Прем’єра «Чорного ворона» у кінотеатрах. Василь Шкляр звернувся до глядачів з попередженням

За місяць на широких екранах з’явиться фільм «Чорний Ворон», знятий за однойменним романом Василя Шкляра. У зв’язку з цим письменник застеріг своїх читачів, аби вони не ототожнювали кінофільм із книжкою, оскільки це різні твори. Про це Шкляр розказав в інтерв’ю «Главкому».

«Неможливо багатоплановий історичний роман вмістити у двогодинне екранне зображення. Фільм вимагає лінійного сюжету, послідовного відтворення подій, а отже, відсікання багатьох живих гілок роману. Доводиться жертвувати цілими сюжетними розгалуженнями, колоритними сценами, окремими персонажами, ретроспективним матеріалом тощо. Тому сам я навіть не брався за написання сценарію, аби не наступати на горлянку власній пісні», - пояснив письменник.

Шкляр додав, що попри все врешті-решт створено добрий фільм про повстанців Холодного Яру. Він зазначив, що розуміє, що дехто дивитиметься фільм дуже прискіпливо, висмикуватиме деталі. Бо вже навіть після показу трейлера хтось зауважив, що на червоноармійцях занадто новенька форма. «Відповім: була й така. Навіть холодноярці захоплювали з ворожих ешелонів новеньку форму червоних і перевдягнуті в неї успішно виконували бойові операції. Колись Володимир Висоцький грав на сцені Керенського взутий у в’єтнамські кеди, і це нікому не заважало. Тож давайте подивимося це кіно з відкритим серцем. Переймімося духом холодноярської боротьби з її гаслом «Воля України або смерть». Відчуймо, що ця боротьба, ця війна триває і нині. Запитаймо себе, чому за сторіччя нічого не змінилося у наших стосунках з Москвою? Чи це не ті самі хлопці і сьогодні підіймають на Сході чорний бойовий прапор з тим самим гаслом і називають цілі підрозділи іменем Холодного Яру?», - наголосив письменник.

Варто згадати, що Шкляр задумав екранізацію роману «Чорний ворон» ще років вісім тому. Спочатку планувалося, що режисером стрічки стане відомий польський кінорежисер Єжи Гофман. Але на певному етапі він відмовився, заявивши, що книга – націоналістична, антиросійська і навіть ксенофобська. Тоді на довгий час робота над фільмом призупинилася. «То дуже заплутана детективна історія, - розповів Шкляр. - Найцікавіше те, що Гофман прочитав «Чорного Ворона». Книжку йому передав польський поет Марек Вавжкевич. Маестро, як виявилося, не розмовляє українською, але читати розуміє. Згодом Марек передзвонив, що роман Гофману сподобався. Віктору Ющенкові сам Гофман теж начебто сказав, що історія для кіно годиться, але він зайнятий, бо знімає «Варшавську битву». Нехай, каже, знімає хтось із українців, а він навіть може бути щось таке, як художнім керівником». Письменник нагадав, як приїхавши через кілька місяців потому до Києва на кінофестиваль «Молодість», Гофман заявив журналістам, що не зніматиме «Чорного Ворона». Бо це, мовляв, антиросійський, ксенофобський роман.

«Я зрозумів, що з ним добре попрацювали мої недруги. Оті, що здійняли галас після того, як мені присудили Шевченківську премію. Навіть погрожували винести це питання на Європарламент. До кампанії вже долучили латвійського депутата і члена Європарламенту русофіла Мирського. З того, які газети і які журналісти затрубили про відмову Гофмана, я зрозумів, що почалася чергова істерія проти «Чорного Ворона», - пояснив письменник.

Шкляр додав, що в усій цій історії його найбільше вразила позиція самого режисера.

«Єжи Гофман завжди видавав себе за переконаного антибільшовика, антирадянщика, а тут раптом похитнувся і сам вдався до тієї ж таки більшовицько-московської риторики. Навіть не поцурався навішувати ярлики. Ну, ви можете собі уявити, щоб котрийсь відомий український митець приїхав до Польщі і почав ганити польського письменника за його націоналістичні чи ще якісь погляди? Отож Гофман з цього погляду мене, звичайно, розчарував. Хоча режисер він, безперечно, видатний», - підсумував режисер.