«Інформаційний потік шкодить більше, ніж коронавірус». Психолог про карантин та вихід з нього
Марія Фабрічева: «Людям, які вже звикли до «карантинного» життя, доведеться знову адаптуватися…»
CNN зазначає: 75 тис. американців можуть постраждати і навіть померти через коронавірус, але не внаслідок інфекції, а з причин стресу і депресій.
Як писав раніше «Главком», українці теж переживають великий стрес у зв’язку із обмеженнями.
«З міркувань толерантності серед українських психологів не прийнято давати такі ж жорсткі прогнози. Річ у тім, що і до коронавірусу наші громадяни перебували у нестабільній ситуації: економічній, соціальній, політичній», - коментує ці цифри у розмові з «Главкомом» психолог Марія Фабрічева. Але вона визнає, що наші можливості задовольняти базові потреби – безпека, спокій, відчуття впевненості і даху над головою – були порушені. «Навіть за період одного покоління – 20 років – випала чимало криз. При цьому «коронавірусна криза», яка накрила весь світ, - особлива», - продовжує фахівчиня.
Український уряд з 11 травня почав поступово скасовувати карантинні обмеження. Як ваші пацієнти пережили останні два місяці?
Прийняття карантину, зміни реальності відбувалося поступово. Як тільки оголосили про обмеження (12 березня, - «Главком»), усі чекали, що карантин невдовзі закінчиться, буквально за пару тижнів. Тоді люди якось несерйозно поставилися до цього: з’явився #займисьділом, у соцмережах користувачі постили купу цікавих посилань – два тижні пронеслися непомітно. До прикладу, серед моїх клієнтів ніхто не виявляв якоїсь над реакції – мовляв, навіть незвично і цікаво. А от коли стало відомо про продовження карантину – тоді люди відреагували. Метафорично це можна порівняти із тим, що дитину заздалегідь попереджають, що сім’я переїжджає, і дитина не зможе гратися із сусідськими друзями. Але переїзд відбудеться не просто зараз, а за якийсь час. Дитина не зважає: коли ж день переїзду настає, дитина починає усвідомлювати, що відтепер усе буде інакше. Так само сталося і з нашими громадянами: ніхто не очікував, що карантин буде таким тривалим і жорстким. Інформаційний потік став ще інтенсивнішим, ніж на початку карантину. Можу точно сказати, що він шкодить громадянам точно більше, ніж коронавірус. І з цього моменту я почала спостерігати усі стадії прийняття реальності: і заперечення, і гнів… Особливо чітко простежувався гнів, який виражався у бунтарстві: мовляв, «набридло сидіти вдома, ходжу, куди хочу». Це агресія.
Досить емоційно складним був тиждень перед Великоднем. І так для більшості громадян, навіть якщо не усі віряни, схильні дотримуватися певних ритуалів, пов’язаних із Великоднем, поминальними днями, травневими святами. Багато людей традиційно планували кудись їхати. Зустрічі з друзями перейшли в онлайн-формат… Тому наступний тиждень ознаменувався початком наступного етапу прийняття: печаллю. Люди, розчаровані скасуванням усіх запланованих звичних заходів, дуже негативно поставилися з великим негативом до тих, хто пішов святити паски: «Мовляв, як так, чому б усім разом не посидіти вдома, щоб карантин швидше закінчився?».
До карантину усі бігли у дуже швидкому темпі, карантин поставив різкий «стоп!». На терапевтичній групі ми зі слухачами підшукали таку метафору: до карантину життя багатьох було схоже на мотоцикл, який мчить на величезній швидкості. І раптом – шлагбаум. На який не очікували. І от цей мотоцикл врізається у шлагбаум – мотоцикл вже лежить, і лише переднє колесо крутиться за інерцією. От наші громадяни і були цим колесом у перші два тижні карантину. Звідси і виникало бажання усе, що було втрачено, перенести в онлайн: навчання, курси, вечірки, секс. Усе. На рівні підсвідомого люди намагалися лишити усе як є, імітуючи, що ритм життя не змінився, і все нібито залишилось, як є. Так, життя іде, але ж насправді щось змінилося. Ми досі рухаємося, але на якому транспорті – невідомо.
А як люди відреагували на анонсоване пом’якшення обмежень?
