рус

    Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Віра Савченко: Коли мене не пускали до Надії, я телефонувала Медведчуку, і проблема вирішувалася

    • Михайло Глуховський, «Главком»
    • Розсилка
    Віра Савченко: Коли мене не пускали до Надії, я телефонувала Медведчуку, і проблема вирішувалася

    «Телефонував прес-секретар Путіна Пєсков і казав: Надія повинна турбуватися про своє здоров’я. Мовляв, поговоріть з нею»

    Вірі, сестрі української полонянки Надії Савченко, заборонили в’їзд до Росії на найближчі п’ять років. Це трапилось напередодні того, як Віра мала свідчити у суді на користь сестри. Дізнавшись про заборону Вірі в’їжджати до РФ, адвокати Надії повідомили про це суд і заявили клопотання про виклик Віри. Російське законодавство передбачає викликати людину до суду, навіть незважаючи на обмеження. «…Суд постановив направити запит до ФСБ про підтвердження інформації. Це трохи краще, ніж відмова відразу. Почекаємо відповіді», – написав адвокат Ілля Новиков. Віру Савченко адвокати вважають одним із ключових свідків у справі про вбивство російських журналістів, у якому прокуратура РФ обвинувачує українського військовослужбовця Надію Савченко.

    Віра Савченко не збирається миритися зі статусом нев’їздної до РФ. Принаймні жодного документу, який забороняє їй відвідувати сестру, яку тримають під арештом у Новочеркаську, Ростовської області, Вірі поки не вручили. «Я спробую 19-го чи 20-го (жовтня) поїхати, перетнути кордон. Тому що, можливо, вони передумають, чи ще якось там (переграється ситуація)», - не втрачає надії сестра полонянки.

    В інтерв’ю «Главкому» Віра Савченко розповіла про те, хто допомагав їй бачитися із Надією, для чого їй телефонував прес-секретар Володимира Путіна Дмитро Пєсков, а також про те, чиє політичне замовлення виконують російські адвокати Надії Савченко.

    Як вам пояснили заборону в’їзду до Росії, чому саме зараз російська влада так вчинила?

    Мені сказали про те, що це ініціатива ФСБ і я є в базі. А якщо я є в базі, то значить, що це рішення (про заборону на в’їзд) було ухвалене не щойно, а вже декілька днів тому. Чому так? Я нічого не робила такого (протиправного) їздила Надю підтримати. Це так само робили мама, друзі її чи представники парламентської фракції, у якій Надя є депутатом. Я скоро мала свідчити в суді. Розумію, що будь-якій людині з раціональним мисленням якось дивно це рішення влади, і вона шукає якийсь підводний камінь, чи першопричину, чому мені заборонено в’їзд. Але в Росії такі суди. Їм не хочеться, щоб ця справа гучно лунала, а я виношу її на світову (арену), наскільки можу. Я показую таким чином, як наших людей викрадають і судять. На мій погляд, вони не хочуть, щоб я там свідчила, хоча я б залюбки відповідала на питання прокурорів, суддів тощо.

    Між тим адвокат Ілля Новіков каже, що заборона на в’їзд вам грає на руку Надії: «такий поворот подій нас повністю влаштовує», оскільки юридичні шляхи фактично вичерпані, а в політичній площині ви цю заборону можете використати з тим, аби ще більше підняти градус проблеми. Погоджуєтеся?

    Я боюся, що на території Російської Федерації не було шансів задіяти юридичні механізми (для захисту Надії Савченко), і це питання не тільки справи Савченко. Новіков, звичайно, правий в тому, що це скандал на міжнародній арені. Старий світ дуже любить казати «суд розбереться», а тут так не складається, всі бачать, що суду чесного немає. Я не можу бачитися із Надею, хоча і так з нею не бачилася, тільки в коридорах. Я не можу свідчити, а значить мати якийсь шанс захистити, хоч якусь донести туди правдиву інформацію. Я не можу передавати їй теплі речі, передачі. Зараз іде зима.

    Звичайно, для мене це великий мінус. Але адвокати бачать це, звичайно, по-своєму. З одного боку – вони праві: черговий скандал, який росіяни не хотіли б виносити на публіку. А з іншого боку, з погляду рідної людини, звичайно, мені дуже прикро.

    В інтерв’ю «Главкому» ваша мати критично поставилася до московських адвокатів Надії. З посиланням на свого українського адвоката Віктора Чевгуза, вона стверджувала, що, наприклад, Марк Фейгін працює на ФСБ Росії. Чи є підстави не довіряти російським захисникам Надії?

