Посол Наталія Галібаренко: Думаю, в російському посольстві вже відкорковують шампанське

Велика Британія виходить з Європейського Союзу. Рішення референдуму, під час якого більшість громадян (майже 52%) підтримали вихід з європейської спільноти, стало холодним душем не тільки для керманичів ЄС, але й для британського уряду, який ще напередодні покладав надії на інший фінал плебісциту. Кілька місяців Кабінет Девіда Кемерона потужно працював над тим, щоб схилити громадян до ідеї європейської єдності. З одного боку, Кемерон успішно «бився» в Брюсселі за право Великобританії трактувати політичні рішення ЄС, досягати самостійності для своїх фінансових закладів і так далі. З іншого, на урядовому порталі з’являлись час від часу документи з аналізом того, що втратить Британія із виходом з ЄС. Проте більшість громадян цих аргументів не почули.

На сайті парламенту вже розміщено петицію про можливість проведення повторного референдуму щодо членства Британії в ЄС. У тексті петиції її ініціатори пропонують запровадити правило, за яким, якщо явка на референдумі про вихід Британії з ЄС, становить менше 75%, і за той чи інший результат проголосували менше 60%, то має бути призначений повторний референдум. Та Кемерон, визнавши свою поразку, вже заявив про свою майбутню відставку. Тим самим фактично прем’єр  дав зрозуміти, що волю більшості буде враховано.

23 червня стало визначальним днем не тільки для Великої Британії та Кемерона на посаді прем’єра, але й для європейської спільноти загалом і України у її боротьбі з агресією сусіда зокрема.

Про те, як сприйняв британський політикум результати референдуму, чому радіють росіяни, а також про наслідки для України в ексклюзивному інтерв’ю «Главкому» розповіла посол України у Великій Британії Наталія Галібаренко.

- Чесно кажучи, це неочікувано, - зізнається одразу в розмові з «Главкомом» Наталія Галібаренко. – Ми всі перебували під враженням, що британці проголосують за те, щоб залишитись в складі ЄС. Так думали і інші посли, з якими я спілкувалася. В переважній більшості всі казали: так, дискусія буде складна, кампанія буде складна, але британці – прагматичні люди, вони консерватори по натурі, вони залишаться в ЄС.

Британську владу результати референдуму теж шокували?

Ці результати для британської влади також стали відвертим шоком. Вночі під час марафону на ВВС виступали члени парламенту, представники обох таборів: як за вихід з ЄС, так і за збереження членства. Коли стало зрозуміло, що ситуація вже не зміниться, розрив вже був в 1 мільйон голосів, то, скажу відверто, був страшний розпач у всіх, хто виступав за збереження. Вони казали, що все - катастрофа, ЄС загинув, це день, від якого ЄС приречений на загибель, економіка Британії впаде, буде дефолт тощо. І, звичайно, була невимовна радість тих, хто виступав за вихід.  

Хто саме лобіював Brexit?

Зрадів, звісно, представник партії UKIP Найджел Фарадж. Зрадів колишній мер Лондона Борис Джонсон. Який, до речі, є консерватором і членом партії Кемерона. Зраділи також міністри юстиції і енергетики уряду Кемерона, які від самого початку підтримували кампанію за вихід. Вони одразу заявили, що «ми перемогли, Британія зробила правильний вибір, ми тепер самі вирішуватимемо долю своєї країни» і так далі.

Нині лунають думки, що Великобританія і так вела свою політику, видавала свої візи, мала свою валюту і так далі, тобто країна не була повноцінним членом Євросоюзу. Тож говорити що про загибель ЄС, що про економічний крах для Британії, не можна…

Потрібно зрозуміти бачення самими британцями своєї ролі у світі. Вони дуже пишаються тим, що вони - четверта економіка світу. Вони пишаються тим, що є однією з найуспішніших економік усередині самого ЄС. І на цьому ґрунтується думка, що вони можуть спокійно прожити поза межами ЄС. Власне, такі аргументи і наводились прибічниками виходу з Євросоюзу. Мовляв, подивіться, в політиці ЄС, в якій Британія не брала участі, європейський досвід виявився невдалим. І наводять приклади зони євро: євро зараз падає, економічне зростання в зоні євро падає, затяжною є криза в Греції. Другий приклад – Шенгенська зона.

Чи можна «відіграти назад» результати цього референдуму, адже нині вже зареєстровано петицію про проведення нового референдуму?

