Василь Онопенко: У мене з Тимошенко були непрості стосунки

Верховний Суд був останнім бастіоном української судової системи, який команда Януковича взяла штурмом. Саме тут мала вирішуватися доля кримінальних справ проти Тимошенко й інших опозиціонерів, а тому, враховуючи, що головою суду працював давній соратник колишнього прем’єра Василь Онопенко, цю інституцію «помножила на нуль» судова реформа.

В 2010 році у Верховного Суду забрали майже всі повноваження, проте і цього виявилося замало. Спочатку проти дочки та зятя Онопенка порушили кримінальні справи, а потім спробували достроково припинити його повноваження. Врешті свого на Банковій досягли – опальний глава Верховного Суду після низки скандалів й зустрічей з Януковичем відмовився повторно балотуватися на посаду. Кримінальні справи проти родичів також були закриті. Новим головою ВСУ стала перехідна і компромісна фігура – заступник Онопенка на посаді Петро Пилипчук.

Після цього влада заговорила про необхідність повернення повноважень Верховному Суду, який, за Конституцією, є найвищим судовим органом країни. Не один раз про це говорила і Венеціанська комісія разом з Радою Європи.

Схоже, скоро нас чекає остаточна розв’язка історії з взяттям під контроль Верховного Суду. Через досягнення пенсійного віку повноваження Пилипчука закінчаться в жовтні цього року, а на його місце має прийти колишній нардеп від Партії регіонів, нинішній глава Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ Леонід Фесенко. Свою справу там він зробив – потрібні рішення щодо апеляції Тимошенко і Луценко вже ухвалені. Онопенко ж остаточно вибув з боротьби – він балотується в парламент в 14 окрузі Вінницької області.

Про перипетії війни за Верховний Суд, стосунки з Януковичем та Тимошенко і свій похід на вибори Василь Онопенко розповів в інтерв’ю «Главкому».

-- «Я б не стверджував, що Леонід Фесенко буде обраний Головою Верховного Суду»

Василю Васильовичу, Вища кваліфікаційна комісія суддів нещодавно рекомендувала на посаду судді Верховного Cуду України нинішнього голову Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ Леоніда Фесенка. Йому вже пророкують місце Голови Верховного Суду, яке має звільнити Петро Пилипчук у зв’язку із досягненням пенсійного віку. Для вас це очікуване закінчення комбінації, коли рік тому вас зняли, проте одразу свою людину поставити не змогли?

Я очікував і на такий варіант. Ще коли порушувалося питання про недовіру мені як Голові Верховного Суду, то називалися декілька кандидатур на заміну. Зокрема, це був Голова Конституційного Суду Анатолій Головін, йшлося і про Леоніда Івановича Фесенка, а також про кількох голів Вищих спеціалізованих судів. Але не так виходить, як хтось гадає, а так, як Бог дає. Тому такий варіант тоді не пройшов.

Сьогодні ж згаданий вами сценарій не виключається, але я б категорично не стверджував, що Леонід Фесенко буде обраний Головою Верховного Суду. Знаючи своїх колег, скажу, що кожен із них може стати Головою Верховного Суду. Інша справа — чи стане.

Ви сподіваєтесь, що тут ще жевріють залишки демократії і за вказівкою «зверху» не оберуть пана Фесенка?

Не сумніваюсь, що у Верховному Суді не тільки залишилася демократія, а й принциповість. Тут є колеги, які, незважаючи на будь-що, вистояли. За це їх щиро поважаю. Повірте, що я володію ситуацією, так мовити, із середини. Тому й не випадково у Верховного Суду відібрали повноваження, бо знали, що судді будуть ухвалювати рішення тільки за законом.

