Гендиректор «Google Україна» Дмитро Шоломко: Усіх бажаючих отримати доступ до аккаунтів наших користувачів ми відправляємо до США

Українцям Google відомий перш за все як зручна пошуківка. Однак Google давно вже вийшов далеко за межі сервісу пошуку. Нині це величезна глобальна компанія, українське відділення якої виконує функцію маркетингу, піару і обслуговування клієнтів у нашому регіоні.

«Google Україна» працює на вітчизняному ринку майже 10 років. Керівник компанії Дмитро Шоломко нечасто дає інтерв’ю, пояснює це великою зайнятістю. «Главкому» вдалося «вкрасти» кілька годин з робочого графіка топ-менеджера і з’ясувати, в якому разі Google може надати правоохоронцям доступ до аккаунту користувача, чому на Google-картах паралельно можна знайти як старі, так і нові назви населених пунктів у Криму, та як зробити так, аби результати пошуку в Google виринали українською, а не російською мовою.

Саме про «Google Україна» мало інформації в інтернеті. Розкажіть, чим займається українське відділення всесвітньо відомої компанії?

Як юридична особа з 2007 року існуємо. А так, з 2006-го, коли компанія найняла мене як консультанта.

Чомусь дуже багато людей думає, що ми працюємо як представництво американської компанії Google. В Україні Google представлено як українську юридичну особу. Вона називається ТОВ «Гугл». Ми дуже прозорі, ви можете подивитися в усіх реєстрах та репортах, які публікуються державними органами, всю інформацію про сплату нами, наприклад, податків, хто є власником компанії тощо. Ми працюємо як українська юридична особа на базі договорів з іншими ресурсами, скажімо ірландською компанією Google, оскільки саме ця компанія є найбільшою компанією Google в Європі. Фактично у цій компанії прописано дуже чітко права і обов’язки українського Google.

Як компанії «Google Україна» нам надали право робити декілька речей. По-перше, це обслуговувати наших великих клієнтів і партнерів.

Ви маєте на увазі партнерів за програмами AdSense і AdWords?

Так. Ще різні партнери є. Наприклад, Analytics є у нас, дуже велика агенція в Дніпрі, яка вважається найуспішнішою в Європі. Вона обслуговує клієнтів Google analytics.

По-друге, ми можемо запускати маркетингові ініціативи, які націлені на розвиток малого та середнього бізнесу, займатися освітою, а саме допомогою людям розібратися з інтернетом, як це все працює. Ну і фактично публічна презентація глобальних ініціатив Google в Україні також на наших плечах, якщо така ініціатива має сенс. Наприклад, Google запускає якийсь продукт і американська компанія просить нашу розпіарити його, розповісти про нього українському користувачеві.

Чим завдання вашої компанії відрізняються від завдань, скажімо, «Google Німеччина» чи представництва в будь-якій іншій європейській країні?

Всі у світі працюють однаково, і різниця лише у розмірі ринку. У Німеччині дуже великий ринок і там набагато більше працює людей, ніж тут, у нашому офісі, де наразі 20 працівників.

Питання щодо Google Maps. Останнім часом великий суспільний резонанс викликали перейменування населених пунктів. Якщо на континентальній частині України перейменування на картах відбулося, то в Криму – ні. Чому так і як технічно відбувається перейменування?

Карти, як і будь-який продукт Google, є керованим з центрального офісу Google Inc. в Каліфорнії. Це називається Property owner of all Google Products – вони керують нашими картами. Вони приймають рішення, що саме має бути на картах, чого на них не має бути. Вони запускають і підтримують активності, пов’язані з адаптацією або підтриманням оперативних змін на картах у себе. Для України це працює через спільноту картографів. Якщо ви знаєте, то є у нас такий продукт Google Map Maker.