    Із самого початку я завдяки багатьом «доброзичливцям» та іншим людям зрозуміла, чому ця адвокатська група хоче взятися за справу Савченко. Коштів за все це платити їм у нас не було, а адвокати не дешеві. Я це зрозуміла, про це Наді сказали. Вона після цього з ними відверто поговорила, і їх, і Надю в підсумку все влаштувало. У них було якесь своє політичне замовлення, показати безчинність судової системи в Російській Федерації. Вони це робили. Адвокати – це досить прагматичні, цинічні люди, тому для них все нормально, це ж не їх рідна дитина (за ґратами). А чи вони працюють на Російську Федерацію? Точно ні. Але, на жаль, мама – це людина похилого віку, якій простіше повірити в якусь брутальну річ. Мені самій прикро, що Віктор Чевгуз на своїх колег такі речі може говорити. Я розумію, що він теж хотів брати участь у цій справі. У нього ще будуть усі шанси для цього, коли Надія повернеться. Думаю, вона з ним зустрінеться. Якщо захоче, то він представлятиме її інтереси вже в Україні. А так, на жаль, у нього немає акредитації на роботу в Російській Федерації… Головне, щоб тим адвокатам, які з Надією працюють, вона довіряла.

    Наскільки часто ви спілкуєтеся з захисниками?

    Вони на зв’язку цілодобово. Немає такого, що вони не беруть слухавку, чи ще чогось подібного. Якщо не беруть, то потім передзвонюють. Я бачу, як перепрацьовує Ілля Новіков. Зараз на прохання Наді він у тому числі зайнявся Карп’юком і Клихом. До цього часу він також намагався, але весь час отримував від прокурорів відписки: «подсудимый отказался от ваших услуг». Тому я не бачу, щоб він якось халтурив.

    Ви кажете, що адвокати виконують політичне замовлення, взявшись за цю справу. Хто тоді замовник, хто платить гроші?

    У справі Наді їм платить гроші «Батьківщина». Все решта (інші справи) – це їхня справа. Рахувати чужі гроші можна безкінечно, але краще заробляти свої. Зараз Марк Фейгін обурений тим, що казахстанського опозиціонера Мухтара Аблязова уряд Франції думає екстрадувати до Росії. Все це не дивлячись на приклад справи Надії Савченко, на якому доведено, що судова система не працює у цій країні. Навіть катування нашого Миколи Карп’юки… (не відкрило очі французам на цю систему судочинства РФ, «Главком»).

    Наскільки український дипломатичний корпус в Ростові-на-Дону і в Москві допомагав вам в поїздках до Росії?

    Наші консули - це золоті люди, вони патріоти, які тримають ці рубежі, невидимий фронт. І Геннадій Семенович Брескаленко у Москві (консул України в Москві, - «Главком»), і консули в Ростовській області Ковтун і Москаленко (консул Олександр Ковтун і генеральний консул України у Ростові-на-Дону Віталій Москаленко – «Главком») - це люди з великої літери, які ніколи не відпочивають, які завжди возять на своїх автомобілях адвокатів і нас. Я дуже за це все вдячна цим людям. Наші дипломати, які там, у тилу ворога, дійсно працюють і нам дуже допомагають, за що їм велика дяка.

    Коли ви востаннє спілкувалися з Надією? Як тепер продовжуватимете з нею тримати зв'язок після заборони їздити до Росії?

    Востаннє бачилася я з Надею на початку місяця. Я спробую 19-го чи 20-го (жовтня) поїхати (до Росії), перетнути кордон. Можливо, вони до того часу передумають, якось там переграється ситуація. Якщо ні, то буде так «по старінкє» - через адвокатів спілкуватимуся, передаватиму якісь записки.

    Хто із представників російської влади виходив з вами на зв'язок, що пропонували?

    Скоріше, я сама на них виходила, а вони піднімали слухавку, коли я телефонувала. Активне спілкування зі мною спостерігалося тоді, коли Надя тримала голодний страйк. Вони усі боялися, тому що це не та справа, коли «нет человека – нет проблемы». Це справа - якщо і немає людини, то є велика проблема, і вони боялися цієї проблеми.

    З ким спілкувались?

    Прес-секретар Дмітрій Сєргєєвіч Пєсков (прес-секретар Володимира Путіна) телефонував, омбудсмен Елла Памфілова завжди відгукувалася, передзвонювала і вночі, і ввечері. Я їй вдячна за це.

    Про що просив Дмитро Пєсков?

    Він казав: ви ж розумієте, що без цієї справи усім було б легше. Але вона повинна турбуватися про своє здоров’я. Мовляв, поговоріть з нею. Після цієї розмови я мала два побачення без скла, без телефонних слухавок, я могла обійнятися з Надією. Тоді мене пускали з надією, що я її переконаю не голодувати.

    Думаєте, Путін розпорядився створити такі умови побачення?