Ви кажете, що колеги вистояли. Але ж рік тому вас змусили піти з посади, обравши людину передпенсійного віку…

Мусили обрати, бо тоді ж було протизаконне рішення Адміністративного суду. (Щодо заборони обирати Голову ВСУ на Пленумі Суду 30 вересня, коли Головою мав переобратися Василь Онопенко – ред.) Навіть не хочу йому давати оцінку. Той же суддя, скажімо, так само міг заборонити діяльність Уряду чи Верховної Ради. Це— нонсенс, але так, на превеликий жаль, було. Тому я прийняв рішення відійти, дати можливість ситуації заспокоїтися й Верховному Суду нормально попрацювати десять місяців. І те, що Головою ВСУ став мій Перший заступник - це навіть не компроміс, а справедливий результат. Бо Петро Пилипович— це авторитетна, порядна й досвідчена людина. До речі, він ще в 2006 році балотувався на посаду Голови. Цього разу, коли склалася така ситуація, його обрали, щоб дещо перепочити перед майбутньою марафонською передвиборною дистанцією у Суді.

Натякаєте, що ви знову спробуєте балотуватися на посаду Голови Верховного Суду?

Хоча такі пропозиції від моїх колег надходять, я не балотуватимусь на посаду глави ВСУ. Радий, що доказав собі й іншим, що після такої посади можу продуктивно працювати й рядовим суддею. До речі, вже цим увійшов в історію Верховного Cуду, адже досі такого ще не траплялося.

Чому не будете балотуватися, невже через тиск влади?

Ні. Попри згаданий тиск, попри події навколо моєї сім’ї, я вистояв, не дав зганьбити ані Верховний Суд, ані себе. Зараз мені хочеться змінювати ситуацію парламентським шляхом.

Пам’ятаємо кримінальні справи проти вашої сім’ї й всі ті перипетії. Якщо б ви рік тому таки балотувались на посаду голови, то що б сталося – розкол у Верховному Суді?

Особливих варіантів не було, мене б судді обрали головою. Коли вже не було цієї «ухвалки» адміністративного суду, за мене б проголосували. Але яка була мотивація, що я не пішов балотуватись…

Не секрет, що за день до виборів Голови Верховного Суду вашого зятя звільнили прямо в залі суду у зв’язку з амністією. А якби балотувались, то, мабуть, він міг «сісти» на кілька років…

Ця справа і так закінчилася б нічим. Її можна назвати умовною-замовною, звичайним тиском на мене через сім’ю. Але вже тоді я прийняв рішення повернутися до парламенту. Як ви гадаєте, хіба мені варто було йти на посаду Голови на півроку, адже з червня вже треба було брати відпустку й працювати на виборчому окрузі. Кому це потрібно?..

На вашу думку, для чого пана Фесенка хочуть призначити Головою Верховного Суду? Адже суд, який він зараз очолює, чи не головний у країні. Невже це ознака того, що ВСУ повертатимуть повноваження під підконтрольного голову?

Не виключаю кілька варіантів. Можливо, Леонід Іванович за певні заслуги, які він має перед владою, хотів піти на формально вищу посаду, адже за Конституцією Голова ВСУ – це найвища посада у системі судів загальної юрисдикції. До того ж за нинішніх умов та повноважень посада Голови ВСУ далебі спокійніша. Може, він втомився. Психологічно не просто, коли доводиться приймати рішення, які не узгоджуються з його позицією. Це важко.

Ви натякаєте на політичні процеси щодо Тимошенко й Луценка? А посада у ВСУ— як винагорода?

Не виключаю, хоча стверджувати не беруся. Припускаю, що таким чином Верховному Суду хочуть повернути забрані повноваження, адже владі це обов’язково треба робити. Інша справа, чи справді будуть ці повноваження повернуті у зв’язку з призначенням Леоніда Івановича?

Чи може брат Генпрокурора очолити суд, з якого піде пан Фесенко? Адже Микола Пшонка там зараз є заступником голови?

Нагадаю, що йому місяць тому виповнилося 65 років і він подав у відставку. Хто може стати замість пана Фесенка - мені судити важко. Там, звичайно, є колишні судді Верховного Суду, але їм, мабуть, не довірять. Можливо, когось нового рекомендуватимуть.

З донецькою реєстрацією?

