Лариса Ареф’єва: Якщо мене схопили з хабарем у $50 тисяч, то чому навіть не вручили підозру?

Восени 2015 року на Одеській митниці стався гучний, але дуже дивний скандал. Заступника голови митниці Ларису Ареф’єву нібито було затримано на хабарі в 50 тисяч доларів, після чого, за деякими повідомленнями, вона зникла. Цікаво, що тодішній одеський губернатор Міхеїл Саакашвілі у своєму Facebook оперативно привітав її затримання, але згодом цей допис видалив. Таку поведінку Саакашвілі пов’язували з тим, що буквально за кілька днів керівницею Одеської митниці було призначено його ставленицю Юлію Марушевську.

Згодом про цю історію почали забувати, а Ареф’єва знову з’явилась у Державній фіскальній службі – цього разу на посаді начальника відділу митного аудиту департаменту аудиту ДФС. Цей факт став відомий пресі після подання нею декларації про доходи.

Наразі Марушевської вже нема на митниці – її було звільнено, щойно з посади пішов її впливовий покровитель. Зараз готується конкурс на обрання нового керівника Одеської митниці. А Ареф’єва ділиться з «Главкомом» своєю версію тих скандальних подій.

Чим закінчилася ця історія? Яка ваша версія тих подій?

Безліч невідомих сайтів про це писало, але жоден центральний канал не повідомив про таку новину, бо всі розуміли, що це фейк. Жодних фактів хабаря та вилучення коштів не було. І коли цю новину було вперше опубліковано на фейковому ресурсі, невідомим журналістом під псевдонімом Верещагін, мене навіть на роботі не було. Тому в реальності не могло статися ніякого вилучення 50 тисяч доларів у мене в кабінеті. Це був кінець робочого дня і я пішла додому через центральний вхід, а не, як писали, через чорний. Причому вийшла перед камерами, тому що у нас відеоспостереження по всьому периметру митниці, тож це все можна передивитися на відео.

На той момент, коли я працювала заступником керівника Одеської митниці, до нас у регіон приїхав працювати губернатором Міхеїл Саакашвілі, а заступником генпрокурора – прокурором Одеської області – був Давид Сакварелідзе. Було оголошено конкурс на посаду керівника Одеської митниці, в якому я, маючи на те бажання та оцінюючи свої можливості, хотіла взяти участь. Я подала документи на вакантне місце керівника митниці, в конкурсі також брала участь пані Юлія Марушевська. У Саакашвілі працював помічником Георгій Цхакая, який періодично мене викликав до себе на прийом і пояснював, що це – не моє місце, що мені взагалі не місце в Одеському регіоні, оскільки митницею буде займатися його команда. Казав, щоб я їхала до Києва, звідки приїхала, а у нас новим керівником буде Марушевська. На це я йому відповіла, що працюю у законодавчому полі, за своїм напрямом і маю спеціальну освіту і достатній досвід роботи в митних органах. Вважаю, що заслуговувала брати участь у цьому конкурсі.

Тобто вам давали зрозуміти, що все вже вирішено?

Саме так мені і дали зрозуміти – що я людина незручна та небажана для їхньої команди. Дуже багато натяків було, що у мене все сумно закінчиться, якщо я не залишу цей конкурс і свій пост. На що, звичайно, я різко відповідала. Після чого 13 жовтня того року з’явився пост в інтернеті про те, що я у власному кабінеті спіймана на хабарі у 50 тисяч доларів. Про це було оголошено о 18:20 на сторінці псевдожурналіста, який написав цей пост під псевдонімом Верещагін. Мовляв, о 18:20 мене затримали у власному кабінеті, але знову ж можна передивитись відео з камер спостереження, що у цей час мене навіть на робочому місці не було. Тоді робочий день був до 17:00, адже це був передсвятковий день, напередодні Дня захисника Вітчизни. Фейк був спеціально підлаштовано під приїзд президента, який планувався на 16 жовтня. Напевно, хотіли просто показати й щось дати йому зрозуміти. Цього ж дня мені телефонував Цхакая, що також можна перевірити, і саркастично питав, як у мене справи.

Лариса Ареф’єва

Якою була ваша реакція, коли ви, як стверджуєте, несподівано дізналися про цю новину?

