Чи насправді ситуація є загрозливою для України?
Цього місяця Україна знову опинилась в епіцентрі внутрішньополітичного протистояння в США - між адміністрацією Дональда Трампа і його опонентами.
10 липня речниця Білого дому Сара Хакабі Сандерс під час прес-брифінгу заявила: «Чесно кажучи, на мою думку, доцільно було б подивитися на скоординоване напряму між комітетом Демократичної партії і посольством України дослідження політичних опонентів цієї партії . Це не звинувачення, це чітко зафіксований факт, який мав місце. Отже, якщо ви шукаєте приклади координації виборчої компанії з іноземною країною чи іноземним джерелом, то не треба далеко ходити, ніж за прикладом комітету Демпартії, яка спільно з посольством України вивчала своїх політичних супротивників».
Після цього 12 липня під час слухань щодо призначення на посаду очільника ФБР Крістофера Рея сенатор Ліндсі Ґрем запитав його про готовність розслідувати факти можливого втручання України у вибори президента 2016 року. На це Крістофер Рей відповів, що буде радий ретельно зайнятися цим питанням. В Україні ця ситуація викликала чергову хвилю суперечок і подекуди навіть апокаліптичних очікувань використання адміністрацією 45-го президента США факту можливого втручання нашої держави у вибори для тиску, за необхідності, в політичній частині Мінських угод. Та чи насправді ситуація є загрозливою для України?
Стратегічний контекст
Щоб краще розуміти ситуацію навколо скандалу щодо можливих звязків/змови команди Дональда Трампа із РФ, необхідно пам’ятати про контекст слів речниці Білого дому.
9 липня видання The New York Times повідомило, що 9 червня 2016 року у виборчому штабі нинішнього глави США відбулася зустріч між Дональдом Трампом-молодшим, Джаредом Кушнером і Полом Манафортом з одного боку і російським юристом Наталією Весельницькою і лобістом Ренатом Ахметшиним.
Гості Trump Tower не просто обіцяли надати інформацію, яка може дискредитувати Гілларі Клінтон. При цьому це була частина цілеспрямованої кампанії з боку РФ допомогти Дональду Трампу перемогти на виборах. І хоча Дональд Трамп-молодший і Ко врешті не отримали жодної інформації, а Дональд Трамп нічого не знав про цю зустріч, ситуація набула радикально іншого значення. Для багатьох у США ця зустріч у червні 2016 року стала щонайменше доказом серйозності налаштованості команди нинішнього президента США на змову із РФ.
Навіть за такого розвитку подій ситуація, насправді, далека від початку процедури імпічменту нинішнього глави Білого дому. Однак навіть у нинішньому вигляді доволі неприємна, а головне - знову повертає Дональда Трампа до оборони. Ситуація для президента США певним чином стабілізувалася від середини червня, після відставки глави ФБР Джеймса Комі і роздмухування теми можливого імпічменту у зв’язку з протидією розслідуванням через це звільнення. Окрім того, наприкінці червня із CNN було звільнено трьох журналістів після того як виявилося, що їхня стаття про одного зі співробітників команди Трампа часів виборчої кампанії Ентоні Скарамуччі містила перекручені факти. Це, по суті, дало главі Білого дому гарний приклад fake news (неправдивих новин), які деякі американські ЗМІ вигадують для його дискредитації. І тому на загал на початок липня 2017 року президент США почувався набагато впевненіше, ніж ще за місяць до цього.
Однак скандал щодо зустрічі Дональда Трампа-молодшого з російськими лобістами знову послабив позиції очільника Білого дому. І тому змусив повертатися до перевіреної стратегії, що кращий захист - це напад. Як наслідок, у цій боротьбі використали статтю січня 2017 року у виданні Politico, в якій розповідалося про те, як начебто посольство України в США надавало інформацію про попередню діяльність Пола Манафорта в Україні колишній співробітниці комітету Демократичної партії Оксані Чалупі для дискредитації компанії Дональда Трампа, у якій брав активну участь Манафорт.
Що це означає для України?
Саме на цю статтю з Politico посилався сенатор Ліндсі Грем, коли ставив Крістоферу Рею під час слухань відповідне запитання. І як не дивно, Україна безпосередньо зацікавлена в тому, щоб майбутній керівник ФБР провів відповідне розслідування і зробив остаточні висновки. Оскільки тема можливої цілеспрямованої допомоги офіційного Києва Демократичній партії через дискредитацію Пола Манафорта, який був керівником штабу Дональда Трампа, є предметом спекуляцій не лише ворогів України, а й всередині нашої держави. А тому Києву, навіть за найгіршого сценарію під час гіпотетичного розслідування ФБР, потрібно мати остаточний висновок, який усуне підґрунтя для спекуляцій.
