Налякані високим прохідним бар`єром низькорейтингові партії як лівого, так і правого спрямування заговорили про об`єднання.
Налякані високим прохідним бар’єром низькорейтингові партії як лівого, так і правого спрямування заговорили про об’єднання. Проте цей процес може закінчитись суто по-українськи: як не з’їм, то понадкушую. Зокрема, непрохідні соціалісти, що саме зайнялись злиттям лівих, можуть добре попсувати нерви балансуючим «на межі» комуністам. У націонал-демократів інша проблема: їхні лідерські амбіції не дозволяють їм стати другим номером в списку більш рейтингових політичних проектів. Зливатися з Партією регіонів, схоже, не буде ні «Сильна Україна», ні Народна партія, ні «Єдиний центр». Їхніх лідерів влада візьме або у список, або підтримає на мажоритарних округах, залишивши їм партії як улюблену іграшку й надалі.
Про це в прес-центрі «Главкому» говорили засновник компанії «Research & Brаnding Group» Євген Копатько та Голова комітету виборців України Олександр Черненко.
Евгений Копатько: «Объединение малых партий не дает арифметического прироста, а в некоторых случаях может привести даже к обратному эффекту»
Объединение малых партий не дает арифметического прироста. Сейчас у нас на политической палитре обозначено больше 180 партий, из них значимых, которые могут побороться за места в парламенте, порядка 6-7. Еще порядка 5 партий при определенном стечении обстоятельств могут преодолеть 3-х, 4-х, 5-ти процентный барьер.
Объединение малых партий вызвало определенную критику, главным аргументом которой являлось то, что мнение всего народа не будет услышано. На мой взгляд, это несколько сильное высказывание по той простой причине, что малые партии, как правило, не привлекают большое количество потенциальных сторонников. 1% при 37 миллионах избирателей – это 370 000. Много это или мало? Для определенных территорий это достаточно много, но в целом для Украины, если у нас есть партии, которые могут поднимать 20-30% потенциальных голосов, это имеет несколько другие показатели. Здесь уже не разовая, а порядковая разница относительно того, кто и как может проголосовать.
Никогда 0,5% + 1% + 1,5% не даст в суме 3% или 4% - это закон избирательных технологий. В некоторых случаях поглощение может привести даже к обратному эффекту. У партий, которые собираются для решения каких-то политических задач, могут быть непримиримые позиции.
Кстати, на мой взгляд, правильно, что не будет блоков. Неудачность этого проекта показали прошлые выборы, когда Виктор Андреевич Ющенко завел на своих плечах огромное количество своих тогдашних сторонников, которые стали его наибольшими критиками, и от этого политического объединения в парламенте практически ничего не осталось. Когда регионалы шли на выборы в 2005 году, тоже была борьба относительно того, пойдет Партия регионов блоком либо только как партия. Было принято политическое решение, что это будет одна партия, и на парламентских выборах в 2006 году она одержала победу.
У нас есть несколько политических проектов, которые потенциально могут получить большой процент избирателей. К таким старым-новым можно отнести политическую силу Арсения Яценюка, которая на местных выборах уже легитимизировала себя у власти, имеет представительства во многих регионах Украины, это уже не малая партия. Неплохой потенциал сейчас остается у коммунистов, это уже старая партия, и я бы не сказал, что она малая. Определенный потенциал есть у команды Кличко. Если будет вестись определенная работа, то электоральные перспективы можно получить.
Для власти, оппозиции и для тех, кто считает себя третьей силой, есть одно серьезное препятствие: на сегодня у нас потенциально низкая явка. Сейчас очевидно еще не разогрета политическая ситуация, но есть один настораживающий момент, что с выборов 2004 года у нас постоянно идет снижение явки. Это связано с тем, что восемь туров различных выборов за семь лет – это очень много, наступила определенная электоральная усталость.