Не виключаю, що й з донецькою. Але чи зможе будь-який новий голова Вищого спеціалізованого суду щось змінити на краще? Перебравши повноважень, цей суд виявився занадто завантаженим. Навіть якби реформатори створили ще один такий суд, то проблеми не вирішити. Вся система вибудована неправильно, але на це не звертають уваги. Влада думає, що зі збільшенням кількості справ треба збільшувати кількість суддів. Є тисячі справ, які схожі, як близнята. Верховному Суду треба дати можливість ухвалити одне рішення, умовно кажучи, дати судам ниж чих рівнів прецедент. Після цього вал справ не йтиме на саму гору суддівської системи, і система запрацює ефективніше.

На сьогодні маємо ще десятки інших спеціалізованих судів. Проте ніхто належним чином не аналізує їх судову практику, тому ці різні суди продовжують ухвалюють різні рішення в однотипних справах. А оскільки Верховний Суд від цього «відірвали», то й нікому привести все до спільного знаменника. Маємо повний різнобій судової практики. Завданням Верховного Суду має бути саме забезпечення єдності судової практики та однакового застосування чинного законодавства. Він цим успішно колись займався, плюс до цього були ще й роз’яснення Пленуму ВСУ. Проте Верховний Суд позбавили таких повноважень.

-- При Ющенку опонентом Верховного Суду був Сергій Ківалов

Один із розробників судової реформи «імені Януковича» Святослав Олійник визнав її помилковість і зауважив, що головна мета документа полягала в прийнятті остаточного рішення в політичних процесах по Тимошенко і Луценку не в стінах Верховного Суду. Ви погоджуєтесь з таким «тимошенкоцентричним» поглядом на судову реформу?

Я б ширше дивився на цю проблему, бо справа не тільки в Тимошенко. Ще до її процесу у Верховного Суду хотіли відібрати повноваження. Згадайте, коли півтора роки тому в парламенті не вистачило двох голосів, щоб це зробити. А тоді у нас саме розглядалася справа щодо «Криворіжсталі». Видно, десь вже «вирішили» дане питання, а тут ВСУ ухвалилив принципове рішення. Та щоб подібного не траплялося, у нас вирішили забрати ще й господарську сферу. Бачите, у них виникла проблема з одним олігархом, а через це весь Суд треба «перетрусити». Таке траплялося неодноразово! Маса впливових людей була незадоволена нашою роботою.

Мало можна згадати відомих постатей, які публічно зустрічались із Президентом Януковичем у важкі для себе часи. Ви мали з ним кілька зустрічей якраз під час епопеї із кримінальними справами проти ваших дочки, зятя й зняття з посади Голови ВСУ. Про що говорили з Главою держави і як він реагував на ситуацію як людина?

Спочатку треба згадати про наші зустрічі ще під час розроблення судової реформи. Із Президентом Януковичем у мене були постійні контакти. Навіть частіші, ніж із Ющенком. Віктор Андрійович обіцяв провести судову реформу так, як бачив це Верховний Суд, в інтересах людей, а тому без мого підпису не мав вийти жоден документ. Але там з’явився законопроект про реформу, згідно з яким на місцевому рівні мало бути кілька судів: в області – 5 чи 6, а в Києві – 8. Верховний Суд пропонували скоротити до 16 суддів. Я назвав це «судовими джунглями». Ющенко не розумів, що він робить, точніше, його руками це робили наші опоненти.

Хто ж тоді був вашим опонентом?

При Ющенку цим опонентом Верховного Суду був Сергій Васильович Ківалов.

Ющенко його слухав?

Я так вважаю. Не знаю, який саме був механізм ухвалення рішень, але ж це все пішло від імені Ющенка. Сергій Ківалов був найбільш активним провідником цих ідей. Пригадую, що в мене нелегким був період боротьби за незалежність судової влади не лише з Ющенком. І з Тимошенко виникали серйозні розбіжності. Мене запевняли, що з приходом помаранчевої команди ми проведемо належну судову реформу. Але я помилився, повіривши їм.

Коли ж до влади прийшли регіонали, то й тут опонентам Верховного Суду була відкрита зелена дорога. Ми з Президентом Януковичем зустрічалися досить часто. На перших порах він позитивно сприймав те, що я йому пропонував у питанні судової реформи…

Це вже коли працювала робоча група з судової реформи?

