«Втомлені, брудні і виснажені». Курська спецоперація – не легка прогулянка для ЗСУ
Війна в Україні вже давно зійшла з перших шпальт провідних світових видань. Навіть після страшного обстрілу Києва, під час якого постраждала лікарня «Охматдит», про Україну іноземні журналісти згадували не завжди охоче. Ситуація кардинально змінилась за останні дні, коли Збройні Сили України зважились на транскордонний рейд до РФ. Про Україну не лише згадали, а й віддали їй передовиці: Financial Times, BBC, Bloomberg, France 24, Assosiated Press й інші ЗМІ.
Ба більше, журналісти деяких зарубіжних видань самі пробралися на захоплену Україною частиною Курської області та розвідали, що і як. Вони спілкувалися з українськими воїнами, які поділилися своїми враженнями, думками та відчуттями щодо операції.
FT поспілкувалася з більш ніж десятком солдатів – за умов, що з міркувань безпеки їхні прізвища не будуть опубліковані. І FT, і інші зарубіжні видання пишуть, що багато хто з військовослужбовців не знав, у чому полягала місія, практично до самого її початку. У статті йдеться, що в операції беруть участь підрозділи щонайменше шести українських бригад. Десантників 82-ї бригади привезли на північ Сумської області за кілька днів до початку операції.
Солдати розповідали FT, що вони раніше воювали в гарячих точках на сході Харківської області, де стримували російські війська, які намагалися наступати у травні. Українські захисники, які тепер перебувають на Курщині, також воювали у Донецькій області, захищали стратегічні міста Часів Яр, Нью-Йорк і Торецьк.
Видання наводить слова військового Дениса, який ділиться своїми думками і враженнями від рейду. За його словами, битва на Курській дузі, де 80 років тому відбулася велика битва між німецькими і радянськими військами, відчувається «зовсім інакше», ніж у Донецькій області.
«Воювати з оборонних позицій набагато важче, – сказав він. – Там ворог знає про нас все. Він знає, де ми розташовуємося. Його безпілотники бачать кожен наш крок… Тут у нас був елемент несподіванки. Однак ми також були здивовані тим, що вони були настільки заскочені нашою атакою».
Денис розповів, що головною метою операції було захоплення російської землі, пише FT.
«Ми можемо воювати тут і забрати їхню територію. І тоді можуть початися переговори, і у нас буде якась їхня земля, яку ми зможемо обміняти на нашу землю», – сказав він.
Українські військові заявили: їхня операція просувається так, як вони і сподівалися. Менш ніж за тиждень вони просунулися на понад 30 км вглиб Росії і стверджують, що захопили близько 1 тис. кв. км території. Деякі солдати зізналися FT, що спочатку сумнівалися в доцільності операції – деякі боялися залишати позиції у Донецьку, коли росіяни продовжували щодня просуватися вперед. Денис був одним з тих, хто сумнівався: «Нью-Йорк буде захоплений, 100 відсотків. Це може статися навіть завтра». Він також передбачив, що російські війська, ймовірно, візьмуть Часів Яр і Торецьк.
«Напередодні Курської операції високопоставлений український чиновник попереджав, що в оборонних лініях на сході утворюються «тріщини». Deep State, українська аналітична група, пов'язана з Міністерством оборони, яка відстежує і моніторить лінію фронту, показала, що російські війська досягли подальших успіхів навколо цих східноукраїнських опорних пунктів», – пише FT і додає, що українські посадовці та військові аналітики також занепокоєні тим, що захоплення цих міст може зашкодити військовій логістиці та призвести до того, що Росія загрожуватиме решті опорних пунктів у Донецькій області.
Попри успіх операції та загальний захват українців, FT підкреслює: це – не легка прогулянка, українці зазнають втрат: «Як і у будь-якій зухвалій військовій операції, українці зазнали втрат. Міністерство оборони Росії стверджує, що загинуло понад 1610 українських військовослужбовців – цифри, які неможливо перевірити, і які, за словами солдатів на місцях, є перебільшеними. Проте чимало машин швидкої допомоги та броньованих медичних евакуаторів проїхали до лінії фронту і назад, поки журналісти FT перебували там».
