Церква Київського патріархату у Московській області. Знесуть чи помилують?

У Росії набирає обертів скандал щодо Свято-Троїцького храму Київського патріархату у Ногінську. 3 жовтня Московський обласний суд залишив чинним рішення Ногінського міського суду, який ухвалив знести храм упродовж наступних чотирьох місяців. Причина – начебто незаконність будівництва храму на території, де мали бути зведені житлові будинки. Принаймні так вважає Ногінська міська адміністрація. Настоятель храму владика Адріан (Старина) намагається оскаржити це рішення.

Конфлікт української церкви з владою у Росії для багатьох українців відкрив той факт, що на території ворожої країни вже давно діє церква Київського патріархату, про що мало хто знав в Україні. Нинішнє загострення дало привід згадати, звідки взялася українська церква у РФ і в чому корінь нинішнього протистояння.

Історія конфлікту Богородської єпархії УПЦ КП у Росії з РПЦ тягнеться з кінця 80-х років минулого століття. У 1989 році митрополита Адріана (Валентина Єгоровича Старину) направили з України до Московської області відновлювати зруйнований у 30-х роках за часів СРСР Богоявленський храм. Згодом, у середині 90-х, було зареєстровано Богородську єпархію і чотири парафії УПЦ КП. Після відновлення храму влада РФ у 1997 році усунула митрополита Адріана від керівництва, а сам храм за допомогою суду та бійців ОМОН відібрали в УПЦ КП на користь РПЦ. Однак владика Адріан продовжував службу у старенькому приміщенні Свято-Троїцького храму. У 2014 році він завдяки пожертвам купив дві земельні ділянки площею 17 соток. На одній з них громада почала будувати новий храм. Проте у 2015 році адміністрація Ногінського району Московської області відправила до суду позов про визнання споруди Свято-Троїцького храму самовільною будовою. Мовляв, земля, на якій таки було зведено новий храм, призначена для індивідуального житлового будівництва. Оскільки дозволів використовувати цю землю для будівництва культових споруд у Валентина Старини немає, отже, новий храм слід знести. Настоятель храму пояснює, що знав про проблему, з 2014 року добивався того, аби землю було оформлено належним чином, однак весь час отримував відписки. «Ногінська адміністрація заважала нам узаконити будівництво», – пояснила «Радіо Свобода» адвокат Тетяна Горюнова, на думку якої судове рішення знести храм суперечить статті 28 Конституції Росії, яка гарантує кожному право на свободу совісті та віросповідання. За словами захисниці, судову справу проти Богородської громади ініціював священик РПЦ Михайло Яловий. Він направив до адміністрації Ногінського району листа, в якому служителів храму і парафіян називають терористами-націоналістами.

Як повідомив священик Святослав Скороход, напередодні засідання Московського обласного суду на адвоката Свято-Троїцького храму Тетяну Горюнову було вчинено напад. По ній стріляли з автомобіля, опісля надійшли телефонні погрози про розправу у разі подальшого захисту храму в суді. Проте адвокат, за словами настоятеля храму, продовжує відстоювати українську церкву у Росії. В інтерв’ю «Главкому» керуючий Богородською єпархією митрополит Адріан розповів, хто хоче  знищити українську церкву в Росії, про віруючих української церкви у Підмосков’ї, та попередив про можливі дзеркальні наслідки в Україні у разі, якщо влада у РФ піде на знищення української церкви у Московській області.

Свято-Троїцький храм Київського патріархату у Ногінську

Конфлікт між Богородською єпархією і адміністрацією Ногінського району триває не один рік. Чому владі лише зараз вдалося через суд добитися знесення храму?

Ви знаєте, це не владі. Влада тут у ролі виконавця постала. Цим питанням займається Московська єпархія Московського патріархату. Вони з кінця 1992 року як займали, так і займають ворожу позицію щодо нас. Як тоді не бажали, щоб у Росії була якась українська православна церква, так і зараз тим більше цього не бажають. Для них це кістка в горлі. Їхнє завдання – щоб у Росії Київського патріархату не було. Але виходить парадокс: в Україні вони господарі (УПЦ Московського патріархату) і тут вони господарі, бо це їхня держава, хоч і ми є громадянами Російської Федерації. Я є громадянином РФ, ми захищені Конституцією РФ. Є ж закон про свободу совісті і релігійні об’єднання РФ, який дозволяє нам нашу діяльність. Натомість в Україні насправді вони, Московський патріархат, – не господарі, а гості. Диву дивуєшся, що філія Московського патріархату в Україні, так звана УПЦ, якою керує митрополит Онуфрій, є підлеглою Москві, але статут її нічого не говорить про таку підлеглість. Понад те, митрополит Онуфрій є членом Священного синоду РПЦ. То де ж тоді тут логіка? 