Так, ще на самому початку. Але коли побачив, що напрацьовує ця робоча група, то зрозумів, що Президента вводять в оману.

Виходить, що ваше спілкування не дало жодних результатів?

Віктор Янукович не є фахівцем у юриспруденції. На робочих нарадах всі фахівці судової системи сиділи з понуро похиленими головами. А кому давали слово, той хвалив ківаловську судову реформу. Під час ухвалення остаточного, жахливого для судової системи, рішення навіть Василь Маляренко (колишній Голова ВСУ – ред.) виступав «за», а Віталій Бойко (колишній Голова ВСУ – ред.) промовчав. Я тоді звернувся до Віктора Федоровича і запитав, у якій якості мене запросили. Після цього попросив слово. І тоді, як кажуть, каменя на камені не залишив від цього згубного для нас проекту. Також повідомив Президенту, що тільки напередодні ввечері зумів дістати сам проект. Вже згодом ми отримали обнадійливі висновки Венеціанської комісії й інші речі. Складні були часи.

Тобто, якщо Янукович під час розмови погоджується із вашою думкою чи позицією, то це зовсім не означає, що він вас підтримує?

Знаєте, давно сказано, що короля робить свита. Мені бачилось, що глава держави щиро вірив у прогресивність запропонованих нами змін. Але ж треба розуміти, що я з ним зустрічався раз на місяць, а інші мали можливість «переконувати» його щодня.

-- Портнова нині хочуть виставити в образі такого собі демона, хоча він сьогодні робить добру справу на користь України

Хто при нинішньому Президентові був головним ідеологом судової реформи – Портнов чи Ківалов?

А чому ви забуваєте про Лавриновича, він певною мірою був причетний також. Звісно, що не обійшлося і без Портнова, але, звичайно, головний ідеолог знищення ВСУ - Ківалов. При цьому Андрія Портнова нині хочуть виставити в образі такого собі демона, хоча він сьогодні робить добру справу на користь України. Прийнято Закон про адвокатуру, який давно назрів. Там є недоліки, але його прийняли. Зараз готується законопроект про обмеження функцій прокуратури. Я казав Андрію Володимировичу, що підтримував ці реформи й буду підтримувати. До речі, готується проект змін, щоб у Вищій раді юстиції більшість складали судді. Це те, про що ми з ним неодноразово говорили. Добре, що на якомусь етапі, все-таки, визріло усвідомлення необхідності змін. Важко сказати про причини цього прозріння – чи це тиск європейців, рішення Венеціанської комісії та Ради Європи. Головне, що поступово до цього йдемо.

Коли проти вашої дочки та зятя відкрили кримінальні справи, то про це говорили з Віктором Януковичем?

Звичайно.

Як він реагував? Якимось чином давав зрозуміти, що це не що інше, як тиск задля отримання контролю над Верховним Судом?

Ми з ним про це говорили відверто. Коли всі процеси закінчилися нічим, ми знову зустрілися. Віктор Федорович сказав, що він «не був в темі» цих справ. Принаймні, у нього була така позиція – «не був в темі» і все. Я не умовляв його з приводу зятя, лише пропонував запросити когось з прокуратури та нейтрального юриста, кого бажає за необхідне, і після цього давати оцінку подіям. Всім було видно, що справи шиті білими нитками.

А чи треба взагалі було щось доводити, коли мова йшла про те, що моя дочка позичила гроші з чоловіком, з яким не жила вже шість років? Він дав розписку, а не вона. Коли все це закрутилося, дочка сказала, щоб чоловік забрав собі машину, продав і розрахувався з боргами. Як виявилося, він її підвів, а ми цього не знали. Та хіба це питання кримінальної відповідальності дитини, а не звичайних цивільно-правових відносин? Президент погодився, що можна боротися з будь-ким, але боротися з дітьми – це підло. Така була його відповідь на все це.

Ви кажете, що будете співпрацювати з АП для проведення реформ. Дійсно вірите, що ця влада буде удосконалювати правову систему на фоні всього того, що зробили з судами?