Журналісти видання The Economist поспілкувались з українськими військовими, які здійснюють рейд до Курської області.
«Солдати співали молитву «Отче наш» і перебирали чотки, коли йшли вперед. Для 43-річного Івана, старожила української 103-ї бригади, бойові дії на території Росії були просто ще одним робочим днем. «Гранати і міномети виглядають однаково, де б ти не був», – каже він. – Новобранці були майже паралізовані страхом».
День за днем, кілометр за кілометром вони йшли разом: по 10 км на день, перетинаючи поля і залізничні колії, щоночі замінюючи передові підрозділи на нашвидкуруч виритих позиціях попереду. «Три дні, три походи, три ротації. Третьої ночі вдарили російські планерні бомби», – пише видання.
«Все горіло. Руки тут, ноги там», – наводить The Economist слова очевидців. За словами самих військових, 12 воїнів з роти загинули одразу. Іван отримав осколкові поранення паху та грудей і був евакуйований до шпиталю у Сумській області України.
Операція України на території Росії просувається швидше, ніж багато хто наважувався думати, констатує видання. «Джерело в українських силах безпеки повідомляє, що до суботи 10 серпня деякі підрозділи просунулися на 40 км вглиб Росії у напрямку обласного центру - Курська. Атака, оповита таємницею, застала Кремль зненацька», – пише The Economist.
У статті йдеться, що близько 76 тис. місцевих жителів втекли, а російська влада оголосила у регіоні надзвичайний стан. Відсутність добре організованої евакуації обурила багатьох росіян.
The Economist наголошує: розповіді українських поранених свідчать про те, що рейд до Курської області не був прогулянкою, і він досі залишається ризикованим.
«У лікарняній палаті тхне жертвоприношенням: землею, кров'ю і затхлим потом. У коридорі – фольговані пов'язки від опіків. На подвір'ї пацієнти, деякі з яких обмотані бинтами з голови до ніг, як мумії, несамовито курять. Анголь, 28-річний десантник 33-ї бригади, схожий на новорічну ялинку. Його ліва рука знерухомлена фіксувальним пристроєм. З його тіла стирчать трубки, пакети і дроти. Він також був приблизно на 30 км вглибині території Росії, коли йому не пощастило. Він не впевнений, що саме в нього влучило: артилерійський снаряд чи бомба. Можливо, це був «дружній» вогонь, якого було дуже багато. Все, що він пам'ятає, - це те, як упав на землю і закричав «300», код поранених. Він наполягає на тому, що росіяни до того часу тікали, кидаючи техніку і боєприпаси так швидко, як тільки могли», – пише видання.
The Economist констатує, що деякі аспекти української операції були дуже ретельно сплановані, був елемент несподіванки, яка є вирішальним аспектом війни.
«Ми відправили наші найбільш боєздатні підрозділи до найслабшого місця на їхньому кордоні. Солдати-строковики зіткнулися з українськими десантниками і просто здалися», – цитує видання джерело у Генеральному штабі, яке перебуває в регіоні. Водночас інші аспекти операції вказують на певний поспіх у підготовці: усіх трьох солдатів, про яких йдеться в цій статті, забрали з передових позицій на сході країни без жодних хвилювань, лише за добу до початку операції.
Джерело в українському Генштабі, яке цитує видання, стверджує: «Їхні (російські) командири – не ідіоти. Вони перекидають війська (з харківського напрямку), але не так швидко, як нам хотілося б. Вони знають, що ми не можемо розширити фронт. Вони знають, що ми не можемо розтягнути логістику на 80 або 100 км».
Джерело також застерігає, що не варто порівнювати вторгнення на Курську дугу з успішним швидким відвоюванням Україною більшої частини Харківської області наприкінці 2022 року.