    Не знаю, чи Путін ухвалив таке рішення, чи ні, але точно знаю, що це вказівка була зверху. Бо без цього нічого там не робиться. Я переконалася у цьому на власному досвіді. Коли мене не пускали, я телефонувала Медведчуку Віктору Володимировичу. Він зв’язувався з Кремлем і мене пускали. З Медведчуком я бачилася, і не раз, ми спілкувалися.

    Яка роль Медведчука в цій історії, на що він впливає?

    Моя суб’єктивна думка, як це видно з моєї дзвіниці, то думаю, що, на жаль, але його роль невелика. Так, він має зв'язок, він спілкується… Але змусити когось до чогось він не може, він може тільки переконувати.

    «На жаль» кажу тому, що до цієї людини я, принаймні, можу дотягнутися. А до інших – ні.

    Є багато розмов, що після завершення суду Надію можуть обміняти на російських розвідників, яких утримують у Києві. Наскільки велика вірогідність такого обміну, що думає Надія про це?

    Ні, з Надею я на цю тему не говорила тому, що ми говоримо з нею тільки про погоду. Нас там слухають, пишуть, знімають тощо. Ми одна одну з півслова розуміємо. Про деякі події в Україні я їй розповідала напівзашифрованими реченнями. Про ті події, що відбулися Надя написала у своїй книзі і листах до мене, які передавалися в тому числі і адвокатами.

    Щодо обміну, то я до цієї ситуації ставлюся позитивно, тому що не судять людей, які виконують наказ. Накази не обговорюються. Судять людей, які віддають накази. Тому обмін військовополонених формату «всі на всі» чи «один на тисячу» можливий. Я за це.

    Як плануєте далі тиснути на російську судову систему, куди їхати збираєтеся?

    Коли мені вручать папірець про заборону (в’їзду), тоді їхатиму до світової громадськості, говорити, що там (в Росії) немає суду. Я абсолютно підтримую думку і Наді, і її захисників про те, що якщо все складеться так, то ми не братимемо участі у такому правосудді, ми виходимо із судового процесу. Робіть, що хочете, ми не братимемо участь у цьому процесі. Це також варіант. Тобто адвокати і Надія закінчать брати участь у судовому процесі, у цій судовій клоунаді. Все.

    За яких обставин це може статися, що слугуватиме каталізатором для ухвалення такого рішення?

    Якщо вони заборонять мені взагалі давати свідчення, то що це за суд? Потрібно ж вислухати дві сторони…

    Генеральний консул України в Ростові-на-Дону Віталій Москаленко в інтерв’ю «Главкому» розповів, що у Новочеркаську, де Надія утримується, прийнятніші побутові умови, ніж були в Москві. Це так?

    Звичайно. Тут і земля інша, і харчі інші, і люди інші. Дуже багато тут українців. Ростов-на-Дону має синьо-жовтий прапор, але вони ще туди домазали червону смужечку. Туди пішло українство, козацтво, яке не хотіло реєструватися при царизмі. Зараз я їх називаю, малороси. Кожен другий там – з українським прізвищем, вони як звір реагує на українську мову. Не в поганому розумінні «як звір», а так: коли чують рідне, активно реагують. Це реакція людей на підсвідомому рівні. Тут кращий персонал (СІЗО), краще ставлення, люди розуміють українську мову. В Москві це абсолютно відморожені люди. Це я не з образи кажу, просто так і є. Не те, що вони байдужі. Але от, моя хата скраю – це вони, це москвичі. Просто хами-москвичі, у них якесь є відчуття переваги над іншими, яке взялося нізвідки.

    Якщо порівнювати суди у Москви і у Донецьку, де краще?

    Справа в тому, що головний суд у справі почався тільки ось зараз в Донєцьку. Всі ті судові засідання, які були у Москві, наприклад, вони не були по суті справи, вони були, наприклад, по апеляціях, оскарженнях, клопотаннях. А от саме цей суд, який розпочався, це суд по справі. Я вас запевняю, що жоден суддя не хотів цю справу вести. Тому що це справа, яка тягне за собою погану карму, тобто такий суддя ризикує сам закінчити в якійсь тюрмі. Таких суддів зараз троє. Досить активно мімікою вони реагують на адвокатів, вони погоджуються мімікою з ними, але відхиляють усі їхні клопотання, заперечення.

    Якби судили у столиці Росії, це було би на краще для Надії?

    В цьому різниці не має. Але, звичайно, якби було у Москві, то було би легше приїхати і міжнародникам, і нам. А так, добиратися попутками дуже незручно і жити там (у Новочеркаську) мало де є. Тому звичайно, в Москві було би краще.

