Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Союз Фірташа і митників. Як на ринку добрив з’явилася золота селітра

    • Павло Вуєць
    • Розсилка
    Союз Фірташа і митників. Як на ринку добрив з’явилася золота селітра
    фото: apostrophe.ua

    Динаміка цін вельми показова: на початок 2017 року селітра коштувала 5,3 тис грн за тонну, а сьогодні вже 11 тис.

    Українські аграрії б’ють на сполох – у країні може виникнути дефіцит мінеральних добрив. Після заборони на імпорт російської продукції, яка була запроваджена урядом у березні минулого року, агровиробників підштовхують до купівлі вітчизняних добрив, виробництво яких в Україні монополізоване групою Дмитра Фірташа Ostchem. Але до українського виробника в аграріїв багато претензій – вони вважають, що він зловживає своїм монопольним становищем, завищує ціни та намагається заблокувати альтернативні поставки.

    На сайті групи Ostchem стверджується, що вона входить до топ-10 світових виробників азотних добрив і контролює 3% їхнього світового виробництва. До складу групи входять підприємства «Азот» (Черкаси), «Рівнеазот» (Рівне), «Сєвєродонецьке об’єднання Азот», «Нітроферт» (Кохтла-Ярве, Естонія) та концерн «Стірол», який розміщується в окупованій Горлівці і не працює з 2014 року. Останніми роками у хімічного бізнесу Фірташа виникали неабиякі проблеми. Заводи відключали від газопостачання через заборгованість, неодноразово припинялось виробництво різних видів добрив. У серпні минулого року Ostchem бив на сполох щодо дефіциту вантажних вагонів для транспортування продукції, погрожуючи зривом посівної кампанії. Водночас група вела активну боротьбу за запровадження антидемпінгових мит щодо російських добрив, яким вона програвала конкурентну боротьбу через низьку вартість газу у сусідів-конкурентів.

    Своєю чергою аграрні асоціації звертались до уряду з вимогами примусово розформувати монополію Ostchem, що утворилася на ринку мінеральних добрив. Вони наголошували, що компанія фактично є банкрутом і заборгувала майже 2 млрд грн за добрива, що були оплачені, але так і не поставлені. Водночас аграрії звинуватили монополію у завищенні цін на внутрішньому ринку на 50%.

    Динаміка цін на деякі види добрив, які пропонує Ostchem, вельми показова: на початок 2017 року селітра коштувала 5300 грн за тонну, 2018 – 8700 грн, 2019 – 11 тис., карбамід відповідно – 7400, 8700, 12 000 грн.

    Та після закриття ринку для російської продукції трейдери переорієнтувалися на інші канали поставок здебільшого з пострадянських країн. Йдеться про Білорусь, Узбекистан (разом ці два напрямки забезпечили майже половину імпорту добрив в 2018 році, якщо не брати до уваги Росію), Литву, Польщу, Казахстан, Грузію, Болгарію, Туреччину, Єгипет... І на ринку несподівано склалася парадоксальна ситуація: європейська чи азіатська селітра обходиться на 500–600 грн дешевше, ніж її пропонують вітчизняні підприємства Фірташа. На таку загрозу вітчизняний монополіст мусив реагувати. І це сталось, але у несподіваний спосіб.


    фото: ukrinform.ua
    фото: ukrinform.ua

    Ступор на кордоні

    Наприкінці минулого року відбулися події, які можна було трактувати як допомогу влади опальному олігарху. На регіональні митниці був розісланий лист про «проведення комплексу заходів» через високі ризики недостовірного декларування певних товарів. Простими словами, митниця без попереджень почала зупиняти вантажі з міндобривами для посиленого огляду.

    (для перегляду натисніть на зображення)

    У ДФС пояснювали суворі перевірки тим, що насправді через треті країни до нас потрапляє перепакована російська продукція. До цих пояснень дуже скептично віднеслися експерти галузі – вони вважають, що такий потенційний «крюк» робить комбінацію елементарно невигідною, бо додає до вартості тонни добрив $50–100. Директор з маркетингу та комерції компанії Grossdorf Сергій Рубан також звертає увагу, що українські імпортери, як правило, укладають угоди з прямими виробниками добрив, без яких неможливо отримати сертифікати походження товару, а вся національна та міжнародна статистика є прозорою. Водночас затримки на митниці призводять до зриву контрактів, скорочення імпорту та відповідно дефіциту добрив та росту цін на внутрішньому ринку. Тож такі дії фіскалів прямо зіграли на руку Фірташу з його дорогою продукцією, яка ще більше підскочила в ціні. А попереду – початок весняної посівної і на ринку сезонний цейтнот.



