Генерал Анатолій Лопата: Жителів Донбаса потрібно евакуювати

Ситуація, що склалася на україно-російському кордоні, засвідчила: за 23 роки незалежності влада так і не спромоглась створити реально захищені рубежі для країни. Спалах тероризму на Донбасі був не можливий, якби через східний кордон на територію України не потрапляють озброєні бойовики з Росії.

У прес-службі АТО сьогодні повідомили, що в районі села Куйбишево Ростовської області близько 800 бойовиків готують черговий прорив кордону. І, як не прикро визнавати, держава не в силах впоратись з цією навалою.

«На 1 км кордону передбачено всього 2 прикордонника», - констатує керівник військових програм Центру імені Разумкова Микола Сингуровський ситуацію на переважній більшості з ділянки українсько-російського сухопутного кордону, довжина якого майже 2000 км. За словами експертів, причина «дірявості» наших рубежів полягає… у реформуванні Державної прикордонної служби України (ДПСУ) за європейськими стандартами, яке відбувається з 2003 року. Іншими словами, нині прикордонники наділені лише правоохоронними функціями, і не мають можливостей завадити перетину кордону великої кількості озброєних людей.

За словами начальника Генштабу Збройних сил України у 1993 – 1996 рр. Анатолія Лопати, змінити ситуацію могли б Верховна Рада, президент, уряд, ухваливши відповідні зміни до законів, які повернуть Держприкордонній службі функції, які були до початку реформ. Окрім того, в інтерв’ю «Главкому» генерал розкритикував керівників Антитерористичної операції (АТО) і запропонував свої рецепти найшвидшого завершення операції.

Чому на Сході України «діряві» кордони? Хто винен?

Якщо сотні людей безперешкодно перетинають державний кордон, то це комусь потрібно. Державна прикордонна служба на сьогоднішній день відмовилася від військового компоненту. Прикриваючись євроінтеграцією Україна, за підтримки Верховної Ради і колишнього президента, зробили крок до перебудови прикордонної служби, наділивши її тільки контрольною функцією. Силовий компонент був мінімізований. Його звели до 10% від потреб. А це значить, що прикордонники не мають важкої техніки, підрозділів, які могли би посилити діяльність нарядів, або чергової служби. Чисельність Прикордонної служби і так була незначною, але її ще більше скоротили… Східний кордон, а це майже 2 тис. км, ніколи не був надійно прикритий. Так історично склалося. Тому, що у Радянському союзі не було кордонів між республіками, були тільки адміністративні межі. Сьогодні ми маємо слабку Державну прикордонну службу, яка нездатна захистити державу. Але це проблема не окремо прикордонників, це проблема всієї держави.

Найслабкішою ланкою є надзвичайна слабкість системи управління. Сила держави полягає у ефективності комунікацій між усіма силовими структурами. Ми ж не бачимо їх єдності. Ви подивіться, держава не може адекватно реагувати на групу терористів, які вдерлися!

Зараз багато критикують керівника Державної прикордонної служби, генерала Миколу Литвина. Чи є персонально його провина у тому, в якому стані кордон, і в чому конкретно ця провина полягає?

Литвин дійсно перебуває дуже довгий час на посаді керівника служби. Є високим генералом (Генерал армії України – «Главком»). Але прикордонна служба за його керування виявилася абсолютно нездатною до виконання тих задач, які раніше вирішували легко. Тобто відбулась деградація прикордонної служби, перехід до інших стандартів… Навіть не враховуючи ситуацію, яка є в державі, провина у тому числі лежить на його плечах.

Ви самі кажете про шкоду від переходу до європейських стандартів, які послабили прикордонну службу. Оскільки ДПСУ лише виконувала рішення керівних органів влади, можливо, причина не у Литвині?

Той, хто крокує у строю, цілком може навіть не знати, куди іде. Однак той, який веде – мусить знати. Прикордонники завжди виконували ті завдання, які були ухвалені урядом. Звісно, керівник Державної прикордонної служби, яким би він не був, не може ухвалити це рішення самостійно. Ці рішення (про реформування ДПСУ – «Главком») ухвалювалися на рівні Верховної Ради, уряду, і президента.

Отже, Микола Литвин - заручник ситуації, чи не так?

Він не заручник ситуації, а організатор цієї роботи. Якби він наполягав на іншому (векторі реформування прикордонних військ – «Главком»), то було б все по-іншому.

Яким чином він міг вплинути?