Немає негативу, який не можна виправити. Коли я очолював ВСУ, то було напрацьовано близько 20 законопроектів. Мова ж не йде тільки про судоустрій. Треба спростити процес, зробити суди доступнішими для громадян – все це варто робити й лобіювати в парламенті. Оскільки Верховний Суд позбавлений законодавчої ініціативи, то мені залишається іти до парламенту з цим багажем законопроектів і там їх просувати.

-- Мій головний конкурент - Віктора Жеребнюк, голова Деснянської райдержадміністрації Києва

Так упевнено говорите, що «будете робити», ніби вже виграли вибори. Не забули про народну мудрість: «Не кажіть гоп, доки не перестрибнули»? По вашому ж окрузі йде і представник Партії регіонів, і опозиції. Безапеляційну перемогу вам може забезпечити хіба що адмінресурс…

Крім власного досвіду, енергії та інтелекту в мене нічого іншого на виборах немає. Справді, на виборчому окрузі, де я балотуюсь, зареєстровано 12 кандидатів. Є технічні, але є й серйозні.

Кандидат від Партії регіонів - технічний?

Одним з головних моїх конкурентів - представник Партії регіонів, депутат обласної ради Юрій Гнатюк. Проте я і моя команда вважаємо за доцільніше звернути увагу на кандидата Віктора Жеребнюка. Він — голова Деснянської райдержадміністрації Києва. Як ви вважаєте, від кого він може бути? Очевидно, що не опозиціонер. Але в цій ситуації він вирішив брати участь у виборах як самовисуванець, зайвий раз не пов’язуючи себе з владою. Так він себе і позиціонує – незалежний. А насправді?

Тобто, він — ваш головний опонент?

Виходить, що так.

Є інформація, що саме ви з Президентом узгодили свою кандидатуру від влади на окрузі. Це нібито компенсація за відмову від посади у Верховному Суді…

Ви уявляєте собі, як глава столичної райдержадміністрації, якого Президент призначає і звільняє з посади, може вчинити всупереч домовленостям глави держави і екс-Голови Верховного Суду, якби такі справді були? Тому прошу не повторювати вигадки «доброзичливців». Кажу однозначно: я сам прийняв рішення і узгоджував його лише з своїми однодумцями. Балотуватись до парламенту мене підштовхнули і часові виміри. Річ у тім, що навіть якби мене в листопаді обрали Головою Верховного Суду, то попрацювати на цій посаді судилося б всього півтора року, доки мені виповнилося б 65 - пенсійний вік, який не дозволяє далі займати таку посаду. Це також була вагома мотивація не балотуватись на посаду Голови.

А щодо узгоджень з Президентом мого балотування в окрузі давайте поміркуємо і над іншими аргументами. Якби я мав президентські гарантії, то чи здійснював би цю виборчу кампанію в такому шаленому темпі? Буває, що за день проводжу із виборцям по 12 зустрічей. Скажімо, нещодавно в Жмеринському районі відповідна комісія об’їжджала школи й перевіряла готовність до навчального року. У моєї команди виникла ідея використати цю можливість. А хіба як інакше я міг зібрати вчителів, технічних працівників, батьківські комітети? Ми зустрічалися з ними або перед початком роботи комісії, або опісля.

Вам дозволяли вклинюватися у заходи офіційної влади! Важко собі уявити, щоб якийсь опозиціонер так чинив, у багатьох округах таке б одразу обрубали б …

Не забувайте, що я — не просто кандидат у народні депутати, а й авторитетна як у Києві, так і шанована земляками на місцях людина. Не плутаймо владу у центрі з тією, яка далеко від цих центрів. там дещо інші виміри відповідальності перед законом, який зобов’язує владні структури сприяти організації подібних зустрічей кандидатів з виборцями.

Який бюджет вашої виборчої кампанії?

На сьогодні до мого виборчого фонду було внесено 300 тисяч гривень. Кошти витрачаю згідно із законодавством. Є й непередбачувані витрати. Ось нещодавно в Літині підходить до мене жіночка й плаче, що їй донечці зробили дві онкологічні операції. Я попросив членів моєї команди знайти спонсорів, щоб оплатили дитині лікування.