Взагалі, спільнота Google-картографів в Україні одна з найбільш активних та відомих спільнот картографів світу. У них дуже багато нагород, вони вигравали кілька конкурсів, здійснили дуже багато змін і намалювали фактично карти невеликих міст України. Ця система дозволяє будь-якій особі, яка є картографом, змінити будь-що на картах. Єдине, щоб такі зміни були легітимними або коректними, існує дуже велика складно побудована модерація, пов’язана з тим, що внесені користувачем зміни не завжди можуть затвердити. Для цього потрібно людині, яка вносить зміни, мати гарну репутацію. Коли проблема або зміна є дуже важливою, значущою, кричущою, спірною, можна сказати, вона виходить на рівень глобальної модерації, компанія Google повністю дозволяє своїм користувачам виправляти те, що виправляється. Але є дуже важлива умова в таких виправленнях – все має бути за законом, все має відповідати реальності.

Що стосується українських назв українських міст, зокрема в Криму, то ви подивіться на сам закон. У ньому написано, що закон набуває чинності після звільнення Криму. Наразі на Google-картах можна бачити і стару, і нову назву, навіть якщо вона ще не стала законною. Саме тому глобальний Google Inc., наскільки я пам’ятаю, змушений був нові назви повернути на старі. Натомість можливість шукати населені пункти за новими назвами залишили, вони всі нормально шукаються, на місцевості відображаються.

А якщо дуже багато користувачів захочуть перейменувати нову назву назад на стару. Це буде відображенням реальності чи порушенням закону?

Ще раз кажу, що всі ці перейменування затверджуються нагорі, і вони мають відповідати закону. Я можу навести кілька прикладів, як це працювало в рамках декомунізації. Приміром, була така новина про те, що Гройсман публічно подякував компанії Google за те, що після зміни назв вулиць у Вінниці нові назви на Google-картах з’явилися вже наступного дня. А інколи бувають такі перейменування, які викликають якісь занепокоєння і протести з якогось боку, і вони затягуються. Я можу вам навести інший приклад – це перейменування проспекту Бандери в Києві, яке відбувалося тижнів зо два. Такі речі інколи стаються. Але, так чи інакше, з плином часу все стає так, як має бути в реальності і за законом.

А чи можна взагалі відстежити, звідки користувач намагається і вносить якісь зміни?

У мене до цього доступу немає. Мабуть, можна. Google взагалі намагається використовувати якомога більше сучасних технологій, в тому числі Machine Learning (машина, яка навчається). Яскравим прикладом таких сучасних технологій є Google-перекладач. За подібним принципом працює й пошук. Є вже навіть таке поняття, як Google Bomb. Є такі веселі приклади, коли фактично систему налаштовують так, через лінки, через посилання, через поєднання ресурсів до того, що якийсь запит, зазвичай скандальний запит, відповідає чомусь дуже неочікуваному. Є міжнародний приклад, коли на запит miserable failure першим пошуківка видавала результат – сайт Буша-молодшого. Саме це називається Google Bomb. Коли певна кількість людей хоче влаштувати якусь акцію, вони, знаючи, як це працює, роблять щось таке, що потім викликає суспільну реакцію – всім або весело, або дуже сумно.

Ви подаєте сигнал американським колегам про необхідність виправлень, якщо вони необхідні?

Не завжди. У них є дуже багато механізмів стежити самим. В кожному продукті є така система, називається On call. Коли щось аномальне стається – або якийсь сигнал, або дуже часто з’являється якась назва – вони реагують.

Був момент, коли в Google Translate Революція гідності перекладалась як військовий переворот.

Так. У нас немає обов’язку такі речі виправляти, це не наша робота. Але коли ми бачимо, що щось таке трапляється, то, звичайно, ми сигнал подаємо американцям.

Ви казали, що юридична особа зареєстрована тут, у Києві, а чому всі операції йдуть через Ірландію? Всі виплати йдуть з ірландського офісу, наприклад.

А саме тому, що ми продуктами Google не керуємо тут. Ми працюємо тільки з AdWords, ми збираємо гроші за AdWords. А всі інші продукти, саме американські продукти мають договір з Ірландією, і саме ірландська компанія є представником Google Inc. у Європі. Це все (операції через Ірландію) можна пояснити виключно бізнес-метою.

А чого було обрано саме Ірландію?

