Режисер скандального фільму про Україну: Моє щастя, що Путін і Медведчук знялись без гонорару

Уже шостий рік російська пропаганда намагається створити паралельну реальність. І росіян, і українців, і увесь світ кремлівська агітмашина переконує: війна – не війна, агресор – не агресор, а величезна брехня – це чиста правда.

«Цинічний Захід, аби відірвати Україну від Росії вдався до кривавого сценарію: організував Майдан і криваву бійню на Донбасі. А київська хунта, яка прийшла до влади після державного перевороту, всіма силами намагається втілити план ворожого Заходу». Аби переконати усіх, що це саме так, в хід ідуть різні інструменти. Просякнута брехнею пропаганда доноситься на різних носіях, у різноманітних форматах різній аудиторії, і, звичайно, це має свій ефект.

На початку липня в італійському Таорміне (острів Сицилія) на 65-му міжнародному кінофестивалі відбулася презентація документального повнометражного фільму «Нерозказана історія України» («У боротьбі за Україну»). Ще до своєї прем’єри на телебаченні в Україні ця стрічка спровокувала скандал: фільм пропагує саме ту сумнозвісну паралельну реальність, вигадану російськими пропагандистами.

Авторами документалки про Україну стали американський режисер українського походження Ігор Лопатьонок та оскароносний режисер Олівер Стоун, який вже був помічений у співпраці з путінською Росією. Головними героями стрічки стали одіозний проросійський політик Віктор Медведчук, його дружина Оксана Марченко та їхній кум Володимир Путін. Головний мессидж – Україна керується Заходом, криваві події на Майдані – справа рук Заходу, і чи не єдиною людиною, яка може зупинити війну на Донбасі і з якою Путін готовий сісти за стіл переговорів, є Медведчук. Політична партія «Опозиційна платформа – «За життя», лідером якої він є, використали цей фільм у виборчій кампанії. Але обіцяний показ його по телебаченню таки не відбувся. Намір це зробити мав телеканал «112», який входить у сферу впливу Медведчука. Свій протест відразу ж висловили громадські активісти і проукраїнські партії, а Нацрада погрожувала накласти санкції на мовника. Канал кілька разів змінював дату і час виходу стрічки, але... У ніч на 13 липня невідомі вистрелили по будівлі «112» із гранатомета, і хоча ніяких суттєвих пошкоджень офіс не зазнав, керівництво каналу використало інцидент як причину для скасування показу.

Фільм нині доступний для перегляду на YouTube каналі Віктора Медведчука, де зібрав близько 200 тисяч переглядів.

«Главком» переглянув фільм в інтернеті. Головний висновок: у стрічці дуже багато оціночних суджень, не підкріплених фактами. Представлений лише той спектр думок, які чудово лягають у світогляд героїв фільму та його авторів. Режисер Ігор Лопатьонок, щоправда, і не приховує це. «Якщо моя позиція співпадає з баченням пана Медведчука і пана Путіна, то це відстоювання тієї правди, яку я вважаю правдою. Мої спікери говорять те, що близько мені», - пояснює він.

Як виникла ідея створення фільму, у чому вона полягала, як довго тривала робота над стрічкою?

Чи бачили ви фільм «Україна у вогні»? Над ним ми працювали з 2013 року, от з того часу у нас не зупиняється робота над документальним циклом про Україну. Можливо, цей фільм не остання робота з цього циклу. Ідея цього фільму існувала 2,5 роки. Я бачив, які лунали обіцянки під час так званої революції на Майдані і що люди отримали на виході. От тому і захотів проаналізувати ці події.

«Я – людина, яка заробляє з кіно»

Хто вам підказав ідею окремого фільму, Олівер Стоун?

Я – продюсер, на рахунку якого 21 фільм. Хто мені повинен підказувати? Я самостійна людина, роблю те, що мені цікаво і як режисер, і як продюсер. Якщо я хочу зняти фільм, я усе для цього роблю. Тобто знаходжу команду, дістаю фінансування, організую виробництво. От цей фільм ми знімали і продюсували разом з Олівером. У мене немає підкажчиків, замовників і іншої маячні. Я – людина, яка заробляє з кіно, тобто його продаю і отримую з цього свої дивіденди.