Мені подзвонив очільник митниці, коли я вже їхала додому, і сказав, що тут є представники СБУ та прокуратури, яку на той час очолював близький друг Цхакая, пан Сакварелідзе, які хочуть обшукати мій кабінет. Я в телефонній розмові заявила, що не заперечую, будь ласка, нехай обшукують. Звичайно ж, у мене в кабінеті стояли камери, мені нічого було боятися – я знала, що ведеться відеоспостереження і жодної провокації бути не може. За результатами цього обшуку нічого не було знайдено і нічого не вилучено. Є висновок, його оголосили і підтвердили: ніякого хабаря не було. Марушевська оголосила на всю країну, що я перебуваю у розшуку, після чого я звернулася до прокуратури і отримала довідку, що я, Ареф’єва Лариса Миколаївна, у розшуку не перебуваю. Однак моя версія подій чомусь зацікавила не всіх журналістів – жоден канал не погодився мене прийняти і почути від мене правду.

Цей випадок позначився на вашій репутації?

Люди, які мене знають, і керівники, які зі мною працювали, все чудово розуміють. І навіть люди в системі, які не знають мене особисто, пречудово розуміють, що тих фактів, про які заявили Сакварелідзе і Ко, не було. До речі, дуже велике питання до Сакварелідзе. Це була їхня абсолютна влада, і ви гадаєте, якби мав місце хабар, вони мене б відпустили? Він же був прокурором, все повністю було в його руках.

Чому не робилось ніякої оперативної зйомки при моєму «захопленні»? Коли трапляється якийсь хабар і є зафіксований факт, ми завжди бачимо оперативне відео: ось людина затримана за хабар, розкладають купюри на столі… А тут нічого! Зараз такі страшні часи, коли придумати можна все, що завгодно, і вкидати в інформаційне поле чорний піар зовсім безкарно. Я знову наголошую, що жоден центральний канал, коли з’явилася ця фейкова новина, не показав її – лише «24 канал», який контролює чоловік самої Марушевської. Так само, наприклад, можна сказати, що Марушевську затримано на хабарі у 150 тис. дол. – і нехай потім усім пояснює, чи було таке. Тому, виходячи з таких моментів, ми розуміємо, кому це було вигідно і кому я була невгодна.

Чому ви зараз вирішили згадати про ті події?

На той момент я розуміла, що боротися з такою силою, для якої в регіоні ти дійсно чужа людина, для мене і моєї родини було дуже небезпечно. Я прийшла на прийом до пані Марушевської і сказала, що буду працювати, мені нема чого боятися, що всі розуміють, що історія з хабарем – фейк. У мене є запис цієї розмови. Мені довелося вдатися до таких засобів і записати розмову, де Марушевська чітко каже, що жодних претензій до мене як до людини і спеціаліста немає, а це суто політичне питання.

Тобто вас просто поставили перед фактом, що ви тут більше не працюєте?

Вона сказала, що не допустить, щоб я там працювала, адже мою долю вже вирішено.

Наскільки взагалі були масовими кадрові ротації після заходу на Одеську митницю грузинської команди?

Ротації, можливо, були й масові. Але на той час як заступник голови митниці саме я була для них незручною, як ви розумієте, у мене була посада не рядового інспектора. І я не збиралася виконувати якісь незаконні вказівки, які надавалися б мені якимись незрозумілими особами, котрі перебували в приміщенні митниці і при цьому не обіймали будь-яких посад. А ви бачите, які вони давали розпорядження: просто на прес-конференції Марушевська підписувала розпорядження, яким сприяла у митному оформленні окремим підприємствам. А це є прямим порушенням українського і міжнародного законодавства! На такі кроки я б ніколи не змогла піти, і звичайно, що для них зручніша Юлія Марушевська, яка на митниці не пропрацювала жодного дня. Це очевидно.

Ви потім одразу перейшли на теперішню посаду в ДФС чи була певна перерва?

Ні, перерви не було. Марушевська порушувала питання про моє переведення, це було її бажання. Вона приїжджала на прийом до керівництва ДФС і прямо казала, що я небажана в їхній команді. Я так розумію, керівництво ДФС пішло їй назустріч і мене перевели до Полтавської митниці і звідти вже до центрального апарату.

Поява Марушевської на митниці, як і взагалі поява грузинської команди в регіоні, сприймалася багатьма з натхненням, як символ реформ і змін. Вони одразу задекларували прозорість, боротьбу з корупцією, відкритість до бізнесу…

Чесно кажучи, я спочатку сама в це повірила і мала надію, доки не стикнулась із реальністю цих реформ. Реформа – це дуже голосно сказано. Якщо реформа полягає в тому, щоб сприяти одним суб’єктам, а іншим, навпаки, заважати... Я не вважаю це реформою. Закон один для всіх, і Митний кодекс є для всіх один. Так само міжнародне законодавство вказує на заборону щодо сприяння окремим суб’єктам ЗЕД. Не може для одних оформлення бути за однією ціною, для інших – за іншою. Тому що держава внаслідок таких дій може отримати значні недобори до бюджету. А ви ж розумієте, що коли приходить вантаж, як мінімум треба перевірити товаросупровідні документи та всі ризики, які можуть бути пов’язані з поставкою.