Ірландський офіс був першим офісом Google за межами США, коли компанія починала

розширюватися. Між Ірландією та Америкою існують особливы відносини, Ірландія – давній союзник США у Європі. Це історично, політично і економічно вигідно. Фактично третина американського населення європейського походження – це ірландці. До того ж Ірландія – одне з найближчих місць до США у Європі, короткий переліт.

Які економічні умови мала б створити Україна, аби зацікавити Google перенести офіс з Ірландії до України?

Дуже цікаве запитання, адже у нас справді тут не такі великі податки, вони не такі страшні. Однак сама схема комунікації з міністерством, яке займається податковими зборами, трошки складна, скажімо так. Але не тільки це. Якщо подивитися на глобальний ринок, на глобальну картинку ситуації, американські закони фінансові з європейськими не збігаються, а Америка і Європа – це два найбільших ринки для Google у світі. Не співпадають, наприклад, закони за копірайтом. Фактично ми не можемо бути представником Америки в Європі тому, що там уже є Ірландія, і ми не є членом ЄС. Але було б цікаво в теорії подивитися, як працював би головний європейський офіс тут. Наш ринок маленький, але за потенціалом дуже великий. Люди у нас дедалі більше використовують інтернет, нові технології, і вони дедалі більше створюють додаткові продукти, економіка повільно, але зростає. Проте ми ж говоримо про зараз, а ринок у нас малий. Закони наші не синхронізовані ані з Америкою, ані з Європою, наша фінансова система не синхронізована теж. Тому нам дуже важко виходити з будь-якою пропозицією, з будь-яким проектом новим на цей ринок, оскільки сама навіть оцінка того, наскільки це потрібно, оцінка потенціалу вже коштувала б великих грошей. Було б набагато легше працювати, коли б ще наша податкова система і система законів усіх, пов’язаних з операційною діяльністю, з митницею, з ліцензійними правилами, була синхронізована хоча б з кимось. Будь-яка така синхронізація викликала би моментальний інтерес до України, тому що вона дозволить набагато простіше тут працювати. А оскільки ми досі живемо на радянській системі, фактично побудованій на базі радянських бухгалтерських та фінансових систем, з нами дуже важко працювати.

Російські контролюючі органи погрожують Google великими штрафами і взагалі обіцяють закрити доступ до сервісів Google. Це технічно можливо? І яким чином проводитиметься Google, якщо це станеться?

Я не професійний сісадмін, але мені здається, що закрити можна все, що завгодно. Подивіться на Китай. Але щоб закрити, для цього потрібні великі ресурси. Навряд чи вони є (у Росії. – «Главком»). Мені взагалі некомфортно коментувати щось про Росію, бо це не мій ринок. Можу говорити лише про Україну. У нас побудовані такі системи і мережі комп’ютерні, що закрити доступ до Google з України фактично неможливо. Як влаштовано в інших країнах – я не знаю. Підозрюю, що в Білорусі, напевне, можна закрити, тому що там «Белтелеком» займається ексклюзивно інтернетом і є монополістом, тобто з ринком може багато чого зробити.

А спроби були такі?

Були заяви. Лише заяви.

«Що більше люди використовуватимуть український інтерфейс у налаштуваннях, то більше контенту з’являтиметься рідною мовою»

Коли в пошуківці в Україні прописуєш запит, то у результаті часто отримуєш відповідь російською мовою, а не українською. Чому так?

Ми – дзеркало, ми показуємо об’єктивну реальність у собі, що саме відбувається на цьому ринку. Проблема з розподіленням україномовного та російськомовного контенту в тому, що українського набагато менше, ніж російського. Якщо ви подивитеся на топ-сайти в українському інтернеті, там у межах 65% охоплення «ВКонтакте», наприклад. Загалом, якщо ми подивимося на дані, яким чином і якими сайтами люди більше користуються, то побачимо, що там однозначно більше російського контенту. Але останнім часом тенденція йде до того, що українського контенту стає більше, зростає він швидше, але його ще набагато менше, ніж російського. А ми просто цю дійсність у цілому показуємо.

Зі спостережень складається враження, що українською люди шукають у 5-6 разів менше. Згодні?