Важное обстоятельство, которое также влияет на явку и отношение людей к власти и оппозиции, в том, что выборы 2004, 2006, 2007 годов и даже выборы мера Киева в 2008-м проходили в условиях экономического подъема. После президентских выборов 2010 года, когда страна вроде начала вылезать из кризиса, аргументная база была другая. И люди не строят особых иллюзий относительно того, что удастся быстро решить социально-экономическую и социально-политическую ситуацию, поэтому есть некая разочарованность. По данным различных социологических компаний, очень серьезно упало доверие к власти, но и не поднялось сильно доверие к оппозиции. Явка 2006 года была 68%, это очень большой процент избирателей, явка (это скорее намерение, потому что нет политического разогрева) 2012 года – где-то на уровне 55-58%, но, как правило, декларируемые показатели всегда несколько выше, чем реальная явка.
Для малых партий шансы пройти в парламент уменьшаются, и это связано не с тем, что проходной процент стал выше, а с активной политической позицией и действиями. Тем более, не надо списывать старых политических игроков.
Мы задавали населению вопрос: какой проходной барьер более приемлем? На первом месте – 5%, на втором – 6%, а потом уже 3%. То есть, как бы политические игроки не говорили о том, что ущемляются или не ущемляются чьи-то права, население реагирует по-своему.
Олександр Черненко: «Об’єднавшись, лівий блок в парламент не пройде, але може попсувати життя комуністам»
Думку населення щодо виборчої системи, прохідного бар’єру чи норм Конституції треба враховувати, але законодавство все-таки мають писати експерти, виходячи з певного досвіду та традицій міжнародної практики. Сьогодні 5% долають три партії, які в сумі набирають 50-55%. Більшість населення хоче голосувати не за тих, хто цей відсоток проходить, і з цієї думки прохідний бар’єр 5% для України на сьогодні є зависоким.
Партіям треба укрупнятися, бути професійнішими, і компромісним в цьому плані був би бар’єр 4%. Це б внесло певну інтригу виборів. Зараз тільки три партії однозначно цей відсотковий бар’єр долають. І ще три партії – комуністи, «УДАР» Кличка і «Свобода» - теоретично можуть поборотися за планку 5%, але зробити їм це буде дуже важко. Всім іншим партіям, як варіант, пропонується об’єднання, але воно не дає математичного результату, бо якщо об’єднується нуль і нуль, Жебрівський і Матвієнко, то це гарний інформаційний привід, але перспективи тут немає. В кожному такому об’єднанні, якщо вони будуть, треба прораховувати результат. Кому з малих опозиційних партій об’єднуватися з «Свободою»? Вона самодостатня, і очевидно, що об’єднання з Катеринчуком, Гриценком чи Кириленком, які мають підтримку в межах одного відсотка, не додасть ні їм, ні самій «Свободі».
Об’єднання малих партій можуть бути з метою «як не з’їм, то понадкушую». Скажімо, об’єднавшись, лівий блок в парламент не пройде, але може попсувати життя комуністам.
Швидше, це буде приєднання. З опозиційних партій, якщо відкинути «Свободу», найбільше шансів має «УДАР». Відповідно, йому логічно було об’єднатися з Катеринчуком, Гриценком, Матвієнком та Кириленком. Але що це дає Кличку?
Розмови про об’єднання опозиції ми чуємо перед кожними виборами. Швидше за все, буде приєднання (поглинання), а рівнозначне об’єднання, якщо і буде, то потрібного результату не дасть.
Зараз доводиться чути щодо узгодження кандидатів від опозиції на округах, і мова йде не лише про малі партії. Але в округах все набагато складніше, там у кожної політичної сили своя історія стосунків. Якщо наприклад, деякі кандидати від «Фронту змін» та «Батьківщини» почали так чи інакше працювати на окрузі, вкладати кошти, а їм зверху приходить рознарядка: ти - єдиний кандидат, а ти - ні. Ясно, що у людей є свої амбіції, і вони підуть самовисуванцями, і все одно ми побачимо кілька кандидатів, які будуть представляти опозиційні сили. Або, наприклад, «Свобода», яка має досить непогані позиції на Західній Україні, ні з ким узгоджувати своїх кандидатів не збирається. Очевидно, на деяких округах, де є яскраво виражений опозиційний лідер, а інші опозиційні сили мають не таких потужних представників, то тоді вони подадуть його як єдиного кандидата. Але це буде навіть не в половині округів.
