Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Де працюють українські заробітчани?

    • Галина Каплюк, Альона Блохтур, фото Станіслава Груздєва, «Главком»
    • Розсилка
    Де працюють українські заробітчани?

    Закордоном працює до 3 мільйонів українців, які ввозять в Україну близько 7 мільярдів доларів щорічно.

    Закордоном працює до 3 мільйонів українців, які ввозять в Україну близько 7 мільярдів доларів щорічно. Половина трудових міграційних потоків спрямована в Росію, а інша половина – до Іспанії, Італії, Португалії, Польщі, Чехії, а також Сполучених Штатів. Переважно українці заробляють на життя закордоном, працюючи доглядальницями, будівельниками або збираючи сільгосппродукцію. Тим не менше, більше половини наших громадян влаштовані на кваліфіковані роботи, переважно це стосується моряків.

    Водночас експерти звертають увагу на внутрішню трудову міграцію. Часто в Україні її громадяни працюють в жахливіших умовах, отримуючи меншу платню, ніж заробітчани за кордоном. Діти залишаються без догляду, незалежно від того, поїхала їхня мати працювати до Італії чи до Києва.

    Про це в прес-центрі «Главкому» розповіли провідний експерт Інституту соціології НАН України Ірина Прибиткова та експерт з питань трудової міграції Тетяна Петрова.

    Тетяна Петрова: «Потреба Російської Федерації у трудових мігрантах до 2025 року буде на рівні 20-25 мільйонів»

    Трудова міграція є загальноприйнятим економічним механізмом поєднання потреби та пропозиції робочої сили. Участь України у цих процесах обумовлюється поєднанням зовнішніх та внутрішніх чинників. Зовнішніми причинами трудових міграцій є ємний ринок праці західних країн та Російської Федерації, а також приваблива матеріальна оцінка діяльності наших трудових мігрантів. Серед внутрішніх причин трудової міграції українських громадян - незадоволений попит на роботу серед населення, а також неадекватно низька заробітна плата. За експертними оцінками, зараз закордоном працює до 3 мільйонів українських мігрантів, які ввозять в Україну близько 7 мільярдів доларів щорічно.

    Державна політика регулювання трудових мігрантів має дві складові: формування сучасного національного ринку праці і забезпечення правового та соціального захисту громадян України, які працюють за її межами.

    Що ми маємо відносно першого чинника трудової міграції громадян України? Чисельність безробітних в Україні (за методологією Міжнародної організації праці) зараз складає 1,8 мільйона осіб – 8,1% від економічно активного населення. Чисельність зайнятого населення зараз складає 20,2 мільйона осіб, а чисельність економічно активного (15-70 років) – 34 мільйони. Обсяги зайнятості 22,2 у нас були у 2000-му році. Крім цього, 4% наших штатних працівників (400 тисяч осіб) працюють за ініціативою адміністрації неповний робочий день або знаходяться у відпустках без збереження заробітної платні.

    Мінімальна заробітна плата у нас зараз 130 доларів, середня – 330. Тривалий період мінімальна заробітна платня у нас була навіть нижче прожиткового мінімуму, зараз ці показники вирівнялися.

    На нашому ринку праці багато зайнятих працівників працюють поза правовим полем. Вони отримують мінімальну заробітну платню, а решту – конвертовану, працюють без дотримання норм трудового законодавства, тобто, не мають лікарняних, кількість робочих днів у них ненормована, травматизм підвищений.

    Зараз ми маємо додаткове навантаження на ринок праці, яке виштовхує наших трудових мігрантів за межі України, – це жорстка конкуренція за кожне робоче місце через продовження працездатного віку. Крім цього, найдешевше соціальне житло коштує 1 тисячу доларів за квадратний метр.

    Щодо другого чинника державного регулювання – захисту трудових мігрантів, то Україна на сьогодні є стороною Європейської конвенції про правовий статус трудящих-мігрантів. До неї приєдналося 15 країн, серед них європейські, в яких працюють українські трудові мігранти (Іспанія, Італія, Франція, Німеччина, Норвегія). Україна є стороною Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів в країнах СНД, яка на сьогодні є дуже актуальною. Україна також є стороною 12-ти двосторонніх міжнародних договорів у сфері працевлаштування, 7 договорів у сфері соціального забезпечення, а також договорів з країнами, які межують з Україною, про малий прикордонний рух.

