10 українських спортивних героїв. Головні перемоги 2025 року

Український спорт продовжує розвиватися в умовах війни. Повітряні тривоги, обстріли інфраструктури, руйнування спортивних об’єктів та постійний психологічний тиск створюють складні умови для атлетів, тренерів та федерацій.

Одним з найбільших випробувань для національного спорту цьогоріч стали дії міжнародних федерацій. У низці видів спорту вже ухвалено рішення про допуск атлетів держав-агресорів під їхніми національними прапорами, а на юніорському рівні цей процес завдяки діям МОК набув системного характеру.

Попри ці обставини, 2025-й рік став багатим на події, що вже закарбувалися в національній та світовій спортивній історії. Наші атлети піднімалися на найвищі сходинки п’єдесталів у видах спорту з найвищою конкуренцією, а також здійснювали прориви у дисциплінах, де раніше Україна тривалий час залишалася без медалей взагалі.

Формування символічної десятки найсильніших спортсменів року було надскладним завданням, адже кожен з атлетів подолав свій тернистий шлях до своїх досягнень. Спортивна редакція «Главкома» зробила свій вибір найкращих.

Олександр Усик

Головне досягнення року: провів успішний захист титулів у бою проти Даніеля Дюбуа

Головним і єдиним поєдинком для Усика в цьому році був реванш з Даніелем Дюбуа.

Перша зустріч боксерів завершилася достроково, тоді британець не витримав один з ударів Олександра і відправився у нокаут у дев’ятому раунді.

З першого раунду бою-реваншу українець захопив центр рингу, використовуючи правий джеб як інструмент для вимірювання дистанції та постійного розхитування захисту Дюбуа. Британець намагався діяти агресивніше, ніж у першому бою, роблячи ставку на силові кроси, проте Олександр майстерно «провалював» суперника, змушуючи того бити в повітря та втрачати рівновагу.

Вирішальний момент настав після майстерної комбінації, де Олександр спершу збив приціл суперника, а потім завдав точного удару, який відправив британця на канвас.

Попри захист трьох титулів та повернення четвертого, наразі Усик знову втратив пояс від World Boxing Organization. Це пов’язано з небажанням захищати кожен титул окремо та травмами.

Очікується, що у першій половині наступного року Олександр знову повернеться на ринг, але наразі його суперник ще не оголошений.

Олександр Окіпнюк

Головне досягнення року: уперше в кар’єрі виграв етап Кубка світу

Олександр Окіпнюк упродовж довгого часу був одним з лідерів збірної України з лижної акробатики.

Головним успіхом для Олександра у 2025 році стала командна першість, де він разом з Ангеліною Брикіною та Дмитром Котовським став віцечемпіоном світу.

Вдало Олександр розпочав і новий сезон. У кваліфікації Кубку світу у фінській Руці він з шостим результатом потрапив до суперфіналу. Там Олександр чудово виконав свій стрибок та виборов свою першу перемогу в кар’єрі на рівні етапів Кубка світу.

Назар Чепурний

Головне досягнення року: показав третій результат на світовій першості в Індонезії

Спортивний гімнаст Назар Чепурний в опорному стрибку здобув чотири медалі Кубка світу: золото на етапі в Баку, а також три срібла – у Каїрі, Досі та Коттбусі. Відзначився Назар вдалим опорним стрибком і на континентальній першості. Він завершив і кваліфікацію, і фінал на третій позиції, поступившись лідерам цього виду Джейку Джермейну та Артуру Давтяну.

На Чемпіонаті світу сталося повне дежавю: Назар знову фінішував третім і в попередньому раунді, і в головних змаганнях.

Говорячи про подальші перспективи на наступні сезони, сам Чепурний зазначав, що готується ускладнювати свої програми.

Олексій Середа

Головне досягнення року: виборов срібну медаль на Чемпіонаті світу в особистій першості

Минулий сезон для найбільшого українського таланта у стрибках у воду Олексія Середи був затьмарений травмою плеча. Через це йому не вдалося на повну реалізувати себе на головному старті – Олімпійських Іграх-2024, на яких Олексій став восьмим.

Уже на початку року на Чемпіонаті України вболівальників очікував сюрприз у вигляді зміни партнера для Середи в синхронних стрибках з десятиметрової вишки. На заміну Кіріллу Болюху (він перейшов на триметровий трамплін) прийшов 15-річний Марк Гриценко, який їхав до Парижа в статусі запасного.

Гриценку і Середі знадобилося кілька міжнародних стартів, щоб піднятися на свій перший великий міжнародний подіум. Відбулося це у Китаї на Суперфіналі Кубка світу, де вони стали третіми. Сам Олексій у Суперфіналі став другим у змішаній команді, а в особистих змаганнях посів четверту позицію.

Після цього Олексій з Марком стали чемпіонами Європи з найкращою сумою в сезоні, а на світовій першості в Сінгапурі посіли п’яту позицію.

