Глава НКРЕКП Дмитро Вовк: Ми вимагаємо, що б теплова генерація повернула державі понад 5 млрд.

Енергоринок України - на порозі колосальних змін, із запровадженням яких виживуть лише конкурентоспроможні виробники електроенергії. Нову модель, що передбачає перехід на прямі договори між виробниками та споживачами та вільне ціноутворення на електроенергію, почнуть запроваджувати після ухвалення Закону «Про ринок електроенергії» - це, до речі, одна з ключових Директив ЄС. За прогнозами експертів, до кінця 2015 року парламент ухвалить цей закон. Мета цих реформ – відтворити європейську модель, де панує вільна конкуренція та відсутнє втручання влади в стосунки виробників та споживачів електроенергії. Покупцям також потрібен ринок прямих договорів, адже вони зможуть вибирати того постачальника, який запропонує найбільш вигідні ціни на такий високоліквідний товар як електроенергія.

З переходом на нову модель енергоринку Україна отримає повноцінний доступ до лібералізованого енергоринку європейських країн, де за поставлену продукцію завжди вчасно платять твердою валютою. Сьогодні влада з особливою напругою намагається реанімувати процес інтеграції об’єднаної енергосистеми України з енергосистемами європейських країн ENTSO-E (колишня назва UCTE), розпочатий понад 20 років тому.

На запитання, що необхідно зробити для того, щоб запрацювала нова модель енергоринку, щоб енергосистема інтегрувалася в загальноєвропейську, щоб відкрилися нові експортні можливості для атомної енергетики та яка доля очікує теплові електростанції, що працюють вкрай неефективно, «Главкому» відповів голова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) Дмитро Вовк. Він представляє нову генерацію менеджерів. У високих владних кабінетах це наймолодший керівник галузі за всі роки незалежності – йому лише 26 років. До цього високого призначення він не мав жодного досвіду роботи в енергетиці. Відомо лише про участь Вовка в інвестиційно-банківській діяльності – він брав участь у залученні акціонерного та боргового капіталу для компаній, а також має досвід управління в реальному секторі. Сьогодні керівник головного Регулятора держави в царині паливно-енергетичного ринку України енергетику опановує по ходу справи.

Днями виповниться рік з моменту призначення Дмитра Вовка. Його занадто молодий вік спочатку став приводом для широкого протестного резонансу в експертному середовищі, в пресі лунали часто не дуже компліментарні оцінки на його адресу. Але тепер навіть найзапекліші опоненти і фахівці визнають, що Вовк виявився здібним керівником.

В двохгодинній розмові з «Главкомом» Дмитро Вовк висловив несподівану і досить жорстку позицію щодо неефективних виробників електроенергії, яких, схоже, виштовхнуть з ринку більш ефективні конкуренти. Звісно, це різко загострює стосунки між учасниками енергоринку, викликає супротив по відношенню до керівника Регулятора, адже він позбавив колишніх преференцій наближених до попередньої влади структур, але дав «зелене світло» для більш прогресивних виробників електроенергії.

Ви керуєте структурою, яка регулює діяльність одного з найбільш корумпованих та фінансово потужних ринків – електроенергетика, газ, житлово-комунальне господарство. Чи оцінювали в НКРЕКП хоча б приблизно річні обсяги цих ринків, а також тенденції їхнього зростання чи падіння?

Комісія регулює ринки природних монополій та суміжні ринки в сфері енергетики - електроенергії, ринок газу, централізованого водопостачання, водовідведення, централізованого опалення. У зв’язку з юридичними колізіями: для оцінки річних обсягів необхідно визначити які сегменти визнати та врахувати до тих, які ми дійсно регулюємо, від тих, які лише формально залежать від Комісії.

Суспільству цікаві яскраві цифри, які ж обсяги цих ринків - можу сказати, що це сотні мільярдів гривень. Але ми ніколи не задавалися цим питанням. В нас є сектор нашої відповідальності, він залежить від багатьох чинників, що вплинуть на агрегований обсяг ринків, що регулює Комісія. Це і вартість первинних енергоресурсів, структура виробництва, обсяги споживання та структура тощо.

