Події, які відбулися із проміжком у понад 80 років доводять: рашизм = фашизм
Чернігів – одне з найдревніших міст України, воно було засноване ще у VII столітті і пережило чимало воєн. У часи Середньовіччя його руйнували монголо-татари, під час Другої світової – німці. Зараз за це взялися рашисти, не відстаючи від своїх варварів-попередників. Терористичні війська РФ бомблять центр Чернігова, зруйнований у 1941 році німецькою армією.
Через безперервні обстріли у березні 2022 року чимало будинків у Чернігові були знищені. Найбільше постраждали райони на околиці міста. Дісталось і центральній частині – ворог зруйнував готель «Україна», будинок обласного молодіжного центру (колишній кінотеатр ім. Щорса, розташований поряд із Красною площею міста).
Але найбільшої руйнації історичний центр древнього Чернігова зазнав 19 серпня 2023 року. У день великого релігійного свята православних християн – Преображення Господнього (Яблучного спасу) – росіяни поцілили крилатою ракетою «Іскандер» у будівлю обласного музично-драматичного театру, де проходила виставка дронів. Загинуло семеро людей, серед яких шестирічна дитина, понад 200 мирних жителів було поранено. Зазнали пошкоджень понад 50 будинків у центрі міста. У найближчих до театру будівлях понівечені дахи та вибиті вікна.
Такої величезної шкоди центру Чернігова останній раз завдавали німецько-фашистські загарбники у 1941 році. За свідченнями очевидців, тоді окупанти діяли схожими методами – щоби захопити місто, вони скидали на нього авіабомби та обстрілювали з артилерії.
«Вперше німці з'явилися у небі над Черніговом за 5 днів після початку війни – 27 червня, – розповідає в інтерв’ю 2018 року очевидець подій Другої світової, нині вже покійний чернігівець Герард Кузнєцов. – Літак розбомбив район нашого залізничного вокзалу. Були перші жертви. Після цього були нальоти німецьких літаків неодноразово, але не бомбили. Бомбардування міста почалася у серпні. Масові бомбардування. Німці націлилися знищити місто та його населення повністю».
Тоді, понад 80 років тому, про повітряну загрозу мешканців також попереджали сиреною. Як і сьогодні, люди бігли до найближчих бомбосховищ. А ще тоді мало не у кожному дворі були так звані «щілини».
За словами, Герарда Кузнєцова, який свого часу пережив найстрашніші бомбардування Чернігова, щілина – це траншея у кілька метрів завдовжки, метр завширшки, та два метри у глибину. Для більшого захисту зверху потрібно було зробити перекриття, хоча б із дошок. «Щілини», за словами очевидців, тоді врятували багато місцевих мешканців.
«Ми знайшли дошки, колоди у сараї та накрили ту яму, а потім зверху землею засипали. Насипали землі багато, – згадував Герард Кузнєцов. – Вночі 24 серпня ми з мамою ховалися у цій щілині від бомбардування. Там ще кілька сусідів із нами у цій ямі було. І коли почали бомбити Лісковицю (один з районів Чернігова), одна бомба впала прямо на це перекриття і застрягла. Щастя, що вона не пробила перекриття. Нас обсипало землею. У щілинах між перекриттями земля посипалася. Ми вискочили, а скрізь все горить. Різнокольорові вогні – зелені, сині, блакитні. Жах! Добре, що ми своєчасно те перекриття зробили!».
Ховатись від обстрілів у підвалах багатоповерхівок і у ті часи вважалось вкрай небезпечним. Але під час бомбардувань у мешканців особливого вибору не було, так само, як і у їхніх нащадків, у 21 столітті. Люди бігли туди, де хоч якось можна було укритися.
Один із найбільших обстрілів Чернігова, за словами Герарда Кузнєцова, був у серпні 1941 року.
«Коли оголосили повітряну тривогу, люди кинулися ховатися у найближчі укриття. За кілька хвилин німецькі літаки заполонили небо, – згадує очевидець. – На Чернігів обрушився град запалювальних та фугасних бомб. Місто спалахнуло. Полум'я було таким великим, що його бачили у багатьох населених пунктах за десятки кілометрів від Чернігова. Тоді у Чернігові головним бомбосховищем було приміщення багатоповерхівки на розі сучасних вулиць Шевченка і проспекту Миру. Туди у підвал набилося сотні людей. Окрім перехожих та мешканців нашого кварталу, там же були й біженці. Їх накрило і всі вони загинули. Бомбардування тривало три доби, з невеликими перервами. Страшно було. Горіли і будинки житлові, і школи, і лікарні, і установи, і фабрики. Люди божеволіли від побаченого».
Багато архівних документів тих часів були втрачені. Тому офіційних документальних підтверджень слів очевидців тих страшних подій немає. Сучасні історики пояснюють: документально можуть підтвердити тільки те, що центр міста тоді дійсно був зруйнований.
І от 19 серпня 2023 року росіяни поцілили ракетою у той самий район міста, який під час Другої світової зруйнували німці. І знову – загиблі, знову зруйновані будівлі.
Єдина різниця – росіянам таки не вдалося окупувати обласний центр. Попри страшні обстріли, руйнацію інфраструктури та житлових будинків, загибель людей – місто-герой Чернігів вистояло.
У Чернігівському обласному історичному музеї імені В.В. Тарновскього є навіть виставка під назвою «Рашиzм = фашизм», експонати якої проводять паралель між подіями у Чернігові у 1941-му році та сучасною війною.
Олена Лазун, для «Главкома»
Коментарі — 0