Точка «Ку». Чому Україна б'є по Курській області

У російському прикордонні на Курщині йдуть бої. Надвечір Міноборони країни-агресорки мусило визнати: збройні сутички на території Курської області тривають з 8-ї ранку. За версією Міноборони РФ, до кордону начебто підійшли 300 бійців 22-ї механізованої бригади ЗСУ і за підтримки 11 танків і понад 20 бронемашин атакували прикордонні частини РФ у Миколаєво-Дар'їному та Олешні. У бій вступили прикордонні війська ФСБ Росії та авіація. Також вороже Міноборони заявило, що нібито перекидає резерви на Курщину.

Про те, що ЗСУ нібито намагалися прорвати російський кордон, ще вранці 6 серпня заявив тимчасовий виконувач обов’язків губернатора Курської області Олексій Смирнов. А перед тим уночі в області оголошували повітряну тривогу через атаку дронів. За словами Смирнова, над регіоном збили 26 безпілотників; під обстрілом, зокрема, опинилося місто Суджа. 

Генштаб ЗСУ ніяк не коментує ситуацію на Курщині.

«Главком» зібрав інформацію про те, що відбувається у Курській області та чим вона у військовому сенсі цікава нині для ЗСУ.

«Точка-Ку»

Курська область, де мешкає майже 1,2 млн осіб, межує на південному заході з українською Сумською областю, яку вже третій рік тероризують росіяни.

Одним з об’єктів стратегічного для РФ значення у регіоні є Курська атомна електростанція з чотирма енергоблоками загальною потужністю 4 ГВт. Її, втім, заплановано вивести з експлуатації і запустити замість неї Курську АЕС-2 – ця станція розташована всього лише за 60 км від кордону з Україною.

Оскільки Курська область прикордонна, що полегшує логістику з зоною бойових дій, тут базується чимало живої сили і техніки ворога. Зокрема, 448-ма бригада 20-ї армії РФ, яка має на озброєнні ракети «Точка-У» та «Іскандер-М». Цій бригаді на сайті ГУР Міноборони України присвячена окрема сторінка, написана російською, з попередженням про те, що військові злочинці будуть покарані.

У Курську мають постійну дислокацію і 16-та окрема бригада радіоелектронної боротьби та 27-ма бригада радіаційного та хімічного захисту. Загалом росіяни люб’язно виклали у відкритий доступ дані та адреси 27 військових частин, які дислоковані у Курську.

Військові частини Курська та Курської області

Прелюдією до сьогоднішніх подій в області були кілька попередніх ударів по об’єктах у цьому регіоні, які використовує ворожа армія.

2 липня на Курщині яскраво палала центральна авіатехнічна база (в/ч 13830), хоча тоді місцева влада заперечувала, що стався «прильот» по військовому об’єкту. А у ніч на 30 липня, як повідомив Telegram-канал Shot, після атаки безпілотників спалахнула нафтобаза у селі Польова. Зауважимо, що хімічна та нафтохімічна промисловість – головні напрямки господарювання у регіоні. Тут також добувають руду та розвивають машинобудування.

Росмедіа також розповідали, що саме у цій області діють центри підготовки бойовиків ПВК «Вагнер».

Що ж стосується міста Суджа, яке історично належало до українських земель, то саме через нього в Європу прямує російський газ. Там же – залізничний вузол, який занепав після розпаду СРСР, але який і по цей час використовують для вантажних перевезень, передовсім воєнного призначення.

Росія не контролює свій кордон

Як повідомив «Тасс», 6 серпня ЗСУ атакували відразу 15 населених пунктів Курщини. Про бої у прикордонні писали Telegram-канал Astra та російський паблік «Два майора». За даними останнього, вдалося зафіксувати просування російської військової техніки у бік населених пунктів Курилівка та Гончарівка.

Український наступ на РФ, за непідтвердженою офіційно інформацією, виглядає так

фото: Google Maps

Генштаб ЗСУ ніяк коментував таку інформацію ворога, а ГУР не стало вдаватися у подробиці, проте повідомило, що Російський добровольчий корпус точно не брав участь у цій операції.

