«Справа Манафорта»: українська Феміда виляпалась у геополітику
Окружний адміністративний суд Києва визнав незаконними дії директора Національного антикорупційного бюро Артема Ситника і нардепа Сергія Лещенка щодо оприлюднення деталей у справі «чорної бухгалтерії Партії регіонів». Зокрема, мова про розголошення прізвища колишнього радника президента-втікача Януковича, Пола Манафорта. Про це вчора повідомила прес-служба суду.
На думку служителів Феміди, дії директора НАБУ та народного депутата спричинили втручання у виборчі процеси в США у 2016 році і завдали шкоди державним інтересам України.
Розгляд позову проти Ситника з Лещенком тривав з жовтня 2017 року. Його подав депутат Борислав Розенблат.
Помста співучасників
Нардеп Борислав Розенблат у коментарі «Главкому» запевнив, що нічого особистого проти Ситника не має, а лише обурюється тим, що керівник НАБУ начебто систематично розголошує дані досудового розслідування, таким чином порушуючи закон.
Варто зауважити, що у Розенблата є вагоміші причини для того, щоб позиватися проти Ситника. У минулому році Антикорупційна прокуратура, яка діє у зв’язці з НАБУ, повідомила нардепу про підозру в отриманні неправомірної вигоди. 11 липня 2017-го Верховна Рада позбавила Розенблата недоторканності, однак для згоди на його арешт голосів не вистачило.
У «бурштиновій справі» - саме так преса охрестила це кримінальне провадження – Розенблат проходить у парі з іще одним підозрюваним: «фронтовиком» Максимом Поляковим. Парламентарям інкримінують лобізм при внесенні змін до законопроекту, що регламентує видобуток та експорт бурштину. За словами керівника САП Назара Холодницького, за ці зміни нардепи отримали $15 тис. на двох.
За останніми даними ЗМІ, нині справа перебуває у суді. Сам Ситник пишається тим, як спрацювали його підлеглі: «На мою думку, робота офіцера під прикриттям (директор НАБУ має на увазі легендарного агента Катерину, яка спровокувала Розенблата на корупційні дії, - «Главком») була достатньо переконливою і законність цієї роботи підтверджена рішенням суддів. Далі – слово за судом».
Втім, до роботи детективів є питання. Принаймні, у Печерського суду Києва, який у лютому цього року визнав Розенблата потерпілим від дій НАБУ у справі про затримання депутата детективами НАБУ в «Жулянах», коли він намагався вилетіти до Німеччини.
Якщо Розенблат обмежувався поданнями стосовно правомірності дій співробітників та директора Антикорупційного бюро, то Максим Поляков у своїй помсті пішов далі. Саме він написав депутатське звернення на ім'я заступника Холодницького Максима Грищука «щодо порушення вимог законодавства директором НАБУ та членами його сім`ї, які здійснили майнову оборудку в окупованому Криму. САП розслідує кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-1 КК України (Декларування недостовірної інформації)».
Після цього звернення проти Ситника відкрито кримінальне провадження.
Перед тим Поляков створив ще одну халепу для Ситника: впіймав його на розголошенні відомостей, які становлять державну таємницю. Йдеться про неформальну зустріч керівника НАБУ із довіреними журналістами, під час якої Ситник, неквапливо поїдаючи чипси, гортав матеріали справи проти екс-військового прокурора сил антитерористичної операції Костянтина Кулика та зачитував деякі тези. Зокрема, він цитував приватні розмови колишньої цивільної дружини Кулика Ірини Німець. На розголошення деталей негласних слідчих дій одразу відреагувала сама Німець: вона разом з іще одним нардепом від «Народного фронту» Оленою Масоріною позивалася до суду проти Ситника.
Лещенко «попав під роздачу» теж невипадково. Нардеп, екс-журналіст уважно відстежує розвиток «бурштинової справи» та навіть провів власне розслідування. Він оприлюднив схеми роботи бізнесу Розенблата, назвав його компанії, зареєстровані у Німеччині та Великобританії, закликав позбавити його мандата через сумісництво із підприємницькою діяльністю.
Наслідки будуть не лише для Ситника
Нардеп Сергій Лещенко наголошує: рішення суду стосовно неправомірності розголошення деталей у справі «чорної бухгалтерії» партії Януковича матиме серйозні наслідки. По суті, це крок до продуманого звільнення Артема Ситника із посади: «…щоб використати його (рішення) проти керівника НАБУ Артема Ситника в рамках аудиту. Визнання «протиправними» дій Ситника допоможе кишеньковим аудиторам винести рішення про його звільнення», - вважає парламентар.