    Аграрні лобісти на одній з неофіційних зустрічей донесли ризики такої ситуації до Петра Порошенка, і той пообіцяв посприяти. «Після того, як аграрні асоціації та Союз хіміків звернулись до уряду, рух на кордоні у порівнянні з груднем пришвидшився, – визнає керівник компанії-трейдера «Укрхімекспорт» Олексій Малеванець. – Але все одно вантажі періодично зупиняють та гальмують. Через такі дії митниці імпортна селітра здорожчала приблизно на 500 гривень на тонні – до 10500–10800 тис., у Ostchem – на 300 гривень, приблизно до 11400–11500 тис. Зараз з Фірташем ніхто в нормальному режимі не працює, бо він винен ринку багато грошей. Швидше за все, його дорогі добрива будуть купувати великі холдинги, для яких цінова різниця може бути не такою суттєвою, але потрібні гарантовані поставки».

    Президент Української аграрної конфедерації, нардеп Леонід Козаченко констатує, що необґрунтованих затримок поменшало, проте зауважує, що ніхто так і не відповів, скільки під час цього рейду було виявлено нелегальних мінеральних добрив російського походження. «Якщо заплатили такою ціною і водночас не виявили конкретних фактів, то воно того не вартувало, – впевнений Козаченко. – А через цю ситуацію внутрішні ціни на добрива по різних розрахунках зросли десь на 15 %».

    Медведчук у ділі?

    В Ostchem нарікають на дорогий газ, який складає істотну частку у кінцевій вартості добрив, але в інших країнах-постачальниках (крім Росії та Білорусі) він теж далеко не дешевий. Водночас у світі існують технології, які заміняють під час виробництва добрив газ вугіллям газової групи, що суттєво знижує собівартість продукції. Проте інвестувати в нові підприємства в Україні охочих нема. «Такі технології є, але в Україні вони непотрібні, – констатує президент групи компаній Alvigo, яка проектує підприємства для хімічної галузі, Віктор Полозов. – Підприємства Фірташа модернізувати марно – для цього доведеться відсотків на 50 їх розламати. Простіше будувати новий завод, причому ближче до джерела сировини. Але інших зацікавлених у цьому, на жаль, нема».

    Великий плюс для хімічної імперії Фірташа – дешевий аміак, який поставляється їй напряму компанією «Міндобрива», що належить російському олігарху Аркадію Ротенбергу (тому самому, що будував Керченський міст). Плюс «азоти» активно співпрацювали з державним Аграрним фондом – лише минулого року той гуртом закупив їхню продукцію на 3 млрд грн, що вдвічі більше, ніж рік потому. Така тісна співпраця вже зацікавила НАБУ, яке підозрює службових осіб фонду в розтраті понад 240 млн грн під час закупівлі, зберіганні та пакуванні добрив у 2017–2018 роках. За словами учасників ринку, Аграрний фонд купував селітру у підприємств Фірташа на 1–2 тис. дорожче, ніж вона коштувала на ринку, фактично субсидуючи таким чином його бізнес бюджетними грошима. Нещодавні проблеми з поставками на кордоні могли бути пов’язані з бажанням Аграрного фонду розпродати добрива, раніше закуплені у Ostchem.


    НАБУ проводило обшуки в Аграрному фонді, службових осіб якого підозрює в розтраті понад 240 млн грн на добривах у 2017–2018 роках
    НАБУ проводило обшуки в Аграрному фонді, службових осіб якого підозрює в розтраті понад 240 млн грн на добривах у 2017–2018 роках

    Поки ж ключовий для України аграрний бізнес продовжує залежати від «добривного» олігарха, який вже довгий час перебуває за межами країни. «Проблема на цьому ринку – це монополія, – каже Олексій Малеванець. – Внутрішнє виробництво є стримувальним фактором від росту цін, але державі треба думати, як демонополізувати цей ринок – наприклад, настійливо запропонувати Фірташу позбутися частини активів».

    Є певні сигнали, що ринок добрив очікують великі пертурбації. Одразу декілька представників аграрного сектору у розмові з «Главкомом» розповіли, що цим бізнесом тепер активно цікавиться компанія Glusco – досить новий гравець на паливному ринку, який, судячи з усього, збирається сягати нових обріїв. Формально Glusco належить ізраїльському бізнесмену з Женеви Нісану Моісєєву, але журналістські розслідування доводять його тісний зв’язок з всюдисущим Віктором Медведчуком. Враховуючи те, як путінський кум нарощує свій вплив в політиці і бізнесі, його можливий вихід ще й на ринок добрив навряд чи має дивувати. А разом з ним на український ринок може повернутися і хитрим чином завезена російська продукція, до якої у фіскалів вже не буде стільки запитань, як сьогодні.

    Павло Вуєць, «Главком»

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