Зачистка «директора міськради»

У ніч із 27 на 28 серпня Дніпропетровськ сколихнули досі не бачені містом події: 14 бригад комунальників у супроводі бійців спецпідрозділу міліції «Беркут» почали зрізати доволі масивні білборди громадської організації «Громадська сила» із зображенням її лідера Загіда Краснова, який, поза сумнівами, претендуватиме на посаду міського голови. Було задіяно кілька кранів, вантажівки. Проте задумане довести до кінця не вдалося. На заваді стали підняті на ноги активісти «Громадської сили» разом із пересічними жителями Дніпропетровська. У підсумку комунальники змогли знести тільки дев’ять рекламних щитів.

Як засвідчує Загід Краснов, усі рекламні конструкції встановлені законно — на них є необхідні дозвільні документи. Отож зранку 28 серпня близько тисячі дніпропетровців вийшли під стіни Льодового палацу спорту, де цього дня проходила обласна конференція Партії регіонів. Як засвідчують очевидці, активістів «Громадської сили» виявилося небачено багато. Демонстранти вимагали одного — припинити тиск на Краснова і вести виборчу кампанію кандидата на посаду міського голови Івана Куліченка, чинного мера, в рамках законності.

Зрештою, сторони досягнули компромісу — до понеділка оголосити перемир’я, на час якого «партія влади» пообіцяла призупинити роботи зі знищення рекламних конструкцій «Громадської сили». Однак незалежно від того, чим перемир’я закінчиться, варто сподіватися, що цього разу битва за посаду міського голови одного з найбільших обласних центрів буде «веселішою» за багато попередніх, коли незаперечно перемагав або ж Куліченко, або його попередник Микола Швець.

-- Кривий Ріг стає столицею Дніпропетровщини?

Хоча події останнього часу зовсім не передбачали сценарію настільки бурхливого. Як уже писала «УМ», домінуюча на Дніпропетровщині Партія регіонів продемонструвала свою суто місцеву специфіку. Річ у тім, що владу в області захопили «регіонали» з Кривого Рогу — під їхнім напливом навіть не втримався в кріслі керівника обкому багаторічний лідер Олег Царьов — народний депутат України, який запам’ятався широкому загалу як активний учасник кулачних боїв у стінах Верховної Ради під час скандальної ратифікації «харківських угод».

Отож нині i голова Дніпропетровської обласної ради, і голова облдержадміністрації, і більша частина їхніх заступників, і начальники різних управлінь мають криворізьке походження.

Після тотальної зачистки на рівні обласної влади «регіонали» з Кривбасу вирішили братися й за сам обласний центр, а точніше — за міську владу. Підстав для якихось побоювань у них начебто бути не повинно. «Регіонали» в депутатському корпусі Дніпропетровської міськ¬ради мають стійку більшість — насамперед завдяки тому, що до них відразу приєдналися обранці від Блоку Лазаренка, які кількісно зовсім не набагато відстали від другої політичної сили міськради — Блоку Юлії Тимошенко, і комуністи з «вітренківцями», а з часом — і всі до одного «нашоукраїнці».

-- «Громада» на заваді

Але й у цієї більшості виникла певна особливість. Тут стали явно превалювати лідерські амбіції голови Дніпропетровської міської організації партії «Громада» Загіда Краснова. Хоч як дивно, але формальний представник партії, якою вже впродовж багатьох років з–за океану керує екс–Прем’єр Павло Лазаренко, спроможний бути значною одиницею навіть на тлі фракції «регіоналів». Краснова (у минулому — Загіддіна Хабібулайовича Хабібулаєва) в Дніпропетровську навіть називають «директором міськради», у чому є значна частка правди.

Загід Краснов має помітні впливи не в останню чергу завдяки очолюваній ним «Громадській силі», яка прибирає і сніг, і сміття, і ліфти ремонтує, і ще багато чого робить корисного для міста. А однойменну газету, що виходить багатотисячними тиражами, переважно безкоштовно заносять до осель дніпропетровців.

У Краснова–Хабібулаєва хіба один недолік впадає в око — політична непостійність. На президентських виборах 2004 року він керував міським штабом Віктора Ющенка, затим передислокувався до «Громади», а під час президентської кампанії–2010 позиціонувався як міський лідер «Сильної України» Сергія Тігіпка. Але й там щось не склалося. Утім для Краснова головний бренд — не партія, а він сам — Загід Краснов.