    Є договір, який також цікавить Україну, але вона не є його стороною, – це договір про правовий статус трудящих-мігрантів та членів їхніх сімей. Його було підписано трьома державами – Російською Федерацією, Білоруссю і Казахстаном в межах функціонування Митного союзу. Він лібералізує доступ насамперед до російського ринку праці громадян цих країн, але українських громадян це не стосується.

    Мабуть єдиним механізмом, який залишається у нас в країні, є ліцензування посередницької діяльності з працевлаштування на роботу закордоном. Є понад 700 структур, які займаються цими питаннями, Міністерство соціальної політики, напрацьовані ліцензійні умови, є відповідне законодавство. На жаль, цими структурами працевлаштовується за рік всього 80-90 тисяч, з яких 80% - моряки.

    Міграція – це двосторонній процес. Ми маємо інформацію не тільки щодо наших мігрантів, які працюють закордоном, але і щодо іноземців, які працюють на ринку праці України в межах квотування. Законом про імміграцію встановлюються квоти, в цьому році вони на рівні 7 тисяч осіб, але в межах цієї квоти працевлаштування не здійснюється. В українських роботодавців існує механізм тимчасового працевлаштування поза квотою. Щорічно в межах цього механізму працевлаштовується 10-15 тисяч іноземців, і зараз ми маємо тенденцію до їх збільшення.

    Регулювання перебування іноземців в Україні з метою працевлаштування здійснюється за законом про правовий статус іноземців та осіб без громадянства. Він був нещодавно підписаний Президентом і вступає в силу наприкінці цього року. Іноземці, які працюють в межах цього закону, знаходяться в Україні з урегульованим статусом і мають посвідку на тимчасове проживання.

    Важливим інструментом щодо регулювання трудових міграцій, зокрема, іноземців є також міжнародні договори – конвенції. Найвідомішими з них є європейська конвенція про права трудових мігрантів, конвенція 1997 року Міжнародної організації праці про права трудових мігрантів, конвенція ООН про права трудових мігрантів 1990 року, конвенція про зловживання в галузі міграції. Ми є стороною європейської конвенції, але певні міжнародні організації, зокрема, Міжнародна організація праці наполягає на приєднанні України до міжнародних конвенцій. В такому разі Україна матиме дуже великий ризик для своєї безпеки, тому уряду слід дуже обережно позиватися на такі пропозиції.

    Ірина Прибиткова: «На Заході зараз криза, тому наші люди будуть витіснятися назад»

    Я належу до міжнародної спільноти експертів з проблем міграції. В Росії в перших числах грудня була чергова зустріч, присвячена підсумкам розвитку цих процесів на пострадянському просторі. Вийшла збірка російською та англійською мовами під назвою «Міжнародна міграція населення на пострадянському просторі: двадцять років успіхів, помилок і сподівань». Крім цього, існує незалежний інформаційно-аналітичний журнал «Міграція ХХІ століття». Там можна детальніше ознайомитися із цими процесами.

    За нашими оцінками, цифра 2,5-3 мільйони трудових мігрантів з України до інших країн – це не сьогодні, а за весь час існування цих потоків. В Інституті демографії дійшли висновку, що половина цих потоків спрямована до Росії, а інша половина – до західних країн.

    У нашому моніторингу на питання, чи маєте ви або члени вашої родини досвід закордонної роботи, 8-9% населення відповідають, що мають. А на питання, чи збираєтеся ви в цьому році поїхати закордон, ствердно відповідають 6%. Щороку ці дані приблизно сталі.

    В названій мною збірці є динаміка чисельності іноземної робочої сили в Росії за 2003-2010 роки, згідно до якої працюючих в Росії українців в 2003 році було 102,6 тисячі, в 2004-му – 108,6 тисяч, найвищий показник в 2008-му – 245,3 тисячі, а в 2010 році – 167,3 тисячі. Це набагато менше, ніж оцінюють російські експерти. За даними Федеральної міграційної служби Росії, пікове навантаження - 700 тисяч. Ми мусимо перевірити, яким чином були отримані ці дані, бо не факт, що вони пораховані правильно.

