Чому перехід Усика в надважку вагу абсолютно неминучий

Минулої суботи українець Олександр Усик завоював титул абсолютного чемпіона світу в першій важкій вазі, тотально декласувавши російського боксера Мурата Гассієва. Усик домінував у ринзі від початку і до кінця бою, не залишивши жодного шансу своєму опонентові.

Українець продемонстрував бокс найвищого класу - спостерігати за його роботою в ринзі було справжньою насолодою для справжніх шанувальників боксу. Після такої блискучої перемоги і підкорення всіх можливих вершин у першій важкій вазі постало цілком резонне запитання - а чи залишиться Усик у цій ваговій категорії, чи перейде у надважку вагу?

Відповідь однозначна: вже зовсім скоро ми побачимо Олександра Усика у «королівському дивізіоні». Не обов'язково в його наступному бою, але точно в наступному році. Чому? Спробуємо пояснити у цій статті.

Одразу скажемо, що багато любителів боксу не радять Усику переходити до надважкої ваги, вважаючи, що йому краще і комфортніше буде домінувати у крузервейті, а не ризикувати в поєдинках з гігантами, які можуть одним ударом «запустити в космос». У цьому є своя логіка. Хоча Усик вже всім і все довів у першій важкій вазі, але ще є кілька потенційно цікавих поєдинків, у кожному з яких, втім, він буде явним фаворитом.

По-перше, це бій з екс-чемпіоном WBC британцем Тоні Беллью, по-друге, це поєдинок з екс-чемпіоном світу за версіями IBF та WBA росіянином Денисом Лєбєдєвим, по-третє, це бій-реванш з латвійцем Майрісом Брієдісом, який дав Усику його найважчий бій на професійному ринзі. Найбільш привабливим з фінансової точки зору виглядає для Усика бій з Тоні Беллью.

Саме тому Олександр кинув виклик саме британцю після перемоги над Гассієвим. Сам Беллью заявив, що готовий прийняти виклик Усика, а його промоутер Едді Хірн заявив про свою готовність зайнятися організацією такого бою. Цей поєдинок став би дуже масштабною подією для Британії, а особливо - для рідного міста Беллью Ліверпуля.

І сам Беллью, до речі, говорив, що провести поєдинок з Усиком він хотів би саме у межах першої важкої ваги, щоб у разі своєї перемоги мати можливість завоювати чотири найпрестижніших чемпіонських титули, якими володіє українець. Такий бій міг би стати чудовою можливістю для Усика не лише додати відомий «скальп» до свого резюме і заробити найбільший гонорар в своїй кар'єрі, а й презентувати себе перед британською публікою у світлі свого можливого бою з найбільшою зіркою не лише британського, а й світового боксу на сьогоднішній день - супертяжем Ентоні Джошуа.

Варіант бою з Денисом Лєбєдєвим насправді не варто розглядати серйозно - тут всі все розуміють, і, в першу чергу, сам Лєбєдєв. Шансів у старіючого росіянина в такому бою не було б, а його промоутер Андрій Рябінський все-таки бізнесмен, а не Робін Гуд - навряд чи він стане платити кілька мільйонів доларів українцю за чергове побиття росіянина в Москві. Бій-реванш з Брієдісом? Ідея непогана зі спортивної точки зору, але з комерційної - дуже сумнівно.

Таким чином, можна констатувати, що Олександр Усик ще може залишитись у першій важкій вазі, але максимум на один-два поєдинки. Перший - це бій з Тоні Беллью в Ліверпулі наприкінці цього року, другий - це бій на НСК «Олімпійський» з володарем п'ятого за престижністю поясу IBO південноафриканцем Кевіном Лереною десь у квітні-травні наступного року. Чим не варіант?

Але очікувати, що Усик залишиться у першій важкій вазі і домінуватиме тут багато років, не варто. Не варто з однієї простої причини - Олександр Усик є неймовірно амбіційним спортсменом, і для того, щоб задовольнити своє его, щоб тримати цей кураж, йому потрібні виклики. Справжні виклики. Цим і відрізняються хороші боксери від великих. Великі боксери постійно шукають викликів, постійно готові йти на ризик. За прикладами далеко ходити не треба - можна згадати легендарного Мухамеда Алі і його поєдинки проти Сонні Лістона та Джорджа Формана, у яких йому майже не давали шансів на перемогу.

Можна згадати ще одну легенду боксу Евандера Холіфілда, який після об'єднання титулів не став залишатися у першій важкій вазі, а піднявся у надважку, де бився з усіма найкращими - Майком Тайсоном, Ріддіком Боу, Ленноксом Льюісом. Можна згадати великого філіппінця Менні Пак'яо, який, при своїх невеликих габаритах, став чемпіоном світу в восьми вагових категоріях. Можна згадати і співвітчизників Усика - Василя Ломаченка та братів Кличків.

Ломаченко не збирається застоюватися у якійсь ваговій категорії і домінувати там роками - він шукає викликів у більш важких вагових категоріях, як от бій з Лінаресом чи потенційний поєдинок з Гарсією. Саме бажання приймати виклики змушувало і Віталія Кличка повертатися на ринг після чотирирічної перерви не з якимось "мішком", а з чинним чемпіоном світу Семюелем Пітером, а його брата Володимира - у 41-річному віці виходити на бій проти Ентоні Джошуа.

Усик же в плані амбіційності нічим не поступається жодному з перелічених бійців. Йому потрібні виклики. Справжні виклики. Щоб розвиватися, йти вперед, не втрачати інтерес до боксу. І ці виклики можливі тільки у надважкій вазі. Такі, як поєдинки з Деонтеєм Вайлдером та Ентоні Джошуа. І саме тому вже протягом найближчих 12 місяців ми побачимо Олександра Усика у надважкому дивізіоні.

За матеріалами boxingnews.com.ua