У нас немає цієї статистики. Дуже важливо знати різницю між українським контентом, який існує в інтернеті і українськими пошуками. Наприклад, ви шукаєте слово «закон», або «президент». Якою мовою ви шукаєте? Наша система використовує близько 8 чи 9 індикаторів, яким чином ми намагаємося зрозуміти, чи це запит українською мовою чи російською. До нас, наприклад, було дуже багато претензій щодо того, чому, мовляв, я шукаю українською мовою, а мені видає російські результати? Я кажу: чуваки, а сторінка Google якою мовою у вас налаштована? А браузер якою мовою у вас стоїть? А операційна система якою мовою у вас працює? Усі ці індикатори дуже сприймаються системою і впливають на пошук. Дуже багато людей досі користуються російською мовою в інтерфейсах. Я, наприклад, ніколи не користувався російською мовою в налаштуваннях, у мене завжди весь інтерфейс був українським. Головна причина була в тому, що український Google працює дуже давно, і всі ці продукти я сам фактично запускав, допомагав їх запускати, ще до 2009 року. Я дивився на цю еволюцію і спостерігав за своїми друзями, які тестували ці речі. Тоді, скажу вам, у мене була абсолютна більшість в оточенні людей, які користувалася російською мовою. А зараз ця ситуація змінюється потихеньку. Що більше люди використовуватимуть український інтерфейс у  налаштуваннях, то більше контенту з’являтимуться рідною мовою.

Наскільки коректно таке дзеркало відображає збільшення україномовних запитів?

Абсолютно коректно, бо це ж автоматизовано. Ми фактично підлаштовуємося під зміни реальності. Ви ж розумієте, що інтернет – це така велика штука, якою вручну керувати не можна. інтернет був «ручним» у 90-х роках, на початку, коли замість сайтів були ще каталоги. Десь уже наприкінці 90-х ситуація змінилася саме з появою пошукових механізмів. Зараз можу навести такі цікаві факти щодо пошуку Google. У нас десь 10% нових запитів щодня, які не з’являлися ніколи в системі. Це приклад того, як зростає інтернет, як він змінюється і як важко на це реагувати взагалі. Тому у нас немає можливості це руками правити.

Чи могла б компанія ухвалити політичне рішення, щоб надати українській мові перевагу під час пошуку?

У нас немає практичних механізмів це робити. До того ж ухвалити таке рішення означатиме цензуру, це не дуже коректно.

Google три роки тому запустив голосовий пошук українською мовою. Наскільки затребуваним є цей сервіс, що люди шукають голосом?

Голосовий пошук зроблено для мобільних телефонів. Тому що на мобільному телефоні у вас, буває, немає часу набирати кнопочки. Або ви в дорозі, або просто зайняті чимось іншим і немає можливості дістати телефон. Голосовий пошук працює через Bluetooth чи девайс, який на руках носиться. Шукають люди таким чином розклад автобусів, потягів, літаків, готелі, шукають, як дістатися з однієї точки до іншої. Десь 30% запитів, здійснюваних через мобільний телефон, пов’язані з географією. Український мобільний інтернет лише почав будуватися, він наймолодший в Європі, якщо не в світі. І 3G у нас працює лише рік, і кількість смартфонів, дешевих смартфонів, які люди можуть собі дозволити, була невеличкою і тільки зараз значно зростає.

У нас кількість смартфонів серед користувачів мобільного зв’язку, саме під’єднаних до інтернету, який може бути головним джерелом використання цього сервісу, потроїлася за два роки.

Скільки це за кількістю?

Дані станом на 1 липня: 35% мобільних телефонів у мережах зв’язку – це смартфони. А ще два роки тому їх було 13%. Я можу сказати чітко, що їх ставатиме все більше й більше. І якоїсь миті смартфон стане головним. Тому що весь світ, де є мобільний зв’язок, давно до цього прийшов. Польща, наприклад, остання з європейських країн, яка перейшла межу звичайний телефон – смартфон на користь останнього. І у нас буде те саме. Тому із запуском цього продукту ми працюємо на перспективу.