    Українці сьогодні складають в Росії третю за величиною діаспору. Найчастіше там працюють узбеки – 511 тисяч, таджики – 268,6 тисяч, українці – 167 тисяч, киргизи – 117,7 тисяч. Діаспора – це ті, хто там працює весь час, це професійні трудові мігранти, які входять до міграційних мереж в Росії.

    Татьяна Петрова: Количество мигрантов в Российской Федерации разными экспертами оценивается от 5 миллионов до 10 миллионов, при этом официальная цифра – где-то 5 миллионов, а еще более официальная – 1 миллион. Скорее всего, те цифры, которые назвала Ирина Михайловна, то есть по 150, по 200 тысяч представителей от каждой страны, и получается где-то 1 миллион.

    Количество трудовых мигрантов в Российской Федерации можно оценить относительно. Обсчитано, что в последнее время ежегодно трудовые мигранты, которые работают в России, отсылают капиталы в свои страны на уровне 20 миллиардов долларов. Если представить, что человек там работает либо 6 месяцев, либо год, то можно приблизительно выйти на количество мигрантов. Мне представляется, что это далеко не один миллион, не 2, и даже не 3. Кстати потребность Российской Федерации в трудовых мигрантах до 2025 года будет на уровне 20-25 миллионов.

    Чи означає це, що збільшаться потоки в Росію, якщо там така велика потреба в трудових мігрантах?

    Татьяна Петрова: Есть общечеловеческая концепция: миграция существует не туда, а отсюда. Прежде всего, миграцию нужно рассматривать с позиции, которая сложилась на том рынке труда, который выталкивает. Если в Украине сохранится минимальная заработная плата на таком же уровне, если стоимость жилья будет такая, что человек не может его заработать на протяжении 30-40 лет своей активной производственной жизни, то выталкивающие факторы будут способствовать тому, что эти 20-25 миллионов потребности Российской Федерации в рабочей силе могут пополнить и украинцы.

    В які країни зараз виїжджає найбільше трудових мігрантів з України?

    Татьяна Петрова: Западные страны – Испания, Италия, Португалия, Польша, Чехия, Греция, Турция, Соединенные Штаты Америки. Кстати в 2010 году 5 тысяч граждан Украины стали жителями США, выиграв в лотерее Green Card, и соответственно пополнили трудовой потенциал. Соединенные Штаты имеют наибольший потенциал по количеству денег, которые перечисляются трудовыми мигрантами, – это около 50 миллиардов долларов.

    Ірина Прибиткова: На Заході зараз глибока криза. Самі італійці і португальці шукають роботу, а в межах шенгену у них є переваги, тому наші люди будуть витіснятися назад. Я не знаю, що ми будемо робити, якщо вони почнуть повертатися у певних масштабах.

    В які країни на просторах СНД їдуть українці, крім Росії?

    Ірина Прибиткова: Тільки в Росію.

    В яких масштабах і між якими регіонами відбувається внутрішня трудова міграція в Україні?

    Ірина Прибиткова: Тільки 4-5% всіх переміщень – це закордонні міграції, а решта – міграція всередині країни між регіонами та ще більше всередині самих регіонів. Ще є трудова маятникова міграція, її потоки становлять майже 2 мільйони.

    Татьяна Петрова: До принятия закона о свободе «пересування» у нас существовал институт прописки. Тогда было очень легко посчитать межобластную, межрайонную миграцию. Маятниковая миграция имела значительные масштабы и в Советском Союзе. Например, была такая цифра, что маятниковая миграция в 1980-1990-тые годы составляла 1 миллион человек, которые каждый день приезжали в Киев, и уезжали обратно. Сейчас примерно такая же картина, но, к сожалению, те статистические формы отчетности, которые существовали раньше, аннулированы. Единственная надежда, что соответствующими органами будет контролироваться выполнение закона о свободе «пересування».