Навіть за несприятливого розвитку подій, Україні немає причин його боятися через низку обставин. Уже зараз впливовіангломовні видання чітко взяли на озброєння тезу, що необхідно відрізняти можливе втручання України від того, що зробила РФ протягом виборчої кампанії у США упродовж 2016 року. Іншими словами, просто поставити знак рівності, як зараз намагається це зробити команда американського президента, не вийде.
По друге, скандал навколо Дональда Трампа-молодшого знову актуалізував акт щодо Ірану з поправкою по РФ (№722). Ця законодавча ініціатива, яку 15 червня схвалив Сенат (98 «за» і 2 «проти»), важлива для України з низки причин. Перш за все, законопроект №722 має закріпити санкції щодо Кремля за агресію проти України на рівні закону і таким чином дати Конгресу право давати згоду на їх скасування. Тим самим адміністрація Дональда Трампа втратила б свободу дій у питанні скасування санкцій щодо РФ. Адже протягом перших шести місяців президентства Дональда Трампа була загроза одностороннього зняття санкцій щодо РФ без пропорційних кроків Кремля щодо врегулювання конфлікту на Донбасі. Так прийняття даного законопроекту через активу протидію Білого Дому почало пробуксовувати на рівні Палати представників. Однак будь-які спроби тиску на Україну в питанні врегулювання конфлікту на Донбасі через використання ідей щодо гіпотетичної допомоги Демократичній партії можуть бумерангом вдарити по Білому дому – це допоможе прихильникам кодифікації санкцій щодо РФ у їх остаточному закріплені на рівні законодавства. Цікаво в цьому контексті, що Дональд Трамп на фоні скандалу минулого тижня чітко підтвердив у інтерв’ю свою позицію про те, що санкції не будуть зніматися до повного врегулювання конфлікту в Україні.
Малоймовірно, що звинувачення проти України в допомозі опонентам Дональда Трампа стануть інструментом політичного тиску на Київ. Особливо це стосується імплементації політичної частини Мінських угод іншим чином, ніж це бачить Київ. Навіть за найгіршого сценарію визнання цілеспрямованої допомоги Україною Демпартії - це буде лише констатація факту з боку ФБР. Водночас, щоб змусити іншу сторону робити небажані кроки, необхідні інструменти тиску (застосування збройних сил, санкції) або підкупу. Проста ж констатація факту таких важелів для зміни поведінки іншого гравця не дає.
Та й загалом, думка, що звинувачення проти України в допомозі політичним опонентам Дональда Трампа може стати інструментом тиску у питанні імплементації Мінських угод, демонструє повне нерозуміння того, яким чином функціонують міжнародні відносини. Щоб примусити свого контрагента робити небажані речі, необхідне застосування інструментів тиску (збройні сили, санкції) чи підкупу. Однак однієї лише констатації факту не вистачить, щоб створити відповідний інструмент впливу. А тому навіть за найгіршого сценарію, коли розслідування ФБР доведе факт цілеспрямованої політики з боку України щодо впливу на результат виборів-2016, це буде лише констатація факту. Не більше.
Теж саме стосується можливого зменшення допомоги Україні - як у протидії агресії РФ так і внутрішньому реформуванню. Бюджетний процес, який зараз має місце у Конгресі, чітко демонструє продовження політики на підтримку України через готовність виділяти відповідні кошти. Так комітет асигнувань Палати представників 14 липня 2017 року проголосував за виділення Україні $410 млн у 2018-му фінансовому році в рамках бюджету Державного департаменту. При цьому рівень фінансування, порівняно з попередніми роками, не зменшується, а зберігається на відповідному рівні. І це незважаючи на загальні плани адміністрації Дональда Трампа скоротити фінансування Державного департаменту на 30%.
Тому малоймовірно, що скандал, в епіцентрі якого опинилася Україна, зможе негативно позначитися на американській політиці щодо нашої країни. Контратака з боку команди президента США у відповідь на скандал за участю Дональда Трампа-молодшого так, скоріше за все, і залишиться лише в полі американської внутрішньої політики. Ті запобіжники, які на сьогоднішній день діють у формі відповідних законодавчих ініціатив - активна позиція Конгресу і провідних ЗМІ, а також сама природа міжнародних відносин - унеможливлює будь-який негативний розвиток подій у США для України в даному контексті.
Микола Бєлєсков, Інститут світової політики для «Главкома»
Коментарі — 0