Леонід Кожара: Якщо для Європи це так важливо, то ми подбаємо про права геїв

Під час польського головування в ЄС наприкінці 2011 року Брюссель і Київ досягли домовленості щодо останніх деталей Угоди про Асоціацію України з ЄС (яка ліквідовує багато митних перепон поміж партнерами, а українці її вважають першим кроком до майбутнього вступу в Євросоюз). У 2012 році обидві сторони парафували документ, але він не почав працювати, бо цього ще не хоче Брюссель.

Підставою виникнення такої ситуації стало ув’язнення строком на сім років колишнього прем’єр - міністра і лідера опозиції Юлії Тимошенко за підписання невигідного газового контракту з Росією без відповідних повноважень і згоди решти членів уряду.

Захід вважає цей вирок політичним переслідуванням найгрізнішого суперника президента Віктора Януковича і його Партії регіонів. Тимошенко була одним з лідерів Помаранчевої революції 2004 року, яка призвела до анулювання фальсифікованих на користь Януковича результатів президентських виборів. У повторному голосуванні президентом став лідер «помаранчевих» Віктор Ющенко.

Сама Тимошенко несуттєво програла Януковичу під час виборів глави держави у 2010 році. Цього ж року був розпущений її коаліційний уряд, а влада перейшла до рук Партії Регіонів і одразу ж почалися у колишнього прем’єра проблеми.

Останнім часом Юлії Тимошенко, яка перебуває у в’язниці пред’явлені нові звинувачення у фінансовому шахрайстві в далеких 90 – х роках, а також дуже серйозні претензії щодо причетності до вбивства народного депутата і бізнесмена Євгенія Щербаня у 1996 році.

З цього та інших приводів розмова з Леонідом Кожарою – міністром закордонних справ України.

Україна, між іншим, як і Польща прагне підписання Угоди про Асоціацію поміж Києвом та ЄС на саміті Східного Партнерства восени 2013 року. Але Євросоюз вимагає, аби перед цим Україна розв’язала проблему «вибіркового правосуддя». Чи сприймаєте Ви це як очевидний заклик до звільнення колишнього прем’єра Юлії Тимошенко перед підписанням Угоди?

Нині ми зустрічаємося в Брюсселі з реалістичним підходом, або відсутністю безпосереднього залежності долі Угоди про Асоціацію та справи колишнього прем’єра Юлії Тимошенко. Очікуємо рішення Європейського суду з прав людини в Страсбурзі (в Європейському суді з прав людини, - «Главком») на скаргу Тимошенко. Сподіваємося, що його висновок буде зосереджений на розгляді процедурних питань самого процесу. Якщо будуть застереження, то Україна їх виконає. Це дозволило б повторно розглянути справу Тимошенко під час нового процесу.

Однак, Ви згодні з тим, що коли Юлія Тимошенко перебуватиме за гратами в жовтні 2013 року, то підписання Угоди під час саміту у Вільнюсі стане політично дуже складним?

Усі розуміємо, що доля Угоди залежить від цього політичного контексту. Але Україна зосереджуватиметься на більш широких питаннях у співпраці з ЄС. Я розумію, що українське правосуддя не досконале і ми його реформуємо для усіх мешканців України. Угода про Асоціацію з ЄС це не лише сприяння у спільній торгівлі товарами чи послугами, це водночас потужний імпорт європейського правового доробку Києвом.

Але українські слідчі висувають нові звинувачення проти Тимошенко. Генеральна прокуратура у січні заявила, що підозрює її в організації політичного вбивства в 90–х роках минулого століття.

Ми вже давно знали, що слідчі розслідують цю справу і в кінцевому результаті повинні були дійти якогось остаточного висновку. Та це було лише досудове слідство. Тепер розпочнуться слухання, а це вже дещо інше.

Колишній прем’єр не використала можливість висунення правових контраргументів. До цього часу Тимошенко захищалася на процесі за допомогою політичних аргументів, що, як на мене, було великою помилкою.

