Глава місії Червоного хреста Алан Ешліман: Точних даних про кількість зниклих безвісти нема. Їх набагато більше ніж 1 тис. осіб

Днями у Мінську завершився черговий раунд переговорів Тристоронньої контактної групи. Однак питання обміну затриманими, яке анонсував більше тижня тому радник голови СБУ Юрія Тандіт, з місця не зрушилося. Про це після засідання повідомила речник представника України в групі Леоніда Кучми. За її словами, можливість обміну блокують сепаратисти. Посередницьку роль у конфлікті в Україні в тому числі під час обмінів затриманих виконує Міжнародний комітет Червоного Хреста. На території нашої держави, в тому числі в окупованих Луганську і Донецьку працює 345 співробітників цієї міжнародної організації. Вони допомагають доправляти гуманітарну допомогу, займаються розшуком зниклих безвісти і забезпечують лікарні медикаментами.

За час збройного конфлікту, як звітує організація, вона надала допомогу 2,1 млн осіб, зокрема 38% мешканцям Донецької і 33% жителям Луганської областей. На 2016 рік бюджет організації складає 65 млн доларів, фактично на рівні минулого року. Ці гроші підуть на ремонт 11 лікарень, газової труби в Мар’їнці, відбудову шкіл і осель, оскільки конфлікт, який триває вже майже два роки, спричинив значні руйнування на Донбасі, ідеться в звіті організації. Операційна діяльність Міжнародного комітету Червоного Хреста полягає у наданні продовольства, медичної допомоги, систем обігріву як для приватних осіб, так і для публічної інфраструктури, допомоги школам і лікарням. Обсяги цієї діяльності є сьомими за розміром у світі. Про це розповів голова Місії у Києві Алан Ешліман. Він очолює осередок міжнародної організації в Україні з травня 2015 року, а загалом має досвід роботи в Червоному Хресті з 1987 року.

Ешліман повідомив, що представники організації лише двічі брали участь в обміні полоненими. «Ми повинні бути дуже гнучкими. Це стосується перш за все питання безпеки. Бо коли починаються активні бойові дії, стрілянина, нам доводиться відкладати або відміняти наші пересування. В глобальному плані, мушу зазначити, ми не задоволені тим доступом, який у нас є (до територій, які непідконтрольні Києву, - «Главком»)», - визнає очільник місії.

В інтерв’ю «Главкому» Алан Ешліман пояснив, чому вважає «гуманітарні конвої» з Росії корисними, і чому Червоний Хрест не може пробитися до ув’язнених на непідконтрольній Києву території.

Яка кількість осіб пропала безвісти по обидва боки конфлікту, яким чином цим людям і їхнім родичам ви допомагаєте, скільком вдалося допомогти?

Працюємо над 400 справами зниклих безвісти, які були передані нам від сімей цих людей. Є 250 справ, які в той чи інший спосіб були вирішені. Тобто або була знайдена особа, яка була в списках зниклих безвісти, або надійшла інформація до нас від сімей про смерть розшукуваної особи. Ми працюємо над списками, які були передані як представниками підконтрольної, так і не підконтрольної Києву території Донбасу. Зусилля у цьому напрямку ми докладатимемо багато років, допомагатимемо усім, хто цього потребує. Немає точних даних про кількість зниклих безвісти. Їх набагато більше ніж 1 тис. осіб з обох боків.

Які зусилля докладає Комітет задля того, аби перевіряти і легалізувати переміщення гуманітарних конвоїв не тільки з України, а і з Росії, чого наразі немає?

Ми завжди наголошуємо на тому, що ми готові виступати незаангажованим посередником, але тільки за умови, якщо сторони домовляться між собою, узгодять усі моменти. Тільки тоді ми будемо залучені як посередники. Але підкреслюю, спочатку повинна бути досягнута згода між Україною і Російською Федерацією.

48 так званих «гуманітарних конвоїв» Росія направила на Донбас попри відсутність дозволу з Києва, і без узгодження з Міжнародним Комітетом Червоного Хреста. В інтерв’ю «РИА Новости» ви назвали ці конвої «дуже корисними». Тобто дійсно вважаєте, що від є користь? Навіть незважаючи на ймовірну наявність зброї у вантажівках, на чому неодноразово наголошувала українська сторона?

Для нас як для нейтральної організації дуже важливо, щоб допомога надавалася людям, які постраждали. І тому ми не приймаємо ніякої політичної позиції з приводу того, звідки ця допомога надходить. Ми робимо усе, що в наших силах, аби допомогти людям якнайбільше. Потреби ситуації є настільки великими, що жодна організація не може з ними впоратися. Тому усі зусилля, які виходять з різних сторін, є дуже корисними і вітаються. Я би ще раз хотів наголосити на тому, що ми не приймаємо жодної політичної позиції з приводу того, що відбувається.

Скільки затриманих в ході конфлікту осіб перебувають в українських СІЗО і тюрмах, скількох з них змогли відвідати співробітники місії Червоно хреста?

Міжнародний комітет Червоного Хреста сприймається як нейтральний посередник усіма зацікавленими сторонами. Роль нейтрального посередника є дуже важливою, коли ми говоримо про такі два питання як питання затриманих і зниклих безвісти. За минулий рік ми відвідали на території, підконтрольній українській владі, близько 580 затриманих, більшість з них була затримана через конфлікт. Вони утримуються у 35 місцях утримання.

На іншому боці наші представники змогли відвідати лише чотирьох затриманих. На даний момент тривають переговори, аби отримати доступ до всіх затриманих на непідконтрольній території Донбасу. Звільнення затриманих - це досить чутливе питання. Ми намагаємося отримати довіру усіх сторін, які причетні до затримання. Публічно ми не коментуємо усю інформацію, яку ми отримаємо від тих людей, яких тримають під вартою, і про умови, в яких вони утримуються. Усю конфіденційну інформацію ми доносимо до відповідальних осіб. Так оскільки на даний момент у нас немає повного доступу до осіб, яких затримано, про повну їх кількість я не можу казати.

Влітку Міжнародний Комітет припинив роботу на окупованих територіях Донбасу, однак згодом повернувся туди. Ви пояснювали це тим, що навчилися дотримуватися нового регламенту роботи на тих територіях. В чому полягають зміни?

Як ви знаєте, були певні зміни в процедурах надання гуманітарної допомоги на непідконтрольній території і всі гуманітарні організації припинили свою діяльність протягом серпня – початку вересня. Наприкінці вересня ми відновили свою діяльність і отримали всі необхідні дозволи, або авторизацію, якщо можна так сказати, у Луганську і Донецьку, що дозволило продовжити нашу діяльність. Нині є організації, які досі чекають на дозвіл авторизації для того, щоб продовжити роботу на тих територіях.

Днями ви заявили й про те, що на території, яку не контролює Київ, рівень медицини непоганий. Завдяки чому? Які лікарі працюють на тих територіях, чи є з Росії, чи МКЧХ допомагає в навчанні місцевих лікарів?

Коли почав розвиватися конфлікт, багато лікарів і медсестер залишилися в Донецьку і Луганську, вони продовжували свою діяльність. В порівнянні з іншими країнами в Україні дуже велика кількість лікарень, де працюють добре тренований штат працівників, вони продовжують надавати якісну медичну допомогу на цих територіях. Була проблема з наявністю їжі для пацієнтів лікарень, наявністю медикаментів і інших необхідних медичних матеріалів. Ми надавали і продовжуватимемо надавати усю необхідні медикаменти для потреб в основному тих пацієнтів, які були поранені, або пацієнтів з хронічними захворюваннями…