Московський обласний суд фактично підтвердив, що треба зруйнувати храм упродовж чотирьох місяців за рахунок Богородської єпархії. Виконуватимете рішення суду?

Ніколи. Як це ми будемо зносити свій храм?

Як захищатиметеся?

Ми подавали апеляцію. Тепер подаватимемо касаційну скаргу до обласного суду. Потім, якщо знадобиться, оскаржуватимемо у Федеральному суді.

Московський обласний суд підтвердив рішення щодо знесення Свято-Троїцького храму ще 3 жовтня, однак офіційну реакцію предстоятеля УПЦ КП Філарета було оприлюднено тільки 11-го. Вас не засмутила неоперативна реакція патріарха?

Та ні, чому ж? Перш за все нас підтримував архієпископ Євстратій, який є головою інформаційного відділу УПЦ КП. Він підтримував нас з перших днів. Ми дуже задоволені (реакцією), задоволені тим, що сам Святіший патріарх втрутився і висловив свою позицію. Ми з радістю сприйняли його заяву.

Чи мали ви розмову з патріархом після оголошення рішень російськими судами?

Ні, ще не мав.

Отець Святослав Скороход на своїй сторінці у Facebook повідомив про те, що напередодні засідання суду Московської області на адвоката Тетяну Горюнову, яка є вашим захисником, було скоєно напад. Цей випадок якось позначився на перебігу процесу?

Тетяна продовжує працювати нашим захисником. Звичайно, як і всі люди, вона хвилюється, побоюється. Але як порядна людина вона продовжує нам допомагати. Близько 50 років вона працювала у Міністерстві внутрішніх справ, певний час працювала у слідчих органах. Тетяна Горюнова – дуже освічена, порядна, до того ж віруюча, православна.

Напад на неї пов’язуєте з вашою справою?

Я не думаю, що у неї багато подібних до нашої справ. Вона вже літня людина, великої кількості справ не має. Переважно працює з нами.

Владико, проясніть, будь ласка. Російське законодавство не дозволяє діяльність на території держави незареєстрованим за російськими законами релігійним об’єднанням. Як відомо, УПЦ КП на території РФ офіційно не зареєстрована, проте Київський патріархат називає Богородську єпархію своєю. Яким чином ви діяли до останнього часу в юридичному полі Росії?

В управлінні міністерства юстиції РФ ми зареєстрували ще у 1995 році чотири міські ногінські парафії, Богородську єпархію, братство і навіть було зареєстровано Богородську духовну семінарію імені митрополита Київського Петра Могили (за даними владики Адріана, інформацію про реєстрацію можна знайти в управлінні мін’юсту по Московській області. Так, відповідно, ОГРН (основний державний реєстраційний номер) – 1035000030372; ИНН (ідентифікаційний номер платника податків) – 5031026270; КПП (код причини постановки) – 503101001. – «Главком»). Це все ми мали і маємо. Єдине, що семінарію вже знято з реєстрації у міністерстві, але решту зареєстровано, вони є юридичними особами.

Тобто ви зареєстровані за російським законом і маєте стосунок до УПЦ КП?

Ми були зареєстровані, а потім перереєструвалися (за російськими законами в РФ). А ті чотири парафії як були, так і є у Київському патріархаті. Я є настоятелем Свято-Троїцького храму Київського патріархату окрім того, що керую Богородською єпархією. Це по-перше. А по-друге, як я вам уже сказав, в Україні діє УПЦ на чолі з митрополитом Онуфрієм, яка не значиться в Міністерстві юстиції України, що є підлеглою Московському патріархату. Тобто де-юре вона українська, але в дійсності вона є суто московською філією в Україні.

У статутних документах Богородська єпархія УПЦ КП називається «Централізована релігійна організація «Богородська єпархія Української православної церкви». Хто юридично контролює єпархію, хто є власником Свято-Троїцького храму?

