Путін же казав: терористів треба мочити…
Загибель однієї з епічних фігур «руської весни» Арсенія Павлова, більш відомого як Моторола, в ліфті будинку, де він мешкав, звісно, викликала великий ажіотаж і в Україні, і в Росії. Так, пост про Моторолу в ЖЖ прихильника сепаратистів Бориса Рожина, що веде блог під ніком Colonel Cassad, зібрав понад 2,5 тисячі коментарів. Велике обговорення цієї новини відбулося й на сторінці найпопулярнішого російського блогера Іллі Варламова. А головний кремлівський пропагандист Дмитро Кисельов вийшов в ефір «Росії 1» з екстреним повідомленням, яке зачитав тремтячим голосом.
Якщо українці переважно тішились з ліквідації ненависного для багатьох персонажа, то серед прихильників «русского міра» панувала певна розгубленість. Вони висловлювали і вже звичні сумніви щодо невловимої української ДРГ, яка, за версією «влади республік», винна в загадкових смертях інших «польових командирів» (Бєднова, Мозгового, Іщенка, Дрьомова). І закиди на адресу «МДБ ДНР», у якого під носом розгулюють «укропські диверсанти», а аналогічних за масштабом жертв з українського боку немає. І нарікання на недбалість самого Павлова, який нехтував правилами безпеки, проживаючи у звичайному житловому будинку, хоча й із посиленою охороною. Не обійшлося без звичних прокльонів на адресу російського президента та Мінських угод, під час яких лави «ополчення» помітно порідшали. Дехто навіть проводить історичні паралелі з убивством… Степана Бандери, якого було застрелено в Мюнхені 1959 року в під’їзді будинку майже цього ж дня – 15 жовтня.
Їх залишалося тільки двоє…
Версій загибелі з’явилося безліч. Провину «укроДРГ» тепер ставлять під сумнів навіть у «новоросійських» пабліках – спосіб встановлення вибухового пристрою не допускав проникнення в приміщення людини з вулиці. Недоброзичливців у терориста і «зірки» Youtube вистачало. Його смерть пов’язують з внутрішніми з’ясуваннями відносин у батальйоні «Спарта», нібито бізнес-конфліктами навколо мережі заправок, нещодавнім відрядженням до братньої «ЛНР» для придушення силовими методами «державного заколоту» і навіть довгим язиком дружини, яка налаштувала проти себе чутливу абхазьку спільноту… Ну і, звісно, згадують про «руку Москви»: Кремль нібито продовжує «підчищати» найбільш ідейних «лідерів ополчення», які можуть створити негативний бекграунд для замирення з «українськими та західними партнерами». Проте, на відміну від того ж Дрьомова чи Мозгового, Павлов не був помічений в якійсь фронді до «політики партії», а останнє його фото взагалі було зроблено на тлі портретів Путіна та Шойгу. Навпаки, він зі своєю командою був завжди готовий виконувати делікатні доручення, як під час того ж бунту проти Плотницького в «ЛНР».
З іншого боку, Павлов мав багато знати про внутрішні процеси «руської весни», біля витоків якої стояв. А його відверті хвастощі про особистий розстріл полонених давали Києву вагомий аргумент задля неприпустимості ідеї амністії для бойовиків. До того ж для таких, як Моторола та його друг Гіві, війна виявилася просто казковим «трампліном» нагору та єдиною можливістю мати необмежену владу і прибутки. Якщо Путін дійсно вирішив відходити з Донбасу під певні умови, то такі люди, які навряд чи бажають повертатись до мирного життя, стають зайвими і небезпечними. Тепер ставка робиться на знеособлених виконавців наказів кремлівських кураторів. Тож зі знакових фігур «повстання», які ще не втекли до Росії, на Донбасі, окрім Гіві, залишився Олександр Ходаковський, який курсує між Росією та «ДНР». Останній перебуває у відкритій опозиції до Захарченка і, подейкують, за доброї волі кураторів може прийти йому на заміну. А може вирушити слідом за Моторолою – тут як пощастить.
Хоч би як там було насправді, винних у смерті Мотороли вже призначено – це українські «карателі». Вже навіть з’явилося відео (пізніше видалене з Youtube) із чотирма чоловіками у балаклавах та зі зброєю, які стоять на тлі стилізованого українського прапора, а також прапора ультранаціоналістичної організації Misanthropic Division. Вони стверджують, що вибух у Донецьку – справа саме їхніх рук. Втім, можна очікувати хвилі подібних зізнань і від інших «народних месників».
Вибух у ліфті та його наслідки
Варто згадати певну низку подій, що передували вбивству Мотороли і мали стосунок до окупованого Донбасу. Минулого тижня з’явилась програмна стаття Петра Порошенка в німецькій газеті Frankfurter Allgemeine Zeitung щодо маніпулятивного небажання Росії виконувати Мінські угоди. Глава держави чи не вперше публічно для західної аудиторії називає позицію росіян маскарадом, якому час покласти край.