Щодо корумпованості цих ринків – це одне з найпопулярніших кліше і не лише в Україні. В учасників ринку, громадськості багато сподівань, що ухвалення закону про НКРЕКП стане панацеєю і будуть викоренені всі проблеми. Я спеціально проаналізував ситуацію в інших країнах. Ви будете здивовані, але містер Бей, який працює в енергетиці 30 років і керує аналогічною структурою в США (FERC), також піддається критиці в таких потужних виданнях, як The Wall Street Journal. У кожній країні це є - і проблеми призначення, і взаємні звинувачення від лобістів та популістів. На мою думку, дуже легко приєднатися до загального тренду критики національного Регулятора, але краще, нехай нас критикують, ніж про таку Комісію взагалі ніхто не знатиме, крім вузького кола енергетиків та ліцензіатів тощо.

-- «Так, мені подобалося працювати в «Рошен»

Як ви потрапили на цю посаду у 25 років?

Для мене дуже важливою стала базова освіта. Мені пощастило, що я закінчив Київський природничо-науковий ліцей №145. Це спеціалізована фізико-математична школа, відома ще з радянських часів. Дуже багато людей, які закінчили цю школу, пишаються отриманою там освітою. Після закінчення можна було автоматично вступити в КПІ, університет імені Шевченка. А якщо ти відмінник, а я був відмінником, тоді відкрита пряма дорога в Московський фізико-технічний інститут. Я вирішив на фініші, що мені більш цікавий реальний сектор економіки, тому я закінчив з відзнакою (і бакалавра, і магістра) Київський національний торговельно-економічний університет.

Вже з перших курсів я почав працювати. Базову економічно-фінансову освіту я отримав в Укрсоцбанку, а потім - в інвестиційній компанії «Інвестиційний капітал України». Ця компанія була заснована вихідцями з західних банків – переважно з банку ING. Вони мені дуже допомогли як в освіті так і в реалізації проектів. Я познайомився з широким колом бізнесменів в Україні, і сам довів до логічного завершення – від початку до кінця - низку угод.

Зокрема, в 2011 році організував для «Індустріальної молочної компанії» первинне публічне розміщення (IPO) на Варшавській фондовій біржі. Потім було придбання кондитерської фабрики Bonbonetti в Угорщині для компанії «Рошен». Загалом я повністю відповідав за 3 сектори: агро, FMCG, а також рітейл, як загальний, так і спеціалізований. Четвертий сектор – енергетика, але тоді вона була у мене на другому плані.

Одним з масштабних проектів, яким я тоді займався з Володимиром Демчишиним (нині міністр енергетики на вугільної промисловості, - «Главком»), була реструктуризація кредитного портфелю «Донецьксталі» загальним обсягом більше 600 млн. доларів їхніх боргів. В інвестиційній компанії я пропрацював 4 роки, був, думаю, наймолодшим віце-президентом на теренах СНД. Після призначення на посаду керівника Комісії, в січні 2015 р була невеличка компанія з моєї дискредитації – умисно був занижений мій вік на 1-2 роки, була неправильно подана посада – я був ніяким не помічником, а дійсно віце-президентом компанії «Інвестиційний капітал України». Потім я працював в компанії «Рошен» – відповідав за реалізацію в Росії. Після того, як в Росії пішов загальний спад економіки та почався політичний тиск, я вирішив повернутися в Україну і отримав запрошення із Адміністрації Президента приєднатися до енергетики.

А чи подобалося вам працювати в «Рошен»?

Так, мені подобалося працювати в «Рошен». Ви будете здивовані, але там також є випускники 145-ї школи 60-х років народження.

Вам зараз 26 років, а не 24, як досі пишуть у пресі?

Так. Але в мене стаж - рік за три.

Кого ви вважаєте своїм вчителем на державній службі. Чий досвід ви переймали?

Умови роботи дуже динамічні, доводиться отримувати досвід від усіх, з ким спілкуєшся – як у представників уряду, так і в представників Адміністрації президента і Комісії. Я з усіма намагаюся підтримувати професійні нормальні стосунки.

За роки незалежності Регулятор, який мав би стати арбітром між монополістами-виробниками та споживачами, зробив усе можливе, щоб паливні галузі занепали, а олігархи-власники компаній примножували свої мільярдні багатства. Чи тиснуть на вас олігархічні угруповання і яким чином?

Найяскравіший приклад тиску був у квітні, коли в Києві страйкували шахтарі. Багато хто вважає, що це було профінансовано однією з найбільших компаній теплової генерації (мається на увазі ДТЕК – «Главком»).