Більш вдалим був для Олексія Середи рік в особистій десятиметровій вишці. Перший свій успіх українець здобув на етапі Кубка світу в канадському Віндзорі – золото.

Українець також виборов золоту медаль континентальної першості.

Сріблом Олексія Середи завершився Чемпіонат світу на чоловічій індивідуальній десятиметровій вишці. Воно стало найкращим результатом України в цій дисципліні за всю історію виступів.

Людмила Лузан

Головне досягнення року: стала чотириразовою чемпіонкою світу

На початку сезону суттєву конкуренцію Людмилі почала нав’язувати молода надія Ірина Федорів, яка виборола срібло дебютного для себе Кубка світу на олімпійській спринтерській дистанції 200 м. Вона навіть попередньо витіснила Лузан зі складу на Чемпіонат Європи на цій дистанції. Однак, тренери все ж вирішили довіритися більш досвідченій Лузан, яка в підсумку принесла Україні золоту та срібну нагороду.

Саме з Федорів у Лузан сформувалася неочікувана, зате дуже перспективна дрім-тім, яка на Чемпіонаті Європи виборола срібну медаль на олімпійській дистанції у 500 метрів серед двійок.

Пізніше дівчата здивували фахівців своїми результатами на Чемпіонаті світу у Мілані. Людмила та Ірина вибороли для України друге в історії золото у жіночій каное-двійці на 500 метрів. Пізніше вони також здобули чемпіонство на дистанції 200 метрів, обійшовши «нейтральних» білорусок на понад сім десятих секунди.

На фоні командних звершень у Людмили і в індивідуальних дисциплінах результати були феєричними. Найбільш яскравою на Чемпіонаті світу для Лузан стала дистанція 200 метрів, яка була для неї найменш успішною історично. Каноїстка одразу ж заявила про наміри на серйозний результат, показавши найкращий серед усіх спортсменок час у попередніх раундах. У статусі головної фаворитки фіналу вона обійшла двох призерок останньої Олімпіади (чемпіонку Кеті Вінсент та бронзову призерку Яріслейдіс Сіріло Дюбуа) у боротьбі за свою першу медаль у кар’єрі на цій дистанції, яка виявилася золотою. Закріпила цей успіх Людмила і на 500 метрів, обійшовши на понад одну секунду Вінсент, яка влітку встановила світовий рекорд у цій дисципліні.

З чотирма золотими нагородами Чемпіонату світу Лузан стала найкращою спортсменкою в історії жіночого каное, бо жодній раніше не вдавалося стати чемпіонкою у такій кількості різних дистанцій у межах однієї світової першості.

Влада Харькова

Головне досягнення року: стала чемпіонкою світу в особистій шпазі

Минулий сезон одна з найсильніших українських шпажисток Влада Харькова починала у якісно новому статусі. Вона вперше входила до шістнадцятки світового рейтингу (11-те місце).

У китайському місті Усі на етапі Кубку світу спортсменка виборола бронзу. У командній першості чемпіонату Європи разом з Оленою Кривицькою, Анною Максименко та Інною Бровко Харькова стала чемпіонкою Європи.

Кульмінацією сезону став Чемпіонат світу в Тбілісі. Фантастичний виступ Влади Харькової в особистій першості, де вона показала неймовірну витримку, завершився тріумфом – дівчина виборола перший у кар’єрі титул чемпіонки світу.

Ярослава Магучіх

Головне досягнення року: виборола бронзу на Чемпіонаті світу в стрибках у висоту

Однією з постійних представниць у списку найкращих спортсменів року є Ярослава Магучіх. Починаючи з 2019 року, українка стабільно тішить вболівальників своїми виступами на найважливіших спортивних стартах, і цей рік теж винятком не став.

Все ж цей рік став дуже непростим у плані результатів. Як зазначала тренерка Магучіх, Тетяна Степанова, Ярослава останнім часом додала у швидкості, через що вона почала по-іншому тренувати розбіг. Це вплинуло на те, що цей сезон став звиканням до нової техніки виконання стрибка.

На Чемпіонаті світу в приміщенні у китайському Сямені Магучіх посіла третю позицію поступившись двом австралійкам – Ніколі Оліслагерс та Елеонор Паттерсон.

Літній сезон теж вийшов не найлегшим. Хоча Ярослава поступово набирала форму (виграла два міжнародні старти у Бельгії та Польщі, стала переможницею Командного чемпіонату Європи, двічі ставала другою на етапах Діамантової ліги), в неї були неочікувані зриви у вигляді четвертого місця у Лондоні та отримання мікротравми і фініш без результату в швейцарській Лозанні.

Уже за тиждень Магучіх посіла другу позицію у Фіналі Діамантової ліги в Цюриху. З медаллю вона повернулася і зі світової першості. У Токіо в одному з найдовших фіналів через затримки Ярослава виборола першу у своїй кар’єрі бронзу світової першості.

Усі ці результати допомогли Ярославі завершити сезон на другій позиції світового рейтингу.