Коли говориться про об’єднання, далі розмов не йде. Давайте пофантазуємо про об’єднання Гриценка і Кличка. Гриценко - другий номер, інтелектуальна складова. Кличку якраз закидають, що у нього немає команди, тому, можливо, йому б це якихось піввідсотка і додало, але чи захоче той Гриценко іти другим номером?
Будуть переговори, гучні заяви, підписання якихось угод, але це не суттєво вплине на перебіг виборів.
Евгений Копатько: Уточнение по поводу явки. Предположим, у нас 37 миллионов избирателей, трехпроцентный проходной барьер – это приблизительно 1, 100 млн., а пятипроцентный – 1, 850 млн. при стопроцентной явке. Чем ниже явка, тем меньше будет легитимизация. Говорят, что власть при явке в 60% взяла в абсолютных цифрах 3 млн. человек, которые за нее проголосовали. Тогда возникает вопрос: о какой легитимизации политической силы вообще может идти речь, если она набрала 0,5% или 2%?..
Во-вторых, этот закон о выборах – компромисс, за который проголосовали и власть, и оппозиция. Значит, сейчас отчасти уходит почва для разговоров о том, чтобы бойкотировать выборы.
В-третьих, речь идет о мажоритарных выборах. Не так много людей знает, как проходят эти выборы. Для большинства потенциальных кандидатов в депутаты по мажоритарке это будут первые выборы. При этом условия проведения будут существенно отличаться от выборов 2002 года, когда при всех издержках было мало нарушений и проблем, была достаточно приличная явка, был другой опыт взаимоотношений технологов, власти и оппозиции. Сейчас будет фактор непредсказуемости как для власти, так и для оппозиции, а также для независимых кандидатов. Он будет заключатся как раз в том, что до конца не понятен формат мажоритарщиков, какие политически силы пройдут через этот фильтр. Здесь больше всего риска, потому что партийный список понятен. На мажоритарке будет очень высокая конкуренция, уже сейчас на некоторых территориях идет очень сильная борьба, и у каждого из 225 округов будет своя история веселых и драматических побед и поражений.
Те, кто понимает, что сам не пройдет, пытается присоединиться к сильнейшему. Тигипко ушел к Регионам, что-то происходит в этом плане и с партией Литвина. Кто еще может попроситься, и кого смогут принять регионалы?
Олександр Черненко: Тут навіть у ситуації з Литвином не так все просто. Можливо, злиття і не буде Народної партії з Партією регіонів, списком вони теж не підуть, а просто видні діячі-«народники» підуть в округах, зокрема Гриневецький, сам Литвин, Баранов і ще кілька людей. Можливо, влада пообіцяє їм певне сприяння, підтримку або просто не буде заважати. До речі, формально ще не відбулося і злиття «Сильної України».
В цьому плані називають ще «Єдиний центр», хоча я теж не думаю, що це злиття буде. Очевидно, керівники ЄЦ отримають певні можливості в мажоритарних округах на Закарпатті, але партію як свою улюблену іграшку збережуть.
Я не думаю, що відбудуться гучні об’єднання чи приєднання до Партії регіонів. Буде просто нейтралізація цих сил через або включення їхніх лідерів у список, або сприяння їм на округах.
Евгений Копатько: Посмотрим, как консолидируется оппозиция, как распределятся территории по округам. На Западной Украине 5-6 партий будут бороться за мажоритарку на одной территории, там борьба будет жестче, чем на юго-западе, где борьба будет между коммунистами и Регионами.
Олександр Черненко: Там ще й Регіони будуть боротися з Регіонами.
Евгений Копатько: Не исключен и такой вариант. Некоторые люди, которые не попадают в список и идут по мажоритарке, могут вполне участвовать в выборах. Ресурсы, которые тратятся на эту кампанию, будут огромными. Я общался со многими потенциальными мажоритарщиками от разных политических сил в марте-июне, к октябрю-ноябрю оптимистов стало меньше, потому что риск стал больше, чем возможности.