Тобто, у вас непогані зв’язки з бізнесом, щоб так одразу вирішувати питання?

Так. У мене є багато знайомих. Крім того я - людина не бідна (за 2011 рік задекларував 527 тисяч гривень доходу – ред.). Отримую непогану зарплату, дружина займається бізнесом. При необхідності звертаюся по допомогу до друзів, які здатні відгукнутися. Так було й тоді, коли до мене звернулася сирота - її мали відраховувати з навчального курсу університету Ківалова, бо не мала чим оплатити навчання. Я цій дитині також допоміг.

-- «Мені нічого робити в коаліції з Партією регіонів»

В разі обрання до парламенту, де плануєте бути – в коаліції з владою чи опозицією?

Я йду по мажоритарному округу як незалежний кандидат. І себе бачу там, де будуть конструктивна та продуктивна праця, розумні пропозиції, особиста відповідальність кожного за долю держави.

Чи приєднаєтесь до коаліції з Партією регіонів?

Мені нічого робити в коаліції з Партією регіонів. Як би я там почувався б, якщо я все життя був в опозиції.

Але ж співпрацювати можете?

Співпрацювати буду, так само як і з опозицією. Наприклад, нещодавно я зустрічався з освітянами, медиками й працівниками культури. Вони знають, що я колись вносив законопроект про поширення статусу державного службовця на ці категорії. Вчителів не задовольняє, що у них, наприклад, канікули будуть меншими. Також є питання щодо пенсій та пільг. Все це я добре розумію, бо моя дружина - вчитель російської мови та літератури. Вона отримує пенсію… 900 грн. І коли я зустрічаюсь з педагогами, то стає соромно за нашу державу.

Але одним законом ситуацію не зміниш…

А чим можна змінити? Іншого виходу немає, як поступово, крок за кроком приймати життєво важливі, а не вигідні лише для влади закони.

Для цього ж гроші треба мати в бюджеті, а їх там - мізер. Тому все це схоже на простий популізм. Хіба не так?

Нехай шукають гроші там, де їх ховають - в офшорах. Це питання - до Уряду. І якщо приймемо закон, то влада буде його виконувати. На жаль, у нас вчителя, працівника культури й медицини не досить поважають. В інших країнах вони мають статус державного службовця. Тільки чомусь в Україні із цим безпідставно зволікають. Ось я приїжджаю до мами, а тут сусідка-вчителька жене корову і телицю пасти. Крім того, у неї є двоє поросят і 30 соток городу, а ще ж - робочі плани і зошити. Чи ж має вона можливість якісно підготуватися до проведення уроків ?! Та найбільший подив, що школи за таких умов якось ще й виживають.

Уявімо таку ситуацію. Опозиції не вистачає кілька депутатів для коаліції і ваш голос- вирішальний. Приєднаєтесь?

Обов’язково.

Ви бачите якусь конструктивну роботу, коли ця опозиція бере під контроль Верховну Раду?

Тоді такі люди, як я, повинні ставати своєрідним цементом між двома таборами. Буду працювати на діалог. Не можна розхитувати державу так, як це зараз роблять. Ось ухвалили закон про мови. Як за це взагалі можна було голосувати? Навіщо розколювати суспільство? Мені соромно, що в парламенті ухвалюють закони, не читаючи. Я спостерігав, як приймали закон про судоустрій та інші. Не читають документи не тільки в залі, а й в комітетах, та ще й не звертають уваги на висновки науково-експертного управління, інших фахівців.

Які у вас стосунки з Турчиновим та керівництвом «Батьківщини» в цілому?

У мене там багато друзів, яких я поважаю.

Чому ви не в списку або не висунуті в окрузі від цієї політичної сили?

Одна справа весь час бути у парламенті представником партії чи блоку, а зовсім інша – прийти туди безпосередньо з проблемами виборчого округу. Скажу відверто, з партійного списку я й близько не бачив тих проблем, з якими зітнувся тепер на окрузі. Коли ти ногами «місиш» землю, то люди не дадуть тобі відвернутися від їхніх бід.