Яким є бюджет фільму і хто дав на нього гроші?

Бюджет – це відкрита інформація, є на IMDb. Його вартість $3 млн. Повірте, мені нескладно було зібрати ці гроші. Просто тому, що я – успішний продюсер. З 2009 року я продаю ліцензії телеканалам по всьому свiту, зокрема Інтеру, СТБ, 1+1, ICTV . За рік вони мені платять по $300-400 тис. Мова іде про фільми «В бой идут одни Старики», «Волга-Волга», «Три тополя на Плющихе», «Офицеры», «Подкидыш» і ще з десяток (Ігор Лопатьонок займається колоризацією чорно-білих фільмів радянської епохи). Бюджет цього фільму менше, ніж гонорар Елтона Джона, який приїздив на форум YES і якому платили, щоби він розважав гостей Віктора Пінчука.

Віктор Медведчук допомагав фінансово?

Можна сказати, що Путін допомагав, Кремль допомагав (сміється). Нас постійно обвинувачують у тому, що ми беремо гроші у наших спікерів. Ми навіть з цього приводу сміялися разом із пресслужбою Кремля під час організації одного з інтерв’ю. Вони кажуть, що читали у пресі, що нібито нам вони заплатили гроші. Я кажу: не знаю, куди заплатили, адже мені гроші не дійшли. Все це маячня сивої кобили. Моє щастя полягає в тому, що вони, спікери, погодилися працювати, бо вважають цю тему важливою, причому зніматися погодилися без гонорару. Та Медведчуку платити потрібно за те, що він приходить і говорить.

У фільмі представлені позиція Путіна, проросійських сил в Україні в особі Віктора Медведчука. Але не представлена позиція України і українців. Чому ви уникаєте її? Ваша ціль – російська пропаганда?

Мене почали називати пропагандистом не сьогодні і не вчора, а значно раніше. Якщо говорити, що це пропаганда миру в Україні, якщо говорити, що це пропаганда здорового, критичного ставлення до реальності, то так – я пропагандист.

Щодо позиції протилежної сторони, то ви помиляєтеся. Вона у фільмі представлена. Всі дії, які ми аналізуємо і є діями протилежної сторони. Усі закони, які вони ухвалюють, усі публічні дії, їхні виступи. А бігати за паном Порошенком, прохаючи його про коментар… Ми зверталися до різних політиків, пропонували людям, у яких позиція інша, ніж у Медведчука, взяти участь у фільмі, але вони відмовилися. Мова про Тимошенко, Новинського, Вілкула, інших. З іншого боку, є ми, а з іншого боку, є всі західні ліберальні медіа, які критикують мій фільм і атакують Дональда Трампа. Ми називаємо їх fake news. Витрачати час наших глядачів на те, щоби давати слово у нашому фільмі ще і fake news я не вважаю за потрібне.

А чи не є fake news те, що ви у своєму фільмі не договорюєте? Жодного слова про роль Росії у трагічних подіях в Україні, хоча Путін є одним з героїв стрічки?

Цей фільм – це витвір мистецтва, це арт у якомусь сенсі. Хоча це документальне кіно, але це Feature documentary (історія, написана у неформальному стилі). На екрані ви бачите мій погляд. Якщо я не поставив ті чи інші запитання, значить, я не вважав це за потрібне зробити, або у мене не було екранного часу. От коли вийде чотирисерійна версія, а це станеться у серпні-вересні цього року, там буде більше матеріалу, який не увійшов у фільм. От пан Порошенко вважає, що він консолідував позицію по Україні на Заході, але насправді немає цієї консолідованої позиції. Насправді Захід все більше і більше має побоювань і тривог щодо України. Спікери про це будуть говорити у чотирьох серіях, які невдовзі вийдуть. Ви обвинувачуєте у мене у проросійській позиції? Якщо моя позиція співпадає з баченням пана Медведчука і пана Путіна, то це відстоювання тієї правди, яку я вважаю правдою. Мої спікери говорять те, що близько мені.