Росіяни наполягають: усі атаки ЗСУ були відбиті, а так звані воєнкори цілий день пишуть про те, що українці, мовляв, блефують і спробою рейду на Курщину прагнуть «поліпшити свої переговорні позиції». Натомість, як пише керівник Центру протидії дезінформації РНБО України Андрій Коваленко, якщо хтось і блефує, так це наш противник.

«Росіяни брешуть про контрольованість ситуації на Курщині. Росія не контролює кордон», – зазначає він.

І поки в.о. губернатора Смирнов закликає росіян зберігати спокій та не піддаватися на провокації, російські соцмережі буцімто фіксують українську бронетехніку на вулицях міст та селищ Курщини. Тривогу розганяє Telegram-канал Shot, який пише про поранення місцевих мешканців. А Telegram-канал Mash взагалі помітив «українську ДРГ» у складі як мінімум сотні осіб, яка проривалася на Курщину.

Ще один ворожий канал – ВЧК-ОГПУ – вдень 6 серпня повідомляв, що українські війська вже нібито під Суджею, звідки мешканці у паніці намагаються втекти до Курська. Причому розрекламований чеченський спецпідрозділ Росгвардії «Ахмат» утік з місця бою, скаржаться самі автори російського каналу. Суджа розташована за 10 км від кордону з Сумщиною і за 45 км від наших Сум.

Таку техніку буцімто побачили росіяни у Курській області та ідентифікували її як українську

фото: t.me/Типичный Курск

«Кемська волость»? Забирайте собі

Окрім перерахованих вище військових та промислових об’єктів, які можуть бути цікавими Україні з точки зору усунення військової або логістичної інфраструктури ворога, є ще один фактор, котрий може пояснювати удар по Курщині. Про нього говорить керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко: «Українські сили і раніше завдавали удари по території військових об'єктів на території області. І успішні удари. Ворог нарікав, що Україна застосовує не тільки дрони, а й ракети, їх це дуже турбувало. До цього так само завдавалися удари по населеному пункту Суджа. Він розташовується недалеко від кордону з Україною. Там Росія зберігала свою військову присутність».

Крім того, Росія так само використовує Курську область для того, аби обстрілювати райони Сумщини. На думку Мусієнка, українські сили активізувалися для того, щоб зняти ризики ударів по Сумщині, завдати превентивні удари, не боротися з ворогом уже тут, на нашій території, а витіснити їх з певних позицій у районі Суджи і не тільки.

Цікаво, що у Росії захоплення Курщини боялися ще у 2022 році. Так, колишній губернатор області і керівник курського осередку правлячої партії «Єдиная Россия» Роман Старовойт навіть демонстрував «документ» з «печаткою «Азова», де був розписаний план окупації Україною Курської області. Можливо, паніка серед росіян посилилася після того, як на початку 2022 року президент Володимир Зеленський підписав указ про історично населені українцями території Російської Федерації, серед яких була і Курська область.

Водночас у 2023-му українські експерти попереджали про можливу провокацію росіян на Курській АЕС, здійснення якої вони можуть «приписати» Україні.

Нагадаємо, що сміливі рейди у ворожий тил, бойові операції у прикордонних областях уже були неодноразово. Їх проводили, за офіційною інформацією, російські добровольчі формування що воюють на боці України, – Російський добровольчий корпус, легіон «Свобода Росії», Сибірський батальйон. Таких бойових операцій у тилу ворога було щонайменше три і всі вони мали насамперед сильний психологічний ефект, демонстрували, що війна вийшла на територію Росії. Річ у тім, що досі західні партнери України негативно ставилися до ведення бойових дій на російській території. Отож такі рейди на Білгородщину та Курщину проводилися силами громадян РФ, сформованих у підрозділи у складі ЗСУ.

Останній раз росіяни у формі ЗСУ «навідалися» у прикордонні з Україною області РФ навесні 2024 року, у переддень виборів президента, щоб «проголосувати» зі зброєю у руках. Збройні сутички у Білгородській та Курській областях тривали від 12 по 21 березня.

Можливо, створення буферної зони у «Курській народній республіці» іде «по плану»?

Наталія Лебідь, «Главком»