    Ирина Прибиткова: Во время Советского Союза была форма 9С – текущий учет сельского населения на 1 января каждого года. Там была сноска «в том числе работающие в городах и поселках городского типа». Ее отменили и ввели форму 1С, согласно которой каждые пять лет проводится обследование сельской местности, и там есть вопросы по поводу трудовой миграции. Хотя сельское население уменьшилось, и соответственно уменьшился и удельный вес трудовых ресурсов, но, тем не менее, относительные размеры держатся на одной и той же позиции: 20% трудоспособного сельского населения работает за пределами сельской местности, в том числе в городах и поселках городского типа.

    Чи легально і переважно ким працюють українці закордоном?

    Татьяна Петрова: Существует расхожее мнение о том, что наши мигранты работают заграницей нелегально. Это практически невозможно впредь той налаженной политической и экономической системе, которая существует за рубежом. Другое дело, что они работают не как нанятые работники, а как нерезиденты по контрактам, то есть их нанимают выполнить определенный вид работы. В этом случае они не имеют никаких надежд на те социальные блага, которые есть у нанятого работника. Поэтому наши мигранты работают за рубежом легально. Мне представляется, что большее количество внутренних трудовых мигрантов работает нелегально. Поэтому прежде чем решать вопросы трудовых мигрантов за рубежом, необходимо решить те проблемы, которые есть на внутреннем рынке труда.

    Существует также расхожее мнение, что наши трудовые мигранты заняты только на неквалифицированных работах. Действительно в Италии наши женщины работают сиделками, в Польше – на строительстве. Но согласно административной отчетности, которая ведется посредниками, чуть больше 50% наших граждан работает на квалифицированных работах. То есть, они работают руководителями. А поскольку в основном через посреднические структуры трудоустраиваются моряки, это значит, что наши квалифицированные кадры работают капитанами, старшими механиками, помощниками капитанов. Заработная плата их очень высокая и составляет от 10 000 до 17 000 долларов ежемесячно. Я не думаю, что сейчас украинский рынок труда может создать такие же адекватные условия для того, чтобы украинские мигранты возвращались, хотя и есть соответствующая программа.

    Помимо морского сегмента труда украинцы работают в строительстве, социальной сфере и в сельском хозяйстве (сезонные работы по контрактам). Сейчас существуют договора о малом приграничном передвижении, которые подписала Украина со Словакией, Румынией, Венгрией, Польшей, скоро подпишет и с Российской Федерацией. Граждане, проживающие в тридцати километровой зоне, тоже могут воспользоваться этим преимуществом и участвовать в сезонных работах.

    Як вплине на українських мігрантів криза в Греції, Італії та Португалії? Чи є вже випадки їх повернення на батьківщину?

    Ірина Прибиткова: Оскільки такої статистики немає, то зафіксувати це неможливо. Судячи по тих настроях, про які ми запитуємо під час наших опитувань, вони вже про це думають.

    Татьяна Петрова: Может быть, они и будут возвращаться. Я сделала подборку о трансформации трудовой миграции, из которой видно, что только кризис может заставить наших граждан вернуться на родину.

    Трансформация трудовой миграции, начиная с 1991 года, выглядит следующим образом. У нас сначала в 1991-95 гг. это были «челноки», их поездки составляли где-то 7-10 дней, выезжали они нелегально по частным приглашениям либо туристическим путевкам в Польшу и Румынию. Потом были сезонные трудовые поездки до 1 месяца, далее граждане начали уезжать во временные трудовые поездки до 6 месяцев, потом стали выезжать на работу до 1 года. Сейчас в основном наши трудовые мигранты работают на территории другой страны в течении 1-3 лет. Теперь мы будем наблюдать наиболее худший вариант событий, когда трудовые мигранты, которые не захотят возвращаться в Украину вследствие кризиса, имея там какие-то возможности, будут оставаться на постоянное место жительства.

    Чи є вже переорієнтування цих людей на інші країни і на які саме?

    Ірина Прибиткова: Є, на Росію.

    Татьяна Петрова: Наверное, они будут ориентироваться на Российскую Федерацию и Казахстан. Кстати, в Казахстане заработная плата и пенсионное обеспечение в последние годы имеет большие тенденции к росту, они даже выше, чем в РФ.