-- Як політизували чинного мера

Також забовваніла на політичному обрії ще одна фігура, досить молода, але останнім часом активно розкручувана — депутата міськради від Партії регіонів Ігоря Циркіна, за фахом — зубного техніка, але, кажуть, одруженого з сестрою місцевого олігарха Вадима Єрмолаєва. Саме він став позиціонуватися як керівник фонду «Наш дім — Дніпропетровськ» і складати серйозну конкуренцію «Громадській силі», й вочевидь претендувати на те, щоб втрутитися у боротьбу за посаду мера.

На цьому тлі навіть аксакал політикуму Дніпропетровщини Микола Швець, що встиг побувати в кріслах і міського голови Дніпропетровська, і голів облради та облдержадміністрації, з’явився на обрії з білбордами «Я повертаюся» і навіть провести прес–конференцію з фуршетом. Там Швець обґрунтував, чому прийняв таке доленосне рішення.

Однак цей «каліф» виявився «на годину». Бо після зачистки на обласному рівні криворізькі «регіонали» взялися за Дніпропетровськ справді рішуче. Спершу позбувся ключової посади секретаря міськради Олександр Тимошенко, стовідсотково людина вищезгадуваного Царьова. На звільненому місці опинився Дмитро Безуглий — рідний брат головного ідеолога Партії регіонів в області Павла Безуглого. А згодом сталася подія, яка всіх буквально сколихнула — повідомив про вступ до домінуючої політичної сили сам Іван Куліченко. Той самий Куліченко, який протягом багатьох років і словом, і ділом доводив свою непричетність до жодної з партійних структур. Навіть коли у 2007 році депутатська більшість у міськраді проштовхнула рішення про проголошення російської мови у Дніпропетровську так званою «регіональною», рішуче виступив проти цього і заслужив неабияку повагу до себе.

Отож стало зрозумілим, що «партія влади» Куліченка не прибиратиме, а робитиме своїм. Подальші ходи в цьому політичному пасьянсі вже здавалися логічними. Сесія міської ради минулої п’ятниці схвалила призначення першим заступником Куліченка Ігоря Циркіна, що засвідчило досягнутий компроміс. Іван Іванович із цього приводу настільки розчулився, що зізнався, як він разом із Вадимом Єрмолаєвим та ще одним місцевим олігархом Валерієм Шамотієм стояв біля витоків фонду «Наш дім — Дніпропетровськ», але потім унаслідок різних причин їхні шляхи розійшлися. Принагідно міський голова запросив до співробітництва й інших людей, які прагнуть впливати на політику у Дніпропетровську. Стало зрозумілим, що «партія влади» вирішила з молодим та неотесаним Циркіним не ризикувати, а поставити на бувалого Куліченка, якого для надійності спершу обставили з усіх боків своїми людьми.

-- Тепер уособлення гідності — «біла ворона» з Осетії...

А що ж Краснов? На сесії міськради минулої п’ятниці на тлі знайомого ще з радянських часів «одобрямсу» він виявився справжньою білою вороною, бо заявив про тиск на директорів шкіл, які не є прихильниками Куліченка та Партії регіонів. Головуючий Куліченко на це ніяк не зреагував. А вночі того ж дня стали зрізати білборди «Громадської сили».

Трохи раніше за розпорядженням міського голови були демонтовані та знищені навіть... урни для сміття, розставлені по Дніпропетровську з ініціативи того ж Краснова.

Такі ж намагання забезпечити тотальний контроль над містом стали спостерігатися і в інформаційному просторі. Минулого тижня прес–служба міськ¬ради переможно повідомила, що відбулися збори акціонерів АТЗТ «34–й канал», які своїм рішенням повернули собі вплив міськради. Головою спостережної ради телеканалу призначено вищезгадуваного Дмитра Безуглого, а головою правління став Андрій Будяк, дніпропетровцям досі абсолютно не знайомий, адже жив і працював у... Донецьку.

У такій еквілібристиці вбачається ще один хід — позбавити впливу на «34–канал» Загіда Краснова та депутата Верховної Ради від Блоку Тимошенко Михайла Соколова, які теж є помітними акціонерами каналу. Трохи раніше подібний сценарій було апробовано на Дніпропетровській державній телерадіокомпанії.

Недарма кажуть, що для досягнення повної влади для декого всі засоби прийнятні. Коли подібне коїться у колись амбітному і гордому Дніпропетровську, який справедливо називали «не першим, але й не другим» містом на теренах Радянського Союзу, то що вже казати про інші міста?

«Дніпро» дійшло до того, що уособленням міської гідності, яка катастрофічно втрачається, стає осетин. Принаймні все до того йдеться...