Вам взагалі пропонували місце у списку «Батьківщини»?

Ні, такої розмови не було.

Спілкувалися з Турчиновим за останній рік?

Ні.

Коли вас знімали з посади Голови Верховного Суду, якось комунікували з опозиціонерами? Якась допомога була?

А чи мали вони сили для такої допомоги? Втім, може, це й добре. Замість місця в перших партійних п’ятірках доля послала мене на низи до людей. Тепер, побачивши, що там насправді відбувається, я вже же планую, як проблеми на місцях перекласти на мову законів. Наприклад, у місцевого самоврядування позабирали всі плати і збори. Люди мають їздити в БТІ і нотаріальні контори за десятки кілометрів, щоб зробити те, що раніше можна було оформити в сільраді. Сільському голові залишилось ставити штампи і отримувати в касу 38 копійок. На жаль, не знав про таке знущання з місцевого самоврядування. Буду вносити відповідні пропозиції. А ситуація з житлово-комунальним господарством? Це ж взагалі жах.

А як нищать промисловість? Якось побував на Літинському м’ясокомбінаті, який дивом зберігся. Проте й він вже доживає. Підприємству нещодавно тариф на світло підвищили з 1,1 грн за кВт до 1,36 грн. У той же час приватизоване Вінницьке обленерго купує електроенергію по… 10 копійок.

Складається таке враження, що ви зняли рожеві окуляри або спустились з іншої планети на Землю. Невже раніше цього не помічали?

Останніх п’ять років займався судовою справою. П’ять років справді був відірваний від комунального господарства, паїв, землі, м’ясокомбінатів, іншого. Я знав, що є малі пенсії та зарплати, проте не мав змоги вникати в деталі.

-- «Мене в список до Королевської не запрошували»

Ваш зять опинився в списку партії Наталі Королевської, яка колись була членом вашої СДПУ. Які у вас із нею стосунки, чи запрошувала вас у цей список?

Мене в список до Королевської не запрошували. Один раз зустрічався з Наталею, де вона сказала, що в неї є такий політичний проект. Я їй відповів, що в мене є інші плани: йду на вибори в округ. На цьому розмова завершилась.

Могли б за старою дружбою попросити, щоб вона вам конкурента не виставляла…

Навіщо? Мене це питання навіть не турбувало. Єдине що - у мене була альтернатива, де балотуватись. Або по Вінницькому району, де я народився, або по Літинському, де починалася моя суддівська кар’єра. Там і там мене люди знають. По Вінницькому району мав намір балотуватись Петро Порошенко...

А щодо включення мого зятя Євгена Корнійчука до партійного списку, то зауважте, що його взяли в непрохідну частину, навіть якщо партія подолає відсотковий бар’єр, то його 31 місце - все одно, що 100-е чи 200-е.

Як він це сприйняв?

Він сказав, що вже «наївся» політики й не дуже цим переймається. Я його застерігав, коли він ще йшов заступником міністра юстиції: «Євгене, політика – це така штука, де не кожен виживає й витримує». Але він прийняв своє рішення, я порадив йому потім не шкодувати.

Ви згадали Петра Порошенка. Ходять чутки, що він буде своєрідним центром, навколо якого гуртуватимуться незалежні мажоритарники. Ви себе бачите в такій групі чи фракції?

Фракції такої навряд чи варто чекати, але така група вінничан-мажоритарників може бути. Дуже сподіваюся, що там не буде того, що є сьогодні – все за помахом руки Чечетова.

Чому ви думаєте, що в наступному парламенті щось зміниться й більшість, яку створить Партія регіонів, не буде голосувати за тією ж рукою Чечетова?

Давайте ще подивимося, чи буде у Партії регіонів більшість. Я не знаю, яким чином складеться, але там, де я працюю на Вінниччині, опозиційні настрої дуже сильні.

Навіть по вашій області у своїх округах мають вигравати губернатор Джига та батько глави митниці регіонал Калетнік…

Не впевнений, хто там виграє. Можу відповідати тільки за себе.

-- Тимошенко вимагала від мене скасувати результати президентських виборів

Як оціните справу Юлії Тимошенко? Ви бачите склад злочину в її діях?