Потрібно визнати, що в минулому, як би це було не болісно, кінцеві тарифи на енергоносії не покривали повні витрати на їх виробництво. Але навіть при цій не компенсованій вартості, що сплачували і промисловість, і населення, були великі дисбаланси на користь одних або інших гравців. Зараз наше завдання полягає в тому, щоб загальний доступний бюджет відповідав реальним потребам, друге - щоб не було дисбалансів. Звісно, що в такій ситуації є відразу дві потужні сили, що критикують.

Перша – це промисловість та населення, які ніколи не будуть задоволені зростанням тарифів, тим більше, що дуже багато людей паразитують на темі тарифів. Обіцяють, розповідають, що якщо їх обрати, тарифи будуть знижені в рази. І друга сила – це ті, хто раніше мав певні преференції від влади та намагаються їх зберегти в майбутньому.

Єдине, що мене турбує, - це відсутність стратегічних комунікацій - пояснення для населення. Якщо з усіма ліцензіатами, тобто, представниками енергоринку, ми ведемо діалог і протягом року нам вдалося показати, що ми займаємося регулюванням інтересів держави, споживачів та компаній, можливо строго, але справедливо, то з населенням цього пояснення немає. І проблема полягає в тому, що мають бути лідери нації, які виходять і пояснюють, що раніше було не правильно, робити треба -іншому. Потім на рівні Регулятора все це дуже швидко виправляти.

І друга проблема – є бажання політичних реваншів. Але якщо навіть цей реванш станеться, то робити доведеться те ж саме, адже ресурсу немає.

Таким чином, стратегічна фундаментальна роль Комісії в цьому році полягає в перерозподілі доходів, необхідного для існування в майбутньому, на забезпечення інфраструктури. І саме це населенню дуже складно пояснити, а учасники ринку у свою чергу починають сперечатися, хто є кращий без кого існування не можливе.

Але завжди були і є перекоси в тарифах. Зокрема, тариф для теплової енергетики в 2-2,5 рази вищий ніж для АЕС, тоді як в інших країнах вони різняться лише на 15%. Це репліка.

Я хочу відразу прокоментувати теплову генерацію. Тарифи потрібно розглядати за компонентами, мене також турбує досить висока вартість електроенергії від теплової генерації. Якщо подивитися, які фактори можуть впливати на вартість однієї кВт-години, то виходить, що в нас є основний компонент - вугілля, є питомі витрати умовного палива, є операційні витрати на рівні станцій – це не паливна складова, є рівень утилізації, тобто завантаженість встановленої потужності. Вартість вугілля у нас на рівні Європи, питань немає.

А от питомі витрати умовного палива на виробництво однієї кВт.год електроенергії в нас щонайменше на 30% більші, ніж у Європі - приблизно 400 грам/кВт.год, в той час як в Європі – 300 і нижче.

-- «Комісія виступає за повернення понад 5 мільярдів гривень тепловою генерацією у зв’язку з невиконанням реконструкцій»

Вражає те, що питомі витрати умовного палива мають стійку тенденцію до зростання. Ефективність роботи застарілих котлів ТЕС з року в рік лише погіршується, тоді як ціна теплової електроенергії за останні 15 років зросла майже вдесятеро. Тому важко пояснити звичайному споживачеві, куди пішли зібрані з них кошти.

Так. А ще - операційні витрати електростанцій у нас більші, якщо розглядати кількість людей, що їх обслуговують або інші операційні показники. Завантаження обладнання у нас на рівні 30%, тоді як згідно з останнім звітом, в Америці оптимальне для ТЕС завантаження 80%, в Європі – 60%. Логічно, що у нас буде дуже висока собівартість теплової генерації. Я тут мовчу про собівартість вугілля, яка є ключовим компонентом цієї проблеми.

Скільки відсотків займає вартість вугілля в собівартості виробництва однієї кВт-год – чи вже досягли 90%?

Ні, в районі 75-80%. Це пов’язано з тим, що річні обсяги споживання електроенергії раніше були 300 млрд кВт-год , а тепер буде 150 на контрольованій державою території. Чому такі високі витрати умовного палива та операційні витрати? Тому що не робилася модернізація , а гроші на це виділялися. Ми розробили проект постанови НКРЕКП по тих проектах, де була нарахована інвестиційна складова згідно постанови Уряду №648, але фізичної реалізації не відбулося.