Чи є істотна різниця між українськими користувачами і користувачами з інших країн у тому, що люди шукають у мережі?

Чомусь завжди було таке враження, коли я спілкувався з тими, хто працює на інтернет-ринку, про те, що українські користувачі начебто чогось не знають чи не вміють. Або щось знають гірше за інших. Скажу вам, що це неправда. Україна і українські користувачі дуже давно не відрізняються ні від кого. За деякими напрямами вони роблять навіть швидше певні речі, ніж інші.

Наприклад, незважаючи на те, що в Польщі більше смартфонів удвічі, ніж в Україні, кількість людей, які використовують мобільні телефони або смартфони при купівлі або комерційних речах, більша у нас, ніж у Польщі. Рік тому у нас спостерігалася тенденція, що люди користувалися менш інтенсивно YouTube, ніж у навколишніх країнах. Але зараз ми простежили, що використання YouTube у нас – і кількість переглядів, і довжина цих переглядів, і тематика переглядів – розширюються і зростають швидшими темпами, ніж у всій Європі. Та навіть не тільки в Європі, а й у Африці та Азії.

Отже, великої різниці немає. Українці навіть інтенсивніше використовують деякі більш технологічно складні речі.

Опишіть українського користувача Google, чим він відрізняється від користувачів, скажімо, Яndex?

Я принципово не вивчаю те, що роблять мої конкуренти. У Google принцип дуже простий. Ми хочемо, щоб наші продукти були настільки досконалими, щоб користувачам було легко користуватися і вони набагато більше користувалися цим продуктом, ніж раніше. А якщо ми ще займатимемося вивченням наших конкурентів, то просто гаятимемо час. Мені, наприклад, ніколи таке вивчення не було цікавим. Чесно вам скажу, був у мене один момент у житті, коли я подивився, що робиться в Яndex, коли вони виходили на біржу IPO, здається, більше п’яти років тому. За допомогою Consumer Barometer можна самим подивитися, що роблять у мережі наші користувачі. Є Інтернет-асоціація України (ІнАУ), яка публікує незалежні об’єктивні дослідження. Ми їм лише надаємо власні дані, а дослідження вони проводять за своїми технологіями. Наприклад, за останніми їхніми даними, які я бачив, у нас щомісячне охоплення користувачів пошуківки Google становить 74%, сервісом YouTube користуються 66%. Більш-менш з високою долею ймовірності я можу сказати, що користувачі Google – це всі користувачі України. Я зустрічав кількох людей у житті, які мені казали, що не користуються Google. Ну ОК, відповідав їм, я цим не переймаюся. Хто користується «Яндексом» – не скажу, не маю таких можливостей.

Google давно вже вийшов за межі лише пошуківки. Наприклад, третина наших доходів, які ми отримуємо в Україні, є «мобільними» доходами, тобто отриманими від роботи сервісів для смартфонів, мобільний пошук, мобільна реклама, в тому числі від додатків, як-то Google Play тощо. В цій ніші інші конкуренти, конкуренція там складається за іншими принципами. Там немає cookies, але є так званий UserID. У цій ніші мобільний пошук відіграє значно меншу роль, ніж магазини додатків тощо. Дуже великий фокус нині на YouTube, а, наприклад, у того ж «Яндекса» немає відповідника, аналога цього сервісу. Натомість є «ВКонтакте», який на даний момент, наскільки я знаю, найбільший незалежний ресурс відео для перегляду кіно, прослуховування музики тощо. Хоча YouTube залишається найбільш популярним у категорії General video. Але якщо говоримо про кіно і музику, то передує «ВКонтакте». Тобто інша конкуренція. Тому Google змушений думати не тільки про конкуренцію пошуківок, а й про конкурентів, які займаються іншими напрямами бізнесу, робити сервіси, аби вони були кращими, ніж у конкурентів.

Чи відрізняються запити в пошуківках українців, росіян, американців, німців? Помічаєте заполітизованість українського суспільства у тих показниках, які відстежуєте?