Не буду давати правову оцінку ситуації, адже я - суддя, і в такій ситуації закон забороняє мені це робити. Погоджуюсь з тими, хто вважає ув’язнення Тимошенко великою політичною помилкою керівництва держави. Чим скоріше її виправлять, тим краще буде для України. Інша справа -- як саме це зробити. Очевидно, останнє слово буде за Європейським судом. Тут вже нас поставлять на грань – не виконати рішення Європейського суду щодо Тимошенко буде неможливо. Якщо ми і цей вердикт проігноруємо, то заженемо державу в глухий кут.

У 2005 році була схожа ситуація з переслідуванням політичних опонентів, скажімо, тим же Колесніковим, який сидів у слідчому ізоляторі. Тоді парламент ухвалив ваш законопроект, щоб всім депутатам місцевих рад дати недоторканність. Це вирішило проблему. Як вважаєте, правильно зробили, що в такий спосіб покінчили з переслідуванням опонентів?

Правильно. Але ж ви не забувайте, що тоді ще спрацьовував фактор задекларованої Конституцією незалежності суду і він міг ухвалювати справедливі рішення. Судді не боялися! Скасовувалися Укази Президента тощо. Сьогодні ж, коли над всіма бовваніє такий монстр, як Вища рада юстиції, судді бояться приймати рішення. Не всі, але є судді-раби. Для мене вони вже не судді. Я таких називаю рабами в мантіях. Не можеш прийняти рішення - відмовся, заяви відвід, захворій, що завгодно зроби, але почувайсяь суддею.

...А Колесникова тоді справді випустили. Зупинилися.

Ви Януковичу пояснювали, коли з ним спілкувалися, що також треба зупинитись?

Тоді це було ще не на часі. Знаю, що в його оточенні існувало дві думки. Одні казали, що не треба йти цим шляхом, а інші – що треба садити. Мені здається, що перемогла думка представників прокуратури.

Дехто каже, що Портнов - ідеолог політичних процесів…

У мене є великі сумніви в цьому плані. Він був близьким до Юлії Тимошенко, був до неї набагато ближчим, ніж я. А в мене із Тимошенко були непрості стосунки - ми розходились в підходах до судової реформи. У неї було своє бачення. Наприклад, обрання суддів народом. Я це проходив за радянських часів, це посилить залежність суддів від виконавчої і партійної влади. В цьому плані з нею була серйозна дискусія.

Ви з Тимошенко спілкувались після її арешту?

Останній раз спілкувався, коли Юлія Володимирівна програла президентські вибори. Тоді вона прийшла до мене й сказала, що Верховний Суд має скасувати результати виборів, як це було в 2004 році. Я їй порадив показати мені закон, який би давав ВСУ таке право. Річ у тім, що свого часу вона ж сама стверджувала (і фракція підтримувала таку позицію), що ці повноваження треба передати Вищому адміністративному суду і щоб його рішення не підлягали будь-якому оскарженню. Дискусія тоді точилася більше години. Я їй твердо сказав, що не піду на порушення закону. І ніхто у на це не піде. Лідер БЮТ зауважила, що Верховний Суд може все. Така в нас вийшла розмова. Вона з командою тоді готувала позов до ВАСУ, а я порадив подбати про доказову базу.

Ви розійшлись, посварившись?

Не посварився я з Юлією Володимирівною. Навіщо? Я до неї ставлюсь із повагою, бо стільки ж разом працювали. Я їй багато чого говорив прямо в вічі, власне, про те, що вона допускає помилки, неправильно формує фракцію. Протягом всіх скликань попереджав про те, хто здасть партію на другий день, а хто на третій…

Зараз у списку ви бачите людей, які здадуть партію?

Особливо його не аналізував, але я не побачив тих людей, яких дуже поважаю. Деякі там є, але вони далеко у списку і можуть до парламенту не пройти. Та ж сама Олена Шустік - на 136 місці, Михайло Волинець - під питанням, Віктор Терен-Таран, Олег Білорус – люди з досвідом та авторитетом. На жаль, прикладів багато…