В 2004 році була гарна ідея: дати кошти на модернізацію ТЕС. Але в Україні кожна гарна ідея має тенденцію до викривлення. Що отримали в результаті? Розробляється план модернізації та реконструкції, забезпечується співфінансування з боку держави, затверджується план-графік робіт, а потім ключові дати починають відкладатися-відкладатися. Тому Комісія виступає за повернення цих коштів тепловою генерацією у зв’язку з невиконанням реконструкцій.

Про які суми йдеться і коли це може статися?

Це більше 5 мільярдів гривень. Дуже прикро, що при поверненні є прямі втрати у зв’язку з девальвацією та непрямі у зв’язку з гальмуванням реконструкцій. Вже розроблено проект постанови НКРЕКП, який розміщено на нашому сайті як регуляторний акт. Очікуємо завершити процес погодження до нового року.

Комісія почала переводити обленерго на методику стимулюючого тарифоутворення. Чим відрізняється ця модель від діючої та що означатиме її впровадження для звичайного споживача?

Піонери серед країн ЄС здійснили перехід до стимулюючого регулювання більше 20 років тому. Результати впровадження дозволили досягнути вищої якості послуг для споживачів за рахунок створення стимулів до ефективності та залучення інвестицій компаніями. До сьогодні тарифи для обленерго Комісія встановлювала за принципом «витрати плюс», згідно з яким прибуток обленерго – це фіксований відсоток від його операційних витрат, зазвичай, лише на фінансування інвестиційних програм. Звісно, такий підхід не стимулює обленерго до зниження неефективних витрат, адже обсяг прибутку за методикою «витрати плюс» фактично не залежить від ефективності роботи компанії, а лише від можливості обґрунтувати витрати. А з огляду на те, що тарифи на електроенергію для обленерго щороку переглядає Комісія, практично відсутня можливість довгострокового планування інвестицій в розвиток компанії.

Згідно стимулюючої методики тариф на передачу електроенергії для обленерго затверджується терміном на 5 років (на першому етапі – 3 роки), з фіксацією операційних витрат та норми прибутку на вартість регуляторної бази активів. Тобто, прибуток компанії напряму залежатиме від ефективності його роботи. Це стимулює зниження втрат електроенергії при її транспортуванні споживачам. А це, в свою чергу, спонукатиме компанії інвестувати кошти в реконструкцію та модернізацію мереж – адже якщо будуть більш якісні мережі, то буде й нижчий рівень витрат електроенергії, та, відповідно, зростатиме отриманий прибуток.

Завдання Регулятора має полягати не лише в забезпеченні тарифної політики, а й в забезпеченні інтересів держави, в реанімації економіки. І щоб були достатні темпи роботи промисловості, що в свою чергу впливатиме на зростання доходів громадян в цілому по Україні.

В моєму розумінні, наші дії стимулюють до цього. І чим швидше це буде запущено, тим швидше середній клас, який найбільше постраждав, отримає зиск, побачивши якісні зміни.

Модернізувати теплову енергетику із запровадженням сучасних технологій спалювання вугілля - це було блакитною мрією ще з 90-х років. Але кардинальної реабілітації ТЕС не відбулося, а під виглядом модернізації робляться лише косметичні ремонти. Які ж перспективи в енергозабезпеченні України?

Я б не хотів окремо висмикувати теплову генерацію. Енергетику потрібно розглядати в комплексі. Є план розвитку об’єднаної енергосистеми України. Якщо стає зрозумілою економічна політика в державі, конкретні плани в промисловості, можна тоді переходити до прогнозування обсягів споживання електроенергії. Під обсяги споживання сформувати оптимальну структуру виробництва з найоптимальнішою собівартістю, забезпечити диверсифікацією та інтеграцією з Європою (ENTSO-E).

У моєму розумінні, Україна має стратегічну перевагу - розвинений атомно-промисловий комплекс, який використовується не на повну потужність. Причини - це станційні та мережеві обмеження, а раніше були обмеження на користь теплової генерації. Замість того, щоб робити акценти на якісь ситуативні проекти або неліквідні закупівлі, необхідно довести до завершення всі стратегічні проекти з метою розблокування існуючих потужностей АЕС та забезпечити максимально можливе завантаження АЕС. «Енергоатом» - це державна компанія з найменшою собівартістю виробництва електроенергії. Такі дії цілком логічні з точки зору держави, Регулятора та здорового глузду .

Але структура виробництва електроенергії повинна складатися в певному співвідношенні не лише з атомної енергетики, але й з теплової та гідро. Адже відомо, що атомна генерація протягом доби не може працювати в маневровому режимі?