Тепер, коли оголосили про пом’якшення карантину 11 травня, з’явилась нова складність. Адже після депресії настає адаптація до нових обставин. Тож людям, які кінець-кінцем звикли до нового, «карантинного» способу життя, доведеться знову адаптуватися до умов скасування карантину! До того ж , вдома є відчуття безпеки, адже зовні може бути невидимий ворог. Окрім того, ніхто не дає чіткої інформації, що що відбуватиметься і якими будуть нові правила. Людям нібито сказали, що найближчим часом відкриються перукарні, але при цьому не ходитиме транспорт, - ось момент невизначеності. У ЗМІ постійно миготять прогнози-страшилки: що у вересні буде черговий спалах, втроє масштабніший за цей… Люди дезорієнтовані і не розуміють, що робити. У першу чергу ті, хто через карантин втратили маленькі бізнеси.
Що робити таким людям?
Усе залежатиме від психотипу людини, від наявності у неї опори, людей з оточення, які підтримають.
На словах дуже легко звучить «давай, зберися, пересиль себе, зміни своє життя». На ділі – складно. Для того, щоб виникли нові нейронні зв’язки у мозку, потрібно, щоб послабились чи навіть зруйнувались старі. А це вимагає часу. Багато людей втратили свої бізнеси. Це дуже велика втрата, людині потрібен час, щоб оговтатися і бути готовим діяти знову. А на час відновлення людині потрібна підтримка. Навіть якщо людині комфортніше на цей період закритися у собі і навіть ні з ким не спілкуватися, вона повинна знати, що поруч є людина, яка зможе поспівчувати і підтримати. Але трапляється, що таких людей поруч немає… Усі чомусь вважають, що потрібно «простимулювати». Кажуть щось на кшталт «ну, що ти, перестань, просто посміхнися». Людині з депресією не можна казати «Припини сумувати». Це те саме, що людині із діабетом сказати: «Та припини вже, врегулюй вже свій цукор». Людині із депресією вкрай важко справитися із цим станом без кваліфікованої допомоги лікаря.
Чи часто до вас звертаються постраждалі підприємці?
За останні два місяці я багато працювала майже на волонтерських засадах. Можу точно сказати: в українців поки що недостатньо сформована культура звернення по допомогу не лише до друзів, а до кваліфікованих спеціалістів. Якщо ж людина цього не отримує, не піклується про себе , ризик того, що він провалиться у складні стани, які можуть привести до трагічного фіналу, зростає.
За даними КМДА, у столиці збільшилась кількість звернень до психологів чоловіків із суїцидальними настроями. Чоловіки справді важче переносять карантин?
Хлопчиків виховують «справжніми чоловіками» - це, серед іншого, означає, що вони не повинні показувати свої емоції, а отже, вони мають переживати усе всередині.
Існує так звана «теорія люків уникнення критичних ситуацій». «Люк» – це рішення на рівні підсвідомого, яке людина ухвалює заздалегідь як крайній варіант виходу із ситуації. Тобто на випадок, якщо цій людині погано, вона може обрати один з трьох «люків»: убити себе, убити когось чи з’їхати з глузду. «Закрити» такі «люки» можуть спеціалісти.
Якщо говорити про ваших клієнтів, то чи коректно сказати, що через карантин інші проблеми у людей відійшли на другий план?
Психотерапія – це тривала робота. Це тільки у рекламі кажуть, що усі проблеми можна якимось чином вирішити за три дні. Це неправда. Можу сказати, що клієнти, з якими я давно працюю, стійкіше перенесли це. А от ті, які почали роботу нещодавно, відчули, що проблеми, які існували до карантину, видалися їм маленькими і неістотними.
З дуже багатьма клієнтами ми працювали на тему потреб, тобто намагалися розібратися, що для них справді є важливим. Адже у цій ситуації важливо видихнути і йти вперед, орієнтуючись на свої потреби. Для когось раптом усе, що здавалось справжніми потребами, виявилось несуттєвим. Деякі клієнти зізнавались, що у них відчуття, що вони усе життя самі себе обманювали.
Як пережити карантин та вихід із нього?
Прислухатися до себе. Це означає проаналізувати: на якому етапі ви зараз знаходитеся? Що у вас є на сьогоднішній момент? Чи так сталося, що ваш бізнес довелося закрити? Чи працюєте ви? Якщо вам важко, не соромтеся звернутися за допомогою.
Ще хотіла б звернутися до роботодавців: людям потрібна визначеність, якийсь план хоча б найближчі тижні. Це дозволить спланувати вихід з одних обставин і перехід до інших. У період пом’якшення карантину довготривале планування можливо тільки у тому випадку, якщо діяльність можлива онлайн. Я пропоную розмірювати кроки з інтервалом у місяць.
Коментарі — 0