Олександр Омельченко: Важко пояснити, чому Попов тиждень не ходив на роботу

Опозиція не дарма так домагалася виборів повноцінного мера Києва – нинішні події в столиці показали, як важливо мати якщо не лояльного, то хоча б нейтрального керівника столиці. Варто нагадати, що сумнозвісний розгін Євромайдану в підсумку виявився «допомогою» «Беркуту» столичним комунальникам для встановлення ялинки. Подальші дії столичної влади, як то судові позови до мітингувальників, дають силовикам зайвий привід «виконувати рішення судів». Із останнього креативу офісу Олександра Попова – опубліковане вчора розпорядження встановлювати на Майдані Незалежності ковзанку на період з 15 грудня по 15 березня щорічно з 2013 року по 2016 рік.

Якщо згадати Помаранчеву революцію 2004-го року, тоді протестуючим було набагато простіше в цьому плані. Бо Олександр Омельченко, хоч і робив це не без відому Леоніда Кучми, практично не намагався чинити опір мітингувальникам – навпаки будівлю КМДА було без особливих умов віддано для їхнього обігріву та ночівлі. Зараз Омельченко є позаштатним радником Голови Верховної Ради і має свій погляд на події в Києві.

Як ви оцінюєте захват приміщення міськадміністрації та Дому профспілок. В 2004-му ви як міський голова самі впустили мітингувальників до приміщення?

Поняття «впустили» до 2004-го року не підходить. Тоді ми не від кого не закривалися, працювали в нормальному режимі і не охороняли ані Хрещатик, 36, ані профспілки, ані Український дім. І ті, хто мають хорошу пам'ять, знають, що в Київраду і в Київадміністрацію можна було вільно зайти будь-якому громадянину з будь-якої точки України в їдальню на другому поверсі, в два буфети, перукарню, медпункт, туалети. Навіть перепустку на першому поверсі ніхто не питав. А вже на другому та третьому поверхах треба було пред’явити будь-яке посвідчення. Але з тих часів настільки все змінилося, що в Київраді і адміністрації чомусь організували охорону спецрозділами навіть в звичайні дні, а не тільки в дні мітингів. За Черновецького (Леонід Черновецкий колишній мер столиці, - «Главком») вже кожен поверх охоронявся, кожна приймальня зама, не кажучи вже про кабінет мера, в якого був спеціальний ліфт.

У нас в принципі все було по-іншому – ми людей не боялися, поважали, тому просто не зачинялися від них. Думаю, зараз людей спровокувало те, що останні два місяці Хрещатик, 36 чомусь працював в замкнутому режимі. Бо ламають там, де є замок.

Ви вважаєте, що мітингувальникам зараз треба було вриватись в приміщення?

Ні, не вважаю. Саме захоплення – чи то КМДА, чи то Будинку профспілок, чи іншої споруди державної, комунальної чи приватної власності – вже є конфліктом та порушенням закону.

Мітингувальники кажуть, що це є власність громади.

Давайте розберемось, що таке «власність громади». От нас є 46 мільйонів громадян України, з яких умовно половина платить податки, а малі діти, інваліди, пенсіонери та інші не платять. Але всі вони користуються всіма благами. У кожній лікарні, у кожному державному комунальному закладі, незалежно від того, в Одесі він, в Чернівцях чи в Києві, є мільйонна частинка кожного громадянина України. Потім власність ділиться на державну і комунальну, але розпоряджатися цією комунальною власністю має Київська міська рада в особі 120 депутатів, яких обрала громада. Це не значить, що кожен киянин або кожен депутат має право прийти і відщипнути кусок одвірка або вибити скло. Тим більше, що приміщення Хрещатик, 36 входить в перелік архітектурних історичних пам’яток, затверджених сесією міської ради в 1995-му році. Тому будь-яке захоплення – це конфлікт з законом.

Тобто якщо КМДА за постановою суду очистять від мітингувальників – це буде правильно, на ваш погляд?

Тут я маю свою думку. Не в правовий спосіб захоплений перший поверх, але ж всі інші поверхи вільні! З Пушкінської вхід вільний, ліфти всі працювали, і рядові працівники, начальники відділів вільно ходили на роботу. Я не можу пояснити, чому керівний склад КМДА – Попов і його зами – тиждень не ходив на роботу, а їздили по районах, хоча мали доступ до робочого місця. Якби вони хоча б один раз прийшли і їм заборонили зайти – то одне. Але дивіться – Верховна Рада також блокована, Кабмін блокований, проте на роботу всі ми ходимо кожного дня. Я досі користуюся урядовим телефоном – «соткою», «десяткою» (Омельченко зараз працює радником Голови Верховної Ради – «Главком»)… Інша справа, що там стоїть два кільця, через які треба пройти. Тобто в цієї монетки є дві сторони: захват – це свавілля, але всі поверхи, окрім першого, в КМДА вільні. Я особисто розмовляв з Миколою Григоровичем Колесником, завідуючим господарством Київради, який там 15 років працює, – він ходить на роботу кожного дня і розповідає, що доступ до всіх без виключення кабінетів вільний.

Які основні складнощі в роботі комунальних служб були під час Майдану 2004-го року?

Головне – це чітка і грамотна робота ДАІ, бо не скрізь ефективно могли працювати світлофори. Але у нас був перекритий тільки Майдан і Хрещатик, а зараз перекрита Грушевського, частково Інститутська, хоча там вже дещо розблокували. Тому інших складнощів, окрім перекриття вулиць, не було. І як може закритий Хрещатик заважати роботі комунальних служб інших дев’яти районів, крім частково Печерського і Шевченківського?

