Роман Безсмертний: Рішення, прийняті сьогодні на Банковій, – нікчемні

Сьогоднішні події з «виїзним засіданням» парламенту багатьом нагадали події 13-річної давнини, коли парламентське засідання за ініціативою тодішнього другого віце-спікера Віктора Медведчука було проведено в «Українському домі». Тоді депутатській більшості вдалося завдяки такому фінту відправити у відставку спікера Олександра Ткаченка та першого віце-спікера Адама Мартинюка. Одним з організаторів того засідання був постійний представник Президента Кучми в парламенті Роман Безсмертний, що згодом перейшов на «померанчеву» сторону. В розмові з «Главкомом» Безсмертний розмірковує про те, чим нинішня ситуація відрізняється від тодішньої і яка доля очікує наштамповані сьогодні в актовому залі на Банковій рішення.

Свого часу ви брали участь в організації проведення засідання парламенту поза стінами Ради. Як оцінюєте те, що відбувається зараз? В чому різниця між цими подіями?

Різниця є. Засідання в «Українському домі» було відкритим, транслювалося по телебаченню, перед цим було зроблено відповідне оголошення в ЗМІ, тобто процедура була повністю витримана. Справа в тому, що в умовах, коли конституційному органу заважають реалізовувати його конституційні повноваження, вони все одно мають якимось чином бути реалізовані. Тоді голова Верховної Ради та його заступник відмовлялися здійснювати свої конституційні повноваження і депутати взяли на себе ініціативу, оголосивши в ЗМІ час і місце зібрання, підготували всю мотиваційну частину такого рішення, на засідання були запрошені журналісти, була створена лічильна комісія і всі необхідні органі для проведення засідання. Ми тоді ніде не перейшли «червону лінію». Якщо ви піднімете всі постанови і документи, то побачите величезну мотиваційну частину, а засідання в «Українському домі» почалося з доповіді тимчасової комісії. Без дотримання цих речей ніяке зібрання депутатів не може констатуватися як засідання Верховної Ради.

Те, що проводилось сьогодні на Банковій, можна констатувати просто як збори депутатів, які не можуть мати статус засідання. По-перше – не було оголошення в ЗМІ, чого вимагає регламент, по-друге – не пояснено, в силу яких обставин і причин депутати покинули приміщення Верховної Ради, по-третє – туди не пустили журналістів, тобто засідання закрите, хоча по Конституції повинно носити відкритий характер. Те, що я зараз бачу, не можна назвати словами, які можна написати.

Тобто всі рішення, які будуть прийматися на цьому засіданні, не є легітимними?

Вони нікчемні. Поки мені здається, що це більше розмови, ніж серйозна річ. Формальна сторона подій в «Українському домі» мені досить непогано відома – тоді впродовж тижня працювала комісія, збиралися пояснення, було декілька доповідей на тему того, чому не можна провести засідання в Верховній Раді. Сьогодні я нічого цього не бачу. І головне – для того, щоб провести закрите засідання, парламент повинен прийняти відповідне рішення на засіданні в сесійній залі. А його не було.

Туди не тільки журналістів, а й депутатів-опозиціонерів не пускають.

В «Український дім» прийшли всі, хто хотів прийти, хоча насправді прихід іншої сторони міг зірвати засідання. А зараз ми спостерігаємо порушення конституційних прав народних депутатів. Просто йде зібрання, на якому вони обговорюють ситуацію, що треба робити. Боюсь, цим інтерв’ю ми їм тільки це підкажемо.

А яка взагалі мета цього «зібрання»? Опозиція вважає, що це просто такий засіб тиску на неї.

Це не спосіб тиску, а спосіб мобілізувати свої лави. Ви ж бачите ситуацію – більшість розвалюється, тому депутатам роблять накачку.

На ваш погляд, чи це залишиться одноразовою акцією чи депутати будуть збиратись за межами Ради і в подальшому, змінюючи «точки дислокації»?