Під час візиту до Харківської області український президент категорично заявив, що не збирається просуватись у політичному виконанні Мінських угод, доки не буде виконано безпекову складову, аж до виведення іноземних військ і передачі кордону. Ватажок «ДНР» Олександр Захарченко в неділю інтерпретував ці слова як односторонній вихід України з «Мінська», а Володимир Путін того ж дня на саміті БРІКС укотре наголосив, що Київ шукає приводи для невиконання мирних домовленостей. Втім, загалом Путін вів миролюбну риторику – запевнив, що розраховує на припинення конфлікту на Донбасі найближчим часом та навіть закликав українських партнерів до відновлення кооперації з російськими підприємствами заради… переоснащення української оборонки. Ці його слова, до речі, обурили моторолівських фанів.
І ось на тлі цієї тяганини навколо помираючого «Мінська» гучна загибель одного з облич «народного повстання», яка гіпотетично може зірвати навіть імітацію процесу врегулювання. В Москві поки що не коментували цю «втрату», але кремлівська «клієнтела» в «ДНР» уже встигла відмітитись погрозливими заявами. Так, Захарченко одразу після вбивства свого соратника заявив: «Я так розумію, Петро Порошенко порушив перемир'я і оголосив нам війну. Ну, тепер чекайте... Досить. Натерпілися, наобіцялися, наговорилися». Також він відкрито пригрозив українським силовикам актами терору: «Не лише тут, а й у Житомирі, Харкові, Дніпрі, Києві... Коли ми прийдемо до вас додому, ніякої милості до вас не буде... Ця смерть для нас – не просто виклик, а виклик усій «республіці». Ходіть тепер і бійтеся». У свою чергу Гіві пообіцяв за смерть свого приятеля зрівняти українські міста з землею і примусити відповідати весь український народ.
Постпред «ДНР» у контактній групі Денис Пушилін був більш стриманим в оцінці ситуації. Він припустив, що Україна таким чином може провокувати «ополчення» на силові дії: «Це може зумовити якесь загострення... Можливо, Україна ознаменувала своїм терористичним актом якісь спроби силовим шляхом вирішити конфлікт». У СБУ вже відреагували на агресивну реакцію очільників «ДНР», пообіцявши не допустити терактів на території держави. Але в той же час спецслужба закликала громадян в усіх регіонах країни через загострення ситуації бути пильними та повідомляти про підозрілі предмети та осіб.
Втім, подібне нагнітання ситуації мало місце і після загадкового замаху «української ДРГ» на ватажка «ЛНР» Ігоря Плотницького, коли наша розвідка поспішила відрапортувати, що одержані ним травми несумісні з життям. Тоді теж лунала мілітаристська риторика про відновлення бойових дій, але принципово ситуація на лінії розмежування не змінилася. Сумніваються експерти і в тому, що подібне станеться зараз, хоча Моторола був авторитетнішим «лідером» для місцевого «ополчення», ніж Плотницький. Заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій Георгій Тука вважає, що загибель Мотороли – логічне продовження закриття проекту «Новоросія», і навряд чи ця подія стане причиною ескалації з боку бойовиків та зриву Мінського процесу: «Це може бути на короткостроковому етапі. Швидше за все, здійснюватимуться певні зачистки всередині так званої ДНР, так, як це було в сусідній «державі», де править граф Плотницький. Все це абсолютно логічні пазли однієї картини, проект закрито». Впевнений, що великої ескалації конфлікту чекати не варто, і колишній керівник Головного управління розвідки МОУ та екс-заступник голови СБУ Олександр Скіпальський: «Ні, через таких шавок конфлікт не загострюється… Через одного злочинця розв’язувати війну – це смішно».
Тим часом у «ДНР» триває триденна жалоба за загиблим «героєм», а імпозантний депутат Держдуми Віталій Мілонов устиг запропонувати назвати ім’ям Мотороли… одну зі шкіл Санкт-Петербурга. Якщо так станеться, то бойовик і після смерті виконуватиме свою радше медійно-пропагандистську та піар-функцію. Колишній автомийник для багатьох фанатів «Новоросії» став яскравим прикладом того, як під час війни можна швидко прославитись та збагатитись. Багато з тих, хто надихнувся цим роздутим пропагандою образом, поїхавши «воювати з фашистами» в іншу країну, загинув раніше. Дочекався своєї черги, хоча чутки про його смерть з’являлись регулярно, і їхній кумир.
Якщо ми, звісно, знову не стали свідками великого розіграшу і Моторола зараз не тішиться з коментарів про свою смерть десь «за поребриком», на березі теплого моря.
Смерть Мотороли: Версії пропагандистських російських ЗМІ
Хто такий Моторола: 10 фактів з біографії терориста
Реакція соцмереж на смерть Мотороли: «Кто был никем, тот станет всем». Модель «успіху» Мотороли
Павло Вуєць, «Главком»
Коментарі — 0