Ігор Лопатьонок, Нестор Шуфрич, Катерина Майкова, Оксана Марченко, Віктор Медведчук, Єгор Бенкендорф

«Більшість українських політиків є хворими на шизофазію»

У фільмі ідеться про те, що Україна втратила території, зокрема Крим. Але ні слова про те, як це сталось, ні слова про «зелених чоловічків», які виявилися російськими військовими, ні слова про резолюцію ООН, яка назвала Росію винною в захоплені українського півострова. Ви вважаєте ці факти другорядними?

Ми говорили про це все у фільмі «Україна у вогні». Те, про що ви кажете, не було предметом нашої теми дослідження зараз. Ви бачите перед собою авторську роботу Ігоря Лопатьонка і Олівера Стоуна. Саме так ці двоє людей бачать цю історію. 2500 разів говорити про «зелених чоловічків»? Від цього Крим не повернеться до України. Від цього не зміниться волевиявлення кримських громадян, які проживали там. Я все чекаю, коли мене хтось з українських оскаженілих спитає про те, чий Крим? Я відповім, що Крим належить кримчанам, тим людям, які обрали, в якій державі їм жити. Так само як албанці у Косово обрали жити окремо від Сербії, провели референдум і відокремилися. На жаль, у міжнародній політиці існують подвійні стандарти. Коли це робить не Росія, тоді це добре і ООН визнає, а коли Крим іде в Росію, то тоді це російська агресія.

У фільмі ідеться дві концепції розвитку України. Одна з них передбачає курс на повну політичну економічну і культурну ізоляцію від Російської Федерації. А друга говорить: не потрібно розривати відносини з Росією. Чи не здається вам цей підхід дуже спрощеним, чорно-білим?

Більшість українських політиків є хворими, разом із суспільством. І ця хвороба – шизофазія. Це коли людина говорить одне і робить з цього інші висновки. Наприклад, людина говорить, що на нас напала Росія, але тут же каже про те, що Росія не повинна припиняти транзит газу через територію України. Якщо у вас Росія – агресор, то оголошуйте війну, захищайте свою землю, а не торгуйте. У чому проблема? Це те саме, що Гітлер би воював зі Сталіним і при цьому просив би Сталіна трохи нафти. Це не війна з Росією, ніякої агресії Росії немає, це просто понівечена історія реальності.

По-перше, автор фільму вважає, що на Сході України громадянська війна. Задача фільму – донести до людей, які можуть ухвалювати рішення шляхом голосування на виборах позицію про те, що війну потрібно зупинити. От є президент України Володимир Зеленський, якого обрав народ завдяки лозунгу «зупинимо війну». Мовляв, не ми її почали, але ми її зупинимо. Але що зроблено новим президентом, щоби війна зупинилася? Нічого. Я роблю свою частину роботи, намагаюся підняти дискусію і достукатися до людей. «ДНР» - це повстала провінція, яка не погодилася з тим режимом, який прийшов до Києва у 2014 році… Однозначно, є участь Росії в цьому конфлікті. Але ця участь полягає лише в одному, щоби допомагати своїм так, як це було під час громадянської війни в Іспанії. Тоді проти генерала Франко билися добровольці в тому числі із Росії, тоді це був СРСР.

Ви кажете про «громадянський конфлікт» на Сході України, але ж у ньому беруть участь і російські солдати, і російська зброя. Відеодоказів у відкритому доступі більш ніж достатньо. То чи немає підміни понять, маніпуляцій у вашій теорії?

Немає у цьому конфлікті участі російських військових. Усі розмови про участь російських військових закінчуються тим, що ніхто не може пред’явити хоч якісь свідчення цієї їх участі у конфлікті на Донбасі. Все – крапка, до цього не треба повертатися. Цей наратив про участь російських військових придуманий був у штабі Джона Маккейна. 

Україна перебуває під зовнішнім управлінням Сполучених Штатів, каже пан Медведчук у фільмі. Як доказ наводиться приклад участі сина Джо Байдена Хантера у роботі Burisma Holdings. Але його залучили у цей проект ще за часів Януковича. І чому ви не кажете, що Україна може потрапити під управління Росії, якщо пустити Медведчука у владу?