Як Київ зможе узгодити Угоду про Асоціацію з ЄС і з російськими пропозиціями вступу до Митного Союзу? Чи не є це конкурентним проектом, який просуває Москва?

Ми запропонували Росії формулу три плюс один, тобто три країни Митного Союзу (Росія, Білорусь, Казахстан) плюс Україна підписують лише ті документи, котрі не суперечитимуть нашим зобов’язанням стосовно ЄС.

На жаль, позиція країн Митного Союзу полягає в тім, що: або підписуємо усе, або нічого. Росія залишається для нас потужним торговим партнером, але і ми є дуже важливими для економіки Росії. Відтак, сподіваюся, що ми зможемо в кінцевому результаті порозумітися щодо нашої співпраці з Митним Союзом.

Україна нині отримала чергові претензії від «Газпрому», який виставив рахунок на 7 мільярдів доларів за недобраний газ. Чи це початок нової газової війни?

Наш уряд не визнає цього рахунку. Хочемо переглянути не вигідні умови існуючої угоди з «Газпромом» і готові звернутися до міжнародного арбітражу. Монополія «Газпрому» в Україні вже зламана. Протягом останніх трьох років ми вдвічі зменшили закупки російського газу. Не думаю, що «Газпром» зацікавлений в тому аби Україна ставала щораз меншим споживачем його газу. Тут потрібно домовлятися.

Українці нарікають на візовий режим з ЄС. Чи існують шанси відміни візового режиму найближчим часом?

Європейська інтеграція починається не з урядових декларацій, а з усвідомлення простих громадян. Для звичайних українців візова проблема - це як новий Берлінський мур поміж нами і Європою. Хотів би, аби не політизувалося рішення візової лібералізації і остаточного відкриття кордонів. Однією з умов ЄС є внесення до нашого Кодексу законів про працю нового закону, який заборону дискримінацію з огляду на сексуальну орієнтацію. Питання гомосексуалістів викликає нині сильні протиріччя в Україні, але наш уряд вже приготував проект закону і незабаром подасть його до парламенту.

Чи цей проект має шанс ухвалення народними депутатами? Чи не вплине на цей процес російський приклад, де Державна Дума оперативно працює над юридичним обгунтуванням «заборони пропаганди гомосексуалізму».

Думаю що вплине і негативно, православна церква в Україні також не допоможе в цьому питанні. Та якщо схожий закон ухвалено, незважаючи на потужний спротив у Молдавії, а свого часу і в Польщі попри сильний вплив католицизму, думаю, що і в Україні це вийде.

Просто справа в тім, що без такого закону, який забороняє дискримінацію геїв не зможемо рухатись дорогою щодо відміни віз. Тому, думаю, що воля у справі подальшої інтеграції з ЄС переважить спротив і закон буде ухвалено

Україна найбільша держава Східного Партнерства ЄС до складу якого входить і Білорусь. Як ви оцінюєте єесівську політику щодо Мінська?

Євросоюз має злу стратегію, а його політика упродовж останніх років не чинила жодного впливу на владу Мінська. Чим сильнішою буде ізоляція Білорусі, тим безпечніше себе почуватиме політичний режим у Мінську. Оскільки Білорусь й надалі залишається членом Східного Партнерства, то повинна брати участь у всіх його програмах. Відтак рішення про виключення білоруських парламентаріїв з Євронесту (Парламентської Асамблеї співпраці) було хибним. Євросоюз має допомагати відкритості Білорусії та ЄС: там потрібно промотувати неурядові організації, програми взаємного обміну. Україна могла б стати містком поміж ЄС та Білорусією, бо це країна, яка нам близька і ми добре розуміємо їхні труднощі.

Хіба санкції ЄС щодо понад двохсот білоруських чиновників були поганою думкою?

Якщо санкції стосуються конкретних осіб, то ми їх підтримуємо. Але нехай вони стосується саме тих осіб, а не застосовуються до 10-ти мільйонного народу

Інтерв’ю «Gazety Wyborczej» i «European Voice» переклав Володимир Олійник