Ні, може, і блок на Хмельницькій АЕС влітку цього року підтвердив можливість маневрування. Сьогодні головна мета – зняти всі станційні та мережеві обмеження і максимально завантажити атомну енергетику.

Друге стратегічне завдання - завершити такі довгобуди, як 1 черга Дністровської ГАЕС і Комісія в цьому році докладає всіх зусиль: забезпечуємо відповідний тариф, здійснюємо жорсткий контроль за строками введення в експлуатацію компанією «Укргідроенерго».

Яку суму передбачено в тарифі на завершення 3-го енергоблоку Дністровської ГАЕС. Коли планується його запуск?

Згідно офіційної інформації «Укргідроенерго», запуск третього блоку ДнГАЕС відбудеться в грудні цього року, а в балансі виробництва електроенергії очікуємо з 1-2 кварталі 2016-го. В першому кварталі має відбутися тестування при різних режимах роботи. В цьому році на добудову ДнГАЕС Комісія передбачила в тарифі 781 млн. грн у зв’язку з неможливістю залучення запланованого боргового капіталу. Багато наших енергетичних об’єктів з точку зору фінансування мені нагадують дракона, якому відрубаєш голову (забезпечив повне фінансування), а натомість з’являється дві голови (необґрунтовані додаткові потреби в фінансуванні). Тому у випадку не завершення будівництва, або нецільового використання будемо застосовувати максимальні штрафи.

Третя стратегічна мета – розвиток магістральних мереж. В Європі дуже рідко будують нові потужності, йде або заміщення існуючих потужностей, або ж розвиваються нові зв’язки. Це однозначно дешевше. В енергосистемі України існували великі резерви потужностей - це атомні електростанції, потреба в яких надзвичайно велика. Проте їх повне використання було неможливим через низьку пропускну здатність ліній електропередач із заходу на схід країни.

З огляду на те, що НЕК «Укренерго» не фінансувала будівництво високовольтних ЛЕП, щороку Хмельницька та Рівненська АЕС не виробляли додатково 1,0 млрд кВт-год електроенергії, а Запорізька АЕС - 0,8 млрд. кВт-год. В результаті за останні 4,5 роки, виходячи з різниці між фактичним тарифом Енергоатома і оптовим енергоринком, було втрачено, або іншими словами споживачами переплачено $450 млн., або майже 10 млрд. грн за поточним курсом.

Заміщення цього обсягу енергії - 1,8 млрд кВт-год на рік – відбувалося за рахунок теплової генерації. Тому зараз ми чуємо закиди до нас з боку теплової генерації, що Регулятор, виявляється, робить преференції для Енергоатома та «Укргідроенерго». На моє переконання, це прагматична, логічна політика з боку держави - зробити оптимальну вартість електроенергії, завершити довгобуди, збільшити завантаження державної компанії Енергоатом.

Але ж і теплова генерація повинна брати на себе певний відсоток виробництва?

Як тільки ми перейдемо до ринку прямих договорів, компанії самі будуть планувати, яка потужність в дійсності необхідна. Зробити все навпаки, тобто, підбудуватися під них – це, мабуть, не правильно. Якщо в країні відбувся спад з 300 млрд кВт-год на початку 90-х років до майже 150 млрд, то напевно, що структура виробництва також не може залишатися такою, як була раніше.

Для споживачів – і побутових, і промислових, мабуть, енергія коштуватиме дешевше, якщо будуть розвинені магістральні зв’язки нашої енергосистеми з країнами Європи. Тоді пікові навантаження будуть покриватися місцевими ГЕС та ГАЕС, а середня частина графіку може частково забезпечуватися перетоками європейської електроенергії, вартість якої ймовірно буде нижчою, тому що ТЕС в Європі працюють більш ефективно, ніж вітчизняні. В результаті велика кількість наших теплових енергоблоків може опинитися в реальних конкурентних умовах, аж до виходу з ринку.

Тому, якби я розвивав теплову генерацію, то зробив би акцент саме на ідентифікації вузлів, де буде найбільша потреба в тепловій генерації та розпочав би проектування нових об’єктів.

-- «Група ДТЕК завищувала собівартість виробництва»

Ви дійсно вірите, що в 2017 році запрацює ринок прямих контрактів?