Знаєте, американці зараз дуже заполітизовані, у них скоро вибори президента. Щодо того, що люди шукають, то на це впливає багато зовнішніх факторів. Справді, наше суспільство заполітизоване, але якщо говорити про дані, які ми збираємо щодо поведінки користувачів інтернету, то воно мало чим відрізняється від поведінки мешканців інших країн.

Що шукають українці в мережі інтернет?

Шоу і спорт. Знаєте, я був дуже здивований, коли Янукович, було діло, не домовився з Тимошенко, і вона потрапила до в’язниці, у нас було відчуття, що Тимошенко буде людиною року. Але вона посіла десяте місце у цьому рейтингу в пошуку. Всіх користувачів інтернету цікавили музиканти, зірки шоу-бізнесу, спортсмени. Світова тенденція полягає в тому, що коли хтось вмирає, то увага до цієї персони помітно зростає. Великого впливу політиків або політики як домінуючої категорії в пошуках ми не фіксуємо, бо цього немає.

«Всі продукти Google Inc. працюють за американським законодавством»

Народний депутат Антон Геращенко наприкінці липня заявив, що правоохоронці проситимуть Facebook і Google надати доступ до аккаунтів загиблого журналіста Павла Шеремета. Чи зверталися до вашої компанії правоохоронці? На якій підставі Google може надати правоохоронцям інформацію з персональних акаунтів користувачів?

Ми не маємо доступу до жодного Google-продукту. Ви можете зрозуміти, що із зростанням ролі інтернету в суспільстві, в економіці, у бізнесі, в державі кількість людей, які використовують інтернет зокрема для незаконної активності, також зростає. Можемо сказати, що наш офіс отримав досить велику кількість листів із запитами з приводу того, яким чином можна отримати доступ до тієї чи іншої людини. Ви, певно, бачили також судові рішення про доступ до документів. У нас дуже простий принцип роботи з такими запитами. Ми дякуємо людям за те, що вони до нас звертаються, вибачаємося, що у нас фізично немає доступу до цих даних і відправляємо контакти тих команд у США, які цим займаються. Зазвичай це юридична компанія, яка супроводжує ту чи іншу систему, той чи інший ресурс. У Gmail це одна команда юристів може бути, а у YouTube зовсім інша, тому що специфіка різна. У нас є така штука, як Google Transparency report. Щорічно ми публікуємо кількість державних запитів на інформацію з кожної країни. З України, скажу вам, надходить велика кількість запитів. Але яким чином приймаються рішення там, у США, я не знаю. Вони вирішують, відкривати чи не відкривати доступ до аккаунтів. Це вже робота юристів, які отримують відповідний запит в Америці.

Чи надсилали до нашого офісу правоохоронці запит у конкретній справі Павла Шеремета, про яку ви питаєте, я не пам’ятаю. Тому що фізично не я готую ці відповіді. У мене є юридична компанія, яка цим займається, і якщо такий запит був, мабуть, вони відповіли. Але важливо розуміти таку річ, що всі продукти Google Inc. працюють за американським законодавством. Нюанси я коментувати не можу, та чітко можу сказати: американські юристи перш за все дивитимуться на американське законодавче поле просто тому, що йдеться про американський продукт. Пріоритет – торгівля людьми, зброя, торгівля наркотиками. У цих справах акаунти за запитом правоохоронців може бути відкрито. Що стосується інших справ, у яких немає загрози життю людини, нічого не можу сказати, просто не знаю, як вчиняють юристи.

Наймасовішими в Україні є соцмережі «Вконтакте» та Facebook. У Google є мережа Google+, однак, вона так і не стала масовою. Наскільки це успішний проект? Чи слід визнати, що це провал?

Чому провал? Дивіться, Google+ трансформувався в соціальну надбудову над іншими продуктами. Google+ як окрема соціальна мережа уже не існує. Він став соціальним додатком до більшості продуктів Google. Найбільша інтеграція відбулася з YouTube, ви можете самі простежити їх спільність. Багато іде інтеграції з мобільним зв’язком, особливо з картами, з Google Play.

Із самого початку метою було створити таки соцмережу, а не надбудову?