    Адвокат Ілля Новіков розповідає, що Надія попросила його зайнятися справою Миколи Карпюка. Для чого, адже в обвинуваченого українця уже є адвокат, чи не так?

    Це тільки зараз у нього з’явився адвокат. По-перше, ані з Клихом, ані з Карп’юком Надя ніколи не була знайома. Так само вона не знайома із Андрієм Медведьком і Денисом Поліщуком (обвинувачуваним в убивстві журналіста Олеся Бузини – «Главком»), щодо яких я написала депутатське звернення, запит, аби неупереджено розслідувала цю справу прокуратура в Україні. Щодо Карп’юка, то його тривалий час катували, ніхто не знав більше року про те, чи людина жива була. Будь-який адвокат, який писав запити, отримував відповідь про те, наче підозрюваний відмовляється від послуг адвоката. Причому, прокурор писав власною рукою: «он не пожелал включить вас в дело»… Зараз уже оприлюднені факти катувань над Карп’юком: шпиці під нігті, струм по геніталіях. Ми віримо Новікову, бо він зможе своєю публічною позицією зрушити цю справу з мертвої точки. Саме тому Надя попросила його зайнятися справою Карп’юка.

    Чи можете ви листуватися з Надією зараз, це не заборонено?

    Так, якісь листи передаємо.

    Чи спілкуєтеся з російськими журналістами?

    Так, я спілкуюся із ними з усіма. Звичайно, декому відмовляла, але здебільшого спілкуюся. Навіть з LifeNews спілкувалася. Вони всі переважно не задають мені ніяких провокаційних запитань, тому не бачу в цьому проблеми. Вони цікавляться переважно здоров’ям Наді, що буде далі у справі, на мою думку.

    Якщо є розуміння того, що скоріше за все суд засудить Надію, що вважатимете ви успіхом для захисників у цій справі?

    Успіх буде, якщо цивілізований світ не відступить від своїх цінностей, а це свобода і життя людини і доб’є Кремль в тому числі санкціями. Тоді Кремль буде задихатися від тиску і йому не буде нікуди діватися. Тому потрібно діяти дуже швидко, чекати немає коли. Думаю, це вже запрацювало, нині ідуть торги. Ця активізація у справі, яка зараз є і яку ми всі помічаємо, є свідченням, що торгуються.

    Чи цікавляться у вас російські опозиціонери справою Надії Савченко, з ким із відомих опонентів Путіна спілкуєтеся?

    Нас підтримує «Открытая Россия». Наскільки я знаю, вони завжди висвітлюють (судові засідання). Наскільки я знаю, одним із її засновників є Михайло Ходорковський. Знаю, що багато російських опозиціонерів говорять про Надю… Є одна жінка, історик, ім’я якої я, на жаль, не знаю. Так от, вона взяла відпустку за свій рахунок і приїздить на усі судові засідання, вболіває за Надю.

    Я знаю, ваша сестра збиралася написати листи Сенцову і Кольченку. Чи вона це зробила?

    Наскільки я знаю, то не писала. Це було би вкрай складно передати. Що вони зараз сидять у ФСБ-шних СІЗО, Надя зараз теж під великим ковпаком.

    Надія написала послання до Володимира Путіна. Він якось відповів їй?

    Якби була відповідь, думаю, ми би одразу її почули.

    А з ким вона взагалі листується, кому вдається відповідати на листи?

    Дуже багато людей пишуть із Росії, з усього світу. Я забирала листи із СІЗО, які вона перечитала, то там були з Австралії, Австрії, Німеччини… Відповідає вона на усі листи, які їй доходять. Я знаю про це тому, що в мережі (в Інтернеті) були повідомлення про те, що люди отримують відповіді від неї.

    З української влади, політиків хтось пише Надії?

    Знаю, що і президент, і прем’єр-міністр її, було, з чимось вітали. Ігор Луценко, коли вона тримала голодний страйк, писав їй лист і передавав свою книгу. Але книгу, звичайно, їй не передали, а лист вона отримала. Юлія Володимирівна Тимошенко їй писала. Надя мені казала, що отримувала її листи, і самій їй вдавалося відповідати. Але передачею листів займаються винятково адвокати, тому це питання до них. Ми свої дорогоцінні побачення не витрачаємо на те, щоб обговорювати, хто із політиків що написав.

    Як Надія проводить свій час, чим займається?

    Про свій розпорядок дня вона написала докладно у своїй книзі. Зараз вона дуже нудьгує. Книги читати набридло. Але завжди знайде, чим себе зайняти, зараз робить дуже красиве оріґамі, дуже красивий ляльковий театр, українізований, у стилі Майдану. Його забороняли мені передати. Та нарешті вже дозволили, але я не в’їздна.

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