Лещенко також вважає, що формулювання, яке міститься у рішенні суду про вплив на американські вибори – не випадкове. «Сценаристи з Банкової намагатимуться погасити негатив від звільнення Ситника серед дипломатів. На закиди про неприпустимість цього шахраї з президентського оточення будуть говорити - так ми його звільняємо за те, що він незаконно впливав на вибори в США», - вважає депутат.
Ба більше: цим рішенням, на думку Лещенка, Порошенко буде намагатися заслужити додаткову лояльність адміністрації президента США Дональда Трампа, «аби та закрила очі на можливі порушення в ході виборів президента наступного року та застосування адміністративного ресурсу, щоб правлячі корупціонери зберегли владу».
Цікаво, що зазвичай активна у соцмережах прес-служба НАБУ не поспішає із коментарями. Так, станом на 17:00 сьогоднішнього вечора Бюро ніяк не відреагувало на рішення суду.
Окружний суд підставив Україну
Натомість вірні прихильники Ситника з ГО «Центр протидії корупції» не забарились із коментарями. Так, заступник голови цієї організації, Дар’я Каленюк назвала рішення «диким трешем», однак обурилась не самим фактом визнання Ситника винуватим в оприлюдненні даних досудового слідства, а саме формулюванням «втручання у зовнішню політику України». «Хтось може пояснити, яка логіка цього судового рішення? Чи в українських судах вже навіть припинили імітувати пошук логічного обґрунтування своїм рішенням?», - зазначила вона.
Політик, дипломат Богдан Яременко назвав фразу з рішення суду про втручання в зовнішню політику шляхом поширення інформації про Манафорта «політико-правовим сюрреалізмом».
«Ну, нехай, можна дійсно ставити питання до нардепа Лещенка і голови НАБУ Ситника (особливо до останнього) про поширення ними інформації про наявність імені Пола Манафорта в «чорній бухгалтерії Партії регіонів». Але, якщо в рішенні суду є уся та ахінея, що міститься в повідомленні прес-служби цього суду, то і прес-службу, і суд варто би ліквідувати за професійну нездарність», - робить висновок Яременко.
«Слід розуміти, що в рамках позову безславно відомого нардепа Розенблата, український суд провів аналіз доказової бази, проаналізував перебіг президентської виборчої кампанії в США в 2016 році і визнав втручання в її перебіг з боку Лещенка і Ситника?», - ставить питання експерт.
Саме формулювання показує, що уявлення суду про зовнішню політику залишились на рівні 18 століття, вважає міжнародний експерт Микола Бєлєсков. «В Україні немає закону-аналога американському Акту Логана, який забороняє приватним особам втручатися у зовнішню політику. Хоча і цей документ датується кінцем 18 століття, і ніхто на нього не зважає. У нас зараз світ настільки демократизований, що зовнішньою політикою може займатися хто завгодно – не лише президент і уряд, а й депутати, пересічні громадяни», - сказав він у коментарі «Главкому».
Вражає ще один момент. По суті, український суд цим рішенням визнав втручання України у вибори в США. Таким чином суд блискуче зіграв на руку російській пропаганді, яка напевно не проґавить нагоди на цьому поспекулювати. Російська пропагандистська машина може взяти цю тему в оборот і заявити, мовляв, що ми не втручалися (у вибори в США), втручалась Україна.
У свою чергу екс-заступник голови Служби безпеки України Віктор Трепак переконаний: саму справу буде «поховано». «Якщо ж виходити із самого факту наявності такого судового рішення, то хочу наголосити на тому, що з моменту передачі мною матеріалів «чорної бухгалтерії Партії регіонів» до НАБУ 27 травня 2016 року я жодного разу публічно не назвав жодного прізвища, яке фігурує у цих матеріалах. Я виходив із того, що оприлюднення даних такого кримінального провадження до прийняття юридично значущих рішень є неприпустимим з точки зору інтересів правосуддя», – сказав Трепак і нагадав, що рішення суду ще не набуло сили і може бути оскаржене апеляційною інстанцією.
Наталія Сокирчук, «Главком»
Коментарі — 0