Сумніваюся, тому що з самого початку прем’єр-міністр Кемерон дав чітко зрозуміти, що референдум буде остаточним, ніякого переголосування не буде. І всі політичні сили виходили саме з цього. Зараз в політикумі не обговорюють варіанти, як «обійти» результати референдуму. Зараз всі обговорюють, як найближчим часом оформити «розлучення» з Європейським Союзом. Тобто як зробити так, щоб британська економіка не постраждала.

Як технічно може відбутися «розлучення» і який період для цього потрібен?

Це питання, на яке британці шукатимуть відповідь. Є 50 стаття Лісабонського договору (яка відводить два роки на переговори про вихід країни з ЄС, - «Главком»), на яку всі посилаються. Але ж вона загальна, вона не містить алгоритму дій, не каже, що саме потрібно робити. Вона регулює саму можливість виходу. І зараз мають працювати юристи, щоб виробити механізм виходу, якою має бути роль парламенту Британії у цьому процесі тощо. Дискусії тривають. Також слід зважати на те, що не було прецедентів виходу після ухвалення Лісабонського договору.

Тобто можна говорити, що в будь-якому разі результати референдуму – це пряма вказівка до дій щодо виходу Британії з Євросоюзу, і шляху назад немає?

Думаю, так. Британці із самого початку, як опозиція, так і табір Кемерона, чітко виходили з того, що референдум буде один. Ніяких запасних варіантів – переголосувань, додаткового референдуму, плану «Б». Вони швидше будуть шукати взаємоприйнятну формулу тимчасового співжиття з Європейським Союзом.

Спочатку після оголошення результатів МЗС Британії заявило, що прем’єр-міністр Девід Кемерон залишиться на своїй посаді, незважаючи на вихід країни з Євросоюзу. Згодом пролунала заява Кемерона, що він піде у відставку через три місяці.

Протягом всієї кампанії Кемерон заявляв, що не бачить прямого зв’язку між рішенням референдуму і своєї відставкою. В принципі, це всі підтримували. Він довів свою ефективність як прем’єр. Але в результаті Кемерон так активно вів кампанію, так активно ратував за збереження Британії в ЄС, що фактично взяв всю відповідальність на себе.

Але, якщо він вже вирішив піти, навіщо чекати жовтня?

В жовтні відбудеться з’їзд Консервативної партії. І там його однопартійці мають визначитися із наступником. Зараз потрібен певний час, щоб вирішити  як жити далі.

Україні було б вигідніше, щоб Британія залишилась в складі Євросоюзу? На що нам чекати тепер?

Дійсно, Британія відігравала одну з найактивніших ролей в Європейському Союзі, в тому числі, вона виступала за те, щоб продовжувати санкції проти Росії. Наш інтерес полягає в тому, щоб Європейський Союз не зосередився повністю на своїх проблемах, а щоб дивився outside. Ми не маємо допустити, щоб питання санкцій, питання спільної відповіді на протидію російської агресії відійшло на другий план…

Здається, ці питання зараз вже на другому плані, а тепер відійдуть ще далі.

Ми всі працюємо проти такого сценарію.

В будь-якому разі Британія не виходить з лав НАТО, не зникає з «Великої сімки». А значить, є формати і форуми, де Британія може стояти на нашому боці. Це важливо.

Ваші колеги з російського посольства у Лондоні вже святкують, мабуть.

О, я думаю, там шампанське вже відкорковують.

Протягом всієї кампанії і Кемерон, і Хеммонд (глава британського МЗС, - «Главком») відзначали, що вихід Британії з ЄС гратиме на користь РФ. Але ми ж зі свого боку не будемо давати забувати про Україну. Це ж питання не стільки України, це питання європейської безпеки.

Вже озвучуються думки, що після виходу Британії з ЄС британська дипломатія буде грати на противагу Євросоюзу. Чи мають вони підґрунтя?

Я скептично ставлюсь до реальності такого розкладу. Думаю, зараз британці переймаються зовсім іншими потребами. А далі поживемо – побачимо.

Наскільки, на вашу думку, взагалі прецедент із цим референдумом і його наслідками є загрозливим для існування всього Європейського Союзу? Чи не посиплеться це об’єднання як картковий будиночок?

У мене є певні побоювання щодо посилення позицій праворадикальних партій у Європі. Вони сьогодні побачили «успіх», який відбувся в Британії. Це дозволяє їм сподіватися, що аналогічна риторика – щодо проведення референдуму, наприклад – може спрацьовувати. Спекуляції на темі мігрантів спрацьовують, люди на це реагують. Не можна допустити розхитування ситуації в ЄС на основі «страшилок», які ставлять під сумнів Європейський проект.

Катерина Пешко, Станіслав Груздєв (фото), «Главком»