Україна рухається назад, наслідуючи Росію…
Україна рухається назад, наслідуючи Росію… Влада дає вказівки власникам ЗМІ… Обрання промосковського президента дає Росії шанс… На виборах знову брудні технології... З публікації у FT
-- Україна: країна на варті
Раніше Євген Золотарьов, котрий був серед молодих активістів, завдяки яким, зокрема, удалося здійснити прозахідну Помаранчеву революцію, що охопила Україну 2004 року, вважав: ця колишня радянська республіка зробила рішучий крок подалі від сусідньої Росії та в бік тісніших відносин із Заходом.
Сьогодні він переконаний, що попереду ще більше роботи. «Ми не могли передбачити, що знову постане така величезна загроза для демократії», - рішуче заявляє Золотарьов.
Україна рухається назад, наслідуючи Росію
Через вісім місяців президентства Віктора Януковича, чиї амбіції щодо найвищої посади вперше зазнали краху завдяки Помаранчевій революції, Золотарьов є лише одним з багатьох опозиційних політиків, журналістів, демократичних активістів, бізнесменів та іноземних посадовців, занепокоєних згортанням політичних та медіа-свобод.
Дехто припускає, що нові лідери повертаються до системи ручного управління допомаранчевого періоду, у якій тісно переплетені великий бізнес, політика, всеохоплююча корупція та залишки радянського правління; інші вважають, що вони намагаються наслідувати «керовану демократію» російського прем’єра Володимира Путіна. «Справді, виглядає так, що Україна рухається назад», - заявив радіослухачам колишній посол США в Україні Стівен Пайфер цього місяця.
Команда Януковича переконує, що вона просто відновлює стабільність після постреволюційних років внутрішніх суперечок та хаосу, які набридли багатьом українцям. Однак у результаті вони значно розширили повноваження президента в порівнянні з парламентом та судовою системою, розпочали арешти опозиційних посадовців та активізували роль служби безпеки. Опозиція побоюється, що адміністрація скористається своїм значно розширеним впливом, аби сфальсифікувати місцеві вибори 31 жовтня для зміцнення свого контролю над країною.
Влада дає вказівки власникам ЗМІ, від яких не можна відступати
{1-}
Зникнення в серпні цього року Василя Климентьєва, харківського журналіста, який займався розслідуваннями, викликало спогади про справу іншого журналіста. Десять років тому Георгія Гонгадзе було викрадено, задушено до смерті та обезголовлено. Попри загальні підозри прокуратурі знадобилося десять років, щоб звинуватити тодішнього міністра внутрішніх справ у замовленні вбивства Гонгадзе.
Як і у випадку Гонгадзе, колеги Климентьєва підозрюють, що він став мішенню влади через свої репортажі, у яких викривав злочинну діяльність харківських високопосадовців. Міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов визнав, що причетність правоохоронних органів до зникнення журналістів є однією з версій слідства.
Хоча деталі залишаються незрозумілими, вважається, що Климентьєв мертвий, дарма що його тіло поки не знайдено. Цей випадок демонструє зростаючу тривогу щодо свободи преси та безпеки журналістів. Європейський Союз також висловлює своє занепокоєння.
Сьогоднішня ситуація діаметрально відрізняється від тієї, що була після Помаранчевої революції, коли ЗМІ перестали бути рупором політиків і бізнес-інтересів та почали висвітлювати події більш об’єктивно.
Такі тенденцій надихнули репортерів з інших країн. Двоє російських журналістів – Євген Кисельов та Савик Шустер – навіть переїхали до України, знайшовши тут притулок від контролю журналістів у Росії.
Сьогодні ж більшість у сфері ЗМІ побоюється, що ці здобутки опинилися під загрозою. Щоденні новини, які для більшості громадян є основним джерелом інформації, вважаються тенденційними. Журналісти скаржаться, що власники забороняють сюжети, які є занадто критичними щодо влади. Репортажі про президента Віктора Януковчиа є переважно позитивними; опозицію дедалі більше ігнорують або висвітлюють її діяльність у негативному ключі.
«Усе відбувається за вказівками влади власникам засобів інформації – повідомлення про діяльність адміністрації мають бути хорошим або взагалі не подаватися», - каже Наталія Лігачова з «Телекритики».
Влада ж, починаючи з президента, неодноразово заперечувала існування утисків ЗМІ, зазначаючи, що в таких заяв немає реальних доказів, а самі заяви вона називає наклепом опозиції.
І Кисельов, і Шустер поки що, здається, працюють досить вільно, хоча рейтинги їхніх щотижневих вечірніх політичних шоу різко впали. Однак це, можливо, просто є результатом утоми людей від політики, а не якогось втручання посадовців.