Насправді тут є дві теми, їх слід розділяти. Перша – Україна під зовнішнім управлінням США і призначення Джо Байдена куратором. Друга – це те, що він не забував про свою родину і робив усе для того, щоби захистити свої економічні інтереси. Нині, щоправда, Байден-молодший вже звільнився з посади глави ради директорів Burisma Holdings…

Медведчук ніколи не був представником Росії в Україні. Він – громадянин України і націоналіст. Так його називає Путін. Медведчук принципи українства розуміє значно більше ніж ті люди, які бігають і кричать «Слава Україні! Героям слава!»… Медведчук, скоріше за все, єдина людина, з якою Путін готовий швидко і предметно домовлятися. А з Путіним домовитися дуже складно.

«У 1998 році Віктора Медведчука обрали депутатом Верховної Ради України. На цій посаді він працював до квітня 2002 року. Українська економіка продемонструвала найбільші показники росту за цей проміжок часу, досягнувши вражаючі 12% на рік. Але з приходом до влади помаранчевих економіка різко зупинилася», говорить голос за кадром. Поясніть, які у вас є підстави приписувати економічні успіхи депутату Медведчуку, а не прем’єрміністру Ющенку, чи президенту Кучмі?

Ми говоримо не про його депутатство, а про його роль, коли він був главою Адміністрації президента Леоніда Кучми. На цій посаді він займався в тому числі економікою. До того ж ви що думаєте, віцеспікер Верховної Ради не займається економікою країни?

Хочемо компетентно вас запевнити, що повноважень вирішувати економічні питання він точно не мав.

Як глава Адміністрації президента Кучми Медведчук показав себе як державний діяч, при якому зростає економіка. Такий же плюс ставиться Леоніду Кучмі, тому що він був його людиною. Медведчук завжди намагався бути сірим кардиналом, він і не ображається, коли його так називають. Але насправді він мав величезний вплив.

У фільмі ідеться, що після приходу «помаранчевих» економіка України пішла вниз. Але статистика каже, що це просто брехня: за президентства Ющенка до світової економічної кризи у 2008 році економіка лише зростала. Як можна так маніпулювати?

Подивіться, будь ласка, темпи зростання економіки за президентства Ющенка і ви все зрозумієте. Це вам не потрібно намагатися маніпулювати фактами. Статистика є у відкритому доступі. 2004 рік призвів до уповільнення темпів економічного зростання. До того ж я в цей час жив і працював в Україні, прекрасно пам’ятаю, що відбувалося. Була повна втрата управління економікою, сутичка Тимошенко із Порошенком, перетягування важелів впливу на владу.

«Оксана Марченко втратила можливість працювати на ТБ»

Оксана Марченко своє звільнення з ТБ пов’язує з політичною розправою і санкціями, які США наклали на Віктора Медведчука. Але ж вона працювала на ТБ ще довго після Революції гідності, а у 2018 році була учасницею популярного шоу «Танці із зірками» на каналі «1+1» і ніякі санкції не заважали цьому. То чому ви про це не повідомляєте своєму глядачу?

Оксана «забанена» на телеканалі «1+1», якщо можна так висловитися. Хоча володіє 8% акцій цього каналу. Це єдине медіа, у якому родина Медведчук-Марченко має свою частку. Це по-перше. По-друге, вона у фільмі внесла дуже правильну ноту у портрет Віктора Медведчука, адже вона показує його також як люблячу людину. Треба було бачити, як він на неї дивиться, як вона дивиться у відповідь, як вони люблять одне одного. Це багато про що говорить глядачеві. Так от, Оксана втратила можливість працювати за своєю професією. Тобто нічим іншим, окрім як забороною на професію я не можу це назвати. Ми ніколи не говоримо у фільмі про те, що вона «забанена» на Х-Факторі, до речі.

Масові вбивства на Майдані у вашій стрічці представлені у версії викладача факультету політології  університету Оттави Івана Качановського, який вважає, що першими вогонь відкрили протестувальники. До чого тут Качановський, чому ви не звернулися до незалежних експертів в Україні? Наприклад, до адвоката Євгенії Закревської, яка займається цією справою із самого початку, ходить на судові засідання, її важко обвинуватити у прихильності до влади Порошенка.