Можливо, але точно я не знаю. Людину, яка у Каліфорнії запускала Google+, звати Вік Гундотра (Vic Gundotra), досить відома людина, яка, щоправда, уже не працює в компанії Google. Так чи інакше, зараз мережа є соціальною надбудовою, не більше і не менше.

Той самий Facebook нині намагається зробити свою соцмережу максимально закритою для зовнішніх ресурсів, тобто акумулювати всі джерела і канали поширення інформації на собі, аби користувач максимальну кількість часу перебував у Facebook, не маючи потреби шукати потрібну інформацію за межами цієї соцмережі. Чи йтиме таким шляхом Google?

Те, про що ви говорите, називається екосистемою. Будь-яка компанія, яка більш-менш успішна на ринку технологій, намагається створити власну екосистему. Я це кажу не тільки про Facebook чи Google. Подивіться на Amazon, наприклад, подивіться на Apple. Apple – це класичний приклад дуже замкненої, дуже важкодоступної екосистеми, у яку дуже важко влізти. Подібну екосистему створює, наприклад, Tesla, яка займається автомобілями. Вони виготовляють акумуляторні батареї, роблять свою систему обслуговування, встановлюють свої станції підзарядки. Це все тому, що без створення такої екосистеми ти не виживеш на ринку. Я не можу коментувати нюансів Facebook, бо це інша компанія, я не знаю принципів її роботи. Google свою екосистему будує навколо своєї місії, яка називається «систематизувати світову інформацію і зробити її максимально доступною і зручною для користувача». Іншими словами, наша екосистема будується навколо інформації. Tesla будує навколо споживання електроенергії, Amazon будує свою систему навколо e-commerce (електронної комерції). Apple – закрита екосистема, Facebook і Google – відкриті екосистеми. Є сервіси, з яких ми моментально людей відсилаємо. Наприклад, пошук. Нам потрібно, аби людина, один раз ввівши в пошук запит, знайшла те, що їй потрібно, і йшла далі за посиланням, мінімально затримуючись у пошуківці.

У тім-то й річ, що Facebook намагається не пускати далі людину на інші сайти, акумулюючи все у себе…

От коли Facebook заборонятиме виходити зі свого сайту, тоді про це можна буде говорити як про закриту екосистему. Але екосистема Google дуже відкрита, я на цьому наголошую. Дуже гарний приклад – це Android. Цю штуку може взяти будь-хто і робити з нею будь-що.

Зараз у Google з’явилося таке нововведення: коли людина надсилає запит у пошуківку, на виході в результатах отримує спочатку коротку інформацію про предмет пошуку, а потім безпосередньо перелік посилань, хоча раніше результати пошуку полягали у «випаданні» великої кількості посилань одразу без додаткової інформації. Такі зміни у відображеннях результатів пошуку були зроблені для чого?

Це для того, щоб реалізувати світову інформацію і зробити її зручною для користувачів. Є така штука в мобільних додатках, як Google Now (персоналізований сервіс пошуку від Google Inc.). Це дуже просунутий пошук, дуже розумний, який намагається вам давати ту інформацію, яку ви ще не шукали, але ви захочете, намагатиметеся знайти згодом. Система працює так, що показує маршрут на роботу, час, який дорога займе. Якщо у вас є квиток на літак, який перебуває у вашій потрібній скринці, ця штука надсилає вам інформацію щодо цього літака, який час посадки, на який термінал слід іти, якщо буде затримка, то інформацію і про це. Якщо ви цікавитеся новинами, якимись конкретними подіями, ця штука надсилає вам апдейти (інформаційні оновлення). От це є розумний пошук – Google Now, який дуже відчутно економить час.

На думку блогерів, Google вже зараз має можливість не випускати користувачів зі своїх ресурсів. Він володіє достатньою кількістю інформації про самих користувачів, яку може генерувати, акумулювати і використовувати з цією метою. Це так?

Мати можливість і робити, щоб так було, – це різні речі. Наприклад, у США є багато ядерних бомб, які вони мають можливість використовувати. Але жодна людина сповна розуму це не робитиме. Ми, якщо маємо можливість, не факт, що це робимо. У нас немає таких принципів, такої мети зробити систему, зав’язану винятково на себе.