Обрання промосковського президента дає Росії шанс отримати контроль над українською ГТС
Наслідки виходять далеко за межі України з її 46-мільйонним населенням. Як найбільша за територією країна Європи (за винятком європейської частини Росії) вона має п’яте за розмірами населення. Крім того, на її території знаходиться ключова енергетична інфраструктура континенту, тому вибір напрямку розвитку України, а також її політична система мають величезне геополітичне значення. Через це тіснішу співпрацю з Києвом намагаються налагодити, з одного боку, Європейський Союз та США, які хочуть бачити в ньому оплот демократії на пострадянських теренах, і з другого – Росія, яка намагається зблизити два слов’янські народи.
{2-}
Амбіції Москви мають глибшу історію, ніж просто спільне слов’янське коріння. Як колись сказав колишній радник з питань безпеки США Збігнєв Бжезинський, без України Росія перестане бути імперією з плацдармом у Європі.
З моменту приходу до влади Януковича в лютому цього року Росія почала ще більше тиснути щодо втягнення України в економічний союз колишніх радянських республік. Обрання промосковського лідера також розглядається Росією як шанс отримати контроль над стратегічним українським газовим трубопроводом, який має велике значення для Європи.
Захід поводиться обережно. ЄС пропонує угоду про зону вільної торгівлі й асоціацію, але і він, і США утрималися від публічної критики Януковича, побоюючись, що критика може відштовхнути його й ще більше зблизити Київ з Москвою.
На виборах знову брудні технології
{3-}
Опозицію дуже засмучують ці вагання. «Україні сьогодні, як ніколи, потрібна увага міжнародної спільноти», - каже колишній прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, яка програла з незначним розривом на виборах Януковичу. Вона заявляє, що проти опозиції використовуються «політичні технології», або брудні трюки, які є поширеними в більшості колишніх радянських країн.
За словами Тимошенко, ці технології варіюються від законодавчих обмежень участі у виборах та маніпуляцій зі складом виборчих комісій до створення партій-«клонів» з такою ж назвою, як у оригінальних партій, аби заплутати виборців.
Міжнародні спостерігачі назвали результати лютневих виборів чесними. Однак, як зазначають критики, відтоді нова влада почала вживати швидкі та системні кроки для зміцнення повноважень президента та його союзників.
Порушення Конституції і тиск на опозицію
{4-}
Серед названих заходів – порушення Конституції, що дозволило Януковичу сформувати парламентську більшість. З того часу парламент перетворився на суто формальний орган, який автоматично затверджує всі рішення влади. Суперечливу угоду, яку Янукович підписав у квітні для зниження ціни російського газу в обмін на продовження перебування російського флоту в українському порту Севастополь, було ратифіковано всього за 40 хвилин.
А потім влада взялася за скасування Конституції, ухваленої у 2004 році, у якій частина повноважень президента передавалася прем’єр-міністру. Їхній основний аргумент – її ухвалення відбувалося з порушеннями. Це подання було одноголосно підтримано Конституційним судом, але лише після того, як чотири з 18 його членів пішли у відставку минулого місяця. Дехто з них натякнув, що на них тиснули, щоб замінити їх суддями, котрі підтримують Януковича. Колишній віце-прем’єр-міністр Олег Рибачук каже, що команда Януковича здійснила «вороже захоплення влади, мета якого поки що незрозуміла».
Безумовно, значно зріс тиск на опозицію. Декількох високопосадовців з уряду Тимошенко було заарештовано або відкрито проти них справи. Команда Януковича заявляє, що ці кроки є частиною боротьби з корупцією.
Януковича показують по ТБ у путінському стилі
{5-}
Крім того, існує значне занепокоєння щодо ЗМІ. Українці нарікають, що програми новин починають нагадувати російські. Януковича зображають в путінському стилі: він віддає накази вирішити проблеми, які залишилися від попереднього уряду. За словами керівника «Телекритики» Наталії Лігачової, опозиція сьогодні майже не отримує ефірного часу.
У щорічному рейтингу свободи слова, оприлюдненому в середу організацією «Репортери без кордонів», Україна опустилася на 42 позиції і посіла 131-е місце, поряд з Іраком, Алжиром та Камеруном.
Двоє телеканалів, які критикували нову владу, нещодавно позбавили значної частини їхніх частот мовлення в результаті судового процесу, розпочатого їхнім конкурентом, телеканалом «Інтер», що належить Валерію Хорошковському, бізнесовому магнату, якого в березні було призначено головою Служби безпеки України.
Хорошковський, який також є членом Вищої ради юстиції, відповідальної за призначення та звільнення суддів, заявляє, що його бізнес-інтересами сьогодні керує його дружина. І в коментарі «Файненшнл Таймс» він наполіг, що не зловживав своєю політичною владою та не відіграв значної ролі в процесі позбавлення частот інших каналів.