Якщо вони повністю виконають процедуру по зміні місця засідань, то взагалі можуть поміняти місце їхнього проведення. Всі розмови, що їх треба проводити тільки в будові на Грушевського, – це пустопорожня балаканина. Якщо певному органу не дають реалізовувати конституційні права і збирається певна кількість людей, які беруть на себе відповідальність за ситуацію, виконують процедуру і пояснюють свої дії суспільству, опозиція може сидіти в Верховній Раді, а більшість засідати в «Українському домі».

Тобто гіпотетично засідання можна проводити навіть в ресторані «Маре Аззуро» поруч з Адміністрацією президента?

Абсолютно правильно. Справа в тому, що навіть Кримінальний кодекс в умовах крайньої необхідності зобов’язує людину застосовувати будь-які інструменти безпеки. Тут ніяких проблем нема.

Чи мала б опозиція не допустити такого розвитку подій? Привидом «Українського дому» давно ж всіх лякають.

Звісно, застосування сили і відсутність діалогу веде до загибелі парламентаризму. Не можна апелювати до застосування сили в парламенті, бо він тоді нікому не потрібен. Парламент – це альтернатива конфліктам. Вже третій місяць і одні, і другі розповідають, що силу можна застосовувати заради правди. Та ні в якому разі! Ця позиція конфліктує з таким явищем як парламентаризм.

Зараз чути такі терміни як «переворот», «путч», в Раді «Лебедине озеро» крутять… Чи такі оцінки виправдані?

В 2000-му році теж говорили, що це путч, але закони, прийняті в «Українському домі», діють до цього часу. Подання до Конституційного суду не було ним прийняте, тому що зібрання Верховної Ради – це питання, яке вирішує власне Верховна Рада. Зараз обидві сторони не розуміють відповідальності за роль, яку грають в суспільстві в такому інституті як парламент. Треба хлопцям сідати за стіл і погоджувати позиції.

Організатори сьогоднішнього засідання можуть згодом понести якусь відповідальність?

В даному випадку діє колектив, а юридична особа не несе відповідальності.

Але ж конкретна особа Рибак відкрив засідання.

До рішень, які приймаються, Рибак не має ніякого відношення. Він просто констатує своїм підписом достовірність прийняття рішень.

А якщо Президент візьме і підпише все, що сьогодні наприймалось?

Для оскарження є тільки одна установа – Конституційний суд, куди треба звертатись і говорити про порушення конституційної процедури. Якщо конституційна процедура пропущена чи мотивація відсутня, очевидно, що суду буде важко визнати таке засідання правомочним. Звісно, всі ми знаємо, що зараз представляє з себе Конституційний Суд, але в 2000-му судді дуже щільно дивилися за цими речами.

Це все проходить на фоні розмов про референдум, на який буде виноситись питання двопалатного парламенту, президентських виборів в один тур та інших змін до Конституції. Це не більш ніж засмічування інформаційного поля чи майбутня реальність?

Такі тактичні інструменти розширюють поле дій для влади і Януковича. Тема референдуму – це додатковий інструмент тиску – мовляв, хлопці, припиніть, бо буде так. Зараз я сумніваюся в тому, що Янукович вдасться до референдуму, виборів по мажоритарці, двопалатного парламенту, змін Конституції etc. Нинішня ситуація в Україні його більш ніж влаштовує, вона просто чудова для дій Президента.

Але ж йому треба думати про 2015-й рік.

Сколихнути зараз ситуацію референдумом – це поставити Україну на грань розколу, бо західні регіони миттєво скажуть «до побачення». Референдум – це меч з двома нагостреними краями, який січе і одних, і інших. Маю сумніви щодо його проведення, але він є тактичним інструментом і засобом тиску на поведінку опозиції, на суспільні настрої. З іншого боку, він розкручує так необхідну для Президента крайню праву радикальну позицію, яка створює йому відповідний фон.

Зараз ви можете сказати, чи було те засідання в «Українському домі» виправданим? Що воно дало Кучмі?

У нас виходу не було – або ми брали на себе відповідальність за його проведення, або парламент би не працював. Одна справа, коли в парламенті бузять депутати, а зовсім інша – коли парламентське керівництво відмовляється проводити засідання. Тому нинішня ситуація не може бути повним аналогом тих подій.