Немає версії Івана Качановського. Є факт огидного злочину, який за п’ять років не розслідуваний. Це тому, що люди, які займаються розслідуваннями, офіційно роблять усе, щоби справжні замовники і виконавці убивств не були притягнені до відповідальності.

Щодо незалежних експертів, то їх немає. Названа вами людина не є незалежним експертом, вона – адвокат, який представляє інтереси свого клієнта, вона якраз зацікавлена особа. От Качановський незалежний, він не отримує за те, що робить, ніякі гроші.

З самого початку технологія сакральних жертв була застосована лідерами протесту і кураторами із Заходу, тими, хто їх покриває і направляє. Я можу назвати прізвища людей, які це робили. Це Андрій Парубій, Олександр Турчинов, Олег Тягнибок…

То де у фільмі докази, що хтось давав комусь конкретні накази вбивати майданівців?

Скажу більше. Цинізм на Майдані був такий, що людей розстрілювали на камеру, спеціально організуючи з одного боку стрілка, з іншого боку телевізійну групу, а посередині нещасних жертв, потерпілих.

У фільмі стверджується, що серед протестувальників були люди, які спеціально направляли інших на місце, де їх потім розстрілювали. Де докази?

Ви взагалі маєте якусь уяву про критичне мислення? Намагайтеся зрозуміти, кому це вигідно! Ну не Януковичу ж це було вигідно! Який смисл йому було їх розстрілювати, він від цього нічого не отримував. Отримували ті люди, яким потрібно було змінити режим, щоби Януковича або вбили, або він втік. ЦРУ називає операцію в Україні однією із найуспішніших regime changing (операція зі зміни політичного режиму). Ніхто не заперечує, що США залучалася до цього. І ви вважаєте, що все це сталося без управління ззовні? Не будьте такими наївними…

Ви самі були на Майдані під час усіх подій?

Ні. Я з 2012 року не був в Україні. Наразі приїжджати не збираюся, бо маю багато інших справ. По-друге, мені прекрасно видно Україну через сотні об’єктивів, які її знімають і тисячі мікрофонів, які її записують. У мене є прекрасні друзі, які зможуть зняти в Україні за потреби будь-яку подію. Я приїду до України тоді, коли в Україні запанує розум і поновляться добросусідські відносини з Росією.

Олівер Стоун у фільмі сказав, що нічого не знав про Україну до того, як поспілкувався з Володимиром Путіним. І саме ці «знання» є об’єктивною інформацією?

Пан Стоун про це говорить у розмові з Оксаною Марченко. Перша зустріч Олівера Стоуна і Володимира Путіна відбулася у 2015 році. Більше того, він каже про ситуацію в Україні, про яку він дізнався від Путіна, а не інформацію про саму країну. Вам поставлю зустрічне питання. А хіба можна заборонити людям висловлювати свою думку про Україну, досліджувати ті процеси, які відбуваються у цій країні? Повірте, Оліверу, не кажучи вже про Володимира Путіна, доступно значно більше фактів, ніж вам і рядовому українцеві. Від російського президента просто дуже багато залежить. І він дуже доброзичливо налаштований по відношенню до України.

Так, ні ми з вами, ні пан Качановський не маємо доступу до всіх матеріалів. То чи не здається вам, що у фільмі оціночні судження затьмарюють факти, яких взагалі бракує?

Ви дуже глибоко помиляєтеся. До цих матеріалів мають доступ усі. Бо вони базують на численних відеозаписах, які є у медіа. Це було масове убивство людей у центрі міста, яке було знято величезною кількістю відеокамер. Тобто таких матеріалів достатньо для того, щоби робити висновки. Саме цими матеріалами у своїй роботі керується пан Качановський… А слідство дозволило пиляти дерева, дозволило все, аби затоптати свідчення. Тільки свічки дозволили ставити…

Чи цікавилися вашими «фактами» українські чи американські спецслужби, зв’язувалися з вами?