Евгений, объединение левых, если такое состоится, сколько может забрать голосов у коммунистов?
Евгений Копатько: Не верьте, если говорят, что при конвертации маленьких 0,5% рейтинг вырастет. До 3% - этот статпогрешность, и эти показатели считать как-то некорректно. Когда вы выходите за зону статпогрешности, тогда есть смысл говорить о рейтингах. Извините, но сегодня у меня нет в рейтинге социалистов.
Мы еще не знаем, как поведет себя «БЮТ-Батькивщина», Партия регионов, Кличко и еще рад проектов, которые будут занимать все информационное пространство. Поэтому об объединении левых я бы сейчас не спешил говорить. У коммунистов достаточно самостоятельный электорат, к нему будут дрейфовать те люди, которые когда-то голосовали за Витренко, сторонники других левых проектов. Это единственная политическая сила, где есть потенциально скрытый электорат. Хотя я не исключаю того, что когда будет разыгрываться кампания, при сложной ситуации очень сложно считать проценты.
Правильно, эксперты должны решать процентный барьер, еще что-то, мы ни в коем случае не заменяем социологией мнение людей. Наша задача показать, почему люди голосуют за 6-7% барьер. Их аргументы в том, что им надоели мелкие партии, они хотят понятности ситуации. Хотя большое количество представителей малых партий обидится и скажет, что я нарушаю демократию, но так голосуют люди.
Уже сейчас идет противостояние Ландыка и Ефремова. Будет ли борьба на мажоритарных округах между самими регионалами на юго-востоке? На кого при этом будет делать ставку Партия регионов, на сильнейшего?
Евгений Копатько: Да, и на востоке будет своя история, просто там в округах будет не 25 человек, как на западе, а 3. Там будут свои издержки, вы не забывайте о количестве регионалов и числе примкнувших к ним.
Кто сильнейший, это еще нужно доказать. Диагностика территорий показывает, что у некоторых мажоритарщиков очень хорошая ситуация, там чужому заходить тяжело. Есть и «чистое поле, васильки» - эти территории абсолютно стерильны с точки зрения представлености кого-то из политиков. Округ – это 150 000 избирателей, там человек имеет рейтинг 20%, заходит другой кандидат, и эту ситуацию можно поломать за две недели. Это показали местные выборы.
Олександр Черненко: Конкуренція в середині Партії регіонів поки що йде на кулуарному рівні. Якщо є на один округ кілька потенційних претендентів, вони зараз розганяють свій рейтинг для того, щоб показати його до моменту «Ч» - офіційного висування. З іншого боку, все-таки домовляються з різними точками впливу в Партії регіонів, щоб підтримали саме їх. Звісно, партія висуне когось одного, тоді інші «потенційні» регіонали підуть як самовисуванці. Водночас в деяких округах лояльні до влади кандидати вже домовляються піти як самовисуванці.
Проте Партії регіонів треба показати і хорошу статистику, щоб сказати, скільки офіційно за результатами голосування вона взяла голосів і в яких округах. Очевидно, що ця конкуренція буде жорсткою.
І все ж таки, які об’єднання партій можливі? Хто з ким піде?
Олександр Черненко: Ми вже говорили про блок лівих. Можливі об’єднання маргінальних партій націонал-демократичного крила. Але якихось суттєвих об’єднань, злиттів просто не буде.
Вже почалася боротьба на мажоритарних округах, але їх межі досі не встановлені. Чи не станеться так, що в результаті «відріжуть» по пів округа і людина залишиться ні з чим?
Олександр Черненко: Будуть такі проблеми, тому зараз кандидати не працюють в конкретних округах, а намагаються охопити більш ширші території. Проголосований законопроект, але ще не закон, передбачає оприлюднення меж округів за 175 днів, тобто за півроку до виборів. Це непогано, якраз нормальний час, коли можна включитись в кампанію. Серйозних фінансових вливань поки що не почалося.
Евгений Копатько: Ничего критичного нет, нарезка может быть и больше, и меньше. Просто берут чуть шире охват, когда попадает 80% территории, все нормально.
Коментарі — 0