Гендиректор «Google Україна» Дмитро Шоломко

«Це ноненс, якщо людина приходить до київського офісу і намагається вирішити проблему з Gmail»

Чи можна очікувати, що соцмережа Google невдовзі виконуватиме функції ЗМІ, фактично прийшовши на заміну традиційним нинішнім медіа, можливо навіть і вб’є їх?

Така точка зору існує у світі вже давно. Але новини ми писати свої точно не будемо. Ми все ще працюємо дзеркалом. Я розумію, що існують імовірності, існують будь-які ризики у будь-яких інтернет-технологіях, сучасних технологіях. Але за ці 10 років, які я працюю в компанії Google, я не бачив жодного прикладу, коли будь-які наші можливості, технології використовувалися на зле.

Тому не переймайтеся, будь ласка. Google – дуже велика компанія, яка істотно впливає на світ, і інколи деякі речі, які вона робить, можуть здаватися неправильними. Навіть мені деякі речі, які робить Google здаються такими, які непотрібно було робити щодо деяких сервісів, але нічого страшного в цьому немає.

Що не потрібно було робити, наприклад?

Google Reader я досі не знаю, чому закрили. Ще раз повторюся, що у Google немає цілі зробити комусь зле, щось захопити, когось закрити, щось у когось віджати. Це дуже важливо. Все, що робить Google, – це організовує інформацію. Інша справа, що будь-яка інновація створює проблеми для тих, хто трішки відстає. Це природа інновації, вона може одним допомогти, а інших знищити.

Чудовим прикладом є приклад історії ринку зберігання їжі. Колись люди подорожували світом для того, аби збирати спеції. Бо у спеціях продукти зберігалися краще. Потім технології пішли настільки вперед, що з’ясувалося, що можна швидко возити лід з Норвегії або Канади. Це було краще, ніж спеції з Індонезії. Тоді ж будували великі склади з льодом, це був дуже великий бізнес. Але з появою електричного холодильника цей «льодовиковий» бізнес, який існував понад 100 років, просто «здувся». Тому можна сказати, що інтернет створює більш руйнівний ефект для традиційних бізнесів і для медіа зокрема. Але історично це не вперше і не востаннє стається.

Чи критикують «Google Україна» колеги і конкуренти, в чому саме полягає критика?

Критика стосується того, що дуже багато людей не знають, над чим ми працюємо. Окрім того, завжди будуть люди, оскільки ми є великою публічною компанією, які нас критикуватимуть і будуть не дуже раді тому, що ми такі є.

Якщо люди не знають, чим ви займаєтеся, то в цьому винна саме ваша закритість? Навіть в офісі, у якому ми зараз з вами перебуваємо, важко знайти вивіску з назвою компанії…

Український ринок дуже великий, він дуже швидко зростає і він дуже важливий з точки зору всіх індикаторів, особливо щодо потенціалу. Цей ринок є найбільшим серед країн Cхідної Європи і одним з найбільших серед усіх країн Європи взагалі. Якщо я витрачатиму час і пояснюватиму, що я роблю, у мене взагалі не буде часу виконувати свою роботу. Тому думаю, що ми все робимо правильно. Якщо хтось думає, що ми у Києві можемо вирішити всі проблеми Google, то у цих людей хибне відчуття реальності. До нас дуже багато людей звертається з питаннями, на які ми фізично не можемо дати відповідь. Ви навіть не уявляєте наскільки багато цих людей. Найкращий спосіб щось отримати від Google щодо якогось продукту – це звертатися за інтернетом безпосередньо до цього продукту. Якщо людина приходить до київського офісу і намагається вирішити проблему з Gmail, то це, вибачте, нонсенс. А таких людей багато. Зі свого боку ми намагаємося зробити так, щоб людина сама займалася вирішенням своєї проблеми без залучення нас фізично, бо це не наша робота. Google влаштований таким чином, що кожен продукт має свою службу підтримки.

Михайло Глуховський, Віталій Єрмаков,

Станіслав Груздєв (фото), «Главком»