Таїсія Онофрійчук

Головне досягнення року: стала абсолютною чемпіонкою Європи

17-річна художня гімнастка Таїсія Онофрійчук у 2025 році провела свій перший сезон як одна з лідерок цього виду спорту у світі.

На етапах Кубка світу спортсменка виборола 12 нагород. Такі регалії дозволяли Онофрійчук бути однією з головних фавориток на ключових стартах сезону – Чемпіонаті Європи та Чемпіонаті світу. Континентальна першість стала апогеєм для Таїсії у 2025 році, адже вона стала абсолютною чемпіонкою Європи вперше для України з 1997 року, коли Олена Вітриченко стала найкращою у Греції. До того ж вона стала срібною призеркою у командній першості та вправах з булавами і бронзовою в обручі та стрічці.

На світовій першості у Ріо-де-Жанейро Таїсії завадив себе проявити у багатоборстві «зачарований» цього сезону м’яч, який вона втратила та стала четвертою у фіналі. Попри це, Онофрійчук стала авторкою двох бронзових досягнень: у команді та вправах зі стрічкою.

Завершила насичений для себе сезон українська «грація» перемогою на Клубному чемпіонаті світу, де вона виступала за Школу художньої гімнастики Дерюгіних.    

Алла Белінська

Головне досягнення року: виграла титули чемпіонки Європи та світу

Белінську складно назвати відкриттям спортивної української боротьби, адже вона брала участь в Олімпійських Іграх-2020 та здобувала медалі Чемпіонатів Європи. Саме 2025 розкрив її потенціал на максимум: між зміною категорій від 65 до 76 кг за останні чотири роки, Алла повернулася до найбільш успішної для себе – до 72 кг.

Почала рік Белінська виступом на рейтинговому турнірі в Албанії, де стала другою, поступившись у фіналі представниці Казахстану.

На континентальній першості у Словаччині борчиня здобула золото.

На Чемпіонаті світу у фіналі Белінська зійшлася з туркенею Бас, яку Алла зуміла впевнено перемогти завдяки туше. Отже, українка здобула першу у кар’єрі нагороду світової першості, яка одразу ж стала золотою.

Аліна Комащук

Головне досягнення року: стала бронзовою призеркою Чемпіонату світу

Шаблістка Аліна Комащук надзвичайно вдало провела головні заключні старти сезону – Чемпіонаті Європи та Чемпіонаті світу. Вона жодного разу не була на п’єдесталах цих турнірів у особистих змаганнях (хоча неодноразово ставала призеркою командної першості), багато разів прикро поступаючись у чвертьфіналі. І їй вдалося це виправити.

На континентальній першості виборола дебютне срібло.

На Чемпіонаті світу Аліна стала третьою.

Сезон Комащук завершила на шостій сходинці світового рейтингу, що стало найвищим досягненням у її кар’єрі.   

***

До переліку найяскравіших спортивних постатей року цілком можна було б додати й чимало інших атлетів, які відзначилися результатами історичного масштабу або зробили суттєвий внесок у міжнародний імідж українського спорту.

Зокрема, одним з останніх справжніх проривів року став виступ Катерини Коцар, яка виборола першу в історії України медаль Кубка світу з бігейру, відкривши для нашої країни нову сторінку в цьому виді фристайлу.

Надзвичайно потужно протягом сезону проявили себе українські фехтувальники. Нікіта Кошман став бронзовим призером чемпіонату світу, Роман Свічкар виборов золоту нагороду чемпіонату Європи, а Анна Максименко досягла унікального результату, ставши найкращою як у складі дорослої, так і юніорської команди на чемпіонатах Європи та світу відповідно. Такі досягнення ще раз підтвердили стабільно високий рівень української школи фехтування.

Фантастичним став і сезон для плавання. Нікіта Шеремет не лише здобув титул чемпіона світу серед юніорів та став віцечемпіоном Європи серед дорослих, а й установив одразу два світові рекорди на дистанції 50 метрів вільним стилем, що є безпрецедентним досягненням для українського плавання.

Плавець Нікіта Шеремет здобув титул чемпіона світу серед юніорів та став віцечемпіоном Європи серед дорослих

фото: Getty Images

Історичний результат був зафіксований і в єдиноборствах. У тхеквондо Артем Гарбар виборов першу в історії України медаль Чемпіонату світу серед чоловіків, яка стала лише другою загалом для нашої країни на світових першостях у цьому виді спорту.

Не менш знаковим став і успіх у боксі – Данило  Жасан приніс Україні першу бронзову нагороду Чемпіонату світу під егідою новоствореної асоціації World Boxing, започаткувавши нову сторінку в історії українського боксу.

2026 рік обіцяє стати періодом серйозних випробувань для українського спорту, адже на кону головний старт чотириріччя для представників зимових видів спорту: Олімпіада-2026 у Мілані. А для спортсменів у літніх видах наступного року розпочнеться період відбору на Олімпійські Ігри-2028.

До яскравих результатів та нових спортивних сходинок у 2026-му!

Ілля Мандебура, Артем Худолєєв, «Главком»