Як? Його брат керував Верховною Радою. І це все було зроблено саме тоді… А можна було б зробити так: я (Микола Литвин, - «Главком») прошу брата (Володимира Литвина, - «Главком»), ми у двох просимо президента… Невже ви не розумієте, що саме так усе вирішувалося у ті часи? Чому? Це вже не до мене запитання.

Оцініть хід Антитерористичної операції (АТО) на Сході України. Наскільки вона ефективна? Незначні результати АТО її керівники пояснюють тим, що терористи засіли в житлових кварталів, які не наважується атакувати армія. Як за цих умов підвищити ефективність?

Наші силовики не використовують тих механізмів, які передбачені законом. Якщо є якась загроза у якомусь регіоні країни – її потрібно локалізувати. Щоб локалізувати загрозу, перше, що слід зробити, це оголосити військовий стан. По-друге, потрібно оголосити комендантську годину. Потрібно стягнути сили до охоплених тероризмом регіонів. Слід оточити цей регіон як мінімум двома колами військових, а то й трьома. Далі слід провести роботу з мирними громадянами, яких потрібно вивезти за межі проведення операції. Всі ж хто залишаться і не складе зброю, вважатимуться терористами, і відповідно повинні бути знищені.

Чому це не зроблено досі?

Військовий стан на території держави вводиться рішенням президента з підтвердженням цього рішення Верховною Радою. Військовий стан, або комендантська година може бути введена на території окремих територій керівником АТО, але у нього повинні бути на це повноваження. Натомість зараз таких повноважень у керівництва АТО немає. Такі повноваження керівництву АТО могли би надати місцеві органи влади. Ви питаєте, чому досі не введено такий стан? Та тому, що військовий стан передбачає обмеження на діяльність політичних партій, обмежує права людей, але він сприяє рішенню основної задачі – звільнення території.

На Донбасі проживає більше 6 мільйонів громадян. Вочевидь, не всі з них мають друзів, чи знайомих, до яких можна переїхати. Окрім того, в разі вимушеного переїзду люди опиняться під загрозою втрати роботи, засобів для існування. Можливо, військовий стан не оголошують саме з причини того, що держава не знає, що буде робити з біженцями?

Ви задаєте такі питання, начебто не знаєте про те, як було в історії, коли напала фашистська Німеччина. Що тоді робили люди? Людина сама повинна бути розумною і думати, чого їй чекати. Адже якщо тут вбивають, потрібно щось робити! Звісно, про таких людей повинна думати і держава. Якщо вона вводить військовий стан, або інші обмеження, пов’язані з проведенням АТО, людей повинні десь приймати, організовувати місця, годувати і таке інше. Це завдання держави. Хіба у нас немає таких можливостей? Звісно, є.

Але досвід Криму свідчить про протилежне. З півострова виїхали близько 10 тисяч людей, багато з них втратили бізнес, досі в пошуках житла, роботи, мають невизначений статус. Тобто якщо держава не може подбати про таку невелику кількість людей, як вона подбає про мільйони?

Це (кримський приклад – «Главком») самодіяльність людей. Цю роботу (із переселення – «Главком») просто уряд не взяв у свої руки. Вони виїхали тому, що мають друзів, або родичів. Хтось самостійно звертається до місцевих органів влади у Києві, або у Вінниці, чи Львові. Мовляв, прийміть мене до себе, бо мені погано. Але процесом повинен керувати уряд.

Насамперед це показник того, що держава некерована, держава має непідготовлених фахівців і в цілому Збройні сили і МВС, яке ганебно зрадило інтересам нашої держави. Це показник того, що колишня влада після Майдану залишила нас на звалищі. Але у нас є чітке розуміння того, що найближчим часом (від 3 місяців до півроку) ми можемо все ж таки впоратися із цією ситуацією. Принаймні «заморозити» цю проблему на якийсь час ми здатні, бо задля того, щоб розв’язати її повністю можуть піти роки.

Наостанок запитання про вибух, який пролунав вчора, 2 червня у Луганську. Російські ЗМІ стверджують, що це через авіаобстріл, наші військові – що це сталося через необережне поводження бойовиків з протизенітним ракетним комплексом. Де істина?

Однозначно можу сказати, що вибух не був наслідком авіаудару з боку наших військ. Може бути, що це був або випадковий, або невипадковий постріл з боку озброєних формувань терористів. Однак, найбільш імовірною є версія про те, що вибух стався у середині будівлі ОДА Луганська. Можливо, вони ліквідували самі себе.