Ірина Бекешкіна: Третина з тих, хто збирається йти на вибори, не знає жодного кандидата. Це небезпечно

Ці місцеві вибори в черговий раз довели до абсурду використання такого популярного передвиборчого інструменту як соціологічні опитування. Різні соціологічні фірмі, як відомі, так і не дуже, в своїх опитуваннях віддають перевагу абсолютно різним кандидатам і політичним силам – дають взаємовиключні цифри, дискредитуючи саму ідею вивчення громадської думки.

Наприклад, по столиці солідні соціологічні контори заміри робили, але закриті. Проте компанії типу «Рога і копита» «виводять» у другий тур із діючим мером Віталієм Кличком і Олександра Омельченка, і «рішучого» Борислава Березу, і навіть нікому невідомого ще пару місяців тому Сергія Думчева, в рекламу якого вкладені немаленькі кошти. В той же час не всі кандидати, рівень довіри до яких є дійсно високим, можуть потрапити в такі «рейтинги». Подібні «дослідження» тиражуються ЗМІ, а це призводить до того, що напередодні виборів виразної реальної картини електоральних вподобань ніхто скласти не може.

Про те, як подібні дослідження впливають на вибір громадян, а також про проблеми та особливості цьогорічної кампанії в інтерв’ю «Главкому» розповіла директор Фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» Ірина Бекешкіна.

Пані Ірино, які особливості та проблеми цьогорічної виборчої кампанії варто виділити?

Опитування громадської думки, які ми провели, показують, що, перш за все, цього разу був ухвалений такий закон про вибори, який є незрозумілим навіть для не найбільш дурних людей. Тим більше, він є незрозумілим пересічним виборцям. Про оцей новий закон, за нашими дослідженнями, знають 12% населення. Ще певна частина щось про нього чула. Та лише 20% знають, як саме відбуватиметься голосування. Та я впевнена, що і їх ще чекають сюрпризи на виборчих дільницях.

По-перше, ці люди прийдуть, візьмуть бюлетені, а там є партії без кандидатів, а в половині випадків – партії з кандидатами. Тобто у людини одразу виникає проблема: як так може бути? По-друге, є питання по підведенню підсумків. Там теж може скластися абсолютно незрозуміла ситуація для людей. Може бути так, що вони голосуватимуть за якогось кандидата, але виявиться, що він не пройшов, бо не пройшла партія. Та це ще більш-менш. Бо може бути так, що люди голосуватимуть за якогось кандидата від тієї чи іншої партії, ця партія пройде, але виявиться, що в них на окрузі буде інший кандидат, бо він в іншому окрузі набрав більший відсоток. Такі деталі, чому так, людям потрібно пояснювати. Бо після виборів, очевидно, буде багато звинувачень у фальсифікаціях. Тим паче, що тих, хто вірить у чесність виборів, і тих, хто не вірить, 50 на 50, і діляться вони регіонально. Треба пояснювати людям особливості цих виборів, щоб вони були визнані легітимними, якщо не буде серйозних порушень, і все буде правильно пораховано за цим новим законом.

Пересічні громадяни, на жаль, не знають не тільки особливостей правил цих виборів, а й кандидатів, що балотуються. Можна говорити, що вибір буде робитись безпосередньо на дільницях? Як це може вплинути на результати?

Дійсно, про особистостей, як правило, нічого не знають. Реально виборці все-таки будуть орієнтуватися на партії. І тут, взагалі, можуть бути результати дуже несподіваними. Принаймні третина з тих, хто збирається йти на вибори, не знає жодного кандидата, за якого вони будуть голосувати. Це небезпечно. Значна частина людей обиратиме безпосередньо на виборчих дільницях. З обранням мерів ситуація краща, а з депутатами – гірша.

