел і Нельсон Мандела пройшли випробування ув’язненням і вийшли переможцями. Шлях Юлії є тернистим, але це шлях до перемоги.
А коли ви плануєте приїхати в Україну? За яких умов це може бути можливо?
Я завжди був, є і залишаюся з Україною, де б не знаходився. Коли для того будуть відповідні обставини, я першим же літаком повернуся в Україну.
Коментарі — 0