Спецслужби завжди всіма цікавляться. Просто ви не завжди про це знаєте. Ніхто не викликав на допити, ніхто до мене не звертався. Я – режисер, який знімає кіно. Фактаж знаходиться у загальному доступі. Пан Качановський, який є загальновизнаним на Заході єдиним незалежним ученим, який застосовує наукові способи досліджень фактажу в цій історії, дійшов до відповідних висновків.

Де, окрім телеканала «Россия 1» і YouTube Віктора Медведчука, буде показаний цей фільм?

У більш як 70 країнах. Плануємо уже цього літа.

Презентація документального повнометражного фільму «Нерозказана історія України» на 65-му міжнародному кінофестивалі в італійському Таорміне (Фото: 112.ua, Svetlana Soroka Photographer)

«Я добре стріляю»

Ви заявляєте про погрози на свою адресу. Хто і як погрожує, чи зверталися ви до поліції?

Диванні ідіоти надсилають мені у повідомленнях всіляку гидоту. Але одразу хочу сказати: я нічого не боюся. Я добре стріляю не тільки з пістолета, а із стрілкової зброї. Маю автомат Калашникова вдома: це напівавтоматичний АК-47 з планкою Пікатіні, ним не можна стріляти чергами. Купив його в магазині під час роботи над фільмом «Україна у вогні», коли мені вперше почали погрожувати. Я регулярно ходжу до тиру, маю також треновану сторожову собаку. Щодо звернень до поліції, то не звертався. Бо не бачу поки в них прямої загрози життю і здоров’ю.

Які склались ваші  стосунки з Путіним і Медведчуком?

У мене немає з ними ніяких особистих стосунків. Це мої спікери. У мене є добрі товариські стосунки із Олівером Стоуном, я є його учнем. З його легкої руки я почав режисерувати.

Після того фільм був знятий і Олівер Стоун його подивився, що він вам сказав про результат роботи, як її оцінив?

Найперший rough cut (грубого монтажу - це другий з трьох етапів редагування) він повністю забракував і ми повністю усе перероблювали. З фільмом «Україна у вогні» було все те саме. У нього контракт передбачає, що він має право final cut, тобто затвердження остаточної версії. Все одно після завершення роботи над фільмом він сказав, що можна було б ще краще зробити.

Телеканал «112» хотів показати це кіно перед виборами, але потім відмовився. Чи розумієте ви з Олівером Стоуном, що цим фільмом граєте на боці конкретної політичної сили, вважаєте таку агітацію нормальною? Хіба це не зовнішнє втручання у вибори?

Та до чого тут вибори? Я вже чув цю маячню в українських ЗМІ. Знімати фільм ми почали у грудні минулого року. Із жовтня збирали для нього матеріали. Хто тоді знав, що вибори будуть 21 липня? Ніхто. Конспірологи уже зараз кажуть, що Медведчук купив фестиваль у місті Таорміна на Сицилії, переніс його дату, щоби встигнути з виходом нашого фільму під українські вибори. Так, наприкінці фільму, в останніх його кадрах ми зробили заклик, щоби наші українські глядачі зробили правильно свій вибір під час голосування. Ми ж у фільмі не закликали людей іти і голосувати за Медведчука, ми не говоримо людям, що Медведчук – це єдине світло у вікні, хоча насправді, можливо, я так і вважаю. Як можна говорити, що це передвиборча агітація? Так, це, мабуть, допомагає Медведчуку, адже робить його портрет доступним публічно.

Ми про реліз домовлялися з каналом «112», я підписав йому ліцензійні права. Про деталі угоди не можу розповідати, оскільки у ній є пункт про конфіденційність. Те, що Медведчук пробив стіну цензури, виклавши його на YouTube, то честь йому і хвала, бо люди мають знати правду. Фільм люди таки побачили, величезна їх кількість подивилися стрічку. Повірте мені, люди його ще подивляться по телебаченню. Я, як режисер, який відчуває свою відповідальність, підтримав канал в тому, що жодне життя чи здоров’я співробітників каналу не варті того, щоби показувати фільм прямо зараз.

Михайло Глуховський, «Главком»