Ця акція протесту формально почалася якраз з дій комунальних служб, які попросили силовиків очистити територію на Майдані під встановлення ялинки…

Я переконаний, що ніякі мітингувальники не дозволили собі навіть подумати про те, щоб завадити встановити традиційну в усьому світі ялинку, яку треба було б відкрити 19 грудня до Миколая Чудотворця. Просто треба зробити оголошення по комунальним ЗМІ, що такого-то числа в такий-то час комунальні служби з відповідною технікою будуть встановлювати ялинку. І все. А от фізичному впливу силових структур на мирних громадян виправдання нема – це була груба помилка на державному рівні.

З ким ви особисто вели перемовини в 2004-му році? Чи виходив на вас тоді Кучма?

Президент тоді перші троє-четверо найважчих діб був на прямому зв’язку і я весь цей час знаходився в кабінеті. Тоді велися переговорні роботи, але головний акцент від Президента тоді звучав так – «не дай боже пролити каплю крові». І про це знали всі без винятку. І по крайній мірі, ніхто тоді нікого не те що не вдарив, а навіть в обличчя не плюнув. Ну, дулю, може, один одному в кишені показали, але це не принципово. Проте, наприклад, зараз ми спостерігаємо руйнацію пам’ятника Ілліча. Він мені не друг, я з ним не був знайомий, але дійти до такого вандалізму – це вже конфлікт з законом. І вже ходять розмови по Майдану, що в планах «Свободи» тепер знести пам’ятники Ватутіна і Щорса. Хоча не знаю, наскільки вони правдиві.

Наскільки зараз мітингувальникам в Києві заважає те, що Попов не на їхньому боці і в місті немає опозиційного мера?

Мітингувальникам можна симпатизувати чи ні, але, якщо мітинги передбачені Конституцією і відбуваються в правовому полі, то вся влада має це сприймати. Але треба пам’ятати, що дорога, тротуар – загального користування. Будь ласка – є парки та інші доступні місця, але перекривати дороги, звичайно, небажано. Як небажано було і в 2004-му році.

В КМДА жаліються, що мітинг заважає розчищати дороги…

То хай дадуть мітингувальникам мітли, і вони самі почистять.

Ваша оцінка подій, що трапились в ніч на 11 грудня на Майдані?

Майдан не є транспортною розв’язкою, це – загальнодоступна площа, реальне місце для мітингів і для відпочинку, і для різних заходів. Тому «зачистка» Майдану – це не кращий варіант.

Так міліція мотивує свої дії тим, що вони не Майдан «зачищають», а Хрещатик та Інститутську задля відновлення автомобільного руху.

На жаль, влада і опозиція не чують і не бачать один одного. Я сподівався після зустрічі чотирьох президентів, яку я бачив і аналізував, на нормальну реакцію. На мій погляд, три президенти минулих років зійшлися з такими думками до Віктора Федоровича: краще будь-який мир, ніж війна, і треба дати гідну оцінку і покарати силовиків. До того ж, на мій погляд, Президенту дали зрозуміти, що в такі складні часи у відставку подають уряди. Приклади – прем’єри Масол, Фокін, Кучма.

За нинішньої ситуації таку зустріч президентів можна оцінити схвально, але вона могла відбутися на тиждень раніше. І чому тільки чотири президенти? А де другий рівень керівництва – колишні голови урядів від Масол, Фокін, Звягільський, Єхануров та інші, голови Верховної Ради – де Литвин, Плющ, Мороз, Ткаченко, той же Яценюк? Де третій рівень колишніх міських голів – Гусєв, Згурський, Косаківський, Малишевський, Салій, Черновецький та, мабуть, і я?

Вам не прикро, що зараз КМДА використовується як машина для клепання звернень і судових позовів, які легітимізують дії силовиків щодо зачистки Майдану?

Олександр Павлович Попов не є вибраним киянами міським головою, а є представником діючої влади. Вертикаль влади, звичайно, основана на партійній основі Партії регіонів, а Олександр Павлович є членом і солдатом цієї партії. До того ж, перший заступник Попова – Анатолій Голубченко – є головою партії в Києві. Тому поведінка і дії КМДА відповідають вертикалі влади і партійної дисципліни. Але суспільством і киянами це сприймається, звичайно, негативно.

Мітингувальники в КМДА оголосили про створення громадського комітету, який буде контролювати ситуацію в столиці і київських чиновників. Як ви ставитесь до цієї ініціативи?

Вони ж самі засуджують радянський режим з його партійним контролем, який потім був реорганізований в народний контроль. Оці всі рішення – дурниці, не в образу будь-кому це буде сказане. Законом не передбачені ніякі комітети.

Ви були на новому Майдані?

Я паркуюсь зазвичай біля готелю «Київ», вітаюсь з людьми, люди – зі мною. А все, що відбувається на Майдані, бачу на телебаченні, читаю дуже багато преси. Все-таки завжди є правда з обох сторін. А де її більше, можна вирішити тільки за столом переговорів. «Лучше горькая правда, чем сладкая ложь». Треба вміти один одного слухати, проте сьогодні можна застосувати іншу приказку: «Казав глухий – почуємо, казав сліпий – побачимо».