Небезпека полягає ще й в тому, що люди не знають, що отримають по кілька бюлетенів. Ну от, наприклад, вони визначили собі кандидата в мери, приблизно визначилися, за кого голосуватимуть на виборах в міськраду. А потім виявиться, що їм потрібно ще визначитися з кандидатом в облраду і райраду. Очевидно, що результати на цих виборах значною мірою не будуть відповідати принципу усвідомленого вибору. На жаль, це так.

І головна проблема полягає ще й в тому, що люди не вірять, що вибори щось змінять. Найбільші оптимісти мешкають в західному регіоні. А на Донбасі у зміни після виборів не вірять 70%. І значна частина не піде на вибори не тільки тому, що не знає, за кого голосувати, а й тому, що не вірить, що ці вибори щось змінять.

Під час виборчої кампанії у ЗМІ оприлюднюються дані різних соціологічних компаній. Ці «рейтинги» подекуди були діаметрально протилежними. Хто платить, той замовляє музику?

Так, деякі ЗМІ оприлюднювали ті чи інші рейтинги. Але, власне, рейтингів у нас немає. Це не значить, що їх немає, це значить, що люди їх переважно не бачать. Бо на місцевих виборах соціологічні дослідження, реальні, робляться для замовників. Інколи вони оприлюднюються, якщо це замовникам вигідно. Це, до речі, не значить, що вони якісь неправильні, що результаті куплені. Це просто значить, що замовникам вигідно їх публікувати.

Але так, з’являються із своїми рейтингами якісь чергові (фірми) «Рога і копита». Назви контор беруться невідомо звідки. Не правильно писати, що це фірми – одноденки, бо для одного дня ніхто не буде створювати таку фірму. Частіше за все, там нікого немає. Тобто є або лише назва, або то справді якась фірма, яка, щоправда, ніколи не проводила соціологічних опитувань. Хтось користується назвою реально існуючої фірми, яка, можливо, і робила якісь експертні, комерційні дослідження, але до соціології не має ніякого відношення. Та цих «соціологічних» компаній немає – вони виникають тільки у ЗМІ.

Та від того віра до реальних соцкомпаній та соціологів знижується?

Так. От я була в Одесі. Там три кандидати в мери оприлюднювали свої соціологічні дані: в кожному випадку 70% брав той кандидат, в інтересах якого цей рейтинг оприлюднювався. І от одні соціологи кажуть: оцей кандидат набере 70%. Другий каже: отой має 70%. Третій каже: ні, от за цього проголосують 70%. Що люди кажуть? Продажні соціологи!

Хто і як має нести відповідальність за таку дезінформацію?

Відповідати повинні засоби масової інформації. Вони не повинні оприлюднювати брехню. Тим паче, що знають, що за тими «дослідженнями» нікого немає.

От на РБК-Україна нещодавно були опубліковані дані такого «дослідження», де кандидату в мери Сергію Думчеву приписувалося багато відсотків на виборах. Там були оприлюднені дані такого собі «Всеукраинского института социологии». Вони вже зняли цю новину, після того, як я їх «пропіарила». Сказали: дякуємо за критику, наступного разу будемо обережні. Начебто вони не знали, що такої контори не існує. І зняли ж вже після того, як підключився до того Сергій Лещенко (нардеп від БПП, - «Главком»), подивився і повідомив, що у цієї компанії взагалі не існує ніякої реєстрації. Її просто немає!

Більш того, той, хто вигадував це, взагалі, до соціології не має ніякого стосунку. Бо там не могли навіть грамотно все сформулювати. Там ще вказано, що «вибірка репрезентативна для країни», а опитування проводилося по Києву. Ну повна дурня.

Чи мають відповідати за це ЗМІ?

Треба звертатися до Нацради. Якщо ЗМІ публікує брехню, але під позначкою «реклама» - то ну, це реклама. Але якщо без неї – то, вибачте, від інформаційної агенції має йти об’єктивна інформація.

А кандидати, які, власне, «розповсюджують» ці рейтинги?