СБУ також тисне на іноземні неурядові організації. У червні голову київського представництва Фонду Конрада Аденауера, консервативного німецького фонду, який опублікував критичну статтю про останні тенденції в Україні, було затримано в київському аеропорту на 10 годин. Він уникнув висилання з країни з причин, пов’язаних з «національною безпекою», тільки завдяки втручанню дипломатів найвищого рівня, включаючи офіс канцлера Німеччини Ангели Меркель.
{6-}
Минулого місяця офіцери СБУ навідалися до проектів, які підтримуються в Україні продемократичною мережею Джорджа Сороса, намагаючись з’ясувати, чи не фінансує організація американського мільярдера політичні партії.
Хорошковський заявляє, що ці перевірки неурядових організацій були простим застосуванням закону, який забороняє іноземцям фінансувати партії в Україні. Він відкидає звинувачення у згортання демократії, називаючи їх «вигадками» та зазначаючи, що вони «стали культом [для опозиції], сягнувши рівня абсурду».
Міжнародне занепокоєння
Сам президент рішуче заперечує будь-які системні утиски демократичних свобод. «Стосовно будь-якого тиску я хотів би бачити докази,» - заявив журналістам Янукович минулого місяця. Голова президентської адміністрації Сергій Льовочкін переконує, що опозиція перебільшує у спробі дискредитувати владу.
З огляду на це, зростає міжнародне занепокоєння щодо демократії в Києві та його зближення з Москвою. У телефонній розмові з Януковичем 14 жовтня віце-президент США Джо Байден наголосив на важливості вільних і чесних виборів та свободи преси як ознак відданості України демократії та європейській інтеграції. Він додав, що процес конституційної реформи має передбачати систему стримувань та противаг, яка б служила інтересам усіх українців.
Однак деякі іноземні інвестори й дипломати, а також місцеві бізнесмени та інтелектуали в приватних розмовах зазначають, що період жорсткого правління після нефункціонуючої влади та розчарування, яке настало після Помаранчевої революції, може бути не таким уже й поганим. Влада підготувала амбіційний план економічних реформ, спрямованих на покращення позиції України зі 142-ї (поряд з Гамбією, Гондурасом та Сирією) зі 183 місць у рейтингу Світового банку за «легкістю ведення бізнесу», який оцінює такі фактори, як нормативна база, права власності та вирішення комерційних спорів.
Один з магнатів сказав, що ідеальним сценарієм був би сильний президент, який би правив протягом одного подовженого терміну, провів економічні реформи, а потім передав владу демократичній системі. Небезпека полягає в тому, що, як продемонстрував приклад Росії, авторитарне правління важко назвати гарантією реформ.
Перспектива покращення економіки може пояснювати, чому впливові українські олігархи змушують мовчати засоби інформації, які вони контролюють. Як зазначають критики, більш імовірним є те, що бізнес, який підтримав Януковича, отримає переваги, ті ж, хто потрапив у немилість, сидять мовчки. «Великій бізнес в Україні, насправді, не підтримує європейські цілі відкритості та прозорості,» - вважає Рибачук.
Спроби піти російським шляхом приречені на провал?
{7-}
Якою б насправді не була природа нового українського режиму, є підстави вірити, що спроби створити «керовану» демократію в російському стилі можуть провалитись.
Навряд чи українці погодяться, як росіяни, обміняти політичну свободу на кращі стандарти життя. Владі може виявитися складно виконати свою частину такої угоди, не маючи російських енергетичних багатств або за відсутності кредитів та високих цін на сталь, які сприяли зростанню української економіки до початку глобальної фінансової кризи. «Російська вертикаль влади спирається на потужну економічну основу, нафту та газ», - зауважують аналітики.
В Україні також наявні більш фундаментальні суперечності. Поки що команда Януковича наполягає на тому, що вона віддана ідеї більшого поглиблення зв’язків з ЄС, ніж із Росією. За даними опитувань громадської думки, українці підтримують рух у напрямку Європи. Однак, як зазначає єврокомісар з питань розширення Штефан Фюле, тісніша інтеграція залежить від постійного прогресу демократичних цінностей. «Наша позиція полягає в тому, щоб допомогти українській владі досягнути європейських стандартів… Але також дати чітко зрозуміти, що оскільки саме це є основою наших відносин, то тут не може бути переговорів».
Велике питання в тому, чи готові українці захищати свої свободи, якщо знадобиться, то й на вулицях, як це було у 2004 році. Останнє опитування Міжнародного фонду виборчих систем виявило, що більшість українців занепокоєні або серйозно стурбовані утисками їхніх прав. Інші опитування кажуть про різке падіння рейтингу не тільки Януковича, а й опозиції, що свідчить про більш широке розчарування.
Такі настрої зовсім не поділяє Золотарьов. «Багато людей утомилися від політики. Але я думаю, що ця втома мине, коли почнуться нові репресії, - каже колишній революціонер. – Репресії змушують тебе забути про втому».
З публікації у «Financial Times», 20 жовтня 2010 року
Коментарі — 0