Розумієте, парафії, про які йдеться, належать до Київського патріархату (хоч і зареєстровані в РФ). У нас є всі статутні документи, де про це ідеться, на нашому сайті є про це інформація.

Окрім Свято-Троїцького храму в Ногінську, які ще храми перебувають у віданні Богородської єпархії УПЦ КП?

Чотири парафії належать до Богородської єпархії, але тільки одна парафія мала будівлі, храми. Після того як нас викинули з Богоявленського собору (з 1989-го до 1997 років настоятелем Богоявленського собору був владика Адріан. У 1997 році Арбітражний суд Московської області виніс рішення передати Богоявленський собор і споруди на його території Московській єпархії. Виганяти прихожан і співробітників храму приїхав ОМОН. – «Главком»), ми пішли молитися за адресою вул. Радянської Конституції, 17, у Свято-Троїцький православний храм. У 2014 році нам допомогли, викупили два будинки, дві земельні ділянки. І за допомогою організації (її назву владика Адріан не називає. – «Главком») нам вдалося побудувати новий храм.

Згідно із прийнятими в Росії законами з так званого пакету Ярової, у РФ забороняється правити служби у закладах, які не є релігійними. Можливо, РФ вважає, що новий збудований храм не є релігійною спорудою і тому хоче заборонити службу в ньому?

Ми є не політичною організацією, а релігійною. Ми ж не на вулиці. Ми маємо будівлі, маємо землю, маємо приватні будинки, де розташовані наша канцелярія, наші їдальні і наш храм. Усе це юридично зареєстровано, як це можна так взяти і викинути з РФ? Візьміть мусульманські, протестантські, католицькі храми. Вони ж є, діють. А ми чим гірші за них?

Свято-Троїцький храм Київського патріархату у Ногінську

Наскільки велика за кількістю українська громада у Ногінську?

Складно про це говорити. Уявіть собі, що в таких умовах з 1993 року вже понад два десятиліття постійно чиниться тиск. Наші віряни – це парафіяни з Богоявленського собору. Багато з тих, хто ходив до того собору на початку 90-х, уже померли. Діти парафіян з того собору почали до нас ходити, онуки почали ходити. Інші не ходять, але душею з нами. Ще хтось не ходить, бо боїться. На храмах наших весь час висіли листівки «не ходіть до розкольників молитися». А тих, мовляв, кого відспівували чи хрестили, потрібно перехрестити. Але ж не безкоштовно, а за гроші. Там (у Московському патріархаті) уся політика полягає у матеріальних благах.

Якщо так станеться, що храм буде знесено, чи може ця ситуація спричинити обурення віруючих в Україні, де ще не додумалися руйнувати храми Московської патріархії?

Я не хочу про це й думати. Бо якщо я таку думку висловлю, то скажуть, що Адріан підштовхує ці події. Ми всі люди освічені і маємо логіку, що все це (про що ви кажете) може трапитися тому, що Україна і український народ мають свою історію, культуру, свою мову, своє достоїнство. Україна – це древня держава. Бо що виходить: одним все і вся, а у інших потрібно все забрати, аби ми нічого не мали? Так не буде. Я не думаю, що храм знесуть, я у це не вірю.

Яким може бути компромісне рішення?

Майбутні рішення, які буде ухвалено, зокрема судовими органами у РФ, будуть більш гуманними до нас, більш об’єктивними, нас зрозуміють і підуть назустріч. Скажу вам, що двічі я вже був депутатом Московської обласної ради і Ногінської міської ради – в 90-ті роки. Мене відрядили до Ногінська патріарх Пимен і митрополит Ювеналій для того, щоб відновити Богоявленський собор, який було знищено у 30-ті роки. Але я не тільки собор відновив, а й побудував 10 камінних дво- і триповерхових будинків, сформував православну гімназію, ліцей мистецтв, духовну семінарію… Їдальні у нас існували, ми до 1000 людей щодня годували і до будинків людей розвозили гарячі страви, мали велике підсобне господарство. Та й зараз невеличке маємо. Ми – парафія миролюбна. Люди знають, що ми живемо для людей, заради Бога, заради віри православної.

Михайло Глуховський, «Главком»