Кандидат може сказати, що він завтра в Космос полетить або що почне всім бідним додатково виплачувати по 500 гривень. Це відповідальність кандидата.

Такі «дослідження» реально впливають на вибір людей?

Соціологія впливає в двох випадках. Коли партія біля бар’єру, і людям дуже важливо знати, що вона цей бар’єр переходить, і їх голос не пропаде. Власне, це єдиний випадок. Вдруге це ще спрацювало, коли було очевидно, що Порошенко зможе перемогти в першому турі. Коли соціологія це показувала, люди подумали: ну, добре, нехай вже перемагає в першому турі, раз така ситуація. А, взагалі-то, така «соціологія» не працює. Люди на виборах голосують в тому числі і за непрохідних кандидатів.

Зараз в столиці складається така ситуація, що «соціологія» таки спотворила уявлення про реальні розклади між кандидатами. Оприлюднювали якісь дослідженням, за якими у другий тур потрапляють і Олександр Омельченко, і Борислав Береза, і Сергій Думчев, і фактично з однаковими результатами. При цьому, важливо відмітити, що в цих опитуваннях чомусь не був присутній кандидат Володимир Бондаренко, який півтора року тому увійшов в трійку лідерів на мерських виборах.

Тут є різниця. Береза і Омельченко йдуть приблизно рівно і вони мають право так говорити. За замірами справді хтось з них виходить у другий тур. Хоча можуть бути несподіванки. А Думчев – ну це, взагалі, вибачте.

Тобто це маніпуляція масової свідомості?

Не можна все, що впливає, назвати маніпуляцією. Бо якщо це правда, то це нормальний канал впливу. Те, що обіцяють кандидати, можна назвати маніпуляцією. Але виборча кампанія - це завжди впливи. Та впливи можуть бути правомочними, як реальні дані соціологічних опитувань, і можуть бути неадекватними, якщо це не реальні сопитування. І ЗМІ повинні відділяти правильну інформацію від неправильної. А вони чудово знають, де інформація невірна, і все одно її публікують. Кажуть: а ми не розбираємося.

Цього року в столиці хтось проводитиме екзит-поли?

Якісь компанії на місцях екзит-поли будуть проводити. В Харкові хтось буде проводити. Начебто хтось і в Києві. Але щодо крупних серйозних компаній – то мені невідомо. Принаймні, вони б вже мали вийти і сказати: ми будемо це робити. Ми («Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва», - «Главком») не будемо проводити. Щоб проводити екзит-пол навіть на місцевих виборах, потрібні кошти. У нас таких проектів немає.

Тобто такої ситуації, як в Чернігові, коли три з чотирьох екзит-полів давали перемогу Геннадію Корбану, і лише один – «Соціс» на замовлення Комітету виборців Україні – кандидату від БПП Сергію Березенку, не буде?

Я не виключаю, що хтось все ж таки буде проводити екзит-поли. Але насторожує, що ніхто на це ще не зголосився. Я боюся, що як Пилип з конопель виникнуть якісь фірми, і в день виборів виявиться, що вони проводили начебто екзит-поли. Може, і справді проводили, але вони навіть подекуди не знають, що проведення екзит-полів вимагає певної кваліфікації. В такому разі, треба буде питати: а який досвід у тієї чи іншої соціологічної фірми, звідки вона взялася, чи є там професійні соціологи, чи проводили вони подібні дослідження заздалегідь? Думаю, тут теж буде багато всяких парнокопитних.

Реальна соцкомпанія ризикує своєю репутацією. Вона працювала 20 років і ще намагається працювати. А цей заробіток на місцевих виборах не такий вже і великий. Якщо не гнатись за прибутком, за 12 тисяч доларів можна провести екзит-пол на мера. Тобто це не так і дорого. Соцопитування напередодні ще дешевше коштує. Але за 12 тисяч втрачати свою репутацію – ні. А якійсь «неіснуючій компанії» - це гроші: 5 хвилин ганьби, 10 штук баксів в кишеню.