«Математика війни ніколи не була на боці України, яка мусить використовувати свої обмежені ресурси, а наступ вглиб незахищеної російської території ризикує погіршити ситуацію. Але операція вже покращила одну важливу нематеріальну складову: моральний дух, який дозволяє Україні перемагати обставини вже майже три роки. Чи то в урядових кабінетах у Києві, чи то у прифронтових шпиталях, де лікують поранених, нація вірить, що вона виявила вразливе місце в броні Володимира Путіна. Втомлені, брудні і виснажені, солдати кажуть, що не шкодують про участь у ризикованій операції, яка вже забрала життя десятків їхніх товаришів: вони б знову приєдналися до неї». «Вперше за тривалий час у нас з'явився рух, – каже Анголь. – Я відчув себе тигром».
ВВС із посиланням на українських офіційних осіб пише, що в операції беруть участь «тисячі військових, що набагато більше, ніж невелике вторгнення, про яке спочатку повідомляли російські прикордонники». Чиновник заявив, що їхньою метою було «завдати максимальних втрат і дестабілізувати ситуацію в Росії».
Видання також наводить слова високопоставленого британського військового джерела, яке попросило не називати його імені, повідомивши, що існує ризик того, що Москва настільки розлючена цим вторгненням, що може подвоїти атаки на цивільне населення та інфраструктуру України.
АР наводить свідчення директора з військових наук Королівського інституту об’єднаних збройних сил у Лондоні Меттью Севілла.
За його словами, є докази того, що до 10 тис. українських військових із принаймні чотирьох бригад – і, можливо, більше – залучено, і що вони використовують обладнання, надане Заходом, включаючи бойові машини піхоти.
«Українські війська широко використовували безпілотники для ударів по російській військовій техніці та розгортали засоби радіоелектронної боротьби для глушіння російських безпілотників і придушення військових комунікацій. Поки невеликі українські мобільні групи кочують регіоном, не намагаючись консолідувати контроль, інші війська, як повідомляється, почали копати оборонні укріплення в певних районах, включаючи західну частину Суджі, міста приблизно за 10 кілометрів від кордону», – зазначає Меттью Севілл.
На думку експерта, спроба встановити тривалу присутність у районі Курська може бути складною для українських сил, чиї лінії постачання будуть уразливими для російського вогню.
«Утримувати в Росії сили будь-якої кількості та захищатися від контратак буде важко, враховуючи обмежені резерви, доступні Україні», – сказав Севілл.
Вторгнення України у Курську область приголомшило і збентежило російську армію, ще раз виявивши її повільний і незграбний підхід проти спритного противника, наголошує Washington Post.
«Однією з найвагоміших переваг Росії є її перевага у силі - набагато більша кількість солдатів і зброї. Путін також продемонстрував готовність прийняти величезні втрати у війні, придушуючи будь-який внутрішній тиск. Критика військових чи війни тепер у Росії є кримінальним злочином, за який може загрожувати суворе ув’язнення», – пише видання.
У статті також йдеться, що досі залишається мало ясності щодо кількості українських сил, розгорнутих у Курській області. Українські підрозділи, як повідомляється, займають місто Суджа та атакують місто Коренево.
«Вторгнення явно досягло принаймні однієї української мети: прорватися крізь туман російського самовдоволення війною, яка мала обмежений вплив на життя більшості пересічних росіян», – пише WP.
І українській армії це вдалося. Так, минулого тижня російська газета «Коммерсант» повідомила про почуття покинутості та обурення, які виникли у жителів Курська після першого нападу. Дехто скаржився на відсутність допомоги від російської держави, дзвінки на телефонні лінії місцевих адміністрацій залишалися без відповіді, не було жодної допомоги чи порад щодо евакуації. Інші висловили обурення офіційною брехнею про те, що ситуація під контролем.
«Вам просто більше не потрібно брехати людям, – сказала газеті одна жінка, яка втекла з регіону. – Ми можемо впоратися з цим самі – тільки не брешіть нам».
Наталія Сокирчук, «Главком»
Коментарі — 0