За 12 років на митниці ви принаймні чули про тіньові схеми?

Про те, що хтось щось чув, можна говорити дуже багато. Але дуже погано, що в Кримінальному кодексі скасували статтю про наклеп. Якби вона працювала, то всіх, хто поширює фейкові новини про те, що хтось курує певну схему, було б покарано. Якщо є факт – прийди, покажи, доведи і отримай результат. А не так: ти хочеш очорнити людину – от, будь ласка, вам чорний піар, декілька фейкових новин на невідомих сайтах і все, поки усі розбираються, інша людина на цьому робить собі рейтинг. Це дуже непорядно.

Лариса Ареф’єва

Ви кажете, що Марушевська не дуже добре розумілася на митній справі. Хто ж розумівся, якщо вона була ширмою?

Коментувати такі речі я не буду. Можете звернутися до Марушевської і запитати, як без освіти і досвіду роботи можна було одразу піти й очолити Одеську митницю. Як мені казали колеги, вона на роботі була максимум дві години, та й то не щодня, митницею фактично керував Георгій Цхакая і група якихось сторонніх осіб.

На посаду начальника Одеської митниці буде оголошено новий конкурс. Що чекає на нове керівництво? Якщо раніше там через Марушевську, як ви кажете, все було так погано?

Там зараз є виконувач обов’язків керівника, але навіть за цей короткий термін – за 3-4 місяці після відставки Марушевської – митні платежі збільшилися на 30%. Це, звичайно, про щось каже.

Звідки ж могло взятися це підвищення?

Можливо, звідти, що за наданими Марушевською і її командою привілеями хтось раніше оформлювався за заниженою вартістю. Причому, що показово, товарів менше не розмитнювалося, але, напевно, їхня вартість була меншою.

Чому Марушевська не спрацювалася з Насіровим?

Я не можу сказати, що вони не спрацювалися, просто керівництву ДФС потрібно оцінювати людей за їхніми можливостями. От ми всі очікували на цю реформу, яку вони анонсували в Одесі, і були б вдячні, якби вона відбулася і за її прикладом змогли б працювати всі інші митниці. Але, на жаль, цього не сталося. Це бачать усі, це не є новиною і чорним піаром проти когось.

Я не бачу, щоб там був конфлікт. Наскільки я знаю, керівництво ДФС ставилось до неї абсолютно рівно, як і до решти керівників митниць. Але кожна людина має сама відповідати за власні вчинки. Крім того, хтось не повинен бути крайнім у провалі і неспроможності. Звичайно, Марушевська ніколи не визнає своєї некомпетентності.

А які у вас взаємини з Насіровим?

Я вам з упевненістю скажу, що наживо я керівника ДФС бачила лише двічі, тут і коментувати нічого.

Чим ви зараз займаєтеся в ДФС?

Я – начальник відділу із визначення автентичності документів та аналізу цінової інформації. Моя робота наразі полягає в тому, що коли митниця бачить певні ризики при оформленні, ми відправляємо ці документи за кордон і перевіряємо їх на автентичність. Отримуємо відповідь і вживаємо заходів, якщо є певні розбіжності. Тобто засвідчуємо достовірність декларування вже після оформлення.

Які найпоширеніші схеми махінацій діють на митниці? Всі знають, що вони були і, напевно, залишились.

Я не зовсім із цим погоджуся. Про схеми дуже багато говорять, може, тому, що хочуть якимсь чином показати, наскільки погано працює митниця. Але зараз ми бачимо, що, навпаки, митниця за останніх два роки показала себе з позитивного боку. Почала працювати система аналізу ризиків, що для нас вельми необхідно. У нас нема прогалин щодо надходжень до бюджету, нема невиконання плану.

Проходила інформація, що на ваших батьків, які ніколи не займалися підприємництвом, записано кілька квартир у Києві та недешева машина...

У мене родина дуже велика, і я не єдина дитина у батьків. От писали, що на маму записано три квартири. Я можу сміливо вас запросити, щоб ви подивились, якою я квартирою користуюся. Так, справді, ця «шикарна» квартира записана на мою маму – однокімнатна, 44 «квадрати». І дійсно я там живу з чоловіком та дитиною.  Ще раз кажу: я не єдина дитина і те, що мама з огляду на свої родинні зв’язки на себе записала, як казали, три квартири, – це їхні сімейні стосунки та інтереси.

Станіслав Груздєв, «Главком»