Я двома руками за створення нормативних законодавчих умов для запуску більш ліберального ринку, за створення умов для ринку двосторонніх договорів, ринку «на добу наперед» та балансуючого ринку. Але майже в усіх країнах, де запроваджувався цей ринок, був перехідний період. І як до нього підходити – це вже інше питання. Для запровадження двосторонніх договорів я особисто, а також профільні члени Комісії готові створювати всю нормативну базу, щоб найшвидше імплементувати закон.

За вашими прогнозами, коли парламент нарешті ухвалить Закон «Про ринок електроенергії»?

В Міненерговугілля працює робоча група, що зараз відшліфовує законопроект в частині перехідних положень. Цільова модель, яка закладена і розроблена, не змінюється. Лише перехідні положення з метою поступової імплементації для недопущення зростання цін та захисту вразливих споживачів. Можна написати будь-який реформаторський просвітницький закон, але якщо при його імплементації виникають очевидні проблеми, доцільно внести зміни і забезпечити перехідний етап. І ми зараз хвилюємося саме за це. Тому що є умовно табір лібералів – вони за те, щоб все було ринково з першого дня, не замислюючись та не прораховуючи наслідки для споживачів та бюджету. Можу запевнити, що при одномоментному відході від системи єдиних тарифів та покладенні компенсаційних платежів на оператора системи електропередач, в Україні відбудеться таке зростання цін - як для промислових споживачів, так і для побутових, що ця реформа буде дискредитована вщент.

Більше того, у нас є щонайменше два невирішених питання. Ліберальний ринок з достатньою конкуренцією досяжний лише у випадку інтеграції з Європою. Це перше. Друге – це наявність домінуючого положення на ринку. Зокрема, ситуація з групою ДТЕК – в минулому компанія завищувала собівартість виробництва, що сприймалось Регулятором, а як тільки Регулятор припинив підтверджувати таку собівартість був створений штучний технічний дефіцит потужностей. Теоретично можна припустити, що в майбутньому аналогічні виклики можуть виникнути і з Енергоатом, так як компанія матиме значну частку на ринку двосторонніх договорів.

Декілька тижнів тому пройшла цікава конференція, організована Фондом розвитку конкуренції та Антимонопольним комітетом. Були представники Європейської комісії, регуляторів інших країн, були і місцеві представники генерації. Обговорювались питання, що завжди можна перейти до ліберального ринку, але треба думати про наявність домінуючого становища на ринку певних виробників, які інструменти закладати в закон, щоб мінімізувати їх вплив, якщо є факти зловживання. Майже всі країни проходили такий шлях. Тому доцільно відразу закладати інструментарій. Це і більш чіткий розподіл функцій між Антимонопольним комітетом і Регулятором, а також детальний інструментарій для кожної з цих двох інституцій.

Можливо, потрібно і примусове обмеження частки на кожному сегменті енергоринку з продажем надлишку на енергетичній біржі. Зокрема, виступав представник Регулятора Румунії - в них ліберальний ринок працює вже понад 5 років. Але на сьогодні в них повністю лібералізований ринок в сегменті лише 220кВ і 110 кВ, а 70% електроенергії на ринку продається за регульованими цінами, що встановлені Регулятором. Це підтверджує тезу Комісії щодо етапності запровадження та необхідності захисту побутових споживачів на противагу вимогам «ліберального табору» - прийняти все за один день: відійти від моделі єдиних тарифів, створити спіраль зростання цін за рахунок перекладення всіх компенсаційних платежів на оператора системи передач, а різницю між ринковою вартістю та фінальними побутовими тарифами фінансувати з державного бюджету.

До початку 2016 року компанія «Укренерго» обіцяла розробити Каталог заходів, реалізація яких створить передумови для початку інтеграційних процесів нашої енергосистеми з загальноєвропейською ENTSO-E. Але спочатку потрібно здійснити колосальну модернізацію теплової енергетики та інших об’єктів. Чи це реально, а чи знову все закінчиться лише розмовами?

Думаю, що Комісія цього року довела - і не лише розмовами, а й конкретними діями та реалізацією запланованих намірів. Саме тому ми так серйозно ставимось до впровадження закону про лібералізацію енергоринку. Ми будемо виконувати план заходів з метою інтеграції нашої енергосистеми з європейською. Згідно з нашими планами, інтеграція здійснюватиметься в декілька етапів. Це перспектива 5 років. Ми регулярно спілкуємося з представниками «Укренерго», які безпосередньо займаються інтеграційними процесами в компанії.

Другу частину інтерв’ю з Дмитром Вовком читайте скоро на «Главкомі»

Заглавное фото – Радио «Свобода»