    Мигрант при выборе страны, куда бы он хотел мигрировать, прежде всего ориентируется на две позиции – это жилье и заработная плата. Я не думаю, что наш рынок труда будет привлекать каких-либо мигрантов, разве только из стран с очень низким уровнем жизни.

    Який в середньому вік українських трудових мігрантів, більше жінок чи чоловіків?

    Ірина Прибиткова: Це залежить від країни та якої там робочої сили потребують. В Італії більше жінки, в Росії на будівництві та на транспорті в основному працюють чоловіки, а в торгівлі – жінки, в Чехії більше чоловіки.

    Назвіть, будь ласка, позитивні та негативні моменти трудової міграції…

    Ірина Прибиткова: Позитивний момент в тому, що люди можуть отримати роботу, заробітну плату і таким чином вижити. Зараз основними причинами, які тиснуть на людей у пошуках роботи, - є бідність та соціальна нерівність. Якщо говорити про зарубіжну міграцію, то наші жінки їдуть до Іспанії, Італії, менше до Греції та Португалії, а їхні діти залишаються без нагляду, розпадаються сім’ї. Крім того, там дуже важко виживати та працювати, зароблені гроші даються великими зусиллями, тому люди хворіють, коли повертаються в Україну.

    Татьяна Петрова: Да, часто говорят о том, что наши женщины уезжают, а дети остаются без присмотра. Недавно одно из исследований показало, что дети матерей в западных областях, которые уезжают за рубеж, к ним более привязаны, и они более образованны, чем те дети из восточных областей, родители которых работают на территории Украины. Самое главное, чтобы граждане Украины были нужны ее стране.

    Большой положительной чертой является предотвращение социальной напряженности в стране. И, безусловно, та сумма ввозимых денег, которая эквивалентна значительной доли ВВП.

    Миграцию не стоит рассматривать отдельно, это сегмент рынка труда, на котором она является не основным моментом. Рынок труда – это обучение рабочей силы и создание рабочих мест. Если между ними возникает дисбаланс, человек ищет, куда он может уехать. Если он не мигрировал и не нашел работу, начинается стадия безработицы. Поэтому нам необходимо регулировать не столько трудовую миграцию, а обратить внимание на подготовку рабочей силы. Наши студенты хотят учиться за рубежом, потому что там хорошая стипендия, в значительной мере бесплатное получение образования, возможность стажировки и получения рабочего места. Приедет ли такой студент работать в Украину за минимальную заработную плату в 1 004 гривны? Думаю, что нет. Поэтому нужно регулировать не последствия, одним из которых является миграция, а обращать внимание на образовательные процессы, подготовку квалифицированной рабочей силы и создание рабочих мест.

    Зарубежные специалисты по определенной методике подсчитали, что одно рабочее место стоит 10 000 долларов. Это цифра усредненная, но можем ли мы создать такое количество рабочих мест?.. В Украине практически отсутствует система, которая бы могла сказать, сколько и каких нам нужно специалистов. Наши институты, университеты, академии, которые работают на госзаказ и за бюджетные деньги, дают очень хорошее образование нашим гражданам. Но, к сожалению, такие специалисты широкого профиля не нужны нашей стране. Вы сами видели объявления, что в основном сейчас требуются охранники и уборщицы либо продавцы.

    Ирина Прибиткова: И гробокопатели. К сожалению, я не шучу.

    Добавлю еще, что согласно данным социсследования «Деминициатив», украинская молодежь планирует выезд за границу. Прежде всего, хотели бы поработать за границей 65%, собираются в туристическую поездку 30% и только 5,5% намерены учиться в зарубежных учебных заведениях. По сравнению с 2003 годом, желание работать за пределами страны декларируется почти в три раза чаще, установки на поиски работы за рубежом выросли с 22,5% до 65%, что говорит о напряженности на нашем рынке труда. Среди стран, куда бы они хотели выехать, приоритетом является Россия - 19%, Великобритания – 12%, Германия – 11,7%, США – 11,2% и Италия – 10,2%. А в 2003 году внимание молодых украинцев привлекали, в первую очередь, Германия – 14% и США – 12%. Миграция – процесс подвижный, поэтому меняются и установки, и страны выезда.

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